• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні напрями діяльності опозиції

Опозиція

Партії в Україні

В Україні склалася багатопартійна система. На сучас­ному етапі в Україні налічується понад 180 партій.

Ідеологія партій - комунізм, лібералізм, соціал-демократія, консерватизм.

Особливості українських партій:

Ø жодна з політичних партій не має загальнонаціональ­ного характеру;

Ø нечисленність партійних ря їв багатьох партій;

Ø немає чітких програм які в багатьох партій подібні, повторюються основні принципи й завдання;

Ø немає чітко сформульованих ідеологічних концепцій;

Ø низька політична культура;

Ø невизначеність соціальної бази багатьох партій;

Ø сформованість багатьох партій під певного лідера;

Ø географічний принцип переважання партій (на Захо­ді — національно демократичні, на Сході — Партія ре­гіонів і ліві).

Багатопартійність в Україні має конфліктний харак­тер підвищуючи напруженість у суспільстві.

За характером політичної орієнтації партії поділя­ються на:

• праві (Українська національна асамблея та ін. );

• правоцентристські (Народний Рух України, Демокра­тична партія України та ін. );

• ліві {Комуністична партія України, Соціалістична пар­тія України, Прогресивна соціалістична партія Украї­ни та ін.);

• центристські (Ліберальна партія України, Аграрна партія України та ін.).

Умовно українські політичні партії можна поділити на чотири групи:

1. Національно-радикальні, які виступають за розвиток ринкової економіки, соціальний захист населення, сповідують національні ідеали. Для них характерний консерватизм і радикалізм (УНА, ХДПУ, НРУ та ін.).

2. Національно-демократичні, які виступають за розви­ток ринкової економіки и соціальний захист населен­ня Сповідують загальнодемократичні цінності, консерватизм.

3. Центристські — ліберального спрямування, які ви­ступають за соціально орієнтоване ринкове господар­ство, приватну власність. Сповідують загальнодемократичні цінності ( ПЗУ, ЛДПУ та ін.).

4. Лівого спрямування, виступають за державний конт­роль над економікою, негативно ставляться до при­ватної власності, виступають за соціальний захист на­селення ї суспільну власність (КПУ, ПСПУ, СПУ).

Опозиція — протидія, опір, протиставлення своїх поглядів, своєї полі ики іншим поглядам, іншій політиці. Це політичні групи або парті ї що виступають проз и офі­ційної точки зору або проти точки зору більшості Наявність опозиції — нормальне явище в демократич­ному суспільстві.

1. Критика дій держави.

2. Внесення альтернативних програм суспільного розвитку.

Опозиція:

• висловлює інтереси й потреби груп, що мають свого представника в органах державної влади;

• консолідує ці групи;

• залучає їх до політичного життя.

Відносини між владою й опозицією є складниками політичного процесу, який містить показники, що вка­зують:

• наскільки держава дозволяє існування опозиції;

• наскільки вона до неї прислухається;

• які обмеження накладає на її діяльність;

• які методи боротьби використовує опозиція;

• конструктивність критики опозицією влади. Політична опозиція буває конструктивною і деструк­тивною

Конструктивна - критикує помилки правлячої партії, владних структур і пропонує рішення, нерідко спів­працює з владою в загальнонаціональних інтересах. Деструктивна - перетворює критику влади на мету, на засіб дискредитації влади, перших осіб держави, правлячої парти відмовляється від співробітництва з владою.

Лобізм

Лобізм — цілеспрямований вплив окремих груп інтересів на законодавчі та виконавчі органи державної влади з метою реалізації своїх вузьких приватних інтересів, відокремлених від інтересів більшості. Лобіювання таких рішень — це нав'язування суспіль­ству рішень меншості.

Лобіювання окремих рішень у країнах Заходу вважа­ють відстоюванням інтересів окремих груп громадян, воно легалізовано й законодавчо визначено Діяльність лобістів у США регламентує федеральний закон 1946 р.

В Україні лобізм не набув правового оформлення і діє стихійно Тому лобіювання в Україні приводить до неза­конних операцій, робить процес вироблення державної політики непрозорим для сторонніх спостерігачів і гро­мадськості, підриває віру простих людей у демократич­ність і справедливість

Політична еліта га політичне лідерство

Політична еліта - це відносно привілейована група, яка бере безпосередню участь у прийнятті й виконан­ні рішень пов'язаних із використанням державної влади чи впливом на неї

Структура політичної еліти:

правляча є, іта ті, хто реально володіє державною владою і чиї рішення відіграють вирішальну роль у життєдіяльності суспільства;

— опозиційна еліта — ті, хто в цей час перебуває в опо­зиції до влади

— адміністративна еліта бюрократія або управлінські кадри;

— комунікативна еліта — інформаційні служби держав­ної влади;

— ідеологічна еліта — гі, хто розробляє ідеологічні док­трини і програми

Політичні еліти є:

•легітимні — ті еліти, які отримали владу за добровіль­ної підтримки мас;

• нелегітимні — ті, що панують над більшістю за допо­могою примусу насильства и ідеології

За місцем в елітарній ієрархії розрізняють такі еліти:

• вищі — особи, що обіймають найвищі посади в уряді, парламенті, основних партіях і приймають стратегічні рішення;

•середні - депутати, вищі адміністративні посадові осо­би регіональних органів, бізнесмени, діячі культури, які впливають на процес прийняття політичних рішень,

• нижчі - адміністративний апарат державних органів, керівники регіональних відділень основних партій тощо.

Основні риси політичної еліти:

• високий соціальний статус

•зосередженість в її руках значних владних повнова­жень*

• наявність власної ідеології,

* права на привілеї

* доступ до закритої інформації. Справжній політик повинен мати такі риси:

^а Право й можливість справитися з владою

* Бути відповідальним.

* Мати громадянську самоповагу.

* Буги чесним.

* Бути справедливим

* Стверджувати своєю владою благо і знешкоджувати зло

Основні функції політичної еліти в суспільстві: •здійснення управління суспільством

* пошуки оптимальних політичних рішень,

' вираження інтересів певних верств населення, «здатність мобілізувати маси на вирішення певних сус­пільних завдань. Для еліти багатьох країн характерна аморальність і низький рівень управлінської компетентності Таку елі­ту називають квазіелітою.

Політичний лідер — людина, яка завдяки своїм особли­вим якостям має переважний вплив на суспільство. Лідер здійснює такі функції:

впливу, організації мобілізації, цементування, роз'єднан­ня (в разі необхідності).

Політичні лідери за стилем реалізації лідерства Авторитарні, які прагнуть до одноосібного керівного впливу.

Демократичні, які дають можливість членам групи брати участь у формуванні та досягненні цілей і в управ­лінні їх діяльністю.

Основні якості політичного лідера

1 Здатність отримувати задоволення від влади.

2 Впевненість у собі у власній правоті, цілеспрямова­ність.

3 Вміння виражати інтереси тієї чи іншої групи.

4. Наявність власної політичної програми і бажання бо­ротися за її здійснення

5 Інтереси суспільства виші за особисті

6 Політична культура.

7. Політична поінформованість знання про різні ас­пекти життя людей, проблем країни тощо 8 Політична інтуїція — здатність відчувати політичну

ситуацію. 9. Політичний досвід.

10 Інновашиність — здатність придумувати нові ідеї, концепції, ироірами

11 Прогностичні навички - вміння аналізувати і про гнозувати.

12 Комунікативна майстерність — вміння спілкуватися з різними категоріями населення.

