• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Неправильно правильно

Уникати умовного способу

ЗАЙМЕННИК

1. Слід уникати використання займенників (особливо в авто­біографії, заяві, службових записках). Я особисто самперевірив...-Я перевірив

2Треба використовувати тільки нормативні форми за­йменників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів: сей захід – цей захід, на моїм – на моєму

4. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не в Ор. відмінку. мною запроваджено-я запровадив

Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах

2Нормативною є форма на -ти,а не на -ть: говорить - говорити

3Неприпустиме використання коротких форм: допомага - допомагаЄ

4Надавати перевагу активним конструкціям над пасивни­ми або ж використовувати

безособову конструкцію з дієслів­ними формами на -но, -то.

неправильно Завдання було достроково виконане нашою групою

правильно Наша група достроково виконала завдання.

5Не вживати розмовних (калькованих) форм теперішнього часу: носе - носить

Уживати теперішній час па позначення майбутнього, якщо акцептується

обов'язковість чогось: Мітинг розпочинається завтра об 11.00.

6. Уникати вживання форм давноминулого часу:

інформація надходила була-інформація надходила

7Не порушувати норми вживання форм залежного слова:

свідчити факти-свідчити про факти

8Надавати перевагу складеним формам дієслів ндоконапого виду в

майбутньому часі: перерахуватимемо будемо перераховувати

9Широко використовувати дієприкметники та дієприслівники, але уникати ненормативних форм або заміняти їх імен­никами, іменниками із прийменниками (описова конструкція), дієсловами:

оточуюче середовище довкілля - навколишнє середовище

10Форми 2-ї особи однини, 1-ї та 2-ї особи множини до­зволяють уникати форми давайте в наказовому способі:

давайте проголосуємо - проголосуймо

11Із кількісними словами ряд, низка, більшість, меншість, багато, мало, кількістьдієслова вживаються в однині: ряд підприємств надіслав, більшість працівників з'явилося.

За наявності слів разом, спільно дієслово (присудок) ста­виться в однині: Адміністрація заводу спільно із профкомом розглянула... Але ставиться у множині, коли однорідні підмети вжиті через кому або через сполучники і, й: Адміністрація заводу та профком розглянули...

14.Дієслово вибачаюсь (ся)має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе — я, порівняйте: збираю­ся (я збираю себе), умиваюся (я вмиваю себе). Отже:

Я вибачаюсь – вибачте мені, прошу вибачення, даруйте

13Уникати лінгвістично необгрунтованого вживання частки -ся, -сь:

Робота аналізується за Роботу аналізують за такими
такими вимогами. вимогами.

14Дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником, обов'язково мають виконуватися одним суб'єктом:Замовляючи проспекти у видавництві «Майдан», вони вам коштуватимуть на 30% дешевше - Замовляючи проспекти у видавництві «Майдан», ви заплатите за них на 30% менше.

Питання для самоконтролю

1.Які особливості вживання іменників?

2. Які правила утворення та використання дієслів ?

3. Які правила використання дієприслівникових зворотів?

Тема Синтаксичні норми сучасної української літературної мови

Синтаксис (від грец. - побудова, устрій, зв'язок) - це роз­діл граматики, що вивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв'язку слів у словосполученні й реченні.

Завдяки дотриманню синтаксичних норм досягається стрункості викладу, чіткості і логічності тексту. Основні синтаксичні норми - це прямий порядок слів, правильна побудова однорідних членів речення, точність у поєднанні словосполучень зв'язком керування, правильна координація присудка з підметом, нормативне вживання дієприслів­никових зворотів, непрямої мови.

Правила й закони ділового мовлення торкаються й побудови текс­ту. Характер побудови тексту у писемному діловому мовленні має свої особливості.

У діловій документації переважає розповідна форма викладу, адже стиль нейтральний, беземоційний, стандартизований. Речення вжива­ються і прості, і складні за структурою. У складносурядних реченнях сполучники, які врегульовують ці зв'язки, єднають (/ (й), та (у значенні і), не тільки...а й), зіставляють, протиставляють (а, але, та (у значенні але), зате, проте, однак), роз­діляють (або, чи, хоч), у складнопідрядних відтворюють різноманітні змістові відношення: причинові, наслідкові, умовні, допустові, озна­чальні, місця, часу, мети (через те що, оскільки, якщо...то, для того щоб, незважаючи на те що, перш ніж, після того як, коли, який) та ін. Реалізація усієї системи цих зв'язків робить мовлення логічно довер­шеним, чітким, послідовним, несуперечливим.

