• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні закони алетичної логіки.

1. Усе необхідне є реальним”:

АА

2. Усе реальне є можливим:

А◊А

3. Усе необхідне є можливим:

А◊А

Темпоральна логіка - досліджує висловлювання, що містять модальності „було так, що...”, „буде так, що...”, „раніш”, „одночасно” тощо. Ось приклад (аксіома), який був висунутий У. Оккамом (1285-1349): Якщо твердження „Ця річ є” було коли-небудь істинним, на який би об’єкт воно не вказувало, тоді завжди після цього буде істинним твердження: „Ця річ була”.

Сучасна логіка виділяє А-логіку (минуле-теперішнє-майбутнє) та В-логіку (раніше-одночасно-пізніше). Перший ряд висловлювань використовується для опису процесу становлення світу, тоді як другий – для опису його існування.

Мова темпоральної логіки передбачає і свої константи:

Р – „було так, що...”,

F – «буде так, що…»,

H – «завжди було так, що…»,

G – „завжди буде так, що...”.

Звідси і самі формули:

Теперішнє завжди було майбутнім: pHFp;

Теперішнє завжди буде минулим: pGPp.

Темпоральна логіка теж використовує поняття «можливий світ», але, на відміну від алетичної логіки, тут йдеться про «момент часу» (часові зв’язки). Події можуть координуватися (пізніше-раніше-одночасно) чи не координуватися. Останнє свідчить про те, що події знаходяться у різних часових потоках («часовий потік»: тут це «можливий світ»). Наприклад, «світи» Шерлока Холмса та самого А. Конан Дойля ніколи не можуть перетнутись.

Відношення між часовими потоками можуть бути такі:

1. Галуження потоків.

х

х, у

у

2. Злиття потоків.

х

х, у

у

3. Перетин потоків.

х у

Потрібно пам’ятати, що поряд з об’єктивним (фізичним) часом існують соціальний, психічний, біологічний тощо часові потоки. Останні – це суб’єктивні потоки часу, що і визначає поняття часу об’єкта і суб’єкта. Останній, наприклад, зумовлений відчуттями, внутрішніми станами тощо. Можна вести і про вісь орієнтації у часі, тобто про подію, з якою співвідносяться інші події.

Епістемічна логіка – досліджує висловлювання, які містять модальності «знаю», «вірю», «вважаю», «доведено», «відомо», «спростовано» тощо. Платон, наприклад, характеризуючи знання, виділяв:

а) хибну думку (оману) – неуцтво,

б) правильну думку (повне знання).

Сучасна логіка визнає, що знання не може фіксуватись лише цими двома станами. І. Кант, наприклад, стверджував, що думка є свідомим визнанням чогось істинним, яке є недостатнім як з боку суб’єктивного, так і з боку об’єктивного. Якщо визнання істинності судження має достатню підставу з суб’єктивного боку і в той самий час вважається об’єктивно недостатнім, то воно називається вірою. Нарешті, і суб’єктивно, і об’єктивно достатнє визнання істинності судження є знанням. Суб’єктивна достатність називається переконанням(для мене самого) а об’єктивна достатність – достовірністю (для кожного)». Іншими словами, знання є завжди істинним, переконання – як істинним, так і хибним. Звідси, епістемічну логіку поділяють на логіку знання та логіку переконання.

Одна з перших епістемічних логік побудована Куртом Гьоделем (1906-1976). Пізніше цю логіку розвивав Г.Х. фон Врігт (нар. у 1916 р.) Я. Хінтікка та ін.

Епістемічна логіка має і свою мову:

Ка – «а знає, що…»,

Ва – «а вважає, що…»,

Са – «а сумнівається, що…»,

Оа – «а спростовує що…».

Наприклад, висловлювання природної мови “Я знаю, що я не знаю логіки”, “Не можна знати і не знати те ж саме” записуються, відповідно, так:

Ка~Кар;

~ (Кар~Кар)

Наприклад, суддя приймає рішення на підставі відомого знання, тобто знання дійсності (склад злочину) і знання права. Так, ми починаємо говорити про джерела знання, тобто епістемічну логіку. І.В. Хоменко звертає увагу на логічний аналіз[18, c. 152], який проводив Платон (427-347 до н. е.).

Вважають, що якщо суб’єкт щось знає, то воно є істинним. Але аналіз процесу пізнання показує, що наші знання оцінюються, як правило, не нами самими, а деяким іншим суб’єктом.

Деонтична (нормативна) логіка – досліджує висловлювання, до складу яких входять модальності «дозволено», «обов’язково», «заборонено». Наприклад: “Обов’язково дотримуватися законодавства”, “Дозволено купувати квартири”, “Заборонено читати чужі листи” тощо. Деонтичну логіку започатковували Г. Лейбниць, І. Бентам, Е. Малі. Сам термін «деонтична» логіка та початок наукового етапу розвитку деонтичної логіки пов’язують з Г.Х. фон Врігтом (1951 р.). Логіка норм дала можливість аналізувати право як науку.

Деонтична логіка має і свої оператори:

«О» - «обов’язково»,

«Р» - «дозволено»,

«F» - „заборонено”.

Наприклад, висловлювання „Обов’язково турбуватися про родичів” (р) в деонтичній логіці записується так – Ор. Висловлювання „Якщо якась дія є обов’язковою, то не обов’язково її заперечення” формалізується так:

Ор~О~р.

Деонтичні висловлювання не можуть бути істинними чи хибними, вони є правильними чи неправильними, доцільними чи недоцільними. В логіці розрізняють норму і її опис. Норма не описує, вона є регулятивом людської поведінки, тоді як опис може бути оцінений з погляду істинності чи хибності.

Деонтичні висловлювання теж можуть розглядатись через теорію можливих світів (мислимих світів). Часто деонтичне розглядається як належне чи моральне, яке фіксується у „можливому” світі.

Деонтичні модальності можуть бути визначені так:

1. Обов’язковим є те, від чого не дозволено утримуватися -

ОАº~Р~А

2. Обов’язковим є те, що заборонено не робити -

ОАºF~A

3. Дозволеним є те, від виконання чого не обов’язково утримуватися -

РАº~О~А

4. Дозволеним є те, що не є забороненим -

РАº~FA

5. Забороненим є те, від чого слід обов’язково утримуватися –

FAºO~A

6. Забороненим є те, що не є дозволеним –

FAº~PA

Наприклад, принцип 4 приймається не в усіх правових системах, а, звідси, і деонтичних логіках. Такі правові системи, де він працює, визначають ліберальний нормативний режим, тоді як неприйнятність цього принципу визначає деспотичний нормативний режим.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. IV. Закони ідеальних газів.
3. Аграрні закони України
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
6. Артеріальний пульс, основні параметри
7. База управлінських рішень і закони організації.
8. Банківська система та її основні функції
9. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
10. Будова й основні елементи машини
11. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
12. Булеві теореми та закони

Переглядів: 707