• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Державне регулювання іноземних інвестицій

Лекція 2.

Тема 10. Міжнародний фондовий ринок

Глосарій

Іноземна інвестиція – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Іноземний інвестор— іноземні суб’єкти міжнародних економічних відносин, які вкладають власні та запозичені майнові, а також інтелектуальні цінності в об’єкти інвестування.

Концесія— а) договір на надання державою в експлуатацію приватним підприємствам, іноземним інвесторам промислових підприємств або ділянок землі з правом видобутку корисних копалин, будівництва різноманітних споруд тощо; б) саме підприємство, організоване на основі такого договору.

Кредитний рейтинг— показник, що відображає кредитоспроможність держави та окремих компаній, тобто спроможність повертати отримані кредити.

Питання:

1. Державне регулювання іноземних інвестицій.

2. Види державних гарантій для іноземних інвесторів.

Мета: визначити класифікацію валютних операцій, засвоїти особливості використання їх за різними міжнародними угодами.

Література: [1]; [3]; [5]; [10]; [11]; [12]; [18]; [20]; [23].

Ринкова економіка розвивається циклічно: періоди швидкого зростання й активного інвестування змінюються економічними кризами, падінням темпів, а іноді й абсолютних рівнів ВВП. Мета державного регулювання - вирівнювати такі циклічні тенденції, гальмуючи надлишкову інвестиційну активність у періоди піднесення та штучно стимулюючи інвестиції перед спадами виробництва.

Загальну схему важелів державного регулювання умов інвестиційної діяльності показано на рис. 10.1.

Існує багато шляхів залучення іноземного капіталу для інвестування економіки країни, найважливішими з яких є такі:

— прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств;

— портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів;

— кредити, позики та ґранти міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо [3].

Державна політика щодо залучення іноземного капіталу здійснюється Кабінетом Міністрів України спільно з НБУ і регулюється Верховною Радою України. Важливу роль у цьому процесі відіграє Адміністрація Президента України. Указами Президента України створено певну кількість державних інституцій, що безпосередньо займаються залученням іноземних інвестицій в Україну:

– Українська державна кредитно-інвестиційна компанія;

– Національне агентство України за реконструкції і розвитку;

– Державний інвестиційно-кліринговий комітет;

– Палата незалежних експертів з питань інвестицій;

– Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україну;

– Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів;

– Координаційна рада з питань інвестиційно-клірингового співробітництва.

Діяльність іноземних інвесторів в Україні регулюється близько 70 нормативними актами різного рівня, якими іноземному інвестору досить важко керуватися у зв'язку з неоднозначністю положень [7]. Крім цього, до чинного законодавства постійно вносяться зміни та доповнення. З метоюусунення цих недолік доцільно було б, з одного боку, прийняття нових законодавчих актів або змін і доповнень до вже діючих, а з іншого –усунення протиріч і неоднозначних положень в уже чинних законодавчих нормативних актах.

Законодавче регулювання іноземних інвестицій в економіку України має таку хронологію: 1) Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10.09.1991 р., чинний; 2) Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р., (чинний, поточна редакція — Редакція від 06.12.2012,) 3) Закон України «Про іноземні інвестиції» від 13.03.1992 р., (втратив чинність, поточна редакція — Скасування від 25.02.2000) 4) Декрет Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» від 20.05.1993 р., (втратив чинність, поточна редакція — Скасування від 17.02.2000,) 5) Закон України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» від 17.12.1993 р., (втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 25.04.1996) 6) Постанова Кабінету Міністрів України «Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні від 14.03.1994 р. (втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 25.08.2004)

Після того, як 23 квітня 1996 р. набрав чинності Закон України «Про режим іноземного інвестування», прийнятий парламентом 19.03.1996 р., більшість названих законодавчих актів втратили силу (поточна редакція — Редакція від 16.12.2012р.)

Кожний з них був для свого часу необхідним і створював сприятливе законодавче середовище для іноземних інвесторів. На жаль, через численні «призупинення» та пряме скасування окремих положень найпрогресивніші за змістом законодавчі акти дискредитували себе в очах потенційних інвесторів. Переважна більшість інвесторів основною причиною, що перешкоджає їм вкладати капітали в Україну, вважає нестабільне законодавство.

Коротко спинимось на найсуттєвіших положеннях вітчизняного законодавства про іноземні інвестиції.

Законом України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» передбачалося, що:

— інвестиції, прибутки, законні права та інтереси іноземних інвесторів захищаються законами України;

— держава не може реквізувати іноземні інвестиції за винятком випадків стихійного лиха;

— іноземним інвесторам гарантується можливість переведення за кордон їхніх прибутків та інших сум, отриманих на законних підставах.

Ці норми діють і зараз.

Законом України «Про іноземні інвестиції» (1992 р.) встановлювався національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності щодо іноземних інвестицій. Іноземні інвестори отримували гарантії на десять років на випадок змін законодавства України про іноземні інвестиції. Згідно з законом іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Цим самим законом передбачалася низка податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями. Проте дію двох норм закону щодо гарантій на випадок змін у законодавстві стосовно оподаткування було «призупинено» вже на початку 1993 р., тобто менше ніж через рік після прийняття закону. Внаслідок цього більшість підприємств з іноземними інвестиціями зазнала збитків. Наприклад, завдяки запровадженню нових видів податків (20 % мита, 35 % акцизного збору і 28 % податку на додану вартість) ціни на автомобілі «Мазда», які реалізуються фірмою «Мазда моторс Україна» зросли на 107 %. Причому на авторинках близького та далекого зарубіжжя ціни не змінилися.

