• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

І мінімізації їх наслідків.

Тема 1.2. Природні загрози та заходи щодо запобігання

Останні роки населення і територія України перебувають під суттєвим негативним впливом чинників, які призводять до виникнення надзвичайних ситуацій (НС), загибелі людей, погіршення умов життєдіяльності, забруднення навколишнього природного середовища, значних економічних збитків.

Згідно з аксіомою, будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною, тобто абсолютної безпеки не існує. Потенційна небезпека існує як явно, так і приховано у вияві її результатів, котрі важко передбачити і котрі можуть спричинити до погіршення самопочуття, працездатності, захворювань, травм, загибелі.

Небезпека – це явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю людини як відразу, так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки. Небезпека – це наслідок дії окремих факторів на людину.

Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об`єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат.

Офіційна класифікація НС в Україні здійснюється нортивно-правовими документами: Державним класифікатором надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, який введений в дію з 01.03.2002р. наказом Держстандарту України №552 від 19.12.2001р. і "Порядком класифікації НС техногенного і природного характеру за їх рівнями" від 24.03.04. №368.

За масштабами визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій:

1. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це надзвичайна ситуація, яка виникає на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси у обсягах, що перевищують можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

2. Надзвичайна ситуація регіонального рівня - це надзвичайна ситуація, яка виникає на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

3. Надзвичайна ситуація місцевого рівня - це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об`єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують можливості потенційно-небезпечного об`єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об`єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об`єктів.

4. Надзвичайна ситуація об`єктового рівня - це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об`єкта або на самому об`єкті і наслідки якої не виходять за межі об`єкта або його санітарно-захисної зони.

За характером надзвичайні ситуації поділяються на наступні класи:

надзвичайні ситуації природного характеру;

надзвичайні ситуації техногенного характеру;

надзвичайні ситуації соціально - політичного характеру;

надзвичайні ситуації воєнного характеру.

Надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Стихійне лихо – явище природи, яке викликає катастрофічні обставини і характеризується раптовим порушенням нормального життя та діяльності населення, загибеллю людей, руйнуваннями або пошкодженнями будівель та споруд, знищенням матеріальних цінностей.

Геологічні небезпечні явища.

Землетруси - коливання земної кори, що виникають у результаті вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Підземний удар викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках. Область землі, із якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану на поверхні землі ділянку — епіцентром землетрусу. Звичайно коливання земної кори спостерігаються у вигляді поштовхів, їхня кількість і проміжки часу між ними можуть бути різноманітними і мало передбаченими. Інтенсивність землетрусу вимірюється в балах за шкалою Ріхтера, а в останні роки наша країна та ряд європейських держав використовують 12-ти-бальну міжнародну шкалу MSK-64.

Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи Осередки землетрусів знаходяться на глибині 30 — 60км, а інколи на глибині до 700 км. Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяють­ся на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси. Вони охоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють лю­ди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населених пунктів і цілих районів; провалом на­селених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і зми­ванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною психоло­гічною дією. Землетруси характеризуються магнітудою. Магнітуда — міра загальної кількості енергії, що випромінюється при сейсмічному поштовху і формі пружних хвиль.

Територія України на півдні і південному заході охоплена впливом потужного сейсмоактивного поясу планети. Вплив наявних у поясі напружень охоплює західні області України, Буковину, південно-західну частину Одеської області, південь Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей і територію АР Крим. Пояс включає Карпатську дугу з сильними підкоровими землетрусами в зоні Вранча, великі підкорові землетруси якої з магнітудою 6,8 - 7,6, здатні спричинити відчутні сейсмічні коливання ґрунту і споруд практично на усій території України. При умові реалізації максимально можливого для зони землетрусу, який може відбутися з імовірністю 1 раз на 1000 років, сейсмічний ефект на південно-західній частині Одеської області може досягти 8 балів за міжнародною шкалою сейсмічної інтенсивності МSК-64, на території Чернівецької і центральної частини Одеської області - 7 балів, із плавним зниженням до західних, північних та східних границь країни. В Києві максимальний ефект на ґрунтах 2-ї категорії за сейсмічними властивостями не перевищить 6 балів.

Зсуви – це зміщення вниз по косій під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують гірських схили , а також схили річкових, озерних та морських терас. Зсуви є одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ що може бути викликане як природними, так і штучними (антропогенними) причинами. До природних відносяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та інше. Штучними причинами є: руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом ґрунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах та інше. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов’язано з діяльністю людини (антропогенний фактор). Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених, перевищує сили зчеплення ґрунтів. Виникають зсуви при крутизні схилу 10о і більше. На глиняних ґрунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати і при крутизні 5-7о.

