Розлади відчуттів і сприймань

Взаємозв'язок між відчуттям і сприйманням

Взаємозв'язок між відчуттями дуже складний. Наприклад, якщо одночасно з якимось подразником діє й інший сильний подразник, чутливість наших органів чуття значно знижується - новий подразник своєю силою зменшує інтенсивність попереднього подразника. Це давно відомий факт із практики. Дитину, яка плаче, можна заспокоїти, якщо відволікти її увагу за допомогою сильнішого подразника. І, навпаки, при дії більш слабкого подразника чутливість інших аналізаторів підвищується. Існують особи, які під час роботи вмикають радіо, але грає воно неголосно. Щоб навчити читати людей з поганим зором, використовують неголосне тікання годинника або метронома.

До взаємодій сприймання відносять і так звані симультанні й подальші контрасти. Після тривалого розглядання зеленого квадрата, заплющивши очі, ми суб'єктивно сприймаємо червоний колір протягом певного часу. Після солодкого інші, менш солодкі продукти здаються кислішими (наприклад, яблука), сіра поверхня на білому фоні сприймаєтеся темнішою, а на чорному - світлішою.

Вплив одного сприймання на інше досить виразно видно на прикладі так званих сенсорних ілюзій. Якщо, наприклад, намалювати три паралельні лінії і пересікти їх рядом коротких ліній так, косими лініями зліва направо, середню – справа наліво, нижню - знову направо, то середня лінія буде сприйматись нами не паралельною, а ніби такою, що відхиляється вправо вгору.

Ілюзії не є патологічним явищем, якщо вони являють собою процеси, які відбуваються у здорової особистості (чекання, страх і под.). Розрізняють ще афективні ілюзії, що виникають під впливом емоцій. Патологічними є так звані істинні ілюзії, тому що вони з'являються лише при патології психіки, хвора людина сприймає їх некритично і вважає реальними.

Наші уявлення про дійсність не є лише відображенням об'єктивної реальності, й, навпаки, дійсність існує в нашому сприйманні як відображення стану нашого настрою і почуттів. Тут правильним буде вважати, що ми бачимо не лише сам світ, а його через себе в ньому. Тобто будь-яка об'єктивність сприймається з тією чи іншою мірою суб'єктивності.

1.Гіпостезія-зниження поверхневої чутливості ,

що виникає при підвищенні порогів больових відчуттів.

2.Анестезія-повна втрата больової чутливості.

3.Гіперестезія-підвищена чутливість до подразників, що впливають на органи чуття.

Іноді паралельно зі зміною больової чутливості порушується температурна чутливість, коли хворі не відчувають дотиків гарячих предметів і, як наслідок, часто дістають опіки.

4.Парестезія - відчуття заніміння, поколювання, печіння, "повзання мурашок", що виникають спонтанно. Вони зумовлені порушенням нервових провідників.

5.Сенестопатієя-тяжке і болюче відчуття, локалізоване хворим на якій-небудь ділянці поверхні тіла або у внутрішніх органах, що виникає при відсутності змін у тканинах і органах (натягування, печіння).

6.Свербіж- видозмінене больове відчуття, що викликає потребу почухувати певні ділянки шкіри і слизових оболонок. Свербіж можуть спричиняти різні захворювання внутрішніх органів, токсикози, алергічні фактори. Свербіж несприятливо впливає на психіку людини, викликає дратівливість, гнів, злобність. Такі хворі важко вступають у контакт з медпрацівниками і потребують чуйного, терпеливого ставлення до них.

7.Біль- має велике біологічне значення- сигналізує організмові про небезпеку. Відігравши роль інформатора, він стає компонентом патологічного процесу, іноді дуже грізним, бо може спричинити до шоку.

Реакція людини на больові відчуття залежить від особливостей нервової системи, виховання, психологічної настроєності. При сильному емоційному збудженні біль притупляється. Зусиллям волі хворий може перенести увагу на важливу для нього діяльність, це може зменшити або заглушити біль.

Залежно від характеру больового відчуття і його локалізації, крім суб'єктивних відчуттів болю, спостерігається зміна функцій різних органів і систем: змінюються ритм скорочень серця, артеріальний тиск, формуються різні емоційні і вегетативні реакції.

