Етіологія і патогенез.

Існує кілька теорій, що пояснюють походження психосоматичних захворювань, які в основному групуються навколо 2 підходів. Згідно з першим підходом, вони є результатом емоційного стресу. Інша група теорій пов’язує виникнення психосоматичних захворювань із внутрішнім конфліктом різноспрямованих мотивів індивідуума – наслідком внутрішнього конфлікту людини із собою.

Ще лікарі стародавньої Індії переконались, що негативні емоції – це перші щаблі до початку більшості хвороб. Древньогрецькі вчені розглядали людину як єдине ціле і великого значення при лікуванні хворого надавали його темпераменту і характеру. Гіппократ особливо підкреслював важливість вивчення особливості психології хворих: «Важливіше знати, яка людина хвора, ніж знати на що вона хвора».

У нормі взаємовплив психіки і соми найвиразніше виявляється під час емоційних реакцій. Загальновідомими є характеристики деяких емоційних реакцій: відчуття страху – «стиснулося серце», образи – «підкотив клубок до горла», несподіванки – «перехопило подих» тощо. Якщо людину в чомусь звинуватити, то при емоції обурення і гніву відмічається прискорення пульсу, підвищення АТ, збільшення об’єму циркулюючої крові. У студентів під час складання іспитів підвищується рівень холестерину. Вигляд лимона або його опис викликає слинотечу.

Фізіологічні реакції психічних процесів можуть відбуватись у різних системах організму:

1. Серцево-судинні зміни: прискорення серцебиття, зміна кров’яного тиску (здебільшого підвищення), звуження або розширення судин, видимим результатом чого є блідість або почервоніння шкіри.

2. Зміни дихання: затримка, сповільнення або прискорення дихання, зміна його глибини.

3. Реакція органів травлення: посилена моторика шлунка, схильність до блювання, підвищена моторика кишечника із схильністю до проносів або сповільнення моторики із закрепами, підвищена секреція слини тощо. Шлунок є одним з найбільш чутливих органів і реагує майже на всі емоції. Одним з постулатів китайської медицини є теза про те, що «хвороба входить через рот».

4. Сексуальні реакції: при сильному сексуальному тонусі прояви статевого збудження можуть розвинутись без реального сексуального подразника, досить однієї лише уяви.

5. М’язові реакції: зміна м’язового тонусу. Відомий зв’язок між психічною енергією і жувальними м’язами та м’язами язика. Чим більше виражене внутрішнє напруження й інтенсивність переживань, тим більше розвинені згадані м’язи («американське підборіддя» у енергійних, вольових і підприємливих американців).

6. Пітливість (особливо долонь) є загальновідомою реакцією при емоційних переживаннях.

Механізм виникнення психосоматозів: психічний стресовий фактор викликає афективне напруження. Афект розглядають як міст між психічною та соматичною ділянками. При стримуванні афекту, коли моторні і вегетативні прояви повністю або частково блоковані, активується нейроендокринна система і відбуваються зміни в судинах та внутрішніх органах. Спочатку ці зміни мають функціональний характер, проте при більшій тривалості й частому їх повторенні можуть стати органічними і незворотніми.

Класифікація. Першим найповнішу класифікацію психосоматичних розладів запропонував М.Блейлер, який поділив їх на 3 види:

1. Класичні психосоматози (ессенціальна гіпертензія, виразкова хвороба шлунку, ішемічна хвороба серця, бронхіальна астма, неспецифічний виразковий коліт, нейродерміт та ін.).

2. Функціональні психосоматичні розлади, які спостерігаються найчастіше, мають стійкий перебіг. Їх зараховують до так званих системних неврозів.

3. Психосоматичні розлади в ширшому (непрямому) розумінні. Здоров’я порушується через особливості поведінки людини, що пояснюється характером особистості (схильність до фізичних травм, опіків, психічного ожиріння, алкоголізму, токсикоманії та ін.).

У МКХ-10 термін «психосоматичні» не використовується, він замінений на соматоформні розлади.

Не менше 30-50% осіб, які звертаються із різноманітними скаргами в поліклініки і стаціонари, є практично здоровими людьми, які потребують лише адекватної корекції емоційного стану. Окрім цього, щонайменше у 25% людей, в яких насправді є соматичні хвороби велике значення в клінічній картині відіграють невротичні розлади.

У клініці внутрішніх хвороб часто приходиться спостерігати прояви прихованої (соматизованої) депресії, коли власне депресивна симптоматика (стійко пригнічений настрій) виявляється прихованою за маскою болю або вегетативних розладів. Близько 15-25% осіб, що звертаються до лікарів, насправді мають приховану депресію. Відомо, що прихована депресія – це стан, який може зумовлювати високий суїцидальний ризик.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ №9	\|	Вегетативні розлади: закрепи, аменорея, сухість шкіри і слизових, тяжкість у грудях.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.