Критерії диференціальної діагностики прихованої депресії

Діагностика прихованої депресії вимагає обережності. Не можна поширювати цей діагноз на всі захворювання з неясним генезом. З діагностичного алгоритму при підозрі на приховану депресію повинна бути виключена дійсна соматична патологія, щоб не виникали випадки направлення до психіатра «іпохондриків» і «істериків» з нерозпізнаною пухлиною мозку й іншими тяжкими захворюваннями.

Навести лікаря на думку про наявність депресії можуть характерний погляд і поза хворого, невиразність рухів, невпевненість, неадекватна сором’язливість і монотонна мова.

Для депресії характерним є підвищення тонусу симпатичної нервової системи, що обумовлює тахікардію, відчуття нестачі повітря, неприємні відчуття за грудиною, порушення функції шлунково-кишкового тракту, ендокринні розлади, порушення циркадного ритму секреції кортизолу знижують імунітет, що сприяє виникненню інфекційних захворювань, а іноді і злоякісних новоутворень.

Крім того, біологічні механізми депресії можуть безпосередньо викликати сомато-вегетативні порушення, що значно ускладнюють картину.

В процесі своєї діяльності лікарі загального профілю часто фіксують атипові депресії. Серед них особливе місце посідають приховані депресії (замасковані) сомато-вегетативними проявами.

Розрізняють такі основні форми прихованої депресії:

1. Алгічно-сенестопатична форма. До найбільш поширених соматичних проявів замаскованої депресії відносяться маски у формі алгій: цефалгії, кардіалгії, абдоміналгії, фіброміалгії, невралгії (трійничного і лицьового нервів, міжреберна невралгія), псевдоревматичні артралгії.

2. Агрипічна форма – проявляється вираженими розладами сну. Хворі звичайно легко засинають, але через 3-5годин раптово пробуджуються, ніби від «внутрішнього поштовху». Відтак до ранку хворі не можуть заснути або через 2-3години впадають в дрімотний стан. Вранці вони прокидаються з відчуттям загальної розбитості, сонливості, несвіжості, тяжкості в голові. Працездатність знижена. Виникає підвищена подразливість. Особливо погане самопочуття в першій половині дня. До середини дня загальний стан покращується, з’являється апетит, відновлюється працездатність.

3. Гіпоталамічна (діенцефальна) форма – характеризується різноманітними вегетативними кризами.

4. Обсесивно-фобічна форма – з нав’язливими думками і страхами.

5. Наркоманічна форма (проявляється псевдозапоями).

6. Порушення сексуальної сфери (імпотенції, порушення менструального циклу).

За деякими даними, у лікарів загального профілю хворих з легкою депресією (прихованою) лікується не менше третини; вони часто впевнені в наявності у них якогось незвичайного захворювання, яке важко діагностувати і наполягають (посилаючись на некомпетентність лікаря) на численних обстеженнях.

· Наявність субдепресивних станів із погіршенням самопочуття і вітального (життєвого) тонусу під кінець ночі й вранці та покращення суб’єктивного стану ввечері.

· Наявність різноманітних сомато-вегетативних поліморфних скарг, які не стосуються певної конкретної хвороби. Характерними є стійкість, тривалість, топографічна атиповість болю та неприємних відчуттів.

· Наявність розладів вітальних (життєвих) функцій (порушення сну, апетиту, схуднення, статеві порушення, менструальні розлади).

· Особливість перебігу захворювання: періодичність і хвилеподібність сомато-вегетативних та психічних розладів, спонтанність їх виникнення і зникнення, схильність до сезонності (осінньо-весняні) проявів захворювання.

· Відсутність ефекту від соматичної терапії і наявність ефекту від антидепресантів.

· Позитивна аміназино-еозинофільна проба. У хворого визначають кількість еозинофілів у периферичній крові натще вранці, а потім – через 30 хвилин після в/м ін’єкції 1мл 2,5% розчину аміназину. Збільшення загальної кількості еозинофілів більш як на 30% із великим ступенем вірогідності свідчить про наявність прихованої депресії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вегетативні розлади: закрепи, аменорея, сухість шкіри і слизових, тяжкість у грудях.	\|	Потрібно пам’ятати, що в загальній практиці 8% депресивних хворих не купують призначені ліки, а 25% передчасно припиняють лікування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.