Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка

 

Цікаві міркування з приводу керівництва організаціями приводить український економіст, доктор економічних наук Валерій Терещенко. Він закінчив економічний факультет Колумбійського уні­верситету, згодом працював там та в інших навчальних закладах професором, а також займав фахові та керівні посади в кількох фірмах, Міністерствах США тощо. В брошурі "Наука керувати" Терещенко узагальнює свій власний досвід керівництва організаціями та виділяє 10 якостей керівника, які стануть у пригоді українським ме­неджерам. Приведемо повний текст автора з обгрунтуваннями кожної з десяти складових стилю керівництва.

"Перша якість звучить так: будь завжди управляючим, а не погоничем. Що це означає? Колись в Чікаго мені довелося почути істо­рію про простого сільського хлопця, який поступив на роботу в найбільший універмаг міста "Маршалл Філд" і за якихось 20 років зробив кар'єру: увійшов до складу директорів фірми, розбагатів, став мільйонером, переїхав до Лондона і відкрив свій власний універмаг. Однією з головних причин такого успіху була його диво­вижна здатність вести справу з людьми. Надаючи цій якості великого значення, він для всіх своїх підлеглих - молодших начальників - зробив соціальну таблицю, яку ті повинні були тримати в робочому кабінеті у себе перед очима. Вона так і називалася: "Пам'ятай завжди, що ти управляючий, а не погонич".

Нижче у двох колонках перелічувалося, у чому полягає різниця. "Погонич" підпорядкований йому колектив підганяє, а управляючий веде за собою. Перший завжди "все знає" і всім своїм підлег­лим підкреслює це, щоб створити собі авторитет; другий ніколи цього не робить: коли треба, він людей вчить, підказує, пояснює, але не підкреслює свої знання - підлеглий сам інтуїтивно відчуває, знаюча людина його начальник, чи тільки робить вигляд. Коли трапляються якісь неполадки, то "погонич" одразу починає шукати крайніх; справжній начальник цього ніколи не робить, а просто виправляє допущені помилки. Коли наказ віддає "погонич", він зав­жди підкреслює своє '"я" ("Я вам наказую зробити так-то і так-то"), управляючий замість цього каже: "Давайте зробимо". Життєвий досвід, наука свідчить, що друга формула набагато результативніша, бо вона не створює психологічного бар'єру між начальником і підлеглим.

Ще одна вада "погонича": він ніколи ні про що не інформує підлеглих, через це у підпорядкованому йому колективі поступово створюється болотна атмосфера всіляких слухів і пересудів. Розум­ний керівник ніколи не вдається до подібної "секретності" і якнайповніше інформує свій колектив про все, що стосується його діяльності, звичайно, за винятком державної таємниці. Це не тільки сприяє більш свідомому ставленню до праці, а й вдовольняє природну людську цікавість. Адже, вбиваючи в людині почуття допит­ливості, ми гальмуємо її розвиток, а значить, людський прогрес у цілому. В Америці, наприклад, особливо на великих підприємствах, коли призначають нового начальника, то дуже часто у стінгазеті або місцевому бюлетені повідомляють його повну біографію: хто такий, коли народився, де одержав освіту, на яких посадах працював, які має нагороди, чи одружений і чим займаються члени сім'ї, іноді ще й додадуть, за яку команду вболіває. 1 в цьому немає нічого дивно­го, адже людям зовсім не байдуже, хто ними керує.

І, нарешті, остання різниця: "погонич" навіть з найцікавішої роботи ухитряється зробити нудну, монотонну працю, коли підлеглі тільки те й роблять, що поглядають на годинник: коли нарешті робочий день скінчиться? А от справжній начальник вміє людей заці­кавити в праці, він організовує роботу так, що вона стає для людей не тільки джерелом матеріального добробуту, а й морального задоволення. До речі, у США крім матеріального стимулювання праці велика увага приділяється також моральним стимулам. Медалей, правда, у них немає, але грамоти дають, іноді вивішують фотографії працівників, які відзначились, влаштовують новорічну ялинку для дітей співробітників, буває посилають подарунки в день народження дружини.