За глибиною залягання зсуви бувають: поверхневі (1м), мілкі (5м ), глибокі (до 20 м), дуже глибокі (понад 20 м); за типом матеріалу: кам’яні (граніт, гнейс) та ґрунтові (пісок, глина, гравій), а залежно від потужності вони поділяються на: малі (до 10 тис. м3), великі (до1 млн. м3), дуже великі (понад 1 млн. м3). Зсуви можуть бути активними і неактивними На активність впливає гірська порода схилу, що складає основу зсуву, а також наявність вологи. Швидкість руху зсуву становить від 0,06 м/рік до 3 м/с.

За даними державного моніторингу екзогенних геологічних процесів (ЕГП) на території України зафіксовано понад 23 тисячі зсувів, кількість яких змінюється за рахунок ліквідації (зрізання, зчищення) або злиття окремих близько розташованих зсувних об'єктів чи внаслідок утворення нових. Зростання активності прояву зсувного процесу тісно пов'язане з режимом атмосферних опадів та температур, змінами положення рівнів ґрунтових вод тощо. В останні роки відмічено суттєве збільшення кількості активних зсувів на півдні та заході України, найбільша їх кількість зафіксована у Закарпатській та Одеській областях. На схилах різного генезису активізація зсувів досить часто пов'язана з розвитком ерозійного та абразійного процесів, останні виступають як чинник, що підсилює розвиток. Максимальна активізація зсувів спостерігається на Азово-Чорноморському узбережжі, де, за результатами моніторингових спостережень, їх активність складає понад 70% (в Одеській області - 78%, в Миколаївській - 75%). На ділянках річкових долин та схилах яружно-балкової системи зсувна активність набагато нижча (2-8% загальної кількості зсувів).

Зсуви є постійною ознакою Чернівецької області і м. Чернівці. Так, значна активізація зсувних процесів відзначалась в 1912-1913рр, 1926-1927рр, 1940р., 1959-1969рр. На даний час в нашій області зафіксовано 1467 зсувів площею 760 кв. км, з них 147, з площею 49,1 кв. км, - активні. Небезпеку 23 населеним пунктам становлять 166 зсувів, які поширені на забудованій території та загрожують 47 об'єктам економіки.

Найбільш масштабними зсуви були 07.02.1995 року в м. Чернівці по вул. Одеська-Барбюса, 18.04.1999 року в с. Костинці Сторожинецького району, 2008р. с. Чорногузи, с. Мигово Вижницького району.

Провалювання земної поверхні - це просідання ґрунту внаслідок різного роду геологічних процесів. Найбільш розповсюджено в місцях розміщення карстових порід. Посиленню виникненню карстових воронок може сприяти осушення території. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60–100% території. При цьому, характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), при цьому в землі виникають тріщини, в які провалюються будівлі, споруди, транспортні засоби.

В Чернівецькій області 1000 кв. км уражені карстом. Це Заставнівський р-н (Веренчанка), Кіцманський р-н, напрямок Новоселиця – Хотин – Мамалига.

Обвали - це відривання і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скочування з круч, урвищ та схилів. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це – результат послаблення зв`язаності гірських порід під дією процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сил тяжіння. Їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід.

Найчастіше (до 80%) сучасні обвали пов`язані з антропогенним фактором. Вони виникають, в основному, при неправильному проведенні робіт, під час будівництва та гірських розробок.

Осип – це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.

Абразія – це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Призводить до руйнування берегових споруд та зменшення площі суші.

Карст – це явище пов’язане з розчиненням природними водами гірських порід, що веде до утворення підземних порожнин (печери, ходи, колодязі) і провали поверхневого ґрунту, що у свою чергу, може призвести до руйнування споруд і людських жертв.

Найбільш інтенсивно активізація карстового процесу відбувається під впливом техногенної діяльності (будівництво та експлуатація зрошувальних систем, каналів, розробка родовищ корисних копалин тощо). Особливого розвитку карст набув у районах видобутку солей (Солотвинське, Калуське, Стебніцьке, Ново-Карфагенське родовища), що розташовані у Закарпатській, Івано-Франківській,

Львівській та Донецькій областях та сірки (Немирівське, Язівське, Роздольське, Гуменецьке та Тлумачівське родовища) (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області).