13 Арбітражні задатки — вміння знаходити рішення в конфліктних ситуаціях.

14 Організаторські здібності — вміння підібрати коман ду, визначити пріоритети своєї діяльності

15 Ораторська майстерність

16 Почуття відповідальності за свої слова, вчинки, за долю тих, хто йде за лідером.

Взаємодія політичної еліти й народу

Історія людської цивілізації свідчить, що тільки те суспільство йшло прогресивним шляхом, яке мало сво їм проводирем політичну еліту, що зуміла максимально наблизити свої власні інтереси й потреби до інтересів і потреб народу

Народ є спільнотою, об єднаною державою, голов ­ним суб'єктом суспільно-історичного розвитку, творцем і споживачем матеріальних і духовних благ. Народ вису­ває зі свого складу політичну еліту, яка повинна обирати шлях розвитку, близький до прагнень народу вести за собою народ за тією ідеєю, яку вона породила і яка є на­родові близькою, зрозумілою і рідною.

Політична еліта в Україні

І Формування політичної еліти України розпочалося лише зі здобуттям Україною незалежності.

2 На думку політологів формування подіти шої еліти в Україні перебуває на початковому етапі

3 В Укра ні не склалося єдиної загальнонаціональної еліти.

4 Ті еліти, що склалися в Україні характеризуються неоднорідністю, великою кількістю іруп, протисто­янням, не завжди компетентними діями

5 Джерелами для формування політичної еліти в Укра­їні є:

• представники старої партійно -державної номенклату­ри;

• нові прошарки, що не пов'язані зі старим режимом, ні з боротьбою проти нього;

• промислові та фінансові кола,

6 В Україні визріває нова підприємницька й адміністра­тивна еліта, здатна по-сучасному мислити й діяти, діяти в інтересах суспільства й народу а не тільки у власних інтересах.

Необхідні риси, які мають бути притаманні політичній еліті України:

• професіоналізм;

• високий інтелектуальніш рівень;

• відсутність корисливої мети

• відданість загальнолюдським і національним ідеалам, ■ активна участь у розбудові незалежної держави.

Творчі завдання Прокоментуйте визначення політики

• Політика є мистецтво можливого,

• "Політика — наука державного управління". (В Даль).

• "Політика — це економіка в дії" (Р Лафоллет)

• "Політика це прагнення до участі у владі або до спри­яння впливу на розподіл влади, незалежно від того, як вона здійснюється — між державами або всередині держави між групами людей, які вона в собі обіймає" (М Вебер).

• Якщо ви не цікавитесь політикою, ю політика заш кавиться вами" (В, Піховшек, журналіст)

Дайте визначення

На основі знань з історії т правознавс ва дат и визна­чення понять "політика 'влада'

Запитання

1 Які найхарак ерніші ознаки політики⁹ Можлива відповідь;

• функціонування і ро виток певних структур у суспіль­стві,

^т управління суспільством.

2 Що ви думаєте про сучасне політичне життя в Україні?

Робота в парах

Висловте власне ставлення до громадських рухів і громадських організацій в Україні

Завдання

1. Добрати аргументи "за" й "проти", щоб довести, що "багатопартійність - необхідна умова демократії'.

2. Оцінюючи роль партій

♦одні дотримуються думки, що діяльність партій - це прагнення окремих осіб прийти до влади і задо­вольнити свої власні економічні та інші потреби за рахунок суспільства, використати владу в особистих інтересах. Партіям характерна низька культура полі­тиків, скандали, що їх супроводжують, відносна за­критість внутрішньопартійного життя від контролю Доходять висновку що партії в суспільстві не потрібні;

• інші твердять, що багатопартійність є необхідною рисою демократичного суспільства, що партії є най­ефективнішим способом впливу населення на владу, що вони здійснюють прямий та зворотнии зв язок між державою и суспільством і що через партії відбу­вається залучення пересічних громадян до політики.

Доходять висновку що партії в суспільстві потрібні. Яка ваша точка зору⁹

Мочковий штурм

Які заходи в політичній економічній та соціальній сферах зможуть консолідувати суспільство? Ваші про­позиції

Дискусія

* Яку роль на вашу думку, відіграє політична еліта в Україні?

• Побудова правової демократичної ержави в Україні не має історичної традиції Можливо, досвід розвитку політичних систем західноєвропейських держав нам не придатний?

Чи згодні ви з думкою? 1 " Володарювати зда ний лише той хто володіє собою" (М. Бердясв),

2, Той, хто набуває хоч би частину влади іншими шля хами, ніж це передбачено законами спільноти, не має права на те, щоб йому корилися.., а відповідно — не є тією особою, на яку дав згоду народ (Дж Локк, ан­глійський філософ)

3. "Влада розбещує, абсолютна влада — розбещує абсо­лютно" (Дж Актон, громадський діяч)

Підтвердіть або спростуйте "Перша гідність народного правителя полягає в тому, щоб завжди говорити істину Істину потрібно бачити голою а брехня покриває себе одягом. Поважайте самі себе! Народ, який поважає себе, не може бути невільни­ком' (Шфагор)

Учнівський проект

Розробити проект на тему: "Якими рисами повинен володіти сучасний лідер, щоб вивести Україну в передо­ві країни Європи й світу".

Роздуми

1 Чи могли б нацюнал-демократичні еліти провести реформи, якби здобули владу на початку державного відродження?

2 У якому разі Україна може стати розвиненою демо­кратичною правовою державою якщо вона надасть

перевагу європейській інтеграції чи інтеграції в евро- азійський простір⁹

Дебати

Хто ві цграє провідну роль в українському державо­творенні - національна еліта чи народні маси? У класі утворюються дві команди 'команда ствердження: "Національна еліта відіграє

провідну роль в українському державотворенні". * команда заперечення: "Національна еліта не відіграє провідної ролі в українському державотворенні, а віді­грають народні маси ".

Кожна команда, використовуючи знання з історії України, наводить відповідні аргументи

Тема X. ДЕМОКРАТІЯ

Поняття, форми та принципи демократії

Демократія — форма державно-політичного устрою сус­пільства, що заснована на визнанні народу джерелом влади, послідовному здійсненні принципи» свободи й рівності людей і ґрунтується на принципах влада більшості, рівноправність громадян, захищеність їх прав і свобод, верховенство закону поділ влади, ви­борність глави держави, представницьких органів.

Демократія ґрунтується на багатоманітності інте­ресів різних соціальних груп і дає можливість гармонійно поєднувати їх. Велику роль у демократизації суспільно- політичного життя відіграють партії, асоціації, суспільні рухи та інші інститути громадянського суспільства Демократичні інститути — норми права, організації, об'єднання, що гарантують існування демократич­них основ у державі

Ідея демократії з'явилася ще за античних часів. Цей термін уперше вжив давньогрецький філософ Геродот

Форми демократії

• Представницька демократія - сукупніс ь форм органі­зації державної влади, за якої певні важливі рішення щодо управління справами суспільства й держави при­ймають виборні установи (парламенти тощо)

Обрані народом органи й особи (наприклад, депута­ти Верховної Ради) керують країною від імені й для на­роду

• Безпосередня (пряма) демократія - сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства и держави схва­люються безпосередньо всіма громадянами на рефе­рендумах, виборах, загальних зборах громадян тощо

Таким чином, громадяни можуть виражати й захища­ти свої інтереси, брати участь у вирішенні державних і суспільних справ особисто

* ІП

роду, сприяє подоланню відчуження громадян від влади Основні принципи демократії

1 Сув чі (і про визнаюсь є инимдж ре ом влади)

2 Форма у рою будь ко: організації рунтується на умовах р внопр н і учт і її іяенів в управ інні та гірийнят і рішень 6І іьііистю

3 Визнання принциі їв вобо, и рівності та інших прав людини і громадянина,

4 Періодична й вільн ви ори.

