• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виробнича собівартість

План

План

План

О П О Р Н И Й К О Н С П Е К Т Л Е К Ц І Й

з курсу

«БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ У ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ»

Одеса ОНАХТ 2013

ЗМІСТ

Тема І:Методологічні основи бізнес-планування у готельно-ресторанному господарстві

1. Зміст та роль функції планування в процесі управління підприємством.

2. Принципи планування.

3. Види планування.

4. Методи розрахунку планових показників.

5. Процес планування діяльності підприємства.

6. Призначення та зміст поточного плану.

Список рекомендованої літератури: 1, 2, 5, 6, 7

Міні-лексикон: планування; план; предмет та об’єкт планування.

Планування – це процес визначення цілей організації та найкращих шляхів їх досягнення.

Плани – це документи, де фіксується процес планування; установлюється система взаємозалежних завдань, що спрямовані на досягнення єдиної мети організації; визначаються етапи, терміни і послідовність їхнього виконання

Предмет планології складають взаємовідносини учасників діяльності підприємницьких структур стосовно визначення напрямків і цілей використання ресурсів і розподілу результатів діяльності.

Об’єктами планування на підприємстві є окремі сфери діяльності та його структурні підрозділи.

Принципи планування виступають у якості об’єктивних основопокладаючих категорій планологiї, що висловлюють сукупну дію законів розвитку підприємства i управління ним та відображають вимоги до змісту, результатів i організації планування.

Принцип системності. Планування повинно носити системний характер, плани підприємства по окремих сферах виробничо-господарської діяльності та структурних підрозділах повинні бути пов’язані між собою.

Принцип оптимальності. Плани повинні враховувати відносну обмеженість та взаємозамінність ресурсів, що потребує розробки альтернативних варіантів плану та вибору з них оптимального.]

Під оптимальним розуміється план, який забезпечує досягнення найкращих результатів при мінімальних витратах ресурсів. Основним критерієм оптимальності найчастіше є економічний ефект.

Принцип економічності. Витрати на планування не повинні перевищувати ефект від використання його результатів.

Принцип ситуативності. Найефективнішим планом у конкретній ситуації являється план, який більш за все відповідає даній ситуації.

Принцип участі.Керівники всіх підрозділів підприємства повинні приймати участь у процесі планування.

Принцип безперервності. Управляючий вплив плану повинен бути безперервним.

Принцип зворотного зв’язку. Результати реалізації плану необхідно використовувати для його корегування та при розробці плану на наступний період.

Види планування:

1. За терміном планування, який охоплюють плани:

• довгострокове планування
• середньострокове планування
• короткострокове планування

2. За задачами, які вирішуються у процесі планування:

• стратегічне планування
• поточне планування
• оперативне планування

3. За формою узгодження планів з ієрархічної точки зору:

· ретроградне планування

· прогресивне планування

· циркуляційне планування

Ці три способи планування відображають різні форми узгодження планів, які розробляють на різних рівнях ієрархії системи управління підприємством (рис. 1.1).

4. За орієнтацією ідей планування у часі:

· реактивне планування

· інактивне планування

· преактивне планування

• інтерактивне планування

5. За горизонтом планування:

· жорстке планування

· ковзане планування

В процесі планування вирішуються три задачі:

1) забезпечення довгострокових інтересів учасників діяльності підприємства, перед усім, його власників та трудового колективу.

2) узгодження пропонуємих результатів діяльності підприємства з можливими витратами ресурсів;

3) раціональне використання ресурсів, які находяться у розпорядженні підприємства.

Система планів діяльності підприємства представляє собою систему ієрархічно пов’язаних стратегічного, поточного, та оперативного планів (рис.1.2).

Рис. 1.2 Система планування діяльності підприємства

Поточний план являє собою систему взаємопов’язаних планів діяльності підприємства на черговий плановий період.

Методи розрахунку планових показників:

· нормативні

· пофакторні

· екстраполяції (статистичний)

· експертний.

Нормативний метод - показники визначаються прямим розрахунком на основі встановлених норм і нормативів.

Пофакторний метод пов’язує величину планового показника із величинами вихідних показників-факторів.