Для логічно послідовного викладу застосовують певні скріпи, які до­помагають поєднувати компоненти думки. Цю роль можуть виконувати вставні слова (по-перше, по-друге, отже, таким чином, як відомо, як зазначалось та ін.), початкові займенникові зв'язки (цей, такий, той), синтаксичні конструкції з початковими "канцелярськими прийменни­ками" (у зв 'язку з, відповідно до, незважаючи на), дієприслівникові звороти (Беручи це до уваги..., Взявши до відома..., Відповідаючи на ваш запит...) тощо.

Типова ознака ділового стилю - використання віддієслівних іменни­ків. Вони створюють загальне уявлення про дію, забезпечують однозна­чність, надають документам офіційності, напр.: перевірка, здійснення, підвищення, знецінення, призначення, включення, створення, поліпшення. Вживаючи віддієслівні іменники, потрібно намагатися не створювати однотипних ланцюжків з цих іменників, які роблять речення громіздким, немилозвучним, напр.: питання вираження відношення поліпшення використання реінвестування. У таких випадках один із віддієслівних іменників можна замінити дієсловом в неозначеній формі (поліпшити використання) або замінити його підрядним реченням мети (щоб поліп­шити використання). Є ще одна причина широкого вживання в діловому стилі віддієслівних іменників. Дієслова на їхньому місці за допомогою властивих їм категорій виду, стану, часу створюють атмосферу вільної невимушеної розмови. Віддієслівні іменники, не маючи цих категорій, забезпечують потрібні діловому стилю однозначність, чіткість.

У ділових документах часто вживають розщеплені присудки. Роз­щеплення присудка - це заміна однослівного присудка двослівним, напр.: подякувати -висловити подяку, погодитись - висловити зго­ду, шукати — здійснювати пошук, перевірити — провести перевірку, сумніватися — виявити сумнів, рекомендувати — надати рекоменда­ції, пояснювати - дати пояснення. Переваги їхнього використання у діловому мовленні узагальнюють так:

а) не всі словосполучення "дієслово+іменник" мають однослівний відповідник, напр.: здійснити (провести) захід, виявити увагу, вести справу, визнати провину, відвернути правопорушення тощо;

б)"дієслово+іменник" та відповідник мають різні значення, напр.: провести операцію - оперувати, зробити огляд — оглянути, проводи­ти змагання - змагатися, надати допомогу - допомагати;

в) у розщеплених присудках допоміжне дієслово не просто вказує
на факт дії, а може виражати деякі додаткові смислові відтінки, пор.:
давати - надавати, вести - проводити, проводити—здійснювати;

г) іменник, який входить до складу розщепленого присудка, точно
кваліфікує певне явище, дає йому назву й наукове визначення, напр.:
наїхати - зробити наїзд, переговорити з кимось - вести переговори;

д) розщеплений присудок може бути поширений означеннями, напр.:
надати грошову (матеріальну, правову) допомогу;

е) багатослівний присудок краще фіксується в пам'яті, інформація
в цьому випадку не втрачається.

Однак не потрібно зловживати такими присудками, адже деколи вони порожні й беззмістовні, напр.: забезпечити поліпшення, ведуть підготовку, виявити пошану, здійснювати преміювання, відбулося зро­стання та ін.

Дієприслівникові (та дієприкметникові) звороти надають діловим документам стислості. Дієприслівникові звороти є засобом передачі дії, що відбувається у зв'язку з іншою дією, вони часто допомагають поєднати за змістом сусідні речення, цілі абзаци. Обов'язковою умо­вою вживання дієприслівникових зворотів є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а інша дієприслівником, має здійсню­вати одна особа. Наприклад, правильно: Взявши за основу ці критерії, усі підприємства поділимо на такі групи...; неправильно: Зважаючи на світовий досвід, основою реформування системи оплати праці в Україні мусить бути бюджет прожиткового мінімуму.

Паралельні конструкції- це функціонально близькі між собою, але різні за граматичною структурою конструкції, що можуть взаємозамінюватися як синонімічні. Паралельними конструкціями є особові й речення та ін. У їх вживанні потрібно зважати на відповідність стилю, контексту чи формі документа. Наприклад, безосо­бові речення часто використовують у рапортах, повідомленнях, інструк­ціях, де важливо наголосити на дії: Завдання виконано; Заходів вжито. Щодо використання активних і пасивних синтаксичних структур, то поширена така думка: пасивний стан вживають тоді, якщо факт здійс­нення дії має більше значення, ніж вказівка на особу, що вчинила дію (Оплата гарантується), активний - коли важливою є вказівка на особу і треба конкретизувати думку. Варто частіше надавати перевагу актив­ним конструкціям, оскільки вони є природними для української мови.