5 Запров м енн відповідних процедур та правових гарантій реалізації прав людини в усіх сферах життя суспільства

6 Контро ть з боку суспі ьств за в адою.

7 Участь паро у в управлінн і іержавою через своїх пред ставників або безпосередньо.

8 Верховенство права

9 Поважливе ставлення до закону й поря ку

Ю Визнання прав та свобод меншості

11 Політичний ідеологічний та ономїчний плюра­лізм — право й мож 'ивість ін ивща чи політичної сили предста ляти сво інтереси й і еі в політичному житті та по ітичному процесі за умови якщо вони не несуть загрози державному у трою та основам демо кратїї в суспільстві

Для утвер ження демократії необхідна висока полі­тична культура населення

Ідеали та цінності демократії

Вважають, що демократія це певний ідеал суспіль­ного устрою і ві повідний йому св тогляд що вона ґрун­тується на певній системі цінно теи Демократичні цінності - моральні цінності, ідеали, при­таманні демократичному суспільству.

Складниками цього ідеалу можуть бути свобода, рів- ніс ь, братерство, солідарність, права юдини, народ­ний суверенітет повага долю ей до їх гідності тощо

(л/-.ич. ук, і ь ІШ ІД рИ'ШМ ді Я ОуДЬ-

якнх і ей і варіантів розвитку яким ві де перевагу па­ро створю необх ні умови дл і зрос , ни обробуту, економічного процві ання і стабільно н.

Демократія — це наро н правління здійснюване па­ро ом адля наро у А Ліпко ьн)

1 Держава іону я суспільства для юдини

2 Демократія ає кожній юдині свободу, право діяти на власний розсуд в особистому житті, свободу вибору під час обрання в іди, свободу слова тощо

3 Виборці повинні мати рівні права і виборче право має бути загальним

4 Державні органи влади працюють під постійним гро- мадс ьк и м контролем

5, Реальна участ ь усіх і ромадян в управлінні, у створен­ні правових, політичних економічних та ідеологічних умов для дієвого громадянського (суспільного) конт­ролю політики 6 Формування громадянського суспільства і правової держави

Демократія як політичний режим та народовладдя Політичний режим — це сукупність характерних для пев­ного типу політичних відносин, методів і засобів, за допомогою яких вона здійснює свою діяльність

Ознаки політичного режиму

1 Спосіб формування політичної влади

2 Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову та співвідношення між ними.

3. Становище і роль об єднань громадян у житпдержави та суспільства.

4 Особливості правової системи і порядок функціону вання правоохоронних органів та силових структур

5 Правовий статус особи

6 Характер взаємин з опозицією

7 Мето иро в язання суспільних конфліктів тощо.

Зміст політичного режиму визначається відносинами між державною владою та суспільством:

• обсягом повноважень влади;

• проце іурою відбору правлячих груп та політичних лідерів;

• ступенем поділу влад

•можливістю залучення громадян та їх об'єднань у політичне життя;

• співвідношенням міждержавним управлінням та са моврядуванням;

- реальним обсягом прав та свобод людини і грома­дянина;

• роллю силових структур тощо

Демократичним режим — це форма організації суспільно- політичного життя на принципах рівноправності та свободи всіх його членів виборності органів дер­жавного управління, конституційному закріпленні гарантування прав і свобод громадян та прийнятті рішень відповідно до волі більшості та законності з урахуванням інтересів меншості.

У демократичному режимі правляча еліта спира­ється на широку соціальну базу

Демократія як форма державного устрою визнає народ головним джерелом влади.

У демократичному процесі значне місце нале­жить державі. Саме вона бере на себе турботу про своїх громадян, відповідальність за дотримання за­конів, забезпечення прав і свобод людини.

Види демократичних державних (політичних) режимів

• Ліберально-демократичт (поліархічні), коли "біль­шість" не може використати свою політичну владу безпосередньо проти "меншості", яка перебуває в опо­зиції. Цього досягають завдяки тому, що навіть "мен­шість" може одержати представництво у законодавчих і виконавчих органах (у певних пропорціях) і має пра­во законними методами боротися за свою більшість" Тут є надійний механізм стримування і гаранти від ти­раній Таким є політичний режим США

• Коисервативно-демократичні головна мета яких — збе регги и підтримати традиційні структури, норми, цін­ності, відносини, що склалися в економічній, політич ній і культурній сферах і собливо форму державного правління

• Радикально демократичні, розраховані на швидкі, ра дикальнї демократичні перетворення Прагнуть доко рінно змінити економіку культуру спосіб життя, со шаль ну структуру тощо

Ознаки демократичного режиму

І, Суверенітет народу (нації) — верховенство влади на­роду, який вважається джерелом державної влади и обирає на певний строк підзвітні йому найвищі орга­ни державної влади

2 Періодична виборність народом і змінюваність скла ду основних органів державної влади (народне воле­виявлення)

3 Конституційне розділення органів державної влади на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову

4 Рівність прав громадян на участь в управлінні держа­вою свобода створення політичних партій та інших об'єднань для вираження своєї волі, свобода думки і гарантії основних прав людини.

5. Вільні вибори

6. Рівність усіх громадян перед законом право на інфор­мацію і на участь у конкретній боротьбі за посідання керівних посад, у державі

7. Політичний, ідеологічний і культурний плюра­лізм — право та можливість індивіда чи політичної сили представ тяти свої інтереси та ідеї в політичному житті за умови, якщо вони не несуть загрози держав­ному устрою та основам демократи в суспільстві

8. Правління, засноване на підпорядкуванні меншості волі більшості, вираженому демократичним шляхом на виборах При цьому законодавчо гарантовано не­доторканність громадянських прав меншин.

9 Широка гласність і свобода критики урядової діяль­ності

і І7

а ^я^ і ..лні-:; *. - Літ

11 Здійснення ржлвної влади на де пр ва

12 Верхов нствозакон та пріориї тир в полини

13 Суспільна активнісі ь учас ь громадян у житті дер­жави урозвя анні. :оцг ьних про ем Демокра ія ає ок мій особистос і певну міру сво­боди право дія и на вла ний ро су в особис ому житті,

вободу вибору під ча о ранняноск в ади свобо услова тощо Сучасний демократизм ає можливість визнавати а здійснювати права ю- ини. Тому емократія — це велика цінність яканедопуска ніяких обмежень

Розподіл влади — це лише один і б га ьох елементів механізму демократичного здійснення державної влади і сам по собі він не є гарантією демократії За незбалан- сованої системи стримувань і протива ро ягоді в ади може спричинити про ис ояння гілок вла и. Особливої гостроти протистояння законодавчої виконавчої влад та президента набуває за президентської та парламент­ської форм республіканською правління у періоди так званого розділеного правління коли президент і пар­ламентська більшість представляють різні партійно- політичні сили

Вибори як інструмент демократії

Вибори - народне волевиявлення, один зі способів здій­снення народовладдя, форма прямої демократії, яка передбачає формування складу представницьких органів державної влади та органів місцевого само­врядування, умова існування представницької вла­ди, метод визнання влади законною Вибори — це безперервний процес зі здійснення політич­ної волі народу від визнання за громадянином права го­лосувати до оголошення офіційних результатів виборів. Вибори — це інститут демократи але вони ше не є гаран­тією демократичності