Уважне спостереження за поведінкою хворого під час больових відчуттів може допомогти у визначенні діагнозу. Хворий, щоб ослабити або припинити больові відчуття, набуває вимушеного положення. Наприклад, при сухому плевриті больові відчуття зменшуються, якщо лягти на хворий бік; при інфаркті міокарда хворий намагається лежати нерухомо; при нирковій кольці хворий не може знайти собі місця, весь час міняє положення.

Больові відчуття супроводжуються відчуттям невдоволення і страждання. Сильний хронічний біль виснажує людину, спричинює пригнічення вольових функцій, виникнення суїцидальних думок. Тому такі хворі не повинні залишатися без уваги. Іноді піклуванням, увагою можна розвіяти побоювання хворого, допомогти перебороти біль, навіяти терпляче ставлення до болю.

Розлади сприймання

1.Галюцинації та псевдогалюцинації.

а)Галюцинації - це яскраві чуттєві переживання бачених і не бачених предметів і явищ.

За своєю формою галюцинації часто нагадують ілюзії. Проте якщо ілюзорне викривлення дійсності виникає внаслідок дії зовнішніх подразників на наші органи чуття, то галюцинації з'являються без будь-яких зовнішніх подразників, тобто об'єкта сприймання немає. . При справжніх галюцинаціях хворі проектують галюцинаторний образ у просторі. Цей образ рухається, має рельєф, і хворі дивуються, чому ніхто з оточуючих не бачить того, що бачать вони.

Зміст Галюцинацій найрізноманітніший. Хворий може бачити предмети, процеси, події, яких об'єктивно не існує, чути розмови, відчувати запахи, смак їжі і ставитися до галюцинацій, як до чогось, що існує насправді. Він може коритися "почутому" наказові, розмовляти з голосами, гнати від себе звірів тощо.

Галюцинаторний образ виникає мимовільно. Хворий не може його контролювати, довільно викликати галюцинацію і припиняти її. Крім того, не можна переконати хворого в нереальності галюцинаторного образу. Від галюцинацій слід відрізняти

б)Псевдогалюцинації, формують образи, які не проектуються у зовнішній світ, а перебувають "у голові" хворого.

Голоси хворий чує "внутрішнім" слухом, зображення бачить "духовними" очима. Якщо галюцинації хворий не відрізняє від об'єктивного світу, то псевдогалюцинації і галюцинації —мимовільні явища і не залежать від свідомості і волі людини.

в)Агнозія - порушення процесів упізнавання предметів і явищ при збереженні свідомості і функції органів чуття.

Спостерігається слухова, зорова, смакова, больова, нюхова, тактильна агнозія. Зорова агнозія характеризується неможливістю впізнавання предметів та їхніх зображень, невпізнаванням добре знайомих облич, порушенням здатності орієнтуватися у просторі. Слухова агнозія виявляється нездатністю розрізняти звуки мови і впізнавати предмети за характерними для них звуками.

Агнозія спостерігається при ураженні певних відділів кори великого мозку.

г)Дереалізація - розлади психічної діяльності, що виявляються в тяжкому відчутті нереальності, оманливості, непричетності хворого до навколишнього світу.

При дереалізації предмети, явища природи, люди сприймаються як неіснуючі, неприродні, штучні, змінені, дивні, невиразні, нерельєфні. Голоси і звуки глухі, чужі, нереальні. Незнайоме (предмети, люди) ніколи не бачене сприймається як уже знайоме, а знайоме сприймається як зовсім незнайоме. Плин часу сприймається хворим як спинений, застиглий або здається дуже швидким, в інших випадках - сповільненим.

д)Парейдолії- це зорові ілюзії фантастичного змісту.

Виникають, як правило, коли людина розглядає хмару, плями на стіні, малюнок на шпалерах.

Леонардо да Вінчі зазначав, що, розглядаючи заляпані стіни, ми можемо побачити різні пейзажі: ріки, ліси і гори, а також фантастичних тварин, різні битви, обличчя людей. Від ілюзій парейдолії відрізняються тим, що тут наявні елементи фантазії, яка не виходить за межі плями. Парейдолії виникають при різних психічних захворюваннях, але можуть спостерігатися і в здорових людей внаслідок перевтоми, у стані тривоги.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні закономірності відчуттів.	\|	Операції процесу мислення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.