• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальні закономірності відчуттів.

План

1. Пізнавальна діяльність;

2. Відчуття:

а) класифікація;

б) різновиди та закономірності.

3. Сприймання:

а) різновиди;

б) властивості

4. Взаємозв’язок і розлади відчуттів та сприймань.

Психологія вивчає психічні процеси і психічні властивості особистості.

Психічні процеси - це відчуття, сприймання, увага, пам'ять, уява, мислення, емоції, воля та свідомість. Їх вивчають кожен окремо і в певній логічній послідовності. Проте насправді психічні процеси окремо один від одного не існують. Усі вони взаємопов'язані, а особливості перебігу психічних процесів залежать від властивостей особистості конкретної людини. Іншими словами - перебіг їх визначається особистістю і відбувається в єдності з нею. Вивчаючи окремі психічні процеси, потрібно завжди пам'ятати про цілісність психічної діяльності.

В основі психічної діяльності лежить процес відчуття.

Відчуття – це процес відображення окремих властивостей предметів і явищ об’єктивної реальності при їх безпосередній дії на аналізатор.

Структура аналізатора:

Аналізатор складається з:

а) рецепторного відділу(органи чуття: око, вухо, ніс, язик, шкіра);

б) провідникового;

в) мозкового - елементів центральної нервової системи і системи зворотного зв'язку.

Фізіологічна основа відчуттів – це складна діяльність аналізаторів.

Класифікація рецепторів і видів відчуттів:

1. Екстероцептивні (зовнішні - подразник діє зовні).

а)Дистанційні:

-орган зору - око;

-орган слуху - зовнішнє і середнє вуха та завиток;

-орган нюху - ніс.

б)Контактні:

-рецептори дотику і тиснення;

-рецептори тепла;

-рецептори холоду;

-рецептори болю.

2. Пропріоцептивні (визначають положення тіла в просторі)

а)Рецептори положення і рівноваги - вестибулярний аппарат;

б)Рецептори кінестетичних функцій (рецептори в м'язах, сухожилках, суглобах і на поверхні фаланг).

3. Інтероцептивні (вісцеорецептори).

а)Рецептори травної системи:

-рецептори нюху - носоглотка;

-рецептори смаку - язик і глотка;

-сенсорні клітини спраги слизова глотки;

-сенсорні клітини голоду- шлунок;

-сенсорні клітини нудоти- шлунок.

б)Рецептори системи кровообігу.

в)Рецептори дихальної системи.

г)Рецептори системи розмноження.

д)Рецептори болю всіх внутрішніх органів.

З точки зору нейрофізіології, відчуття розглядається як аналізаторна, рефлекторна діяльність.

Разом із тим, відчуття, й, особливо, сприймання людини є складними психічними процесами, в яких відображені основні ступені розвитку людини, вся біопсихосоціальна особистість у даний момент розвитку і стану організму (як фізичного, так і психічного). Найближче до первинного сприймання і відчуття як нейрофізіологічного і психічного акту стоїть новонароджений, тому що він не володіє власним досвідом. Новонароджений, на відміну від дорослої людини, не диференціює і те усвідомлює безліч подразників. Він відчуває і сприймає лише категорії "приємне" та "неприємне" (на рівні емоцій) і "безпечне" та небезпечне" (на рівні інстинктів). Якщо новонароджений ситий, сухий і теплий - йому приємно і він спить або спокійно відпочиває. Коли ж навпаки - йому неприємно і він своїм криком сигналізує про своє незадоволення. Значно пізніше дитина починає відчувати більш тонко й усвідомлено на основі набутого досвіду (це колір зелений, а це червоний, це прохолодне, а це тепле, цей подразник приємно лоскоче, а внаслідок цього з'являється біль і т. п.). І вже тоді, на рівні сприймання, ці елементарні пізнавальні процеси проявляються як невід'ємна складова нероздільної психіки. Щоб сприйняти жовтий колір, треба знати значення слова "жовте". Отже, необхідно мати розвинену другу сигнальну систему. А це вимагає осмислення (тобто відчуття пов'язане з мисленням), пам’яті (мама сотню разів казала, що це "жовте"). Кольори діють на емоції. Зелений і голубий - заспокоюють, червоний - збуджує. Засвоєння червоного світла світлофора спонукає водія автомобіля рефлекторно натиснути на гальма. Тут ми бачимо наглядний взаємозв'язок між відчуттям кольору - з однієї сторони і вольовим актом - з іншої.