У тоталітарних політичних режимах вибори завжди виконують функцію політичної пропаганди, є фактич­

не

но і 'кораці ю, що нрикрива справжню монопо.і ю на в аду однієї лю ини чи групи юдей В Україні проводяї ьвибори

• Пре ш єн а України

•до Верховної Ріши України і Верховної Ради А т

номної Республіки Крим •депутатів сільських селищних районних міських,

районних у містах районних і обласних рад •сільських селищних та міських голів Виборці — громадяни, які мають право брати участь у ви­борах

Виборчі права громадян — це можливість брати участь у виборах

Активне виборче право — встановлене конституцією або законом право громадянина обирати, тобто брати участь у виборах до органів державної влади та міс­цевого самоврядування голосуванням. Пасивне виборче право — право бути обраним тобто ба­лотуватися на відповідні посади, встановлене кон­ституцією або законом. У багатьох країнах існують виборчі цензи — спеціаль­ні умови надання виборчих прав

• майновий ценз — необхідність володіти встановленим мінімумом власності^-

• ценз освіти - вимога певного мінімального рівня пи­семності та освіченості,

• ценз осілості — вимога певний час проживати в цій країні чи в цій місцевості (в Норвегії та Ісландії — 5 років, Австралії — півроку),

• ценз громадянства — певний визначений термін мати громадянство цієї держави,

• віковий ценз - вимоги певного віку (в Україні з 18 ро­ків),

• 'моральний ценз' — вимоги ^с доброї репутації" ви­борців,

•у деяких країнах до виборів не допускають військо­вослужбовців

Типи виборів

Виборчий процес — це діяльність громадян у статусі ви­борців, діяльність виборчих комісій, грома ських об'єднань, органів державної влади й місцевого са­моврядування з підготовки і проведення голосуван­ня Його мста — забезпечити дотримання закону на всіх етапах проведення виборів, сформувати легі­тимні органи влади. Етапи виборчого процесу;

• призначення виборів;

• створення виборчих округів і дільниць;

• формування виборчих комісій;

• складання й уточнення списків виборців,

• висування й реєстрація кандидатів,

• передвиборна агітація;

• голосування,

• підрахунок голосів,

• визначення результатів виборів.

Вільні, чесні, справедливі вибори — важливий крок на шляху до демократи

Становлення демократії у Великій Британії, Франції, США бере свій початок саме з виборів до органів зако­нодавчої влади.

Вибори дають можливість вести політичну боротьбу цивілізованими методами, зміщувати посадових осіб і формувати нові органи влади.

Відповідно до виборчих законів України вибори бувають:

1) чергові;

2) позачергові (дострокові);

3) повторні,

4) вибори замість вибулих депутатів. Вибори є;

• альтернативні,

• конкурентні (змагальні).

Особи, які перешкоджають через насильства, обман, погрози, підкуп або в інший спосіб вільному здійснен­ню громадянином України права обирати й бути обра­ним, вести передвиборну агітацію, вчиняють підробку

виборчих документів, здійснюють завідомо неправиль­ний підрахунок голосів виборців., порушують таємницю голосування несуть юридичну відповідальність, вста­новлену законом

Виборчі системи

Виборча система - сукупність правових норм і принци­пів, що визначають порядок організації і проведен­ня виборів, а також способи підбиття підсумків ви­борів

Виборчий процес - один з основних елементів виборчої системи що забезпечує організацію проведення ви­борів у встановленому законом порядку

Види виборчих систем 1 Мажоритарна виборча система - система, яка перед­бачає, що перемагає той кандидат який набрав вста­новлену законом більшість голосів виборців, що взя­ли участь у голосуванні

За цією системою відбуваються вибори у 76 країнах світу Переважно це держави Африки, Латинської Аме­рики Тихоокеанського басейну. Серед розвинених кра­їн мажоритарна виборча система є у Великій Британії, Франції та США Розрізняють:

•мажоритарну виборчу систему відносної більшості, коли перемагає кандидат, що одержав більше голо­сів, ніж його конкурент (США Канада, Велика Бри­танія та ІН.)

• мажоритарну виборчу систему абсолютної більшості коли на виборах перемогу одержує кан долах, що на­брав не менше ніж 50 п юс о ин голос виборців, що взяли участь у голосуванні (Франція Еквадор тощо) •преференційну мажоритарну систему, коли перемо­жець визначається складним механізмом відбору, що передбачає вилучення канди атів які набрали най­меншу кількість перших місць

Недоліки мажоритарної виборчої системи

•Дає змогу правлячій політичній еліті чере і маніпуляції створювати собі переваги на виборах. * Вибори по одноман атних округах закрив ють доступ до парламенту національним меншинам розселеним нєкомплктно.

•Мажоритарна виборча система в країнах молодих де мократіи стримує ро виток політичних партій, розми­ває політичну дисцип ііну 2 Пропорційна виборча система — система, яка перед­бачає проведення виборів за партійними списками і розподіл мандатів між партіями та виборчими блока­ми партій пропорційно до кількості голосів набраних ними.

Вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, з яких 24 — європейські Це Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія, Чехія Словаччина Латвія. Естонія тощо Розрізняють:

■ пропорційну систему з жорсткими списками — вибор­ці голосують за цілий список (Іспанія, Португалія, Ізраїль та ін.), який формують самі партії, а виборець ніяк не може вплинути на особове формування пар­тійної парламентської групи;

• пропорційну систему з преференціями — виборець у списку обирає свого кандидата (Фінляндія, Бельгія, Норвегія, Нідерланди та ін.) що дає можливість вра­хувати персональні вподобання виборців, бо громадя­ни мають право голосувати у списку за л их кандидатів, яких вони хотіли б особисто бачити в парламенті;

• пропорційну систему з напівжорсткими списками — виборці голосують за список або за окремого депута­та (Італія Австрія Швейцарія та ш.) Перевагою пропорційної виборчої системи є те, що

вона сприяє розвиткові політичних партій і дає шанс різним політичним силам у чесній боротьбі здобути міс­ця у представницькому органі державної влади

Водночас небезпек , що парламент буде сформо­вано з багатьох політичних партій і буде надто розпо­рошеним, чер з що його робота може виявитися не­ефективною.

З Змішана виборча система - комбінація двох систем: мажоритарно пропорційної, ко и частину парламенту обирають за м жорн і рною вибор юю системою, а час ­тину за системою пропорційного представництва

Пропорційна і мажоритарна системи можуть мати різні величини

•у Німеччині, Литві Гру її пропорційна і мажоритар­на величини становлять половину. Така виборча сис­тема існувала і в Україні

* в Угорщині - дві на одну третину від загальної кіль­кості депутатських місць;

* у країнах, що мають дві падати одна з яких обира­ється за мажоритарним принципом, а друга — за про­порційним (Австралія Польща).

Виборча система в Україні

Під виборчою системою України розуміють передба­чений законодавством порядок формування представ­ницьких органів держави

Усі норми права що регламентують цей порядок, становлять виборче право. Основними його джерелами є Конституція України і Закони України.

У виборах до Верховної Ради України маємо змішану систему виборів частину парламенту обирають за мажо­ритарною системою відносної більшості а частину — за пропорційною системою Встановлено виборчий бар'єр 5%. Його мета усунути малі малоавторитетні партії від участі у великій політиці, забезпечити обрання не надто різношерстого парламенту

Головні принципи виборчого права в Україні

1 Вільні вибори

2 Загальне рівне і пряме виборче право за таємного го­лосування.

