Терміни, схеми, таблиці, графіки, наукова фразеологія, цитати, посилання, складні синтаксичні конструкції, повні речення.У реченннях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів.
Власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь); науково- популярний (виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті в неспеціальних журналах; науково-навчальний
(підручники,бесіди).
Регулювання офіційно-ділових стосунків мовців у державно-правовій і виробничо-професійній сферах.
Спілкування в державно-політичному,громадському,економічному житті, адміністративно-господарська діяльність.
Документальність стабільність (довго зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту.
Канцелярська лексика, складні речення, безособові й наказові форми дієслів, чітка будова тексту, обсяг основних частин.
Відсутність мовної індивідуальності автора.
Обговорення, відстоювання та пропаганда суспільно-політичних ідей, вирішення різних питань, активний вплив на слухача, спонукання до діяльності.
Громадсько-політичне життя, суспільно-культурна діяльність, навчання.
Поєднання логічності доказів, точності висловлення з емоційно-експресивною образністю, використання художніх засобів.
Суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні питання, вигуки повтори, пристрасний тон мовлення; точні найменування подій, дат, учасників; а також багатозначна образна лексика, здатна привернути увагу слухача.
Стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо); художньо-публіцистичний (памфлети, нариси); науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди).
Застосовуються всі мовні засоби, особливо широко слова в переносному значенні, синоніми, антоніми, застаріла лексика, діалектизми, всі типи речень; стилістичні фігури.
Обмін інформацією, думками, прохання чи надання допомоги, виховний вплив.
Побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими, спілкування на виробництві.
Усна форма спілкування, невимущеність, непідготовленість, використання жестів, міміки, лаконізм, емоційні реакції.
Побутова лексика, емоційно забарвлені та просторічні слова, звертання. Вигуки. Неповні речення; багатство інтонацій, суфіксів суб’єктивної оцінки діалектизми, скорочені слова.
Тема Літературна мова. Мовна норма. Культура мовлення
Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, яка використовується в усіх сферах суспільної діяльності.
Українська мова існує: а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові; б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя. Зачинателем нової української літературної мови був І.П.Котляревський. Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Т.Г.Шевченка.
Культура мовлення – це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання. Неабияке значення має і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно і доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість – основні вимоги мовного етикету.
Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими ознаками:
- правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють в певній системі;
- змістовністю, що передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією на дану тему; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;
- послідовністю, т.б. логічністю та лаконічністю думок;
- багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у рамках відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій;
- точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу;
- виразністю. Слід виділяти найважливіші місця свого висловлення і виражати своє ставлення до предмета мовлення;
- доречністю та доцільністю, яка залежить від того, наскільки повно і глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата.
Мовна норма – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи.
Мовні норми
Норми
Що регулюють
Приклади
Акцентуаційні
Наголошування слів
Замок - замок
Орфоепічні
Правильну вимову звуків
Грати - грати
Орфографічні
Написання слів
Уживання апострофа, великої літери тощо
Лексичні
Слововживання
Слідуючий наступний
Граматичні
Творення слів, уживання
форм слів, побудову
словосполучень і речень
Звіту,
пане професоре
Пунктуаційні
Вживання розділових знаків
Заява – це письмове повідомлення...
Стилістичні
Добір мовних засобів залежно
від умов спілкування
Посідати призові місця
Питання для самоконтролю
1. Що таке мовна норма? На яких рівнях вона проявляється?
2. Що регулюють орфоепічні норми? Наведіть приклади
3. Що ви розумієте під лексичними нормами?. Наведіть приклади.
4. Назвіть словники, які фіксують лексичні норми.
5. Зясуйте, про які норми йдеться: а) охоплюють правила написання слів та їх частин, б) регулюють постановку розділових знаків?
Тема Види підготовки до виступу. Культура мовлення під час дискусії. Майстерність публічного виступу
Роди красномовства
Жанри красномовства
Академічне красномовство
Лекція, наукова доповідь, науковий огляд, наукове повідомлення
Судове красномовство
Прокурорська (звинувачувальна) та адвокатська (захисна) промови. Самозахисна промова.
Соціально-політичне красномовство
Звітна доповідь на конференції, парламентська та мітингова промови, промова під час дипломатичного акту. Військово-патріотична промова. Політичний огляд.
Соціально-побутове красномовство
Ювілейна, вітальна, застільна (тост), поминальна промови. Виступ на прийомі.
Церковно-богословське красномовство
Церковна проповідь, промова на соборі, офіційне звернення до пастви