Водночас американці вважають, що сам по собі моральний стимул мало дає, якщо поряд немає відповідного матеріального заохочення.

Друга якість - упевненість у собі. Це не зазнайство. Це просто віра начальника в свої сили, в те, що він здатний виконати покладені на нього обов'язки. Життя показує, що підлеглі неохоче йдуть за начальниками, які самі не вірять в себе. Військові це добре знають: солдати погано йдуть за офіцерами, які не знають, як командувати, куди солдатів вести і взагалі самі не знають, що робити.

Третя якість - строгість і вимогливість. Ми іноді думаємо, що підлеглі завжди люблять добрих начальників. Що ж доброта - позитивна риса, і, звичайно, гарно, коли начальник - добра людина. Але він повинен вміти поєднувати доброту з певною суворістю. Це тісно пов'язано з проблемою дисципліни праці. Я вважаю, що немає більшого зла в нашому народному господарстві, як саме відсутність належної дисципліни. Надто багато ще й досі розхлябаності, нехлюйства.

Іноді в цьому бувають винні самі керівники. Винні тому, що всю ставку роблять на почуття самодисципліни. Звичайно, самодисцип­ліна - найголовніше, без неї нової радянської людини бути не може. Але треба на цю справу дивитися реалістично: виховання самодисципліни вимагає часу, а, на жаль, у багатьох наших людей вона просто відсутня. Так що самодисципліна самодисципліною, а керів­ник повинен бути достатньо суворим і вимогливим, щоб підтримувати в колективі належну робочу обстановку.

Четверта якість звучить так: завжди критикуй своїх підлеглих позитивно. Що це означає? Неправий той начальник, який, викли­кавши підлеглого, що провинився, тільки те й робить, що перерахо­вує його помилки. Це нічого не дає, а іноді лише озлоблює підлеглого. Починати можна, звичайно, з критики, але закінчувати слід обов'язково позитивною вказівкою: а як саме ти повинен робити, що замість цього? Ось така критика досягає мети.

З цим тісно пов'язана п'ята якість - вміння заохочувати і карати, що на перший погляд звучить дивно. Що це за таке вміння? Та річ у тому, що в житті ви не знайдете двох людей, які б однаково реагували на будь-яку критику або зауваження. Зробить, наприклад, начальник зауваження молодому працівникові, а з нього як з гуски во­да, а ось ці самі слова старшому за віком - дивишся, а він уже образився, почервонів, рознервувався. А візьміть чоловіка і жінку. Наука знову-таки стверджує, що жінки, з точки зору покарання і заохочення, більш "тонкошкірі", ніж ми, чоловіки. І тому начальник у кожному з подібних випадків повинен рахуватися з конкретною людиною, її статтю, віком, освітою, соціальним становищем тощо. І тоді заохочення і покарання досягають мети.

Є тут і одне загальне правило: привселюдна критика - це найвища міра покарання. Крім того, у подібних випадках, буває, і керівник втрачає контроль над ситуацією, і підлеглий не завжди адекватно сприймає критику на свою адресу, що нерідко призводить і до плачевних наслідків. Тому з цього ніколи не слід починати. Вважається, що значно ефективнішою є критика наодинці. А от коли вже не допомагає - один раз, вдруге і втретє, тоді треба виносити на ко­лектив.

Наступна, шоста якість - вміння начальника цінувати час своїх підлеглих. Практика показує, що коли керівник не вміє цінувати час підлеглих, то це якраз те, з чого починається моральний розклад ко­лективу. Цим самим він вчить їх самих не цінувати свого часу. Тут починаються розгулювання по коридорах, перекури по півгодини, вічні відкладання роботи, чекання тощо.

