Поняття мотивації як загальної функції менеджменту

Все управління в кінцевому рахунку зводиться до стимулювання активності інших людей.

Тема 7. Мотивація

Контрольні запитання

1.У чому полягає сутність функції організування та яка ії основна роль?

2.Що таке «владні повноваження» та «делегування»?

3. Дайте визначення поняттям « структура управління», « ланка управління», ступень (рівень) управління»?

4.Що містить організаційний механізм господарювання?

5.Як класифікують організаційні структури управління?

6.Що впливає на структуру апарату управління?

7.Як здійснюється поділ праці за лінійної системи управління?

8.Які Ви знаєте переваги та недоліки централізації?

9.Охарактеризуйте основні етапи організаційного проектування .

10.Назвіть основні показники які використовують при оцінки організаційної структури управління.

Рекомендована література: : Основна [1–5]

Додаткова [13; 15; 22; 31]

7.1.Еволюция та зміст мотивації як загальної функції менеджменту.

7.2. Змістовні теорії мотивації.

7.3.Процесні теорії мотивації.

7.4.Засоби мотиваційного впливу.

Лі Якокка

Для того, щоб ефективно рухатися до мети, керівник має не тільки спланувати і організувати роботу, але й примусити людей виконувати її згідно до опрацьованого плану.

Мотивування - це вид управлінської діяльності, спрямований на спонукання певної особи (осіб) до діяльності для досягнення цілей організації.

Мотивування передбачає:

- стимулювання за допомогою зовнішніх факторів (моральне
та матеріальне);

- мотивування внутрішніх (психологічних) спонукань до праці.

Мотивація сприяє можливості виявлення таких характеристик діяльності, як: зусилля; старанність; наполегливість; добросовісність; спрямованість.

Мотивування базується на таких категоріях:

1)потреба - усвідомлена відсутність чого-небудь. Потреби поділяють на:

- потреби першого роду (первісні), які за своєю сутністю є фізіологічними (потреби в їжі, сні тощо);

- потреби другого роду (вторинні), які носять соціально - психологічний характер (потреби в повазі, владі, визнанні заслуг тощо).

Потреби першого роду закладені в людину генетично, а другого – є наслідком її соціальної життєдіяльності. Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування можна судити лише спостерігаючи поведінку людей.

Потреби викликають у людини бажання (прагнення) до їх задоволення. Тому сутність мотивації у організації зводиться до створення умов, що дозволяють працівникам відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби такою поведінкою, яка забезпечує досягнення цілей організації;

2)мотив - внутрішня спонукальна сила, яка примушує людину щось робити або поводитися певним чином (орієнтація, установка, бажання, інстинкти, імпульси);

3)стимул - зовнішня причина, що спонукає діяти людину для досягнення певної мети;

4)винагорода - те, що людина вважає для себе цінним. Розрізняють два типи винагородження:

- внутрішнє. Це задоволення від спілкування з колегами, почуття досягнення результату, задоволення від корисності зробленого продукту. Внутрішня винагорода забезпечується шляхом створення хороших умов праці і точною постановкою завдань;

- зовнішнє. Вона може виступати у вигляді як матеріальної винагороди, так і моральної. Матеріальна – зарплата, додаткові виплати, премії, оплата визначених витрат. Моральна – присвоєння звання "кращий працівник", похвала, оцінка в наказі тощо.

Спрощену модель процесу мотивації можна представити у вигляді такої схеми (рис.7.1.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Критерії оцінки організаційної структури управління	\|	Процесні теорії мотивації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.