Метод екстраполяції передбачає визначення показників на основі їхньої динаміки, що склалася у минулому.

Експертні методи базуються на використанні професійних знань, досвіду, інтуїції та уявлення управлінського персоналу, або (та) спеціально залучених фахівців-консультантів.

Запитання для самоперевірки:

1. Сформулюйте сутність планування в умовах ринкової економіки.

2. Обґрунтуйте необхідність планування.

3. Які методи використовують для розробки планів?

4. Які види планування застосовують на підприємствах?

5. Назвіть принципи планування.

6. Дайте характеристику структурним елементам організації планування: плановий персонал, організаційна структура планування, схема планування (зверху-вниз, знизу-вверх).

7. Наведіть приклади варіантів організації відділів планування на підприємстві.

8. В чому сутність аналізу відхилень для оцінки виконання планів?

9. Чому потрібно встановити періодичність контролю за виконанням плану?

Рис. 1.3. Узагальнена логічна схема розрахунку показників поточного плану

Рис. 1.4. Схема процесу поточного планування.

Тема IІ:Маркетингова програма підприємства

1. Завдання та структура маркетингової програми.

2. Планування обсягів реалізації продукції.

3. Бюджет маркетингу.

4. Призначення та зміст плану виробництва. Послідовність його розробки.

5. Планування закупівель сировини.

Список рекомендованої літератури: 1, 2, 6.

Основні завдання, що вирішуються при складанні маркетингової програми:

§ визначення номенклатури, асортименту, обсягів, термінів і цін реалізації продукції;

§ визначення складу маркетингових заходів, що забезпечать планові обсяги реалізації продукції, розрахунок бюджету маркетингу;

§ поєднання плану реалізації з планами виробництва продукції і закупівель сировини.

При складанні маркетингової програми слід враховувати наступні обмеження:

· попит на продукцію

· виробничу потужність

· можливості закупівлі сировини.

Провідний показник маркетингової програми - обсяг реалізованої продукції. Виражається в натуральних фізичних, умовних фізичних і грошових одиницях виміру.

Розробка маркетингової програми - це процес, що складається з декількох, послідовно виконуваних етапів (рис. 2.1).

Документи, що відображають результати розробки маркетингової програми:

- план реалізації продукції;

- план маркетингових заходів;

- план виробництва продукції;

- план закупівлі сировини;

- бюджет маркетингу, бюджет закупівель.

Методи прогнозування ємності ринку:

А) метод прямих розрахунків (на основі раціональних норм споживання на одну особу і прогнозованої чисельності населення, або на основі прогнозованих обсягів виробництва і заготівель сільськогосподарської сировини);

Б)економіко-статистичні методи (кореляційно-регреcійний аналіз, експоненціальне вирівнювання, метод змінної середньої величини продажу);

В) метод експертних оцінок.

В процесі аналізу реалізації продукції визначають:

- ступінь виконання і динаміка виробництва і реалізації продукції

- відсоток виконання плану;

- абсолюті відхилення від плану;

- темпи росту (зниження) обсягів реалізації;

- відсоток виконання плану постачання за довгостроковими договорами;

- відсоток збільшення (зменшення) залишків готової продукції на складах підприємства, а також відвантаженої, але несплаченої продукції.

Рнс. 2.1. Процес розробки маркетингової програми

Причини, внаслідок яких в аналізованому періоді план реа­лізації продукції не було виконано:

1 група: пов'язані з середовищем непрямого впливу (погіршення законодавчої бази, інфляційні процеси, протекційні заходи країн-імпортерів тощо);

2 група: пов'язані з недостатньою конкурентоспроможністю підприємства

3 група: пов'язані з недостатньою конкурентоспроможністю виробленої продукції.

Параметри конкурентоспроможності - це найважливіші якісні, економічні і нормативні якісні або кількісні характеристики властивостей продукції, що враховують галузеві особливості оцінки її конкурентоспроможності.

Якісні параметри є характеристикою споживчої цінності продукції, її біологічних, хімічних і фізичних властивостей, способів споживання тощо.

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, зберігання та приготування, утилізацію тари і упакування.

