Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Поняття, ознаки та види суб’єктів господарських правовідносин

План

ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН

ТЕМА 3

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра господарсько-правових дисциплін

 

ЛЬВІВ 2013

1.Поняття, ознаки та види господарських правовідносин

2.Громадяни–підприємці як суб’єкти господарських правовідносин

3. Поняття та види організаційно–правових форм підприємства

4. Поняття та види господарських товариств

5. Поняття та види кооперативів

6. Господарські об’єднання

7. Господарські організації – органи господарського керівництва

1. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991р.-№1576.-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.- 1991.-№49.- Ст.682.

2. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14 лютого 1992.№2114-ХІІ.// Відомості Верховної Ради України.-1992.-№20.- Ст.272.

3. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19 жовтня 2000р.№2063.-ІІІ.// Відомості Верховної Ради України.-2000.-№51-52.- Ст.447.

4. Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003р.№755-ІV// Відомості Верховної Ради України - 2003.- №31-32. –Ст.263.

5. Про кооперацію: Закон України від 10 липня 2003р. №1087// Відомості Верховної Ради України -2004.- №5. – Ст. 35.

6. Про холдингові компанії в Україні: Закон України від 15 березня 2006 р. №3528-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 34. - ст.291.

7. Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 р. № 3166-VI // Голос України вiд 09.04.2011 - № 65.

8. Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених з участю державних підприємств: Декрет Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1992р. №24-92// Відомості Верховної Ради України. –1993.-№11.- Ст.94.

9. Про довірчі товариства: Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.93р.// Відомості Верховної Ради України. –1993.-№19.- Ст.207.

10. Про корпоратизацію підприємств: Указ Президента від 15.06.93р. // Урядовий кур’єр.-1993.-17 червня.- Ст.2.

11. Про невідкладні заходи щодо впорядкування діяльності державних акціонерних товариств і холдингових компаній: Указ Президента від 07.11.2001р. // Урядовий кур’єр.-2001.-14 грудня.

12. Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах: Указ Президента від 21.03.2002р. // Урядовий кур’єр.-2002.-25 квітня. – Ст.11.

13. Положення про порядок корпоратизації підприємств, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р.-№508 (із змінами №483 ( 483-2011-п ) від 11.05.2011 )// Урядовий кур’єр. - 1993.- 15 липня. - Ст.10.

14. Про типовий статус казенного підприємства: затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1996р.№914 // Офіційний вісник України. - 1998.-№24.-Ст.90.

15. Про створення Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2001р.№354 // Офіційний вісник України. - 2001.-№15.-Ст.80.

16.Про особисте селянське господарство: Закон України від 15 березня 2003 року.

17.Про фінансові послуги на державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року.

18. Про космічну діяльність: Закон України від 15 жовтня 1996 року.

19.Про металобрухт: Закон України від 5 травня 1999 року.

20.Про спрощену систему оподаткування, обміну та звітності суб’єктів малого підприємства: Указ Президента України від 5 липня 1998 року.

21.Про фермерське господарство: Закон України від 19 червня 2003 року.

22.Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 року.

23.Про управління об’єктами державної власності: Закон України від 21 жовтня 2010 року.

24.Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності: Закон України від 3 березня 1998 року.

25.Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року.

26.Про споживчу кооперацію: Закон України від 10 квітня 1992 року.

27.Про оцінку земель: Закон України від 11 грудня 2003 року.

28.Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 року.

29.Про затвердження Положення про постійного представника Кабінету Міністрів України на загальних зборах акціонерного товариства: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року.

30.Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17 липня 1997 року.

31.Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 7 жовтня 2010 року.

32.Про управління об’єктами державної власності: Закон України від 21 вересня 2006 року.

 

 

Суб'єкти господарського права мають ряд ознак правосуб'єктності, закріплених господарським законодавством.

певну організаційно-правову форму, у якій здійснюється господарська або управлінська діяльність. Організаційно-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану правом організаційну структуру, в якій діє суб'єкт господарського права. Це або одна з форм підприємства, або установа (наприклад, міністерство), або організація (наприклад, об'єднання громадян, яке є учасником господарських відносин).

За загальним правилом, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм суб'єктів господарського права визначається законодавством України. Крім цього, підприємець має право вибору будь – якоїорганізаційно правової форми свого підприємства, передбаченої законодавством.

Отже, організаційноправова форма – це передбачений законом тип (форма) суб’єкта господарювання, що визначає порядок її створення, умови формування майна, систему органів управління, права засновників та умови їх відповідальності за зобов’язання юридичної особи. Лише ті організації, котрі створенні у передбачений законом формі, мають статус юридичної особи і можуть визнаватися суб’єктами господарських відносин.

Ознаки організаційно-правової форми наступні:

­ вона передбачена законом;

­ вільно обирається засновником (засновниками);

­ містить незмінну для даної організаційно-правової форми сукупність елементів;

­ передбачає господарську правосуб’єктність;

­ як правило, може бути змінена в процесі діяльності юридичної особи.

Елементи організаційно-правової форми - це ознаки, котрі в сукупності дають уявлення про тип організації. Всі елементи мають правовий характер. Такими елементами є:

­ мета юридичної особи – суб’єкта господарювання;

­ умови створення (одноосібно чи декількома особами);

­ порядок формування майна та його правовий режим (мінімальний статутний фонд, порядок його формування);

­ система органів управління (структура та компетенція органів управління, порядок прийняття ними рішень);

­ майнові та організаційні права засновників (право на управління і отримання прибутку);

­ умови відповідальності суб’єкта господарювання та відповідальність його засновників перед третіми особами у випадку недостатності її майна для задоволення законних вимог кредиторів;

­ умови і принципи відповідальності засновників (обмежена або додаткова солідарна).