3 Ві ьне і рівноправне висування канди/ тів у. путати

4 Періодичність і регулярність виборів

5 Гласність і відкритість.

6 Альтернативність і конкурентність (змагальність) ви­борів

7 Рівні можливості для всіх кандидат в у проведенні ви­борчої кампанії

8 Неупередженість до кандидатів з боку державних ор ганів установ та організацій, органів місцевого само­врядування.

9 Свобода агітації

Вільні вибори означають, шо громадяни мають право голосувати відповідно до своїх переконань. Заборонено чинити будь- який тиск на виборців

Принцип загальності означає, що право обирати ма­ють усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років Будь-які обмеження щодо ви­борчих прав громадян України залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, політич­них переконань, роду й характеру занять заборонено

Принцип рівного і прямого виборчого права означає, що громадяни України беругь участь у виборах народ­них депутатів на рівних засадах

Таємність голосування на виборах означає, що нія­ких форм контролю за волевиявленням виборців не до­пускають, а саме голосування відбувається у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті Під час запов­нення бюлетеня в кабіні чи кімнаті для голосування може перебувати лише той хто голосує.

Принцип вільного й рівноправного висунення кан­дидатів передбачає, що у всіх громадян України, які ма­ють право голосу є право висувати кандидатів безпосе­редньо або через політичні партії.

Гласність і відкритість виборчого права означає, що підготовка і проведення виборів депутатів завжди відбу вається відкрито і гласно.

Принцип свободи агітації передбачає, що всі грома­дяни України мають право вільно та безперешкодно об­

говорювати програми кандидатів, партій вссти агіта^¹⁰ як за так і проти в усіх засобах масової інформації.

Принцип альтернативності и конкурентності заб*-³' печується висуванням і участю багатьох кандидатів і літичних партій з різними програмами, які змагають⁰* між собою

Творчі завдання Запитання

1 Що таке демократія і чому вона така популярна?

2 До яких режимів належать маоїстський режим у Ки­таї, полпотівський - у Камнучії, Хомейні — в 1ранї^?

3 Яка відмінність між тоталітарним і демократичним режимами?

4 Що таке політична демократія?

Дискусійне питання

Які режими відзначаються більшою тоталітарністю комуністичні чи фашистські⁷

Завдання

Визначити, які ознаки стосуються авторитаризму, тота літаризму чи демократи •зосередженість необмеженої влади в руках однієї особи;

• народний суверенітет:

• тотальний контроль держави над усіма сферами жит­тя суспільства;

• правові гарантії політичних, громадянських і куль­турних свобод;

• повне панування однієї ідеології;

• панування окремої хунти;

• розподіл влади,

• жорстка централізація і бюрократизація влади

Припущення

1 Визначити, яким політичним шляхом у майбутньому

буде розвива йся Україна 2. Чи можлива в Україні диктатура⁹

Урок-гра (проведення р ф рендуму в класі) Необхідно щоб учні ознайомилися з Законом Про всеукраїнський та місцевий референдуми

* створити установи, рскомен овані цим законом;

* виявити міркування учнів з питання про в ення ре­ферендуму,

* визначити які питання буде внесеного до бюлетеня

* провести підготовчу роботу до прове ення рефері н- думу (виготовити бюлетені, скласти списки учасни­ків референдуму тощо),

* провести сам референдум та процедуру підрахунків голосів.

Поняття "громада"

Територіальна громада — це жителі села чи добровільно­го об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища чи міста. Формами безпосереднього волевиявлення територіаль­них колективів громад є: •місцеві референдуми, які можуть вирішувати будь- які питання що належать до місцевого самовряду вання;

• вибори, через які обирають місцеві ради та їх голів •загальні збори громадян за місцем їхнього проживан­ня, які можуть обговорювати будь-які питання, що належать до відання місцевого самоврядування

— створення будинкових, вуличних, квартальних тощо комітетів,

— попереднє обговорення проектів рішень місцевих рад та їхніх виконкомів

— заслуховування звітів та інформації! місцевого го­лови керівників підприємств, установ і організа­цій що належать до комунальної власності місце­вої громади тощо;

* місцеві ініціативи як засіб ініціювання розгляду орга ном місцевого самоврядування коні ротних питань, віднесених до його відання ;

•громадські с іухаї ня, які являють собою заслухову­вання окремими колективами територіальних і ро мад посадових осіб органів місцевого самоврядуван­ня з питань, гцо належать о їхньої компетенції

Територіальне громадське та місцеве самоврядування

Місцеве самоврядування - це арантовапе державою пра­во територіальних громад і обраних ними органів са постійно вирішувати питання місцевого значення Місцеве самоврядування с однією з форм народо­владдя в Україні сутність якої полягає в самостійному розв'язанні населенням питань місцевого значення.

Місцеве самоврядування - це право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого зна­чення в межах Конституції і законів України, а також ратифікованої Верховною Радою України Європейської хартії місцевого самоврядування

Територіальною основою місцевою самоврядування в Україні є село (сільрада), селище і місто, тобто не насе­лені пункти, а первинні територій ьно адміністративні одиниці, визначені адміністративно територіальним устроєм України.

Суб'єкти місцевого самоврядування

{.Територіальні колективи громадян, які прожива­ють на території відповідних адміністративно- територіальних одиниць 2. Органи місцевого самоврядування

Органами місцевого самоврядування є:

• місцеві ради (сільські селищні міські районні та об­ласні), що обираються громадянами, які проживають на території відповідної адміністративної одиниці;

• голови місцевих рад, які очолюють місцеві ради, що також обираються відповідною територіальною громадою,

• виконавчі комітети місцевих рад, персональний склад яких формує голова ради одноосібно Голова ради очо­лює і виконком ради;

•органи місцевої самоорганізації пасеіеннн (домові, ву­личні, квартальні комітети тощо)

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є:

• комунальна власність, тобто рухоме і нерухоме майно, •доходи місцевих бюджетів, інші кошти,

•земля, природні ресурси, шо є у власності територіаль­них громад;

•об'єкти спільної власності що перебувають в управ­лінні районних і обласних рад,

• витрати органів місцевого самоврядування, що вини­кли в результаті рішень органів державної влади, ком­пенсуються державою

Компетенції місцевого самоврядування згідно з Конституцією України

Територіальні громади села, селища, міста безпосе­редньо або через утворені ними органи:

• управляють майном, що є у комунальній власності;

• затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють виконання їх;

• затверджують місцеві бюджети і контролюють вико­нання їх;

• установлюють місцеві податки і збори;

• забезпечують проведення референдумів та реаліза­цію їхніх результатів;

• утворюють, реорганізовують та ліквідовують кому­нальні підприємства, організації й установи;

•здійснюють контроль за роботою комунальних під­приємств, організацій та установ.

Конституція України визначає такі принципи місцевого самоврядування:

• народовладдя; •дотримання законів;

• гласність і колегіальність у прийнятті рішень;

• поєднання місцевих і державних інтересів;

• виборність місцевих органів влади;

• їхня матерішіьно-фінансова самоспині- ь і _Ві ,_ЮВ| дальність перед територіальними колективами

•судовий захист прав місцевого самоврядування

• підтримка місцевого самоврядування державою. Держави - члени Ради Європи підписали Хартію про

місцеве самоврядування Вони вважають що органи місцевого самоврядування становлять одну з підвалин будь-якого демократичного ладу, а захист і зміцнення місцевого самоврядування в різних європейських краї­нах є значним внеском у побудову нової Європи.