Всі заходи щодо просування продукції підприємства на цільовому ринку можна віднести до однієї з п’ятьох груп:

1) рекламні заходи

2) заходи зі стимулювання попиту

3) заходи по зв'язкам з громадськістю

4) заходи з особистого продажу

5) заходи з прямого маркетингу.

План виробництва визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає по номенклатурі, асортименту і термінам вимогам плану реалізації.

Зв'язок між плановими обсягами реалізації (ОРпі) і виробництва (ОВпі) окремих видів продукції:

ОВпі = ОРпі -ΔЗСпі,

де ΔЗСпі - різниця між плановими обсягами залишків і-го виду продукції на складі на початок і кінець планового періоду, натуральних одиниць.

При плануванні виробництва продукції повинна виконуватися умова:

ОВ_і ≤ ВП_і,

де ОВ_і - плановий обсяг виробництва окремих видів продукції;

ВП_і - виробнича потужність підприємства по відповідних видах продукції в плановому періоді.

Рис. 1 Схема розробки плану виробництва продукції

План закупівлі визначає можливості підприємства з забезпечення планових обсягів виробництва сировинними ресурсами. При плануванні потреб сировинних ресурсів найчастіше застосовують нормативний метод. Планові потреби у сировині розраховують, виходячи з планового обсягу виробництва та технологічних норм витрат сировини на одиницю готової продукції.

Розробка плану закупівель здійснюється у наступній послідовності (рис.2.2):

Рис. 2 Схема розробки плану закупівель

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть цілі складання маркетингової програми на поточний період.

2. Чому маркетингова програма є базовим розділом поточного плану?

3. Які планові документи повинна вміщувати маркетингова програма на поточний період?

4. Які фактори впливають на ціноутворення в поточному періоді?

5. Які методи використовують для планування обсягів збуту (реалізації продукції)? В чому їх переваги та недоліки?

6. Які методи використовуються для складання бюджету маркетингу? В чому їх переваги та недоліки?

7. Які вихідні дані потрібні для формування плану виробництва?

8. В якій послідовності формується план виробництва?

9. Як розраховується точка нульової ефективності маркетингових заходів? Що показує цей показник?

10. Назвіть обмеження, які впливають на обсяг реалізації продукції в натуральному виразі, при формуванні плану реалізації в маркетинговій програмі.

11. В яких внутрішніх документах відбиваються результати розробленої маркетингової програми?

Тема ІІі:План з праці

1. Завдання і структура плану з праці

2. Планування чисельності промислово-виробничого персоналу

3. Планування фонду оплати праці і доходу промислово-виробничого персоналу

Основні завдання плану з праці полягають у тому, щоб забезпечити:

1) виробничо-господарську діяльність підприємства кадрами необхідної кількості і кваліфікації, а також ефективне їхнє використання;

2) оплату праці відповідно до її кількості і якості;

3) соціальні виплати і компенсації працівникам.

План з праці повинен складатися з наступних розділів:

1) Чисельність персоналу підприємства;

2) Фонд оплати праці;

3) Доходи персоналу.

Основними вихідними даними для розрахунку плану з праці є:

- план виробництва, обґрунтований у маркетинговій програмі;

- норми і нормативи з праці,

- тарифні ставки, розцінки, посадові оклади,

- система доплат на підприємстві,

- система преміювання на підприємстві,

- нормативні акти по формуванню фонду оплати праці.

Персонал підприємства представляє собою сукупність працівників, які мають необхідну професійну підготовку та практичні навички. За характером участі у виробничій діяльності всі працівники поділяються на промислово-виробничий персонал та персонал непромислової діяльності.

Весь промислово-виробничий персонал підприємства поділяють на категорії. З точки зору ролі, яку відіграють працівники в процесі діяльності підприємства, а також використовуємих методів розрахунку їх планової чисельності доцільно виділити наступні категорії:

ü робітники основного виробництва,

ü робітники допоміжного виробництва,

ü керівники та спеціалісти.

При плануванні чисельності робітників по підрозділам підприємства використовується нормативний метод.