Порядок слів у реченні

Порядок слів - це властиве мові взаємне розміщення членів ре­чення при певній смисловій структурі висловлювання. Він зумовле­ний граматичною будовою мови, закріплений літературною традиці­єю. Українська мова допускає відносно вільний, гнучкий порядок слів у реченні. Існує порядок слів прямий і зворотний (інверсія).

Однією з особливостей побудови речення в офіційно-діловому і науковому стилі мови є прямий порядок слів. Він виражається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:

• підмет стоїть перед присудком: Інфляція стала невід'ємною озна­кою економіки в XX ст.; Праця, земля і капітал - основні фактори виробництва;

• узгоджене означення, виражене займенником, прикметником, по­рядковим числівником, дієприкметником, стоїть перед означуваним сло­вом: особливості інфляційних процесів у перехідних економіках; Націо­нальні економічні системи функціонують у конкурентному довкіллі;

* неузгоджене означення (виражене іменником, неозначеною фор­мою дієслова, прислівником та ін.) вживається після означуваного сло­ва: доходи від вибору ресурсозбереження; чинники успіху; угода про позики; бажання працювати, робота вручну;

• додаток займає позицію після слова, яке ним керує: Розгляньмо докладніше проблему оподаткування ділових фірм; Соціологія може надати значну допомогу службі зайнятості;

• обставини вживаються довільно: Упродовж 1991-1996 рр. сут­тєво зменшилася інвестиційна активність в Україні; Українська еко­номічна наука як самостійне явище вивчена лише фрагментарно;

* місце вставних слів і словосполучень залежить від того, що саме треба виділити. Вставні слова на початку речення стосуються усього речення, усередині - того слова, що стоїть після них. Вставні слова вказують на сказане раніше, служать для пояснення окремих слів і сло­восполучень, відсилають до джерел, допомагають висловити ступінь вірогідності тощо, напр.: Як було зазначено, особливістю інфляції у перехідних економіках є її надмірно високі темпи;

Отже, інверсія має бути підпорядкована певній меті, найчастіше -надати ваги якомусь слову, напр.: Порожніми балачками переповне­ний світ; Силою і примусом, грубістю і погрозами можна підкорити собі інших, але це буде вдаваний успіх; Поліпшити якість викорис­тання інформаційних систем у повсякденній практиці економіста можуть і зобов 'язані вищі навчальні заклади. безособові речення, активні й пасивні звороти мови, дієприкметнико­вий зворот і підрядне означальне речення, дієприслівниковий зворот і підрядні обставинні

Деколи інверсія шкодить логіці викладу, тоді вона стає неможли­вою, а саме:

а) якщо підмет і прямий додаток перебувають дуже близько один
від одного і мають однакове формальне граматичне вираження, напр.:
Радість дає знання; Гнів викликав біль; День змінює ніч; Вчинок зумов-
лює слово;

б) у так званих реченнях тотожності, напр.: Мій батько - лікар (Лі-
кар—мій батько); Його мрія —літати (Літати — його мрія); Вчитися - це шукати (Шукати - це вчитися).

Порядок слів може стати засобом привернення або утримання ува­ги слухачів під час ділової бесіди чи публічного виступу, адже зміна взаєморозташування слів змінює логічний наголос у висловлюванні.

Координація присудка з підметом

Діловий стиль вимагає особливої чіткості в погодженні головних членів речення - підмета й присудка. Підмет у діловому тексті часто виражається цілісним за значенням сполученням слів, тому виника­ють варіанти погодження присудка з підметом. В одному випадку пе­реважає погодження за змістом, в іншому - за формою. Розгляньмо особливості координації присудка з підметом докладніше.

1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується
на одиницю (21,71,161 тощо), то присудок ставиться у формі однини:
21 студент склав залік; 161 делегат зареєструвався на конференції;

Якщо перед підметом стоять займенники-означення у формі мно­жини (усі, ці, ті, ваші), дієслово узгоджується із займенником у мно­жині: Усі 31 учень вибігли в коридор.

2. Якщо числівник у складі підмета закінчується на два, три, чо-
тири, присудок ставиться у формі множини. Однина можлива тоді, коли повідомлення фіксує певний факт як підсумок або коли повідом­ленню надається безособового характеру, напр.: Було звільнено три працівники.

