• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

В.І. Терещенко, економіст

Структура управління, в якій на керівника припадає десять і більше безпосередніх підлеглих, інфарктна.

Тема 6. Організаційна діяльність як функція управління

Контрольні запитання

1.У чому проявляється суть функції менеджменту «планування»?

2.Які Ви знаєте типи планів?

3.Що таке місія організації?

4.Що таке «стратегія»?

5.Які Ви знаєте характеристики цілей?

6.В чому полягає сутність управління за цілями?

7.Які Ви знаєте різновиди стратегій?

8.Що таке „бізнес-план"?

9.Охарактеризуйте розділи бізнес-плану.

10.Які Ви знаєте етапи процесу планування?

11.Назвіть та охарактеризуйте типи оперативних планів.

Рекомендована література: Основна [1–5]

Додаткова [5; 8; 13; 29; 31; 49]

6.1 Сутність організаційної діяльностію

6.2 Організаційна структура та ії види.

6.3 Організаційне проектування.

6.4 Критерії оцінки організаційної структури управління.

6.1 Сутність організаційної діяльності

Після розроблення планів і прийняття відповідних управлінських рішень про­цес досягнення цілей залежить від орга­нізації.

Організація має дати відповіді на три ключові запитання:

- Як згруповані працівники?

- Хто для кого є начальником?

- Хто які завдання виконує?

Організовування як загальна функція менеджменту — це вид управлінсь­кої діяльності, що полягає у формуванні структури управління та вста­новленні взаємовідносин між підрозділами та працівниками організації.

Воно має два аспекти:

- поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії;

- установлення взаємовідносин повноважень вищих та нижчих рівнів управління і забезпечення можливості розподілу і координації зав­дань.

Організаційний механізм господарювання містить:

-правила, організаційно правові нормативи і стандарти, що визнача­ють та регулюють структуру управління, обов'язки, права та відповідальність органів управління і управлінських працівників, організацію процесу їхньої діяльності;

-розподіл робіт між різними виконавцями;

-оснащення управлінської праці засобами оргтехніки, чисельність працівників в управлінні, матеріальне і моральне стимулювання їхньої праці.

Отже, організаційний механізм охоплює організацію структури уп­равляючої системи (статики) і організацію процесу функціонування сис­теми, якою управляють (динаміки).

Організування базується на трьох категоріях:

-повноваження;

- відповідальність;

-делегування.

Повноваження — це обмежене право використовувати ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, трудові та ін.) і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують посаді, а не особі.

Відповідальність — це покладений на посадову особу обов'язок виконувати поставлені завдання та відповідати за їх позитивне вирішення.

Делегування - це процес передачі менедже­рами владних повноважень і відповідальності співробітникам, які займають позиції на нижчих рівнях ієрархії.

Сьогодні керівник не в змозі сам вирішувати всі управлінські проблеми, навіть ті, які безпосередньо входять у коло його служ­бових обов'язків, оскільки їх занадто багато, вони різнобічні й специфічні, а його знання, досвід і запас часу - обмежені.

Якщо делегування немає, менеджер змушений виконувати всі без винятку трудові процеси сам, щоб досягти цілей, що стоять перед організацією. Але це неможливо за великого обсягу виробниц­тва та продажів. Невміння і небажання делегувати повноваження породжують серед значної частини підлеглих безініціативність.

Переваги делегування:

1) делегування допомагає керівнику зменшити своє навантаження і звільнити час для важливих завдань (наприклад, для власне управлінських функцій);

2) дає можливість використовувати професійні знання і досвід відповідних співробітників;

3) стимулює розкриття здібностей, ініціативи, самостійності та компетенції підлеглих;

4) часто позитивно впливає на мотивацію праці співробіт­ників, на задоволеність роботою.

Розрізняють:

-лінійні; і функціональні повноваження.

Лінійні повноваження передаються безпосередньо від вищої посадової особи до підлеглого і далі до інших підлеглих. Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управ­ління підприємством. Процес створення ієрархії називається скалярним процесом. Завершена ієрархія — це скалярний ланцюг або ланцюг ко­манд. Графічна модель процес делегування лінійних по­вноважень (рис.6.1)

Рис.6.1 Модель процесу делегування лінійних повноважень

Функціональні повноваження делегуються мене­джером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною функцією.Наприклад, начальник планового відділу підприємства делегує функціональні повноваження в галузі планування начальнику планового бюро цеху, хоча останній знаходиться у лінійно­му підпорядкуванні начальника цеху.

При цьому слід зауважити, що функціональні повноваження є обмеженою формою повноважень. Вони охоплюють лише окремі специфічні види діяльності (наприклад, робота з кадрами, організація обліку тощо). Разом з тим, така обмеженість порушує принцип єдиноначальності. Підлеглий, на якого розповсюджуються дії функціонального керівника має одразу двох начальників - лінійного та функціонального. Це часто спричинює конфлікти між центральним апаратом управління компанією та керівниками лінійних підрозділів.

Різновиди функціональнихповноважень:

-рекомендуючі; повноваження експертів, аналітиків, помічників;

-повноваження обов'язкового узгодження;

-функціональні (відповідно до своїх функцій);

-паралельні (право відхиляти рішення), служать для урівно­важення влади і недопущення помилок.

Делегування повноважень є складовою частиною децентраліза­ції. Централізація — це концентрація завдань управління, децент­ралізація — розподіл завдань управління за певними ознаками. Якщо всі рішення (або їх більшість) приймаються вищими керівниками, тоді організація є централізованою. Децентралізація означає, що право прийняття певних рішень передається з вищих рівнів управління на нижчі. Одним із важливих чинників ефективного функціонування органі­зації є оптимальне співвідношення централізації та децентралізації.

Читайте також:

1. Англійський економіст У. Бріджез пропонує модель організаційних змін за такими напрямками.
2. Головний економіст
3. Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка
4. Тема 9. Ідеї економістів першої половини ХІХ ст.

Переглядів: 738