У Чернівецькій області активний прояв карсту відмічається на окремих ділянках у межах сіл Киселів, Кліводин, Веренчанка, Товтри, Погорілівка, Мамалиґа, Подвірна, Рингач, Данківці, Дарабани, Рашків тощо.

Деградація ґрунтів – це поступове погіршення властивостей ґрунтів в наслідок невірної агротехніки, забруднення ґрунтів, виснажування піхотних земель, зміна водного режиму та інше. Деградацію ґрунтів може також викликати невірне використання добрив і пестицидів, помилки при проведені меліоративних робіт, лісозаготівлі. Процеси ерозії можуть супроводжуватися змінами ґрунтової флори і фауни, зниженням родючості земель, не сприятливими змінами в надґрунтовому рослинному покрові, формуванням не родючих і пустинних земель.

Вулканізм — сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню. Матеріальні втрати від вивержень вулканів досить значні – знищення будівель, селищ тощо. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1–2 порядки. Це призводить до виникнення геохімічних аномалій, шкідливих для здоров’я людини, отруєння газами при вулка­нічних виверженнях; ураження людей і руйнування будівель уламками вулканічних гірських порід; ураження людей і виникнення осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави.

Основними продуктами діяльності вулканів є:

лавові потоки; тефра; вулканічні грязьові потоки; вулканічні повені; пекучавулканічна хмара.

Лавини – швидкий, раптовий зсув вниз снігу та (або) льоду стрімкими схилами гір, який загрожує життю і здоров’ю людей, завдає шкоди об’єктам економіки та довкіллю. Лавини виникають на схилах з крутизною від 15 до 50о, внаслідок перевантаження схилів снігом та послаблення структурних зв’язків у середині снігової товщі. Однією з основних характеристик лавини є швидкість яка може досягати 100 м/с, при цьому сила удару лавини може досягати 40 т/м2, а при наявності чужорідних включень – до 200 т/м2. Розміри лавин характеризуються масою або об’ємом, який коливається в межах декількох десятків і декількох мільйонів кубометрів снігу. Небезпека снігових лавин проявляється у вигляді безпосередньої ударної дії на людей та на перешкоди (споруди, будівлі, системи життєзабезпечення), знищення лісових масивів. При цьому спостерігається значна кількість травмувань та людських жертв.

Гідрологічні надзвичайні ситуації.

Повінь - це затоплення значної частини суші внаслідок підняття води вище звичайного рівня. Виникає під час тривалих злив та в результаті танення снігу, вітрових нагонів води, при заторах та зажерах. Супроводжується затопленням значних територій і викликає необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдаючи відчутних матеріальних збитків. Призводить до руйнування будівель та споруд розташованих у прибережній зоні. Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають більш повільно, але й небезпека негативних наслідків існує довше. Слід пам`ятати, що у зоні затоплення можуть опинитись і хімічно небезпечні об`єкти, що збільшує небезпеку

Повені в Чернівецькій області формуються в будь який сезон року і часто мають катастрофічний характер, ведуть до масових руйнувань та загибелі людей. Це пов’язано з тим, що наша область покрита густою мережею річок, по величині від малих струмків до значних водних артерій (Дністер, Прут, Черемош, Сірет). Всього на території області нараховується 4494 річки.

Цунамі – це довгі хвилі, які можуть виникати в результаті підводних землетрусів, а також вулканічних викидів або зсувів на морському дні. Хвиля цунамі може бути непоодинокою, оскільки дуже часто - це серія хвиль з інтервалом в одну і більше годин. Можливі масштаби наслідків цунамі визначаються балами.

Сель – раптово сформований внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок, грязьовий потік. Причинами виникнення селевих потоків майже завжди бувають сильні зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, прорив гребель водойм, а також землетруси та виверження вулканів. Виникненню їх сприяють і антропогенні фактори: вирубування лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, роботи у кар`єрах. До селевого басейну відноситься гірська територія з прилеглими схилами, на яких знаходяться складові зруйнованих гірських порід, його витоки, всі його русла, водозбір, а також район його дії.

В Чернівецькій області селеві процеси розвиваються у гірській частині (Путильський, Вижницький райони).

Затори, зажори. В період льодоходу зазвичай спостерігається поява заторів (захаращування русла річки льодом) або зажорів (нагромадження внутріводного льоду, який утворює льодову пробку), які, в свою чергу, викликають додаткове підвищення рівня води та затоплення нової території. Крім того, при прориві водою перешкоди, може з’являтися хвиля, яка створить небезпеку раптового затоплення території, що розташована нижче за течією. Затори найчастіше виникають на річках, що прямують із півдня на північ, оскільки південні ділянки раніше звільняються від льоду і льодохід, який почався, зустрічає на своєму шляху перешкоду у вигляді льодоставу.