1.Абсолютний поріг відчуття - найменша сила подразника, що викликає усвідомлене відчуття. Крім нього, є ще поріг різниці відчуття. Якщо сила подразнення, що діє на рецептор, є дуже малою, то відчуття не виникне. Необхідно, щоб вона досягла певної величини.

Так, збільшення маси предметів, що лежать на руці, ми відмічаємо лише тоді, коли різниця буде більшою 6%. Ці пороги відчуття не є раз і назавжди даними. У новонароджених відчуття порівняно малорозвинуті й протягом життя вдосконалюються до певної межі. У похилому віці чутливість більшості аналізаторів знижується.

Функціональний стан клітин кори може змінюватись при втомі й особливо, захворюваннях (органічних і функціональних порушеннях тієї чи іншої частини аналізатора). Чутливість підвищується внаслідок дії деяких фармакологічних речовин. Алкоголь і певні наркотичні речовини знижують чутливість. Токсичні речовини, які з'являються при хворобах, також можуть змінювати чутливість, яка при цьому в одних випадках знижується, а в інших підвищується.

Медичним сестрам важливо виявити у хворих зміни чутливості під час спостереження за ними, щоб відповідним чином організувати догляд. При зниженні слуху у хворих потрібно розмовляти з ними голосніше, при підвищенні світлової чутливості - затемнити палату. Необхідно враховувати, що необґрунтовані скарги хворого на смак їжі можуть бути зумовленими змінами сприймання смаку, а скарги на неприємний запах - загостренням нюху.

2. Адаптація – це зміна чутливості аналізатора внаслідок тривало діючого подразника.

Наприклад, ясного сонячного дня ви заходите знадвору в затемнену кімнату. Спочатку нічого не бачите, а потім зоровий аналізатор адаптується і ви починаєте бачити все.

3. Габітуація – це звикання, коли певні подразники стають настільки звичними, що перестають впливати на активність вищих відділів мозку.

Наприклад, міський житель не чує шуму від транспорту і не відчуває запаху вихлопних газів. Медики не "помічають" специфічного запаху, що є в лікарнях, не реагують на хлорний режим, а хворим потрібно кілька днів, щоб звикнути до них.

4. Сенсибілізація - це різко підвищена чутливість до певного подразника.

Наприклад, у палату, де знаходиться лежачий хворий, залетіла муха або комар. Специфічний звук, який виникає при їх польоті, через певний час стає нестерпним для хворого, буквально виводить його із стану рівноваги.

5. Абсолютна чутливість органів чуття – здатність людини відчувати найслабші подразники.

6. Компенсація – підвищення діяльності одних аналізаторів при втраті або відсутності інших.

7. Післядія – з припиненням дії подразника відчуття не зникає одразу, а згасає поступово.

8. Контраст – протилежність відчуттів (кисло-солодкий смак).

В астенізованих хворих поріг відчуття знижується, розвивається схильність до сенсибілізації. Стукіт каблуків взуття медичної сестри і запах парфумів негативним чином впливають на психічний стан хворого.

Відчуття лежать в основі всієї психічної діяльності. Особливо-тісно вони пов'язані з емоціями. Усім відомо, як впливає на настрій відчуття болю. Емоції можуть залежати також і від підпорогових, неусвідомлених відчуттів. Передусім це стосується відчуттів від внутрішніх органів. Дуже часто першим проявом хвороби є зміна настрою.

Чутливість аналізаторів може змінюватись. Так, при органічному пошкодженні якогось аналізатора чутливість інших аналізаторів зростає. Наприклад, у сліпих - різко загострюються слух, відчуття дотику і навіть нюх, у глухих - зір. Про це потрібно пам'ятати медичним сестрам, які обслуговують таких хворих.