У харчовій промисловості для розрахунку чисельності робітників основного виробництва використовують картки трудомісткості.

Для розрахунку планової чисельності основних робітників використовуємо формулу:

Ч = ,

де Т_р - планова трудомісткість виробничого плану, людино-днів;

Ф_е - плановий ефективний фонд часу одного робітника, днів;

К_н - планований коефіцієнт виконання норм.

Таблиця 1 - Плановий баланс робочого часу одного робітника

Таблиця 2 - Картка трудомісткості на виробництво «Соку яблучного натурального неосвітленого» (змінне завдання - 20 туб)

Чисельність допоміжних робітників-відрядників (вантажників, ремонтників) планують:

а)виходячи з трудомісткості запланованих робіт (цей розрахунок здійснюється за попередньою формулою)

б)виходячи з норм виробітку і планового обсягу робіт:

Ч = ,

Q - плановий обсяг робіт у натуральних одиницях;

Н_вир - планова норма виробітку, нат. од. / чол.

в) виходячи з норми обслуговування обладнання за формулою:

Ч= ;

А – кількість обладнання;

Н_обсл - норма обслуговування, маш. / чол.

г) за кількістю робочих місць (комірники, вагарі і т.п.)

Ч = М ,

М- кількість робочих місць.

Планування чисельності керівників та спеціалістів на підприємстві здійснюється за допомогою нормативного метода. При його застосуванні можна використовувати три види нормативів:

1- трудомісткості керування,

2- норми керування,

3- кількість робочих місць.

За розрахованою чисельністю працівників складається плановий штатний розклад.

Штатний розклад - це документ, де міститься перелік посад і професій промислово- виробничого персоналу за всіма структурними підрозділами підприємства із зазначенням чисельності, кваліфікації і місячного окладу або тарифної ставки працівника.

Структура доходу персоналу:

- основна й додаткова заробітна плата;

- інші заохочувальні і компенсаційні виплати;

- премії й винагороди з фонду, який утворюється за рахунок прибутку;

- матеріальна допомога;

- соціальні виплати;

- дивіденди за акціями підприємства.

Плановий фонд заробітної плати дорівнює:

ФЗП_пл^ПВП = Ф_осн + Ф_дод + І.

Планування фонду заробітної плати проводиться за наступними етапами:

На першому етапі розраховують основний фонд заробітної плати.

Його розрахунок проводять нормативним методом.

На підприємствах харчової промисловості для робітників основного виробництва планування основного фонду заробітної плати здійснюється на підставі карток трудомісткості.

Для допоміжних робочих відрядників цей розрахунок можна виконувати виходячи з планової трудомісткості або планового обсягу робіт.

Розрахунок виконують за формулами:

Ф_осн^р = Тр ´ ТС_д,

де Тр - трудомісткість планових робіт, людино-днях;

ТС_д - середньоденна тарифна ставка, грн

де V_i-обсяг робіт (т),

Pi - відрядна розцінка за i-ю роботу (грн).

Для допоміжних робочих-почасовиківта керівників і спеціалістів розрахунок ведеться на підставі трудових норм: годинна тарифна ставка або плановий посадовий оклад чи місячна тарифна ставка.

Розрахунки проводяться за формулами:

для керівників та спеціалістів

Ф_осн = S Т_і ^міс´ Ч_і ´ 12,

Т_і^міс- плановий посадовий оклад чи місячна тарифна ставка, грн;

Ч_і - планова чисельність працівників по відповідній посаді, чол;

12 – кількість місяців на рік ;

для робочих почасовиків

Ф_осн = S Т_і ^год´ Ч_і ´ Ф_е,

Т_і ^год- планова годинна тарифна ставка робітників-почасовиків і-го розряду, грн;

Ч_і - планова чисельність робітників-почасовиків і-го розряду, чол;

Ф_е – плановий ефективний фонд часу одного робітника, год.

На другому етапі розраховують плановий фонд додаткової заробітної плати.

(статистичним або нормативним методом)

На третьому етапі сумують фонди основної та додаткової заробітної плати.

На четвертому етапі розраховують інші заохочування і компенсаційні виплати.

