Існує декілька підходів до визначення сутності витрат і їх класифікації. У самому загальному вигляді, під витратамирозуміють суму коштів, витрачених на виробництво продукції.
З точки зору окремого товаровиробника виділяють індивідуальні (комерційні) витрати виробництва, які представляють витрати конкретного господарюючого суб’єкта для виробництва певного обсягу продукції: сировина, матеріали, паливо, електроенергія, заробітна плата тощо.
З точки зору суспільства виділяють суспільні витрати, які пов’язані з виробництвом певного обсягу якоїсь продукції в межах усієї національної економіки. Крім безпосередніх витрат (індивідуальних), вони містять витрати на подолання негативних наслідків виробництва, охорону оточуючого середовища, а також підготовку кваліфікованої робочої сили, витрати на НДОКР тощо.
В залежності від підходу до оцінки витрат розрізнюють бухгалтерськііекономічні витрати. При бухгалтерському підході бухгалтерські витрати (зовнішні, явні)представляють собою фактичні видатки на економічні ресурси за ціною їх купівлі для виготовлення певної кількості продукції. При економічному підході економічні витрати (неявні) –це альтернативні витрати будь-якого ресурсу, використаного в процесі виробництва. Вони дорівнюють його вартості при найкращому з усіх можливих варіантів використання. Склад бухгалтерських і економічних витрат наведено на рис. 1 та 2.
З боку окремої фірми, економічні витрати – це повні витрати, які вона несе у процесі виробництва. Вони можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.
З точки зору надходження факторів виробництва, витрати також поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні (явні) витрати– це витрати фірми на придбання ресурсів у зовнішніх постачальників. Усі ці витрати відбиваються у бухгалтерських рахунках і поділяються на прямі і непрямі (рис. 1).
Рисунок 31. Склад бухгалтерських витрат
Внутрішні (неявні) витрати можна визначити як витрати на використання факторів виробництва, що знаходяться у власності господаря фірми. До складу економічних витрат входить нормальний прибуток як плата за виконання підприємцем підприємницьких функцій. Його розмір визначається рівнем доходності, що є нормальним або середнім для певної галузі. Тобто тим рівнем, який утримує підприємця в цій галузі.
Рисунок 32. Склад економічних витрат
В залежності від часу, витраченого на зміну використаних факторів виробництва, розрізнюють витрати у миттєвому, коротко- і довгостроковому періодах.