Декретом Кабінету Міністрів «Про режим іноземного інвестування» (1993 р.) іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів гарантувався безперешкодний і без затримки переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів у іноземній валюті, одержаних на законних підставах. Щодо оподаткування, то у разі встановлення законодавчими актами України нових видів податків існуючі підприємства з іноземними інвестиціями звільнялися від них на п’ять років. Цим самим Декретом запроваджувалася кваліфікація іноземної інвестиції, як суми, не меншої 20 % статутного капіталу підприємства, та встановлювалися обмеження стосовно мінімальної суми цієї інвестиції. Остання норма була необхідна, щоб зупинити зловживання з боку деяких підприємців, які реєстрували підприємства з іноземною інвестицією у сумі, наприклад, 100 доларів США та набували право на пільгове оподаткування.

Закон України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні» набрав чинності з 1 березня 1994 р. Цим законом встановлювалися пріоритетні сфери для іноземного інвестування (рис. 5.4), вимоги до інвесторів, які претендують на одержання додаткових пільг (рис. 5.5) та зміст пільг, які надаються щодо інвестиційних проектів у пріоритетних сферах (рис. 5.6).

Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. (чинний, поточна редакція — Редакція від 16.12.2012) встановлюються види іноземних інвестицій (рис. 5.8), форми їхнього здійснення (рис. 5.9), державні гарантії захисту іноземних інвестицій (такі самі, як і в раніше прийнятих законодавчих актах). В окремому розділі викладено засади функціонування іноземних інвесторів на основі концесійних договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності. Нині практично всі спільні підприємства мають національний режим оподаткування.

Концепцією створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні передбачено можливість утворення вільних економічних зон шести видів (рис. 5.7).

Зовнішньоторговельні зони — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з відстрочкою сплати. Створюються з метою активізації зовнішньої торгівлі за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, послуг для доробки, пакетування, сортування товарів тощо.

Комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. В експортних зонах розвивається виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, в імпорторієнтованих — імпортозамінні виробництва.

Науково-технічні зони, правовий режим яких орієнтовано на розвиток виробничого й наукового потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво.

Туристично-рекреаційні зони створюються в районах, що мають багатий природний рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою його ефективного використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Банківсько-страхові (офшорні) зони з особливо сприятливим режимом здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені лише нерезидентами і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Зони прикордонної торгівлі — частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Крім названих, в Україні можуть створюватись вільні економічні зони інших типів, а також комплексні економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.

Вибір варіанта організації вільної економічної зони визначається двома основними критеріями: економічною ефективністю та оптимальним поєднанням типових елементів із специфічними умовами конкретного об’єкта.

Максимальний економічний ефект за мінімальних початкових витрат забезпечується створенням зовнішньоторговельних зон.

Іноземними інвесторами в Україні можуть бути: 1) юридичні особи створені відповідно до законодавства інших країн; 2) фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання в Україні; 3) іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; 4) інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності.

Підприємством з іноземними інвестиціями вважається таке, іноземна інвестиція в статутному фонді якого становить не менше 10 %.

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Відмова з мотивів її недоцільності не допускається.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладання митом. Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства майно, що було ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду, відчужується, підприємство має сплатити ввізне мито.

Оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями здійснюється відповідно до законодавства України.

2. Види державних гарантій для іноземних інвесторів

У розділі II Закону “Про режим іноземного інвестування” установлені державні гарантії захисту іноземних інвестицій (чинний, поточна редакція — Редакція від 16.12.2012).

Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за виключеннями, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України.

Це означає, що інвестори іноземної держави одержують такі самі права, як і суб'єкти господарської діяльності України.

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.

В Україні, на відміну від деяких інших держав, не встановлені обмеження чи заборони на інвестиції у певні сфери економіки і не містяться певні обмеження щодо граничної частки іноземного інвестора в спільному з вітчизняними інвесторами підприємстві, у певних сферах (за винятком банківської та страхової діяльності).

У Законі передбачені гарантії у разі зміни законодавства — якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в Законі, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в Законі.

До прав і обов'язків сторін, визначених угодою про розподіл продукції, протягом строку її дії застосовується законодавство України, чинне на момент її укладення. Зазначені гарантії не поширюються на зміни законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля.

Гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб полягають в такому.

Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.

Усі понесені витрати та збитки іноземних інвесторів, завдані їм внаслідок вищевказаних дій, повинні бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін та/або обґрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою.

Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною та ефективною.

Сума компенсації повинна виплачуватись у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в будь-якій іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до законодавства України. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР).

Виходячи зі змісту законодавства, ця гарантія означає, що держава Україна зобов'язується не застосовувати будь-яких заходів (як тимчасових, так і постійних), що обмежували би право власності інвестора або інше право*володіння, за винятком випадків, спеціально передбаченим законодавством України. Україна зобов'язується не націоналізувати майно іноземних інвесторів ні фактично, ні юридично, ні прямо, ні побічно. Хоча можливість реквізиції майна іноземних інвесторів не виключена, однак компенсація від дій держави повинна бути своєчасною, адекватною і ефективною.

Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності— у цьому разі іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій — іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Це положення відповідає встановленим у договорах про сприяння здійснення і захисту інвестицій гарантіям вільного і без необгрунтованої затримки в будь-якій конвертованій валюті переказу за кордон (репатріації): інвестицій, прибавочного капіталу, у тому числі реінвестованого доходу; чистого прибутку, дивідендів, роялті, плати за допомогу і технічні послуги, відсотків та інших доходів; доходів, отриманих від повної або часткової ліквідації інвестицій; винагород та інших грошових виплат, виплачених найманим іноземним громадянам за роботу і зроблені послуги у зв'язку зі здійсненням інвестицій.

Читайте також:

1. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
2. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
3. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
4. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
5. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
6. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
7. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
8. Автоматичне регулювання.
9. Адміністративне право і державне управління.
10. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
11. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
12. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби

Переглядів: 1553