На п’ятому етапі розраховують плановий фонд заробітної плати.

Тема ІV:План з собівартості

1. Задачі плану та його зміст.

2. Класифікація витрат.

3. Типовий склад калькуляції в харчовій промисловості.

4. Планування калькуляції собівартості продукції методом повного розподілу витрат.

5. Планування калькуляції собівартості продукції методом покриття.

6. Особливості калькулювання собівартості продукції борошномельного виробництва

7. Особливості калькулювання собівартості продукції на круп’яних та комбікормових підприємствах

8. Методи розподілу змішаних витрат на змінні й постійні.

Список рекомендованої літератури: 1-4, 6, 8-9.

Міні-лексикон: собівартість продукції, економічні елементи, калькуляційні статті, прямі та непрямі витрати, змінні та постійні витрати, основні та накладні витрати, калькулювання, калькуляція, об'єкт калькулювання, калькуляційна одиниця.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Собівартість продукціїє одним з найважливіших показників діяльності підприємства, оскільки він:

· комплексно характеризує рівень використання всіх ресурсів підприємства (сировини, матеріалів, енергії), а таким чином і рівень технології та організації виробництва;

· впливає на прибутковість підприємства;

· є чинником формування цінової політики підприємства.

До плану собівартості доцільно включати наступні розділи:

1. Калькуляція собівартості за видами продукції;

2. Зведена калькуляція всього випуску продукції;

З погляду планування важливими є такі групування витрат:

1. За видом витрат:

· витрати за економічними елементами

· за калькуляційними статтями.

2. За способом перенесення вартості на продукцію:

· прямі витрати

· непрямі витрати.

3. За ступенем впливу обсягів на рівень витрат:

· змінні витрати

· постійні витрати.

4. За ступенем однорідності:

· прості витрати

· комплексні витрати.

6. За відношенням до технологічного процесу:

· основні витрати

· накладні витрати.

Калькулювання - це процес обчислення в грошовому вимірнику витрат будь-якого господарського процесу за встановленими статтями.

Калькуляція – це форма внутрішнього документу, у якому проводиться калькулювання і подаються його результати.

Об'єкт калькулювання - це виріб, напівфабрикат різного ступеня готовності, роботи і послуги, собівартість яких повинна бути визначена.

Калькуляційна одиниця - вимірник об'єкту калькулювання.

Калькулювання собівартості продукції вимагає єдиних засад, які регламентуються наступними документами:

§ Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”

§ “Типове положення з планування, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робот, послуг) у промисловості”, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України 26.04.96р №473 (надалі типове Положення).

§ Положення або Стандарт бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99р, №318

§ Стандарт бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджений наказом Мінфіну України від 31.03.99 Р, №87

§ Стандарт бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджений наказом Мінфіну України від 20.10.99 Р, №246.

Відповідно до сучасних стандартів бухгалтерського обліку, у залежності від джерела покриття витрати підрозділяють на такі, що (рис. 1):

- включають у виробничу собівартість;

- включають в собівартість реалізації або реалізованої продукції;

- відшкодовують за рахунок фінансового результату

Для харчової промисловості рекомендується наступний типовий перелік статей калькуляції:

1. Сировина та основні матеріали;

2. Допоміжні матеріали;

3. Паливо та енергія на технологічні цілі;

4. Основна і додаткова заробітна плата;

5. Відрахування на соціальні заходи;

6. Амортизація обладнання;

7. Загалъновиробничі витрати;

8. Адміністративні витрати;

9. Витрати на збут;

10. Інші витрати основної діяльності;

11. Проценти за кредит.

Читайте також:

1. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
2. Безцехова виробнича структура.
3. Види і показники собівартості. Собівартість продукції та принципи її формування.
4. Виробництво та виробнича функція
5. Виробництво та виробнича функція
6. Виробнича вентиляція.
7. ВИРОБНИЧА ГІМНАСТИКА
8. Виробнича інфраструктура підприємства
9. Виробнича інфраструктура регіону
10. Виробнича логістика
11. Виробнича операція як об'єкт нормування праці
12. Виробнича операція як об’єкт нормування праці.

Переглядів: 1187