Центральні відділи нюхових рецепторів безпосередньо зв'язані з тими підкірковими відділами мозку, де знаходяться "центри інстинктів і емоцій". Сигнали нюхових рецепторів значною мірою впливають на ретикулярну формацію, яка підвищує збудливість кори мозку. Відомо, що вдихання парів нашатирного спирту допомагає вивести із стану непритомності. Неприємні для людини запахи, які довго на неї діють, погіршують перебіг захворювань. Чутливість до запахів залежить від гормонів і стану нервової системи. Вона підвищується зранку і ввечері, причому в багатьох хворих загострюється нюх. Це обов'язково потрібно враховувати при догляді за ними.

Значення шкірних відчуттів у пізнанні зовнішнього світу є дуже великим, особливо в немовлят і сліпих. Шкірні відчуття сильно впливають на емоційний стан людини. Кращий спосіб заспокоїти дитину - це погладити її, обняти, пригорнути до себе. Якщо сутністю відчуття є переважно процес аналізу, то в основі сприймання лежить здебільшого синтез.

Сприймання не є простою сумою відчуттів, це складний психічний процес, до якого разом з відчуттям залучається попередній досвід у вигляді знань, уявлень, конкретизації і узагальнень, суджень і умовиводів. У зв'язку з тим, що сприймання залежить від попереднього досвіду і знань, воно має значною мірою суб'єктивний характер.

Сприймання - це психічний процес, що полягає в цілісномувідображенні предметів і явищ об'єктивної реальності як результат синтезу інформації, що надходить внаслідок подразнень аналізаторів.

Сприймання- - це не сума відчуттів а складний фізіологічний проце, пов'язаний з мисленням.

Фізіологічною основою сприймання є взаємодія різних аналізаторних систем і утворення на основі цього умовних рефлексів на комплексні подразники в результаті чого у людини виникає складний образ предмета чи явища в цілому.

Закономірності сприймання.

1. Цілісність сприймання.

Ми завжди сприймаємо об'єкт або явище в цілому. Слухаючи музику, сприймаємо не окремі ноти, а мелодію в цілому.Коли ми бачимо достатню частину об'єкта, яка необхідна нам для отримання цілісного поняття про нього, то сприймаємо об'єкт у цілому. Наприклад, за деревами бачимо дах будинку і сприймаємо, що там є будівля.

2. Осмисленість сприймання.

Ми знаємо, як називається той предмет чи явище, які сприймаємо. Сприймання зрілої людини завжди осмислене. Якщо не знаємо, то цікавимося в інших або досліджуємо властивості цього об'єкта чи явища. Осмисленість сприймання найбільше пов'язана з мисленням та інтелектом.

3. Константність (сталість).

Наше сприймання зберігає сталу інформацію про розміри і колір предмета незалежно від впливу деяких чинників. Коли, наприклад, ми дивимось на свої руки, причому ліва знаходиться на відстані 20 см від обличчя, а права витягнута далеко вперед, то сприймаємо їх як такі, що мають однаковий розмір. Проте, якщо розмістити їх одна за одною на одній прямій лінії, то відразу помітна різниця стосовно величини відповідних зображень на сітківці.

4. Аперцепція - залежність сприймання від попереднього досвіду. Це психічне явище базується, в основному, на підсвідомих процесах. Константність найбільше пов'язана з пам'яттю і свідомими процесами.

5. Вибірковість сприймання.

Ця закономірність виявляється в наданні переваги одним об'єктам, явищам або їх властивостям над іншими. Ми не можемо активно утримувати в зоні своєї уваги всі подразники, які діють на нас. Активна увага обмежена постійним відбором, який проводить наш мозок. Наприклад, у дружній компанії спочатку чуємо лише загальний шум голосів людей, які нас оточують. Проте достатньо, щоб один із наших знайомих раптом звернувся до нас, тоді ми перестаємо звертати увагу на шум і починаємо сприймати те, що він говорить. Це явище називають ефектом "вечірки", або ефектом Черрі.

Перебуваючи в лікарні або іншому лікувальному закладі, хворі вибірково сприймають інформацію, пов'язану з діагностично-лікувальним процесом. Вони насторожено прислухаються до медичного персоналу, інших хворих їх родичів і відвідувачів щодо умов і ефективності лікування. Хворі загострено сприймають неуважність або прояви антисанітарії. Підсвідомо відбувається вибіркова сенсибілізація сприймання і відчуттів.

