Якщо апріорна інформація (А) має якісний характер, то апостеріорна – кількісний, що є результатом (протоколом) спостереження входу і виходу об’єкта. Цей протокол має вигляд:
В = <X,Y>,
де:
Х – результати усіх вимірів входів об’єкта;
Y – результати вимірів його виходів за той же період спостереження.
Для неперервних об’єктів (А=) маємо значення неперервних даних:
Х=Х(t), Y=Y(t) у інтервалі часу 0=.
Таким чином, отримуємо:
В=(<X(t), Y(t)>(0)).
Це означає, що поведінку об’єкта зареєстровано у вигляді (n+m) різних кривих: (x(t), …, x(t), …, y(t)) у цьому інтервалі.
Зазначимо, що величини Х і Х(t) у даному випадку не є тотожними, позаяк Х охоплює всю залежність Х(t) у заданому інтервалі, а Х(t) може мати тільки конкретне значення цієї залежності у момент часу t. Аналогічною є тотожність Y і Y(t).
У дискретному випадку (А=) маємо:
Х=(Х, …,Х), Y=(Y, …,Y).
Тоді протокол записують у вигляді:
В=(<X, Y> (i=1, …,N)).
Протокол можна представити у вигляді таблиці чисел з (n+m) стовпчиків і N рядків:
де:
Хі = (х1і,…, хni);
Yі = (х1і,…, хmi).
Очевидною є відповідність цих двох форм запису. Зокрема, протокол В1 може бути отримано з протоколу В0 шляхом отримання інформації у дискретні моменти часу:
t=0,,2,…, (N-1),
де:
- інтервал дискретності (=N/Т).
Необхідно зазначити, що зворотній перехід можливий не завжди.
Отже, параметри X, Y достатньо повно у комплексі характеризують апостеріорну інформацію (В), що, у свою чергу, дозволяє на наступному етапі дослідження детальніше оцінити об’єкт для встановлення мети його ідентифікації.