Однією з ознак високої культури керівника є його приймальня. Наприклад, у США ви не знайдете приймальні великого начальника (директора заводу, головного інженера) або навіть лікаря чи адвоката, у якій би товпилися люди. Такого там не буває. Прийом завжди ведеться за розкладом. З іншого боку, жоден американський начальник не буде викликати підлеглого йому керівника, якщо знає, що у нього години прийому. Він знає, що той все одно не прийде. На перший погляд це виглядає як відсутність дисципліни. А я вва­жаю, що це і є справжня дисципліна, повага до часу своїх підлег­лих.

У нас окремі начальники люблять повчати підлеглих: цінуй час, раціонально організовуй свій робочий день, дивись, он американці говорять: "Час - гроші". Повчати повчають, а потім не дають мож­ливості це зробити. Скажімо, ви розпланували свій робочий день, намітили якісь наради, зустрічі, засідання тощо. І раптом несподіваний виклик "зверху": негайно з'явитися! усе летить шкереберть: по­ламався розклад, ви підвели тих, хто прийде до вас ...

Сьома якість звучить досить просто, та говорити про неї, думаю, варто, бо часто від неї багато залежить: ввічливе, доброзичливе ставлення начальника до своїх підлеглих. Практика свідчить, що коли на чолі колективу стоїть грубіян, який кричить на своїх підлеглих, кулаком по столу б'є, то спрацьовує "ланцюгова реакція", і ця атмосфера взаємної грубості й некультурності поступово запановує у всьому колективі. Та які б виправдання цьому не знаходили, хам­ство, зрештою, ніколи не перемагає.

Якщо ж керівник - людина культурна, ввічлива, що доброзичливо ставиться до своїх підлеглих і навіть для зауважень знаходить відповідну культурну форму, то і в колективі встановлюється атмо­сфера високої культури, взаємної доброзичливості, хороший мо­рально-психологічний клімат.

Восьма якість - це вміння говорити і мовчати. Соціологічні дослідження показують, що в наш час приблизно 70 процентів свого робочого часу начальники говорять. І лише ЗО процентів - пишуть, читають, виконують іншу роботу. І тому не дивно, що за рубежем уже давно при підготовці людей до управлінської праці почали за­проваджувати - іноді обов'язкові, іноді факультативні - курси по вмінню говорити. Йдеться не про ораторське мистецтво. Начальни­ку бути оратором ні до чого. Його просто вчать, як по-діловому, дохідливо і швидко віддати розпорядження, вмінню чітко висловлю­вати свої думки.

А що означає вміння мовчати? Це означає, що жоден хороший начальник не повинен користуватися правом своєї посади, і, як ка­жуть, затикати рота своєму підлеглому: "Замовчіть, ви в цьому ні­чого не розумієте, ви тільки час у мене забираєте, розмова закінче­на!" Підлеглий замовкне, але подібної речі в душі він ніколи начальнику не вибачить. 1 саме з цього починаються потім всілякі до­носи, анонімки. Не дають прямо сказати - і спонукають до брудних методів. Тож завжди дайте людям висловитися і ви уникнете непо­трібних нервувань і скандалів.

Наступна, дев'ята якість може видатися дещо дивною в наших умовах, а в Америці вона дуже високо ціниться - почуття гумору, вміння посміятися, оцінити якийсь дотепний жарт - іноді навіть над самим собою. Можете малювати карикатури в газетах і вигадувати анекдоти навіть про президента і уряд - і це вважається цілком нормальним явищем, на це ніхто не зважає. Я за роки життя Америці не чув, щоб про когось ходило стільки жартів і анекдотів, як про Ф. Рузвельта - одного з найпопулярніших президентів США, якого чотири рази підряд обирали на цей пост. Кажуть, він дуже любив усілякі дотепи і все життя збирав веселі, добродушні карикатури на самого себе.