3. При підметах із числівниками відп'ятії і більше (сто двадцять
робітників, дев 'ятнадцять депутатів, п 'ять підприємств тощо) при-
судок може стояти і в однині, і в множині:

а) однина свідчить про цілісність, внутрішню нерозчленованість
предмета, наголошує на кількості виконавців, а не дії (Сімдесят шість
студентів взяло участь у конкурсі „Найкращий студент року "); при-
судок в однині стосується підмета-назви неістоти (П'ять яблунь цього
року добре уродило); форму однини зумовлює присудок у препозиції
(Прибуло ще десять делегатів); присудок в однині буде тоді, коли скла-
дений підмет означає часовий відрізок - вік людини, кількість років,
годин (Минуло двадцять років);

б) множина свідчить про активність дії (Кілька бійців стійко три-
мали оборону); самостійність дії (Шість аспірантів склали іспит до-
строково); присудок стоїть у постпозиції (Шість учасників пленуму
дали прес-конференцію). Якщо до складу підмета входять збірні чис-
лівники (двоє, троє, четверо, п 'ятеро та ін.), то можливі обидві фор-
ми присудка (Двоє студентів прийшли /Двоє студентів прийшло).

4. Підмети зі словами низка, частина, більшість, меншість, ба­гато, чимало, кілька, декілька, трохи (кількісними іменниками та неозначено-кількісними числівниками) вимагають від присудка фор­ми однини (Більшість студентів нашої групи гарно вчиться; Декіль­ка учасників конференції виступило на пленарному засіданні). Мно­жина вживається тоді, коли підмет чи присудок - однорідні члени (Чимало приватних засновників і потенційних інвесторів чекають на сприятливіший інвестиційний клімат) або коли підмет і прису­док відділені підрядним реченням (Частина осіб, які мають почат­ковий рівень підготовки, розпочинають навчання; Багато фірм, які володіють достатніми інвестиційними ресурсами, досяглії комер­ційного успіху).

5. При складеному підметі, вираженому прийменниковим сполучен­ням Іменника у називному відмінку з іменником в орудному відмінку, присудок ставиться у множині, якщо вказує на рівність двох осіб (Сту­денти з викладачами добре підготувалися до зустрічі відомого науков­ця). Однак, якщо іменник в орудному відмінку супроводить називний, є додатком, тоді присудок узгоджується лише з простим підметом в однині (Він із сестрою пішов до тітки).

6. При підметі, вираженому займенником хто, присудок ставиться в однині (Усі, хто прибув на конференцію, мають зареєструватися).

7. Коли підметом є словосполучення із займенниками дехто, дещо, ніхто та ін., присудок вживається в однині (Дехто з присутніх учас­ті у голосуванні не брав).

8. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменни­ком іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не прикладкою (означенням, яке дає предметові іншу назву). Прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом - ширше, родове (Музей-садиба письменника відкрився торік; Виставка-про-даж була влаштована у Палаці мистецтв).

9. Коли підмет виражений родовою та власною (умовною) назвою, присудок узгоджують із загальною, родовою назвою (Банк „Надра " /Банк „Мрія " /Банк „Інтелект " оголосив про збільшення видів по­слуг). У разі відсутності родового поняття, якщо умовна назва відмі­нювана, присудок узгоджується з нею граматично - за родом, чис­лом („Аваль" надав кредити), якщо вона невідмінювана, то прису­док узгоджується з відсутнім родовим поняттям, напр.: „ІНКО" запропонував нові послуги.

10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок орієнтується
на граматичний рід ключового слова (УНІАН (агентство) оголосило
про прес-конференцію; ЛНУ (університет) був заснований 1661 року).
Якщо абревіатури морфологізувалися як іменники, присудок узгоджу-
ється з їхніми граматичними ознаками роду, числа (ВАК (Вища атеста-
ційна комісія) прийняв ухвалу).

Тема Загальні вимоги до складання документів.

Читайте також:

1. I. Правильно визначена мета.
2. Важливо також правильно обрати: цінні папери яких підприємств, якого виду і в якій кількості слід купувати для поповнення своїх активів. Зупинимося на цьому більш детально.
3. ВКАЖІТЬ НОМЕР ПРАВИЛЬНОЇ ВІДПОВІДІ
4. Г – правильно пришліфовано.
5. Документальна перевірка правильності нарахування ПДВ
6. Економічне значення правильного вибору електричного двигуна за потужністю. Класи нагрівостійкості ізоляції обмоток електричних двигунів. Нагрівання і охолодження електродвигунів
7. Завдання за вибором однієї правильної відповіді
8. Контроль і ревізія правильності нарахування амортизації основних засобів
9. Контроль і ревізія правильності нарахування оплати праці
10. Контроль правильності розв'язання статично невизначуваної системи
11. Контроль правильності розв'язання статично невизначуваної системи
12. Лекція №6. ОСНОВНІ РИСИ ПРАВИЛЬНОГО МИСЛЕННЯ І ФОРМАЛЬНО-ЛОГІЧНІ ЗАКОНИ

Переглядів: 2958