Зажори виникають в період танення льоду період або при наявності незамерзаючих ділянок річки.

Підвищення рівня ґрунтових вод. Одним з негативних явищ являється підвищення ґрунтових вод та підтоплення внаслідок цього значних територій. Розвиток цього процесу на міських територіях залежить від низки причин і факторів: втрати води із водоносних комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація або погіршення фільтраційних властивостей ґрунтів природних дренажних систем (ярів, балок, русел невеликих річок тощо), зменшення випаровування у зв’язку з асфальтуванням. Однією з найважливіших причин підтоплення земель є гідротехнічне будівництво, яке призвело до перерозподілу річкового стоку та перекриття природних шляхів дренування ґрунтових вод. Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введенні дренажних споруд

Підвищення рівня ґрунтових вод призводить до таких негативних наслідків, як забруднення підземних вод, підвищення вологості і погіршення санітарного стану територій, засолення і заболочування ґрунтів, вимокання зелених насаджень, зниження урожайності сільгоспугідь, деформація будівель і споруд, виникнення таких процесів, як зсуви, просадки, обвали.

Метеорологічні небезпечні явища.

Зливи серед стихійних явищ є найчастішими. Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значні території. Випадання великої кількості опадів призводить до появи інших небезпечних явищ таких, як селі, зсуви, підтоплення територій, повені. В теплий період року сильні дощі можуть супроводжуватися градом, грозою.

Град – це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми, розміром від 5 до 55 мм, а іноді й більше. Град наносить велику шкоду сільському господарству, знищуючи посіви, та промисловому овочівництву, знищуючи скло у теплицях.

Сильна спека - це утримання високої температури тривалий час, що супроводжується температурою вище 300. Такі температури мають негативний вплив на стан здоров’я людей, особливо з серцево-судинними захворюваннями. Сильна спека також приводить до висушування земель, до загибелі рослинного світу і до виникнення пожеж.

Суховії – це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. При цьому посилюється випаровування, що при нестачі вологи у ґрунті часто призводить до в’янення та загибелі рослин.

Посухи – тривала та значна нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у ґрунті, і як наслідок – погіршення росту, а іноді і загибель рослин.

Ураган – вітер руйнівної сили і великої тривалості, швидкість якого більше 32 м/с. Найважливішими характеристиками урагану є швидкість вітру, шляхи руху, розміри та побудова ураганів, середня тривалість дії урагану. Оцінюється сила вітру в балах згідно зі шкалою Бофорта.

Вихрові бурі – складні утворення, що обумовлені циклонічною діяльністю і розповсюджуванням на великій площі. Вони поділяються на пилові, не пилові, сніжні і шквальні бурі. Пилові бурі – це складні атмосферні явища, що характеризуються переносом пилу та піску сильними та тривалими вітрами, що знищують поверхню ґрунту. Вони є типовим явищем у зораних степах, де наносить значну шкоду сільському господарству. Висота підйому пилу може досягати 2 – 3 км , але найчастіше це – 1 – 1,5км. У зимово-весняний період спостерігаються сніжно-пилові бурі. Ураганні і штормові вітри взимку часто призводять до виникнення снігової бурі, в результаті якої виникають значно менші руйнівні наслідки. Пилові або піщані бурі засипають сільськогосподарські угіддя, будинки, споруди, дороги та інше. Шквальні бурі характеризуються раптовістю і нерідко великою руйнівною силою, іноді супроводжуються сильними опадами.

Циклони – область низького тиску в атмосфері, причому мінімум тиску знаходиться у його центрі. Погода під час циклонів переважно похмура з сильними вітрами. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани.

Шквали – це різке короткочасне (хвилини і десятки хвилин) посилення вітру, іноді до 30 – 70 м/с із зміною його напрямку, найчастіше це явище спостерігається під час грози.

