• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Критерії оцінки організаційної структури управління

Організаційна структура управління в системі мене­джменту постійно змінюється під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ, а також результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Постійними є аналіз та оцінювання діючих організацій­них структур управління з метою їх удосконалення.

При оцінки рівня організаційної структури будь-якого підприємства пропонується використовувати такі показники:

1. Коефіцієнт ланковості (ланкою вважаються відділи, бюро структурні підрозділи, а також окремі спеціалісти, які виконують відповідні функції управління, або їх частини; до ланок також відносять менеджерів, які здійснюють регулювання та координацію діяльності декількох структурних підрозділів):

К_л=

де К_л - коефіцієнт ланковості;

С_л.ф , - фактична кількість ланок на даному підприємстві;

С_л.оп - оптимальна кількість ланок на підприємстві, яке об­ране за базовий варіант.

Аналізуючи кількісні дані коефіцієнта ланковості, можна зро­бити такі висновки:

-якщо коефіцієнт ланковості близький до 1 (зліва чи спра­ва), то кількість ланок на підприємстві, що аналізується, також наближається до оптимальної кількості ланок;

-якщо К_л<1, то це свідчить про те, що на даному підпри­ємстві ланки виконують цілу низку певних функцій, що може не­гативно впливати на діяльність організації в цілому. Виходячи з цього, необхідно збільшити кількість ланок через поділ великих підрозділів на більш дрібні;

-якщо К_л> 1, ситуація прямо протилежна тій, що описана вище, тобто на підприємстві організаційна структура занадто розгалужена, ланки високоспеціалізовані; у такій ситуації доцільним стане об'єднання певних дрібних ланок у більші, що дозволить коефіцієнту ланковості наблизитись до 1(К_л → 1).

2. Коефіцієнт централізації управління:

К_ц=

де К_ц - коефіцієнт централізації управління;

С_т- кількість працівників топ-менеджменту (вищий рівень управління);

С_м - кількість працівників мідл-менеджменту (середній рівень управління).

Чим менший коефіцієнт від 1, тим більший ступінь децентралізації на підприємстві.

3. Коефіціент територіальної концентрації:

К_т.к.=

де К _к - коефіцієнт територіальної концентрації;

С_п.т. -кількість підприємств даного типу, які діють в одно­му регіоні;

S - площа даного регіону.

4. Коефіцієнт керованості:

К_К=

де К_к- коефіцієнт керованості;

Н_к- середня норма керованості для управлінців відповідно­го рівня (для керівників вищої ланки- 6-8 чоловік, в окремих ви­падках 10-12, для керівників нижчої ланки - 20-25 чол.);

Ф_к- фактичний рівень керованості на підприємстві.

Коефіцієнт керованості свідчить про ефективність використан­ня управлінського персоналу. Так, при значенні К_к <1 на підпри­ємстві відчувається нестача управлінських кадрів, оскільки фактична норма керованості значно розширена. К_к > 1 свідчить про надто роз­галужений управлінський апарат, оскільки кожен управлінець у своє­му підпорядкуванні має невелику кількість підлеглих.

5. Коефіцієнт зайнятості персоналу в апараті управлін­ня:

К_З=

де К₃ - коефіцієнт зайнятості персоналу в апараті управління;

С_у - чисельність апарату управління;

С_пвп - чисельність промислово-виробничого персоналу.

Цей показник характеризує питому вагу управлінського персо­ну в загальній кількості ПВП.

6. Коефіцієнт дублювання функцій:

К_Д=

де К_д - коефіцієнт дублювання функцій;

С_фп - кількість функцій, закріплених за декількома під_Ро ділами;

С_фз - загальна кількість функцій.

Коефіцієнт відображає рівень дублювання функцій в апараті управління підприємством. Чим ближче цей коефіцієнт до 1, тим небезпечніша ситуація в апараті управління, оскільки декілька підрозділів виконують одну і ту саму функцію, неефективно витрачаючи ресурси.

7. Коефіцієнт оперативності управління

К_О=

де К_о - коефіцієнт оперативності управління;

D- встановлений термін виконання відповідних доку­ментів;

d - питома вага документів певного виду;

R- відставання від прийнятого терміну виконання доку­ментів;

п - кількість видів документів.

Коефіцієнт оперативності управління характеризує своєчасність виконання документів в апараті управління.

8. Коефіцієнт ефективності організаційної структури управління:

К_еф=

де К_еф - коефіцієнт ефективності організаційної структури;

Р_к- кінцевий результат (ефект), отриманий від функціону­вання організаційної структури управління;

В_у- витрати на управління (фонд оплати праці працівників апарату управління, видатки на утримання офіса, на придбання та ремонт певних засобів, на приймання, аналіз та передав управлінської інформації тощо);

8. Коефіцієнт ефективності управління:

К_У===

де Е_У - коефіцієнт ефективності управління;

ЕК_У - економічність управління;

Е_В - ефективність виробництва;

В_у - витрати на управління;

Ф- сукупна вартість основних та оборотних фондів;

У_Ч.П.- умовно чиста продукція;

Ч_ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу.

9. Інтегрований показник організаційної структури:

К_ІНТ=1-

де К_ІНТ - інтегрований показник організаційної структури;

В¹_у -витрати на управління, що припадають на одного пра­цівника управління;

П_В- питома вага управлінських працівників у загальній чисельності працюючих;

Ф¹₀ - фондоозброєність (вартість основних і оборотних фондів, що припадає на одного працюючого);

Ф¹_в - фондовіддача (умовно чиста продукція, що припадає на- одиницю основних та оборотних фондів).

Якщо розрахунковий рівень показників свідчить про неефек­тивність наявної організаційної структури управління, слід про­вести низку заходів щодо її удосконалення.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
5. Oracle Управління преміальними
6. А. Видання прав актів управління
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
9. Адаптивні організаційні структури управління.
10. Адміністративне право і державне управління.
11. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 1748