Сукупність вищезазначених елементів становить організаційно - правову форму, що визначає основні засади створення і особливості діяльності суб’єкта господарювання. Організаційно – правовими формами підприємств є, наприклад, приватне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, інші господарські товариства. З кожним видом організаційно-правової форми пов'язаний комплекс правових норм, що визначають предмет її діяльності. Називаючи ту чи іншу організаційно - правові форму юридичної особи, можемо зробити висновок про те, як і ким вона заснована, як управляється, яку відповідальність несуть засновники тощо. Організаційно - правова форма - певна модель, якій повинна відповідати організація, щоб визнаватись певною юридичною особою.

Організаційно - правова форма є найважливішим критерієм класифікації суб’єктів господарювання. Зміна одного її елементу призводить до створення зовсім іншого її виду. Так, єдиною відмінністю товариства з обмеженою відповідальністю від товариства з додатковою відповідальністю є об'єм відповідальності засновників. Організаційно - правова форма, як поняття, застосовується переважно для характеристики юридичних осіб-суб'єктів. Проте, ця ознака притаманна всім без винятку соціальним утворенням, які визнаються юридичними особами. Наприклад, за кількістю осіб, які беруть участь у заснуванні, підприємства поділяються на: створені одним суб'єктом (приватні, державні підприємства); створені декількома суб'єктами (господарські товариства, кооперативи, колективні підприємства); об'єднання підприємств (асоціації, концерни, корпорації тощо).

відокремлене і закріплене за ним майноу формі основних фондів, обігових коштів, інших цінностей. Тобто, у майновому відношенні такий суб'єкт є самостійним і не залежить у своїх рішеннях від інших. Майно суб'єкта відокремлюється і закріплюється за ним у правовій формі, елементами якого господарське право визначило установчі документи (установчий договір, статут, акт про створення, положення) суб'єкта, самостійний або зведений (для господарських об'єднань) баланс, який відображує вартість майна суб'єкта в цілому, розрахунковий та інший рахунки в банках. Це майно може бути на праві власності, праві господарського відання (зокрема, щодо державних підприємств), праві оперативного управління (щодо міністерств, інших державних установ і організацій, що перебувають на державному бюджеті), право оренди (орендні та інші підприємства, утворені на базі орендованого майна).

господарська правосуб'єктність,тобто за певним суб’єктом господарювання визначається законодавством можливість бути суб’єктом права (мати і здійснювати господарські права і обов’язки, відповідати за їх належне виконання). Обсяг правоздатності визначається як в законодавстві, так і в його правовстановлюючих документах. Вона дає права на організацію конкретної господарської діяльності.

компетенція господарських організацій. У даному випадку компетенція розглядається як сукупність прав та обов’язків, які безпосередньо закріплені за господарською організацією законом і пов’язана з певним видом діяльності, переважно в організаційно – господарських правовідносинах. До компетенції відносяться: коло питань, які можуть вирішувати та чи інша господарська організація; обов’язки, які покладаються законом на певну господарську організацію; форми відповідальності за порушенні невиконання покладених на господарську організацію обов’язків; способи захисту порушених прав.

Поняття компетенції, як зазначає В.С. Щербина, є досить широким і застосовується в різних правових галузях, в ГК йдеться саме про господарську компетенцію, якою позначається не лише сукупність прав та обов’язків суб’єктів господарювання, але і сукупність повноважень, прав та обов’язків органу державної влади або органу місцевого самоврядування при виконанні своїх функціональних завдань у сфері господарювання.

Поняття суб'єкта господарського права обґрунтоване теорією господарського права, яка виходить з того, що суб'єктами господарського права є учасники господарських відносин. Проте, його теза відносно того, терміни «суб’єкти господарського права»і «учасники господарських відносин» є всі підстави розглядати як тотожні1, на нашу думку, не є переконливою, оскільки зокрема, поняття «суб’єкти господарського права» і «учасники господарських відносин» не є тотожнимими і співвідносяться як конкретне і загальне. Так, згідно з ст. 2 ГК, учасниками відносин у сфері господарювання є: і суб'єкти господарювання; і споживачі; і органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією; а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Найбільшу і найважливішу для господарської діяльності групу суб'єктів господарського права складають суб'єкти господарювання. Тому саме їх правовому статусу приділяється головна увага у цій темі.

Суб'єктами господарювання, згідно з ч.1 ст.55 ГК, є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

ознаки суб'єкта господарювання:

­ по-перше, цей суб'єкт є учасником господарських відносин;

­ по-друге, він безпосередньо здійснює господарську діяльність;

­ по-третє, він наділений господарською компетенцією (сукупністю господарських прав і обов'язків), яку реалізує при здійсненні господарської діяльності, набуваючи при цьому нових прав і обов'язків. Цю ознаку суб'єкта господарського права в літературі ще називають господарською правосуб'єктністю.

­ по-четверте, він має відокремлене від інших суб'єктів (в тому числі і від власника) майно; по-п'яте, він несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах закріпленого за ним майна.

Такими суб'єктами, відповідно до ч. 2 ст. 55 ГК є:

­ господарські організації— юридичні особи, створені відповідно до ЦК, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

­ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання чи права оперативного управління, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

 


Читайте також:

  1. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  2. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
  3. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  4. Адміністративні правовідносини
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
  7. Аксіоми. Теореми. Ознаки.
  8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  9. Аналіз однієї ознаки
  10. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  11. Атрибутивні ознаки і властивості культури
  12. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.




Переглядів: 966

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Температури | Громадяни-підприємці як суб’єкти господарювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.