Вегетативні розлади: закрепи, аменорея, сухість шкіри і слизових, тяжкість у грудях.

Поширеність депресії збільшується з віком. Так, згідно з дослідженнями, прояви депресій спостерігаються у 25-30% осіб після 65 років. В осіб похилого віку, які мають декілька соматичних захворювань, поширеність депресій вища 30%. За статистикою, депресія частіше спостерігається у жінок, ніж у чоловіків і пов’язана із специфікою жіночої фізіології, специфічною ендокринною циклічністю. Крім того, у 10-15% жінок розвивається післяпологова депресія, а у 50% спостерігається передменструальний синдром, котрий характеризується поєднанням соматичної симптоматики з проявами дратівливості й депресії. Про серйозність ситуації з депресією свідчить зростання кількості суїцидів у світі: понад 80% самовбивць страждали на той чи інший ступінь депресії.

Засновник медицини Гіппократ запропонував для цієї хвороби термін «меланхолія», під яким вона проіснувала більше двох тисячоліть. Саме Гіппократ першим передбачив, що причина цієї хвороби лежить у мозкові. До ХХ століття в Європі дуже жорстко ставилися до душевно хворих. Меланхоліків, як соціально безпечних осіб, лікували обливанням величезною кількістю холодної води, зануренням у воду до перших ознак асфіксії. Меланхоліків першими намагалися лікувати опіумом і кокаїном, які тривалий час вважалися хорошими антидепресантами, доки не були відкриті їхні негативні наслідки і описана кокаїнова депресія. Наприкінці 1950-х років почалася нова ера в лікуванні депресій. Тоді з’явилися такі трициклічні антидепресанти, як амітриптілін і міліпромін.

На депресію люди страждають з давніх часів. Перші описи цієї хвороби ми зустрічаємо в Біблії, торкаються вони царя Саула. Похмурий і пригнічений настрій, агресія, страх, заздрість, відчуття вини перед Господом штовхають Саула до самогубства.

Згідно з даними ВООЗ, поширеність депресії посідає третє місце після гіпертонічної хвороби і грипу. У світі на депресію страждає 4,7-25,8% жінок і 2,5-12,3% чоловіків, а економічні затрати, пов’язані з депресією, настільки великі, що експерти ВООЗ вважають її однією з найбільш «дорогих» хвороб.

Діагностичні критерії депресивного епізоду за МКБ-10:

· погіршення настрою, очевидне порівняно з нормою, характерною для пацієнта, що спостерігається щоденно і більшу частину дня;

· значне зниження інтересів і задоволень від діяльності, що пов’язана з позитивними емоціями;

· слабкість і підвищена втомлюваність;

· погіршення працездатності і зосередженості уваги;

· знижена самооцінка і почуття невпевненості в собі;

· комплекс провини і самозвинувачення (навіть при легких депресіях);

· похмуре і песимістичне бачення майбутнього;

· ідеї або дії, що торкаються самоушкодження або самовбивства;

· порушення сну у вигляді ранніх пробуджень;

· порушення апетиту і зменшення ваги;

· зниження або повна відсутність статевого потягу;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етіологія і патогенез.	\|	Критерії диференціальної діагностики прихованої депресії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.