Органолептична інформація

Наше існування, як і будь-якого іншого живого організму, нерозривно пов’язане із сприйманням та аналізом інформації про зовнішнє оточення, що дозволяє нам орієнтуватися у світі, пристосовуватися до нього, реагувати на події, які відбуваються навкруги нас, формувати свої уявлення про будь-які об’єкти та явища навколишнього середовища.

Людський організм являє собою приймач і аналізатор різних інформаційних потоків навколишнього світу, і сама людина є носієм інформації. Для сприймання інформації природа надала людині спеціальні аналізатори – органи чуття. У людини їх п’ять: це органи зору, слуху, нюху, смаку, дотику.

Основною функцією органів зору є розрізнення кольору, форми, розмірів об’єктів, які є навкруги. Око людини здатне розрізняти до 300 відтінків кольору між чорним та білим і десятки тисяч відтінків у різноманітних кольорових сполученнях, а чутливість ока до світла є такою високою, що людина могла би побачити у безповітряному просторі у повній темряві запалену свічку на відстані у 27 кілометрів.

Завдяки органам слухулюдина сприймає широкий діапазон звуків - від низьких (16 герц) до високих (20000 герц) і від тихих до голосних. Є два музичні інструменти, за якими можна приблизно охарактеризувати здатність людини сприймати звуки. Це контрабас і флейта-пікколо. Від найнижчого звуку струни контрабасу до найвищого звуку флейти-пікколо – таким є діапазон звуків для людини. Найбільша чутливість людського вуха відповідає звуковому діапазону людської мови, тобто найкраще ми чуємо такі звуки, які здатні вимовити. Занадто тихі звуки вухом не сприймаються, а надмірно голосні викликають відчуття тиску та болю.

Органи нюхудозволяють людині розрізняти запахи: аромати квітів і трав, ягід і фруктів, запах диму вогнища тощо. Іноді одного запаху нам достатньо, щоб впевнено визначити, яка саме рідина знаходиться у пляшці – оцет чи олія, духи чи вино. Органи нюху у людини є такими чутливими, що з ними не може зрівнятися жодний сучасний прилад. Наприклад, достатньо 0,00000001 г масла троянди або 0,0000000005 г ваніліну на один літр повітря, щоб людина відчула їхній запах. Існують і такі речовини, для відчуття запаху яких потрібна у 10 або навіть у 100 разів менша концентрація.

Для деяких виробництв, наприклад, парфумерії, тютюнової промисловості, потрібні люди, які мають надзвичайно розвинений нюх і здібні відчувати та розрізняти набагато більше запахів, ніж звичайна людина. Їм доручається контролювати якість запашної продукції і створювати її нові види.

Органи смакудозволяють сприймати смак їжі: гіркий, солоний, кислий, солодкий. Це прості, первісні смаки, із суміші яких утворюються різні смаки. Звичайно люди, які тонко розрізняють запахи, є чутливими і до смаків. Такі люди можуть працювати дегустаторами у виробництві вин, чаїв, сирів, де смак і запах продукту у своїй єдності визначають його якість. Деякі дегустатори можуть точно визначити не тільки сорт винограду, з якого виготовлено вино, а й вказати місцевість, де він виріс.

Органи смаку та нюху виконують і запобіжну функцію: вони застерігають людину від перебування у загазованому приміщенні, від вживання недоброякісної їжі тощо.

Органи дотикуреагують на те, чого безпосередньо торкається людина, і визначають, холодне воно чи тепле, мокре чи сухе, гладке чи шершаве тощо. Найбільш чутливими є кінчик язика, губи та кінчики пальців. Якщо людина втратила зір, у неї розвивається підвищена чутливість інших органів чуття і особливо дотику. Так сліпий кінчиками пальців на дотик розпізнає предмети, вивчає обличчя інших людей.

Таким чином, завдяки інформації, яка надходить від органів чуття, зовнішній світ розкривається перед нами у розмаїтті образів, звуків, запахів, смаків та дотиків.

Надходження чуттєвої інформації є необхідною умовою існування людини. Дослідженнями доведено, що при її зменшенні людина починає відчувати дискомфорт, а повне “вимкнення” всіх органів чуття дуже швидко, менш ніж за добу, призводить до психічних порушень: у людини виникають галюцинації, нав’язливі ідеї, занепокоєння тощо.

Людина сприймає набагато більше інформації, ніж може усвідомити, утримати у своїй пам'яті і згодом відновити. Більша частина інформації втрачається, проходячи наче крізь нас. З іншого боку, ми здатні сприймати лише частину тієї інформації, яка існує у світі. Наприклад, ми не можемо побачити рентгенівське випромінювання, не можемо почути звуки, якими обмінюються риби. Проте ми реєструємо і використовуємо це випромінювання, вивчаємо звукове спілкування риб, створюючи прилади, які здатні сприймати та опрацьовувати таку інформацію.

Природа наділила всі живі істоти – і тварини, і рослини - засобами сприймання необхідної для існування інформації. Переважна більшість рослин є чутливою до сонячного світла. Є й такі рослини, як, наприклад, мімоза, що реагують на доторкання. Тварини сприймають інформацію за допомогою органів чуття, проте вони улаштовані не так, як у людини. Згідно до умов існування у різних тварин розвинувся той чи інший спосіб сприйняття інформації про зовнішнє оточення. Так, наприклад, хижі птахи, які з висоти виглядають свою жертву, мають надзвичайно гострий зір; нічні птахи не розрізняють кольорів і погано бачать вдень, проте прекрасно вночі; нюх лісових хижаків відрізняється особливою чутливістю до запахів слідів; кажан та кит, які орієнтуються за звуком, здатні сприймати надзвичайно високі звуки, у 8-9 разів вищі за ті, що доступні людині. Око бабки чи жаби зовсім по-іншому, ніж людське, бачить те, що навкруги, а очі риб і зовсім відрізняються від нашого, бо вони пристосовані до водного, а не повітряного середовища. Таким чином, світ, де ми разом існуємо, для кожної живої істоти є іншим, наповненим іншими образами, звуками, запахами тощо, - таким, яким він їй передається через сукупність інформації від органів чуття.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості існування інформації у живій та неживій природі, у технічних системах.	\|	Класифікація інформації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.