Шкільне самоврядування

Шкільне самоврядування має велике значення, бо впливає на шкільне життя, вирішує реальні проблеми дітей.

Вищим колегіальним органом громадського самовря­дування у навчальному закладі є загальні збори всього колективу У статуті навчального закладу ви начено по рядок скликання повноваження, чисельність та склад учасників цих зборів.

У період мш зборами, які відбуваються раз на рік, діє рада загальноосвітнього навчального закладу Метою ді­яльності ради є сприяння демократизації навчального процесу, розвитку навчального закладу, підвищенню ролі громадськості, батьків у вирішенні питань, пов'язаних з організацією навчально-виховного процесу.

До складу ради обирають представників від педаго гічного колективу, учнів 5—11 класів, батьків і громад­ськості Рада розглядає будь-які питання, що стосують ся роботи навчального закладу

У навчальному закладі можуть створюватися и діяти учнівський комітет опікунскька рада батьківський ко­мітет тощо.

Практично в кожній школі діє учнівське самовряду­вання

Учнівське самоврядування - це управління самими шко лярами справами учнівського колективу Воно здій-

снюєгься в шг рс ах чиїй і є фермою м ратично- го життя учнівського ко і ктиву И іш о ти в цілому Умови фунюііон вання самовря дування учнів

1 Самостійність школярів в організації амовряду вання

2 Виборність орг ні учнівського самоврядування на альтернативній основі

3. Залучення до робо н у н вс кого самовря ування ве икої кі ькос і учнів

Члени учнівсько о самоврядування безпосередньо беруть участь у прийнятті рішень Вони організовують учнівський код ктив на ікаве проведення дозвілля, шкільних вечорів кон урсів, еі скурсіи походів займа­ються проб іемами щоденного жипя учнів їхнім на­вчанням, ві. ві уванням школи тощо

Політична діяльність та участь громадян в управлінні суспільством

Політика як вид діяльності може діиснюватися на кіль­кох рівнях

1 "Нижчий" рівень охоплює вирішення місцевих про­блем (житлові умови школи громадський транспорт, соціальне забезпечення організація торити тощо). Політична діяльність на і іьому рівні здійснюється окре­мими громадянами але деякі питання можуть вирішу­ватися місцевими асоціаціями, об єднаннями особли­во якщо рішення потребує виходу на вищий рівень

2 Регіональний рівень (районний, міський, об аснии) по­требує певного втручання ержави Політична діяльність на цьому рівні ійснюєгься групами и асоціаціями, які зацікавлені в економічному розвитку свого регіону.

3 Національний рівень, який визначається головним чи­ном становищем держави як основного інституту ор­ганізації життя громадян та розподілу ресурсів.

4 Міжнародний рівень основними представниками полі­тичної діяльності є націона ьні держави й різні міжна­родні організації — ООП ЮНЕСКО ЄС, НАТО тощо Справжній суверенітет народу означа що в державі

офініішо ви шано наро і джерелом і н осієм влади іаран то шю його право с мому вирішувати свою долю безпо с р ньоабо через представницькі органи, брати участь у ви наченні державної політики і формуванні всіх ор пнів державної влади атакох з ійснювати контроль за діяльністю вла них структур

Народне волеви ш ення здійснюється через вибори, референдум га інші форми безпосередньої демократи

Участь ромадян в управлінні суспільством не може бути обмежено за ознаками статі раси, національності, мови майнового чи посадового сл ану, ставлення до релігії, переконань, належності до громадських об'єднань тощо.

Усе більше громадян залучається до управління сус­пільством і поступово долається відчуження населення від влади і влади від населення, що сприяє зержавній де­централізації, наб іиженню уряду до людей, підвищен­ню відповідальності посадових осіб.

Творчі завдання Запитання

і Як громадяни України здійснюють право на місцеве

самоврядування? 2. Які критерії характеристики самоврядування^} З Яка сфера діяльності органів місцевого самовряду­вання?

4. Які принципи місцевого самоврядування, визначені Конституцією України?

5. Що сприяє активній участі насе ен ня в діяльності ор­ганів місцевого самоврядування?

Круглий стіл

1 Характерні риси народовладдя в Законі 'Про місцеве самоврядування в Україні

2 Місцеве самоврядування — одна з форм народовладдя (Конституція України)

Чи згодні ви з думками?

і Місцеве самовря ування школа емократн

2 Місцеве самоврядування — найважливіший інститут громадянського суспільства.

Дослідження

1. Дослідити історію самоврядування на українських землях.

2 Дослідити що було зроблено органами місцевого са­моврядування вашого міста (селища, села) для жите­лів за останній рік.

Завдання

1 Ознайомитися з основними положеннями про міс­цеве самоврядування з Європейської хартії місцевого самоврядування, прийнятої Радою Європи 1985 р. і ратифікованої Україною в 1997 р

2 Ознайомитися з Законом України, Про місцеве само­врядування в Україні".

Чи відповідає Законодавство України з місцевого са­моврядування основним вимогам Європейської хартії місцевого самоврядування?

Рольова гра

Громадські слухання на тему: "Великі проблеми ма­ленького міста".

Організація зустрічі

Зустріч з депутатом місцевої ради на тему: "Актуальні питання, що вирішувалися органами місцевого само­врядування протягом цього року"

Вивчення досвіду

Досвід демократичних країн світу з організації у них місцевого самоврядування.

Підготувати на цю тему реферати

Тема XI. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Види та функції засобів масової інформації

Засоби масової інформації (мас-медіа) — інститути та форми публічного й відкритого поширення інформації для широкого кола користувачів, що здійснюють за до­помогою технічних засобів.

Інформація - відомості про навколишній світ, які підвищують рівень обізнаності людини Інформація має нести людині нові знання.

Інформаційний процес — процес, унаслідок якого відбу­вається приймання, обмін та використання інформації.

Типи ЗМІ:

•друковані (преса):

• електронні (радіомовлення, телебачення, кіноиродук- ція, аудіопродукція, їнтернет).

Види інформації 1 Офіційна (державні рішення, резолюції з'їздів і конфе­ренцій, промови політичних та державних діячів, заяви політичних партій, громадських організацій чи окре­мих осіб). Публікують засоби масової інформації. Вона не редагується і має бути опублікована дослівно.

2. Подієва — щоденна інформація про різноманітні події (новини, факти й події внутрішнього та міжнародного життя).

3. Публіцистична — різні аналітичні матеріали, комента­рі, оглядові статті чи нариси.

4. Ділова — матеріали з різних галузей знань (медицини, освіти, агрономії тощо, як створені самими спеціа­лістами так і взяті в них журналістами у вигляді пові­домлень)

5. Довідкова — програми радіо і телебачення, театральні та кіноафіші, розклад руху транспорту тощо

6 Рекламна — виконує функцію повідомлення та фінан­сового забезпечення видань

Естетична — різноманітні іт рдтурні твори р про укиіі живопису й художні фотографи, видрукувані в ЗМІ музика, вистави, теле- и художні фільми За режимом доступу інформацію поділяють на

• ві криту, доступну д я бажаючих одержати її;

• і обмеж» ним доступом (відомості становлят ержав ну чи іншу таємницю, ро голошенн якої ав тє шко и державі суспільству чи окремій особі),

Функції ЗМІ — це сукупність обов'язків перед суспіль­ством і характер виконання їх Вони залежать від спосо­бу життя зо інформаційних по ребау иторп

Функції ЗМІ

1 Комунікативна — полягає у формуванні світогляду и громадської умки

2 Освітньо-пізнавальна — ЗМІ є джерелом ознайомлен­ня з відкриттями у різних галузях знань, новими тео­ріями концепціями

3 Ідеологічна — пов я зтна з пропагандою певних життє­вих цінностей та їх популяризацією

4 Організаційна ЗМІ слугують наряддям структурної оріанізаци суспільства,

5 Культурна - ЗМІ здійснюють пропаганду й поширен­ня культурних надбань

6 "Сторожового собаки" — боротьба ЗМІ із суспільними вадами чи хворобами, захист законності и правопо­рядку від тих хго намагається їх порушувати, від ко­румпованого чиновництва та бюрократії

7. Рекламна - важливий чинник фінансового забезпе­чення ЗМІ.