Смерчі. Найменш досліджене, але найбільш руйнівне явище. Це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується у вигляді темного рукава або хоботу (частіше декількох) за напрямком до поверхні суші або моря. Він супроводжується грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, майже завжди наносить значні руйнування, вбираючи у себе воду та предмети, що зустрічаються на його шляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані. Смерч вважається стихійним явищем, якщо максимальна швидкість вітру в ньому складає 25 м/с і більше, а для акваторій – 30 м/с. Розміри смерчу складають: в поперек 5 – 10 км, іноді до 15 км; в висоту 4 – 5 км, іноді до 15 км. Воронка – основна складова смерчу і являє собою спіральний вихор, який складається з повітря, яке надзвичайно швидко обертається з домішками води, пилу тощо. Швидкість обертання повітря в воронці досягає 600-1000 км/год., а іноді 1300 км/год. Середня швидкість переміщення смерчу складає 50-60 км/год., іноді може досягати до 240 км/год.

Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї. В стародавніх літописах зазначається, що в ті часи смерчі (“великі бурі, яких ніколи не чутно ”) відбувалися 2 –3 рази на століття. Звичайно смерчі завдають значних збитків господарству і призводять до людських жертв.

Сильні снігопади і заметілі - це випадання великої кількості снігу за короткий час. Внаслідок сильних снігопадів утворюються снігові заноси. Вони бувають настільки сильними, що мають характер стихійних лих, при цьому зупиняється рух на автомобільних та залізничних шляхах, порушується нормальне життя населених пунктів. Окремі кучугури сягають висоти чотириповерхового будинку. Для людей, які знаходяться на відкритій місцевості, велику небезпеку становлять заметілі. Крім того, під час снігових буранів та при зниженні температури після снігопадів спостерігається поява на льоду на мережах енергопостачання та зв’язку, що може призвести до їх обриву.

Заморозки - це короткочасне зниження температури повітря чи поверхні ґрунту до мінусових значень вночі чи вранці за переважно плюсових значень температури протягом доби. Заморозки, особливо в весняний період, наносять великої шкоди сільському господарству.

Ожеледь - це намерзання переохолоджених крапель дощу або туману на земній поверхні або на предметах. Ожеледь частіше виникає при температурі повітря трохи нижче 0о С. Визначальним фактором небезпечності ожеледі є не стільки інтенсивність, скільки тривалість цього явища. Сильна ожеледь триває близько 12 годин, іноді до 2 діб.

Тумани - це скупчення продуктів конденсації парів вологи в вигляді крапель або кристалів в повітрі безпосередньо над поверхнею землі. Він погіршує видимість на шляхах, створюють завади для роботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря. Сильні тумани спостерігаються, в основному, в холодну половину року.

В нашій області спостерігаються практично всі метеорологічні явища, які в окремих випадках набувають катастрофічного характеру і завдають значних збитків господарству, населенню, призводять до руйнування і пошкодження споруд, будівель, порушення функціонування систем життєзабезпечення.

Природні пожежі.

Пожежі - це неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в навколишньому середовищі і супроводжується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об’єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу. Вони поділяються на лісові і торф’яні пожежі.

Лісові пожежі виникають, головним чином, з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканічної діяльності). Вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому, виникає реальна загроза для населених пунктів, життя людей, домашніх тварин, матеріальних цінностей. Найбільш небезпечними, з точки зору виникнення, бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря – 30–40%. Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: низові (або низинні), верхові (або повальні), підземні (торф’яні або ґрунтові) та пожежі дуплистих дерев. Найбільш розповсюджені низові пожежі, частка яких складає близько 80% з усіх випадків можливих пожеж. Низові (низинні) пожежі виникають у результаті згоряння хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайника, трав’янистих рослин, напівчагарників і чагарників) та мертвого покриву або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих безпосередньо на ґрунті або на невеликій висоті (1,5 – 2 м). Полум’я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню при цьому невелика – 100–200 м/год., а при сильному вітрі – до 1км у рівнинній місцевості та від 1 до 3 км на схилах. Верхові лісові пожежі виникають із низових і відмінність їх у тому, що згоряє не тільки надґрунтовий покрив, але й нижні яруси дерев та крони жердняків. Однак, можуть бути ще й вершинні пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Але без супроводу низинної пожежі, вони довго продовжуватися не можуть. Під час верхових пожежах виділяється багато тепла. Висота полум’я при цьому становить 100 м і більше. В таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8 – 25 км/год.

За площею, яка охоплена пожежею, лісові пожежі діляться на класи.

Торф’яні пожежі - це загоряння висушеного торфовища внаслідок природних чинників або викликане штучно. Вони часто охоплюють величезні простори і дуже важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, утворюючи пусті місця у торфі, який уже згорів. У ці пустоти можуть провалюватися люди і техніка.