6. Установка сприймання.

Установка - це не зовсім обґрунтоване ставлення до певного суб'єкта, явища або події,стереотип очікуваного результату. Ця закономірність найтісніше пов’язана з особистістю, світоглядом, характером, минулим досвідом, вибірковістю й очікуваним результатам. . Людина ще не має повної інформації, не може об'єктивно оцінити наслідки події, але в неї вже є сформований стереотип. При першій зустрічі до однієї людини виникає симпатія, а до іншої антипатія, результати однієї події ми чекаємо з невиправданим оптимізмом, іншу відразу ж оцінюємо: "Нічого доброго з цього не вийде".

Негативна установка хворого на лікування шкодить ефективності діагностично-лікувального процесу. Установка медика, що цей хворий - "неприємний тип", "невротик", "агравант", "симулянт" і под., обов'язково призведе до погіршення взаємовідносин з ним. Установочне захоплення новим "модним" методом лікування, що не пройшов належної об'єктивної перевірки, може спричинити погіршення і здоров'я, і фінансового стану хворого. У процесі спілкування з хворим медик повинен спиратись не на установку, а на об'єктивні факти.

Спостережливість і спостереження.

Спостережливість є дуже важливою якістю для представника будь-якої професії, а особливо для медичних працівників. Чергова медична сестра більше часу безпосередньо контактує з хворим і спостерігає за ним. Спостережлива медична сестра надає велику допомогу лікареві стосовно об'єктивної оцінки стану хворого. Найбільш глибоко спостережливість пов'язана з процесами уваги й осмисленості. Без належної уваги не може бути якісного спостереження за хворим. Без глибокого всестороннього осмислення сприйнятої інформації не можна зробити адекватного висновку про його стан. Спостережливість є однією з головних складових професіограми медичної сестри.

Види сприймань:

а) Прості: слухові, зорові, дотикові.

б) Складні: сприймання часу, простору і руху.

Розглянемо більш детально психологічні особливості сприймання часу, щоб зрозуміти, як тісно, тонко і, разом із тим, рельєфно сприймання часу пов'язане з багатьма психологічними процесами і знаходить своє вираження у таких феноменах.

Один із феноменів психології полягає в тому, що "чекання неприємності, як правило, сприймається і переживається важче, ніж сама неприємність".

З такими суб'єктивними переживаниями часу необхідно обов’язково рахуватись стосовно психології хворого. Тут важливими є активна зацікавленість хворого – з однієї сторони і заспокоєння його - з іншої. У лікарняному режимі доцільно чергувати насичені інтервали часу з відпочинком і спокоєм.

Захворювання знижує рівень активності хворих і вимагає певних обмежень подразників, але надмірне виключення їх негативно вплине на психічний і фізичний стан хворого. У зв'язку з цим склались традиції "золотої середини". Неприємних подразників повинно бути якнайменше. Бажана дія позитивних подразників незначної інтенсивності (тиха музика, читання відволікальної літератури, посильна культтерапія тощо). Медична сестра повинна усвідомити, що надокучати хворому надто частими відвідуваннями так само шкідливо, як і залишати його на тривалий час одного ("щоб він спокійно відпочив"). У першому випадку в пацієнта може розвинутись тривожна думка, що він дуже хворий, а йому про це не говорять, а в іншому, що на нього "всі махнули рукою" у зв'язку з безнадійністю стану.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
4. Білковий обмін: загальні відомості
5. Будова і закономірності розвитку крайових прогинів
6. Вальниці ковзання. Загальні відомості
7. Вимір дохідності та загальні підходи до оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем.
8. ВИМОГИ ДО ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНИХ РІШЕНЬ ГАРАЖІВ Загальні вимоги
9. Власні і загальні іменники як лексико-граматичні розряди за специфікою виявлення категорії числа
10. Встановлення заземлень. Загальні вимоги.
11. Вступ. Загальні відомості про ідентифікацію.
12. Вступ. Загальні питання охорони праці

Переглядів: 3055