Звичайно, у кожній країні свої традиції. І це не означає, що ми повинні так робити. Та водночас неправильно вважає дехто у нас, що веселий, доброзичливий жарт або карикатура на начальника мо­же підірвати його авторитет в очах підлеглих. Усе залежить від то­го, на чому авторитет тримається. Якщо все зводиться до того, що це маленький царьок, якого посадили у високе начальницьке крісло з єдиною метою, щоб він "правив", то, звичайно, від якихось жар­тів, карикатур його авторитет може розсипатися. Та якщо авторитет керівника базується на тому, що підлеглі вірять у його світлий розум, чесне серце і працьовиті руки, бачать у ньому не тільки началь­ника, а й хорошого товариша, друга, просто хорошу людину, то від дружнього, доброзичливого дотепу його авторитет не постраждає.

Чому цій якості надається таке велике значення? Ми живемо у вік НТР, яка підвищує рівень нервових захворювань в усьому світі і у нас теж. І ось коли людина не вміє посміятися, не вміє пожартува­ти, вона цим самим ускладнює свої стосунки з іншими людьми, сама вкорочує собі життя. А начальник, який не вміє пожартувати і посміятися, укорочує не тільки своє життя, він значно ускладнює роботу своїх підлеглих.

І остання, десята якість хорошого начальника звучить так: цікався, вивчай своїх підлеглих. Зрештою, у житті ж немає нічого цікаві­шого від людини. Мільярди людей живуть на земній кулі, двох однакових ви не знайдете. Усі різні. Та кожна людина однаково найдорожче цінує увагу до себе. 1 хороший керівник ніколи цим не нехтує. Навіть у такій країні, як США, де все, здавалося б, оберта­ється навколо долара.

От хоча б такий техаський приклад. Нафтові компанії тут користуються репутацією найбільш експлуататорських. Раптом сенсація: найбільшою популярністю серед фірм у робітників і службовців чомусь користується саме президент нафтової компанії. І коли туди нагрянули журналісти, то серед методів управління президента виявили, зокрема, ось такий: перед початком кожного робочого дня секретар клала йому на стіл перелік новин з особистого життя його працівників. І от перші 15 хвилин роботи президента були присвячені тому, що він особисто вітав ювілярів, щасливих батьків, у сім'ї яких з'явилося поповнення, висловлював співчуття, коли людину спіткало горе. І хоча до цього він, можливо, не чув і прізвища, того чи і іншого працівника багатотисячного колективу, але людині було приємно: її помітили".

Врешті-решт Терещенко підкреслює, що перелічені вище методи, які не вичерпують усієї проблеми, але вони є основними, ще забезпечують високий рівень культури й ефективності управління, дають величезну віддачу.

 

 

Тема 13. МЕТОДИ В МЕНЕДЖМЕНТІ

 

Нові терміни та визначення:

- методи в менеджменті;

- економічні методи;

- організаційно-розпорядчі методи;

- соціально-психологічні методи;


Читайте також:

  1. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
  2. Антифеодальна боротьба українського народу
  3. Аудиторські докази щодо тверджень керівництва у фінансових звітах отримуються безпосередньо в процесі проведення тестів контролю та процедур по суті.
  4. Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської агресії.
  5. Боротьба українського народу за національну освіту й рідну мову
  6. Боротьба українського народу проти німецько-австрійської окупації та гетьманату.
  7. Боротьба, яка розпочалася в середині XVII ст. на українських землях, насамперед мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої.
  8. Брестська церковна унія і її наслідку для українського народу.
  9. В українському інформаційному просторі аналітична журналістика також повинна відіграти вже зараз видатну роль: збудувати духовну будівлю українського національного світу.
  10. В чому була провідна роль української шляхти як верхівки українського суспільства в політичному житті XIV-XVI ст.
  11. Вивіз давальницької сировини українського замовника за межі митної території україни і ввіз в україну готової продукції
  12. Види українського козацтва




Переглядів: 1833

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Особливості японської системи керівництва | Економічні методи менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.