Всі види цього лиха супроводжуються такими вражаючими факторами, як висока температура в зоні вогню, задимлення великих районів, що подразнююче діє на людей і значно ускладнює боротьбу з пожежею, обмеження видимості, негативний психологічний вплив на населення прилеглих поселень.

Площа лісового фонду України складає близько 10,8 млн. гектарів. До сфери управління Держкомлісгоспу України належить 7,4 млн. га лісів, або 69% загальної площі земель лісового фонду. Найвищі показники ймовірності виникнення лісових пожеж та збитків від них характерні для хвойних молодняків та середньовікових насаджень Півдня, Сходу та Полісся України. Загальна площа таких насаджень по Держкомлісгоспу становить понад 2 млн. га, у тому числі у Житомирській області -269, Чернігівській - 128, Харківській - 81, Херсонській - 61, Луганській - 56, Автономній Республіці Крим - 32 тис. гектарів. Ці насадження, через свою пожежну небезпеку, в складних природно-кліматичних умовах вимагають постійної уваги з боку лісогосподарських підприємств щодо посиленої їх охорони та збереження від вогню. У Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській та деяких інших областях, де переважають листяні деревостани або значна кількість опадів протягом вегетаційного періоду, пожежна небезпека незначна, відповідно, пожежі виникають у поодиноких випадках.

Масові інфекційні захворювання і отруєння людей.

Інфекційні хвороби – це такі хвороби, які передаються від однієї людини до іншої. Розповсюджуються вони не тільки серед людей, але поражають тварин і рослини. Шляхи і способи передання інфекцій різні: через органи дихання; при використанні заражених продуктів, фуражу, води; після контакту з зараженими речами; при спілкуванні з хворими людьми і тваринами; при укусах комах та кліщів. Інфекційні хвороби можуть мати широке розповсюдження і масовий характер, при цьому виникають епідемії, епізоотії, епіфітотії, а також масове розповсюдження різних шкідників.

Епідемією називається швидке та широке розповсюдження інфекційних хвороб серед людей. До них відносяться: грип, вірусні гепатити, азіатська холера, природна віспа, тиф, СНІД та інші.

Епізоотія – масове одночасне поширення інфекційної хвороби тварин. Серед них: сибірська виразка, сап, ящур, туляремія, чума великої рогатої худоби, пташиний грип та інші. Деякі хвороби тварин небезпечні і для людини.

Епіфітотія – масове, поширюване в просторі і часі, інфекційне захворювання рослин, що супроводжується численною загибеллю культур і зниженням їхньої продуктивності, при якому уражено більше 50% їх поверхні. Сюди відносяться: іржа хлібних злаків, фітофтороз (картопляна гниль) та інші.

Велику шкоду сільському господарству приносить також масове розповсюдження шкідників (саранча, колорадський жук, совка, травневий хрущ, сибірський шовкопряд, терміти та інші.

Отруєння людей - спостерігаються в результаті споживання ними неякісних продуктів харчування або води. Таке може статися , коли вживаються продукти з простроченими строком зберігання чи була порушена технологія їх виготовлення і зберігання. Отруєння людей може статися токсичними та іншими речовинами також внаслідок порушення правил охорони праці або виробничих аварій.

Так в період з 10 по 18.09.08р. в ДНЗ м. Чернівці були зареєстровані спалахи гострих гастроентероколітів, які виникли в результаті споживання неякісних продуктів харчування. Всього захворіла 41 дитина.

Читайте також:

1. Виробництво і вартість. Умова мінімізації вартості
2. Декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою запобігання НС, а також забезпечення готовності до локалізації та ліквідації їх наслідків.
3. Загальні закономірності виникнення техногенних небезпек, їх вплив на природне середовище та людину. Засоби та заходи зниження їх наслідків.
4. Загальні закономірності виникнення техногенних небезпек, їх вплив на природне середовище та людину. Засоби та заходи зниження їх наслідків.
5. І мінімізації їх наслідків.
6. Кожна фірма галузі купує ресурси, керуючись правилом оптимального використання ресурсів: , яке включає в себе і правило мінімізації витрат на заданий обсяг продукції: , або .
7. Комплекс заходів щодо запобігання та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій природного характеру.
8. Комплекс заходів щодо запобігання та мінімізації наслідків НС техногенного характеру.
9. Методи мінімізації та запобігання ризиків
10. Методи НБУ щодо мінімізації кредитних ризиків
11. Оптимізація структури капіталу підприємства по критерію максимізації рентабельності власних засобів і мінімізації рівня фінансових ризиків.

Переглядів: 1521