8 Розважальна публікація на сторінках преси крос вордів, анекдотів, гумористичних творів розважаль­них програм тощо

Основні принципи інформаційних відносин:

• гарантовтність права на інформацію

• її відкри їсть, •доступність:

* свобода обміну інформацію

* об єкти н сть, вірогїдніс ь інформації

* повно а і точність

•законність одержання, використання поширення та зберігання інформації

ЗМІ як засіб формування громадської думки

ЗМІ відіграють вирішальну роль у формуванні гро­мадської думки.

Грома сма умк формується ЗМІ на основі прав­дивої інформації ЗМІ формують погля и на ті чи інші проблеми,

Процес формування громадської думки проходить такі етапи:

• одержання інформації про по по чи факт •осмислення її на основі власного освіду, потреб та

інтересів,, внас їдок чого формуються шдиві уальні позиції та погляди на по її и факти; •обговорення подібних і відмінних індивідуальних позицій

• обмін думками, завдяки чому відбувається зближен­ня певної частини громадян

ЗМІ в демократичному суспільстві

ЗМІ необхідні розвиненому демократичному сус­пільству, які є передумовою иою існування и існують як самостійна сила, не залежна від держави Вони відобра­жають різноманітні погляди Тільки в такому разі вони здатні виконувати свої функції.

Недержавні засоби масової інформації — це інститути та форми публічно о и відкритого поширення інформа­ції для широкого кола користувачів, які є незаперечним лідером за впливом н громадськість

У демократичній державі немає контролю над ЗМІ, які намагаються якомога повніше інформувати насе­лення про всі явища внутрішнього і овшшньо о життя

У демократ-:і шому суспі -ьстві вони відкриті для спів­праці. С ін працюючи з мас-медіа, громадяни мають змогу дієво та ефективно пливати па процеси в нашому суспільстві.

ЗМІ є незаперечним лідером за впливом на громад­ськість. Важлив і їх рольу боротьбі з суспільними вадами, у захисті законності й правопорядку від тих, хю намага­ється їх порушувати, від корумпованого чиновництва та бюрократії у забезпеченні свободи слова. Вони відігра­ють вирішальну роль у становленні громадської думки і громадянського суспільства.

Демократичне суспільство зацікавлене в перетворен­ні ЗМІ на "четверту владу" як одного з чинників полі­тичної і соціальної стабільності як важливого каналу вираження суспільних настроїв.

Участь ЗМІ у формуванні суспільної думки та громадянського суспільства

Почали поширюватися нові інформаційні технології, які розширили обізнаність населення й створили мож­ливості для маніпулювання свідомістю людей:

1. Телекси.

2. Телефакси.

3. Комп'ютерні системи й мережі.

ЗМІ відіграють вирішальну роль у формуванні гро­мадської думки і становлення громадянського суспіль­ства. Величезна роль журналістів. Міжнародна феде­рація журналістів визначила такі принципи поведінки журналістів

• повага до правди;

• право громадськості знати правду;

• журналісти повинні вважати найтяжчими професій­ними злочинами:

- плагіат,

— навмисну дезінформацію

— кляузи, обмови, наклеп, необгрунтовані обвинувачення,

- хабар за публікацію чи обминання якихось фактів

Свобода слова та цензура

Свобода слова — цс право громадян та їхніх організацій вільно викладати й обстоювати свої погляди через та зети журнали, електронні засоби масової інформації Свобода слова — це умова

• загальносуспільної свободи

• забезпечення вільного розвитку людини;

• побу юви демократичного сусп льства

О новн; засади свободи слова в ЗМІ закріплено в та­ких міжнародних правових документах;

• Загальній Декларації прав людини (1948 р );

• Резолюції Ради Європи 1994 р. щодо свободи преси та прав людини.

Свобода слова тісно пов'язана зі свободою ЗМІ

Принципи досягнення свободи ЗМІ

! Вільні незалежні ЗМІ, що відображають різноманіт­ність поглядів.

2. Вільний обмін інформацією

3. Свобода слова й думки може бути тільки там, де пра­ва громадянина на свободу інформації та можливість знати її буде гарантовано

4. Має бути незалежна роль журналістики.

5. Технологічні досягнення не повинні загрожувати ін­формації.

6 Заборона вседозволеності и безвідповідальності, яка проявляється у виступах, пропаганді, агітації з боку ЗМІ, що може при звести до соціального вибуху Цензура - систематичний контроль за діяльністю ЗМІ через конституційні, судові, адміністративні або си­лові заходи, що проводить влада. Наявність цен ури - перша ознака тоталітарного ре­жиму, а відсутність цен ури - ознака демократичною способу організації суспільства.

Конституція України (ст 15) містить категоричне по­ложення "Цензура заборонена'

У всіх розвинених країнах цен зура законодавчо забо­ронена, а конфлікти зі ЗМІ громадяни, організації уста­нови влада розв'язують лише в судовому порядку

Інформаційний простір в Україні Інформаційний простір сукупність територій охопле­них засобами масової інформації певної категорії {регіональними, національними світовими) Інформаційний простір характеризують

1) матеріальні засоби підготовки й поширення інфор­мації;

2) соціально-економічні можливості доступу до інфор­мації населення;

3) наявність національної системи інформації та зв'язку;

4) національне законодавство в галузі інформації, яке регулює діяльність ЗМІ;

5) наявність законодавчої бази міжнародного рівня, між­народних та регіональних угод у галузі масової інфор­мації, що забезпечують обмін нею між державами Засоби масової інформації допомагають розвит ку де­мократії в Україні

Основні засади свободи доступу до інформації сфор­мульовано в міжнародно-правових документах.

У статті 19 Загальної декларації прав людини (1948 р.) вказано, що кожна людина має право одержувати і по­ширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і не­залежно від державних кордонів Органи державної влади зобов'язані:

• інформувати суспільство про свою діяльність,

• створювати спеціальні інформаційні служби;

• забезпечувати вільний доступ громадян до інформа­ції;

•доступ до статистичних даних, архівних, бібліотеч­них і музейних фондів Чинним законодавством встановлено відповідальність за:

• ненадання інформації, на одержання якої громадя­нин має право;

• поширення відомостей що не відповідають дійсності;

• неправдиву інформацію, що ганьбить честь і гідність особи;

• використання і поширення інформації стосовно осо­бистого життя громадянина без його згоди на те тощо.

Інформаційне наповнення телебачення н радіомов­лення в Україні залежить від фінаисово-промислових груп, а значи гь від політичних перспектив власників.

ЗМІ можуть служити не лише демократичним цілям: вони можуть розвивати в людей прагнення до свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетент­ній участі в політиці, розвивати активність громадян, але можуть і духовно закріпачувати, дезінформувати залякувати населення, вселяти недовіру, розвивати па­сивність, маніпулювати суспільною свідомістю

Творчі завдання Запиташш

І. Чому ЗМІ називають "четвертою владою"?

