• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність планування. Типи планів в організації

Хто хоче досягнути мети, повинен її знати.

Тема 5. Планування в організації

Модуль 2. Функції та ефективність менеджменту

Обґрунтування рішень в умовах невизначеності

В більшості випадків для прийняття управлінських рішень використовується неповна і неточна інформація, яка і утворює ситуацію невизначеності. Для обґрунтування рішень в умовах невизначеності використовують:

1) методи теорії статистичних рішень (ігри з природою);

2) методи теорії ігор.

Методи теорії статистичних рішень використовуються, коли невизначеність ситуації обумовлена об'єктивними обставинами, які невідомі або носять випадковий характер.

Теорія ігор використовується у випадках, коли невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного супротивника.

Організації звичайно мають цілі, які суперечать цілям інших організацій-конкурентів. Тому робота менеджерів часто полягає у виборі рішення з урахуванням дій конкурентів. Для вирішення таких проблем призначені методи теорії ігор.

Теорія ігор - це розділ прикладної математики, який вивчає моделі і методи прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту.

Під конфліктом розуміється така ситуація, в якій зіштовхуються інтереси двох або більше сторін, що переслідують різні (суперечні) цілі. При цьому кожне рішення має прийматися в розрахунку на розумного противника, який намагається зашкодити іншому учаснику гри досягти успіху.

Основну задачу теорії ігор можна сформулювати так: визначити, яку стратегію має застосувати розумний гравець у конфлікті з розумним противником, щоб гарантувати кожному з них виграш, причому відхилення будь-кого з гравців від оптимальної стратегії може тільки зменшити його виграш.

Центральне місце в теорії ігор займають парні ігри з нульовою сумою, тобто ігри, в яких:

- приймають участь тільки дві сторони;

- одна сторона виграє рівно стільки, скільки програє інша.

Такий рівноважний виграш, на який мають право розрахувати обидві сторони, якщо вони будуть додержуватися своїх оптимальних стратегій, називається ціною гри. Розв’язати парну гру з нульовою сумою означає знайти пару оптимальних стратегій (одну для першого гравця, іншу – для другого) і ціну гри.

5.1.Сутність планування. Типи планів в організації.

5.2.Формулювання місії та цілей організації.

5.3.Етапи процесу планування.

5.4.Типи оперативних планів .

5.5.Загальна характеристика бізнес-планування.

Азбучне правило менеджменту

Складання плану – це завжди початковий етап процесу управління. Функція планування передбачає рішення про те, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити ії члени для їх досягнення. Планування є головною функцією управління, від якої певною мірою залежать усі інші функції.

Класичне визначення планування дають Р. Джонсон: «Планування -— процес, за допомогою якого система пристосовує свої ресурси до змін зовнішніх і внутрішніх умов».

Планування як загальна функція менеджменту означає вид управлін­ської діяльності, що визначає перспективу і майбутній стан органі­зації, шляхи і спо­соби його досягнення.

До підфункцій планування відносяться: цілевстановлення, прогнозування, моделювання, програмування. Мета планування полягає у створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.

У ході планування керівництво організації має оцінити такі аспекти діяльності організації:

-слабкі та сильні сторони організації у сфері виробництва, трудових ресурсів, фінансів, маркетингу;

-можливості та загрози у зовнішньому середовищі: конкуре­нція, екологічні умови, постачання, якими повинні бути цілі та як їх досягти;

-яким чином і за допомогою яких ресурсів досягти поставле­ні цілі.

Залежно від певних критеріїв розрізняють такі типи планів.

1.За тривалістюю виконання:

- перспективний (стратегічний);

- середньотривалий (тактичний);

- короткотривалий (поточний, оперативний).

2. За змістом господарської діяльності:

- плани науково-дослідної роботи;

- плани виробництва;

- плани збуту;

- фінансовий план.

3. За організаційною структурою:

- загальний план організації;

- план дочірньої компанії;

- план підрозділу.

4. За предметом планування:

- планування цілей;

- планування засобів;

- планування процесів.

Перспективний (стратегічний) охоплює період від 10-ти до 20-ти років (частіше 10-12 років). Воно передбачає розробку загальних принципів орієнтації фірми на перспективу (концепцію розвитку); визначає стратегічний напрям і програму розвитку, зміст і послідовність здійснення найважли­віших заходів, які забезпечують досягнення поставленої мети. Такий план розробляється менеджерами вищого рівня після консультацій з менеджерами нижчої ланки управління.

В системі перспективного планування в залежності від методології і мети розрізняють довгострокове і стратегічне планування.

Стратегічне планування ґрунтується на понятті «стратегія».

Стратегія — це набір правил для прийняття рішень, якими органі­зація керується у своїй діяльності.

У стратегічному менеджменті за рівнем управління видокрем­люють чотири різновиди стратегій організації:

- перший рівень корпоративний (портфельна стратегія) - існує у компаніях, які діють у декількох сферах бізнесу;

-другий рівеньсфери бізнесу (ділова стратегія) - рівень перших керівників організацій, відповіда­льних за розробку і реалізацію стратегії сфери бізнесу;

-третій рівень (функціональний) - властивий керівникам функціональних сфер: фінансів, маркетингу, розробок нових то­варів і послуг, виробництва, управління персоналом тощо;

-четвертий рівень (лінійний)- рівень керівників підроз­ділів чи організації її географічно вилучених частин (представ­ництв, філій).

Тактичне планування - визначає проміжні цілі щодо досяг­нення стратегічних цілей та завдань. Вони розробляються менеджерами середньої ланки, які обговорюють плани з менеджерами нижчої ланки, а потім подають їх вищому керівництву. Середньострокові плани найчастіше охоплюють п'ятирічний строк, оскільки він найбільш точно відповідає періоду оновлення виробничого апарату та асортименту продукції.

Поточне (оперативне) планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямами його діяльності на короткі періоди (квартал, місяць). Вони розробляються менеджерами нижчої ланки при консультуванні з менеджерами середньої ланки.

Реалізація оперативних планів здійснюється через систему бюджетів або фінансових планів, що складаються на рік або короткий строк по кож­ному підрозділу окремо. Бюджет формується на основі прогнозу збуту, що необхідно для досягнення визначених планом фінансових показників. При його складанні насамперед враховуються показники, розроблені в перспективних або оперативних планах. Через бюджет здійснюється взаємозв'язок між перспективним, поточним та іншими видами плану­вання.

Читайте також:

1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
2. PR-відділ організації: переваги і недоліки
3. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
4. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
5. Акти з охорони праці в організації.
6. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
7. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
8. Аналіз сильних та слабких сторін організації
9. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
10. База управлінських рішень і закони організації.
11. Базові напрями організації захисту інформації ІКСМ.
12. Баланс надходження коштів організації (оперативний фінансовий план) на 20__ р.

Переглядів: 4711