Питання 1. Характерні риси ринку чистої монополії

Питання 5. Ефективність РДК

1. В економіці досконалої конкуренції досягається ефективність розподілу ресурсів між фірмами і галузями, коли граничні суспільні витрати дорівнюють граничним суспільним вигодам.

2. Оскільки ціна на продукцію досконало конкурентної фірми дорівнює її мінімальним середнім витратам на виробництво одиниці продукції (P = ATC), споживач на РДК отримує товари за найдешевшою із можливих цін.

3. РДК створює умови для ефективного використання обмежених ресурсів, оскільки витрати фірми на одиницю продукції мінімальні.

4. РДК розділяє обмежені ресурси таким чином, щоб максимально задовольнити потреби споживачів, адже якщо попит на певне благо збільшується, то його виробництво відразу зростає.

5. РДК притаманна властивість відновлювати ефективність виробництва у використанні ресурсів. Будь-які зміни в смаках споживачів, запасах ресурсів або в технологіях автоматично призводять до змін на ринку і встановленні ринкової рівноваги.

Після встановлення довгострокової рівноваги на РДК в усіх фірмах, які на ньому залишились, будуть однакові середні довгострокові витрати. Тому виникне можливість визначення кількості фірм в галузі як частки від поділу величини попиту на обсяг випуску, що відповідає мінімуму середніх витрат на одному з підприємств.

Але ринок досконалої конкуренції має і недоліки:

1) адже конкурентна фірма виробляє лише те, що у неї купують. Фірма не стане виробляти громадські товари, за які немає можливості отримати відшкодування від споживача. Тому ринковий механізм у сучасній економіці доповнюється державним регулюванням;

2) орієнтація конкурентної фірми на максимізацію прибутку часто призводить до конфлікту між поточними і перспективними цілями (ефект Робін Гуда).

Однак навіть з перерахованими недоліками ринок досконалої конкуренції є найефективнішою моделлю ринку.

Тема 9 Монопольний ринок.

1. Характерні риси ринку чистої монополії.

2. Особливості економічної стратегії чистої монополії в короткостроковому та довгостроковому періодах.

3. Економічні наслідки монополії.

4. Антимонопольна політика.

Монополія взагалі – це виключне право виробництва, промислу, торгівлі та інших видів діяльності, що належать одній особі, певній групі осіб або державі. Ринок чистої монополії має такі характеристики:

1. На ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції. Отже, справедливим буде твердження: фірма-монополіст — це і є певна галузь виробництва. Тоді для монопольного ринку бракує поділу на попит щодо окремої фірми та ринковий (галузевий) попит, а також на пропозицію окремої фірми та ринкову пропозицію. Для чистого монополіста фірма та галузь – це поняття синоніми.

2. Товар, який виробляє монополіст, не має близького замінника. Практично немає таких товарів, які не можна було б замінити на щось інше. Однак щодо товару монополіста справедливим буде припущення, що у споживача існує лише два можливих варіанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживання цього товару, або придбати його у монополіста.

3. Чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар. Якщо конкурентну фірму ми назвали такою, що погоджується з ціною, то монополіст — це той, хто диктує ціну. Щоб зрозуміти механізм диктату монополіста, треба згадати, як взагалі формується ринкова ціна. Ціна рівноваги є результатом взаємодії попиту та пропозиції. Оскільки для монополіста попит збігається з ринковим, і його можна розглядати як заданий, то встановити рівноважну ціну він може, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну і, навпаки, зменшення пропозиції призводить до зростання цін. Тобто монополіст, змінюючи обсяг пропозиції, може змінювати ціну товару.

4. Вступ у галузь інших виробників заблокований. Практично кожен виробник бажає стати монополістом та обмежити конкуренцію на ринку його товарів. Монополізація ринку може досягатися:

1. Зростанням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням до досягнення фірмою повного панування у галузі.

2. Об'єднанням капіталів на добровільних засадах і перетворенням такого об'єднання на панівного виробника. Форми монополістичних об'єднань, зокрема, такі: картель, синдикат, трест.

Однак будь-який монополіст зможе зберегти своє монопольне становище лише тоді, коли вступ до цієї галузі для інших виробників буде надійно заблокований. Тому блокування вступу в галузь, встановлення відповідних бар'єрів — обов'язкова умова для існування чистої монополії. Під бар’єрами розуміють обмеження, які запобігають появі додаткових продавців на ринку.

Ці бар'єри можуть набувати різних форм:

а) масштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст — це досить велике підприємство, тому для створення гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти, що для абсолютної більшості потенційних конкурентів не під силу та й недоцільно. Також у деяких галузях ефективне виробництво можливе лише за умови функціонування невеликої кількості підприємств. Це може бути зумовлене фінансовими або технологічними причинами. Особливо це стосується галузей економіки з пануванням природних монополій. У багатьох країнах до природних монополій належать більшість видів діяльності, продукція яких є „предметом суспільного користування”, – комунікації, лінії електропередачі, нафто- і газопроводи, залізничний транспорт, системи зв’язку, водопостачання і каналізація.

б) легальні бар'єри. Це певні законодавчі норми, що регламентують той чи інший вид діяльності. Найпоширенішими серед них є патенти (виключне право на виробництво будь-якого продукту чи використання якоїсь технології) та ліцензії (право на заняття якимось видом діяльності), авторські права. Вони надають право винахіднику контролювати продукт упродовж певного часу, з метою захистити його від незаконного використання. Деякі фірми використовують цей контроль для досягнення і закріплення монопольної влади (наприклад „Microsoft”).

в) власність на унікальні види ресурсів. Утримати своє монопольне становище на ринку можна, захопивши ті види ресурсів, за допомогою яких виробляється продукція монополіста. Це спрацьовує тоді, коли обмеженість ресурсів абсолютна, і у них немає близького замінника (наприклад, компанія „Де Бірс”, яка монополізувала алмазні рудники у Південній Африці і тому контролює ринок алмазів).

г) недобросовісна конкуренція. Обмежити вступ нових фірм на ринок монополіст може за допомогою агресивних дій. Деякі фірми-монополісти застосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки не відповідають кодексу честі підприємця, а й у більшості країн заборонені законом. Це може бути тиск на постачальників сировини, профспілки, банки, переманювання провідного персоналу, цінова війна з метою банкрутства конкурента (демпінг) тощо. Однак виявити порушника закону та застосувати до нього відповідне покарання досить складно. Слід також зазначити, що високі транспортні витрати сприяють формуванню ізольованих ринків. Як наслідок, технологічно єдина галузь перетворюється на кілька локальних монополій.

Усі розглянуті бар’єри не є абсолютно неподоланними. Так, досягнення науково-технічного прогресу можуть зменшити оптимальний розмір фірм, легальні бар’єри можуть бути скасовані, також можуть бути знайдені нові джерела сировини. Проаналізовані риси монопольного ринку справляють вирішальний вплив на ціни та обсяги виробництва монополістом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Питання 2. Особливості економічної стратегії чистої монополії в короткостроковому та довгостроковому періодах

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.