2 Яке значення інформації в сучасному суспільстві?

3 Яка взаємодія громадян і ЗМІ в процесі побудови гро­мадянського суспільства?

4. Чому так важливо створити громадське телебачення?

Есе

За яких умов українські мас-медіа можуть стати "чет­вертою владою"?

Круглий стіл

1. Повага до правди й права громадськості знати правду є першим обов'язком журналіста.

2, Чи можна за допомогою ЗМІ захистити права людини?

Проаналізуйте і зробіть висновки

Вплив телебачення на глядачів, ознаки цього впливу: •провокація агресивної поведінки дітей і підлітків пропагандою жорстокості й насильства;

• паралізувальний вплив реклами;

• вироблення рис пасивного спостерігача:

• зниження розумових здібностей дітей та підлітків;

• погіршення пам'яті;

• мало читають що призводить до невміння викладати свої думки;

• слабко розвинені навички усного мовлення

Дискусійні питання

* Чи можливе співіснуй ння ц н урн и емократії? ■ Що охоплює поняття свобод лова'

•Зда ність ЗМІ об єктивно висвітлювати по ітичні по дії — одна з найважливіших гарантій стабільності де мокра ичмої ержа ви:

• Чи може Інтернет бути чинником д мокра и тціі сус­пільства?

Доведіть або спростуйте думку

1 ЗМІ допомагають розвитку емокра и в Україні

2 ЗМІ виконують функцію , сторожового собаки

3. Газетна качка (псевдоінформашя, ви адана сенсація, а шоді й брехня) - ознака жовтої преси і є засобом боротьби за привернення уваги читачів, збільшення тиражу.

4. ЗМІ — найважливіший інструмент завоювання влади, а отже : прибутків

Чи згодні ви з думкою? В аналітичній доповіді 'Про рекламу" сказано так: "У нашому суспільстві реклама — один з могутніх соціаль­них чинників. Вона не просто продає ' продукцію, вона нав'язує концепції, цінності, уявлення про наші погляди, які, в свою чергу, визначають нашу поведінку

Прокоментуйте

І Вислів Вольтера: 'Я не погоджуюсь із жодним ва­шим словом, але я готовий померти за ваше право гово­рити цс".

2. Слова Т. Джефферсона: Наша свобода залежить від свободи преси, а цю останню не можна обмежувати, не загубивши її цілком. Свобода не така небезпечна як її придушення

Іема XII. НАДІЯ

Поняття "нація Сучасне тлумачення поня

гя "нація"

У світовії! успільній мці немає одностайності у ви­значенні поняття нація' •одні вчені визначальною ознакою нації вважають національний дух ',' національну самосвідомість , національний арактер , що сформувалися на трун ті спільної долі;

• інші - вважають націю "несвідомою психічною спільністю";

•треті — зводять націю до спільноти людей, котрі од­наково мислять

• існують географічні, біологічні, психологічні тлума­чення нації

Визначаючи поняття "нація", треба органічно по­єднувати та враховувати сошально-економічні, етнічні, соцюкультурні, духовні чинники. Нація має такі спільні ознаки

1 Територіальні, бо кожна нація має свою територію

2 Етнічні, бо нація формується з людей одного етнічно ­го складу.

3 Економічні - існують спільні господарські зв'язки.

4 Загальнокультурні — спільна мова, традиції, звичаї, обряди, що передаються з покоління до покоління.

5. Психологічні — нація має спільні риси психічного скла­ду, які формуються в процесі спільного життя, діяль­ності, спілкування. Нація — це духовна спорідненість природно-соціал ьного визначеного етносу стійка спільнота людей, яка іс­торично формується на основі власної державнос­ті, спільності мови території, економічного життя, культури, характеру побуту, самосвідомості и само­назви

Нація виникає в період утвердження буржуазних сус­пільств і становлення національних держав

Основні ознаки нації

• спільність економічних зв'язків;

* спільність території мови, особливостей культури; -близькість рис психології й самосвідомості, •деякі особливості характеру.

Національні ознаки — стійкі консервативні завдяки збе­реженню мови, віри предків, традицій, звичаїв Нація зникає, якщо зникає мова втрачається її куль­тура, порушуються традиції, нехтуютьея звичаї, забува­ється історія.

Нація етнічна та нація політична

Нація формується на основі етнічної спільності лю­дей

Етнос — історично сформована на певній території су­купність людей, які є носіями спільності походжен­ня та історичної долі характеризуються спільними рисами, особливостями культури, мови, психіки, моралі, звичаїв, самосвідомості, Нація етнічна формується на основі певного етносу Політична нація — це сукупність громадян певної держа ви, що належать до різних етносів, але в сумі спіль ­ної історичної долі творять державу. Національні відносини є важливою складовою час­тиною соціальних відносин.

У процесі історичного розвитку формується національ­ний характер - своєрідне поєднання загальнолюдських рис, конкретних історичних та соціально-економічних умов буття нації , що проявляються в ціннісних відносинах до навколишнього світу.

Світовий досвід націсгворения

Є такі шляхи націстворення

1 Процес інтеграції окремі соціальні групи об'єдну ються. Так виникло більшість європейських націй

2 Процес асиміляції — змішання Так виникли нації Гіів нічної і Південної Америки

3. Процес консолідації — зміцнення, коли відбувається злиття кьіькох етнічних груп в укрупнену спільноту (Швейцарська конфедерація).

Нація і націоналізм

Нація — постійна і рута людей об'єднаних спшьними походженням та історією, мовою й культурою, те­риторією і економікою, самосвідомістю та певними інтересами

Концепції трактування нації

і .Об'єктивно-ідеалістична (або концепція "духу наро­ду ), грунтувалася на визнанні народу (нації) основ ним суб'єктом історії Мову народу вважали першо­основою його духу, а межі поширення її — межами нації Поняття "народ" і "нація" тотожні Головним чинником творення нації вважали національну само­свідомість Концепція "духу народу" оформилася як політична ідеологія в період утвердження буржуаз­ного суспільства й утворення національних держав Представники цієї концепції; Г Гегель, Ф Шемінг, М. Данилевський, II Куліш, М, Груїиевський та інші

2. Суб'єктивна теорія нації.

Сформувалася в останній чверті XIX ст Націю розумі­ли як добровільне об'єднання людей, що виникло Для здійснення спільних політичних, культурних цілей, інтересів, потреб. У цій концепції проведено чітку межу між поняттями "нація" і "народ".

3. Історично-економічна концепція нації.

У цій концепції матеріальну потребу, що виникає історично в період становлення и розвитку капіталізму, визначають основною причиною виникнення нації, Тому головною ознакою нації є спільність економіч них зв язків.

Націоналізм — суспільно політична течія, яка визначає головну роль нації в суспільстві, про по в іду» пріори­тет і вищість загальнонаціональних інтересів.

Шовінізм а ре шш форма націоналі зм г. ій прита­манні зв (зичення о новної нації і ирини нн всіх інших народів.

Націоналі м виступа як психологія ідеологія, со­ціальна практика, світогляд і золітика на опальному питанні то грунт ує ся на визнанні іріоритсту націо­нального чинник в спї ьному розвитку, перебільше­на оцінка значення и ро 1 в а ної наро пос нації, аж до ідеї нац ональної та витайнос і виня ковостій пе­реваги Відбував ться протиставлення нашон

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автоматизація банківської діяльності в Україні
7. Автоматизація метрологічної діяльності
8. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
9. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
10. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
11. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
12. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.

Переглядів: 1371