МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Операції процесу мислення.План Тема:Мислення і пам’ять
1. Мислення як процес: а) розумові операції; б) форми та методи; в) розлади мислення. 2. Пам’ять: а) різновиди пам’яті; б) індивідуальні особливості пам’яті. 3. Процеси пам’яті: а) запам’ятовування та його різновиди; б) відтворення та його різновиди; в) забування і його причини. 4. Розлади пам’яті.
І. Мисленням– називають психічний процес, який полягає в розкритті зв’язків і залежності між предметами та явищами. Завдяки йому ми пізнаємо якості й властивості об’єктів, не доступні для безпосереднього сприймання органами чуття. Мислення насправді словесне, тобто ми думаємо не безпосередньо образами, а словами, які означають ці образи або їх якості. Думаючи, людина використовує свій власний досвід і досвід інших людей, зафіксований у мові. Мова при цьому не лише засіб обміну думками, а і знаряддя їх формування. Мислення - це опосередковане мовою людське пізнання об'єктивної дійсності. Воно є вищою формою прояву рефлекторної роботи мозку, його аналітико-синтетичної діяльності, яка забезпечує взаємодію двох сигнальних систем. Мислення - це вища форма пізнання об'єктивної дійсності. Думки, якщо вони правильні, відображають явища природи і суспільства ширше, глибше, повнішої ніж їх живе споглядання. Практика дає змогу людині відокремлювати правильні думки від хибних, вона є критерієм їх істинності. Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики - такий діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об'єктивної реальності. Мислення є основою свідомої діяльності людини. Воно необхідне для засвоєння знань. Отримані людьми і зафіксовані в книгах знання не можна засвоїти без розумової діяльності. Розвиток мислення має велике значення у загальному процесі формування особистості, її розумових та інших властивостей. Недостатній розвиток мислення впливає на те, як особистість орієнтується в навколишній дійсності, різних життєвих ситуаціях, як вона передбачає хід подій ірезультати своїх власних вчинків, як панує над обставинами і над собою. а) Аналіз- уявний поділ предметів та явищ на частини чи властивості(форма, смак, колір). б)Синтез-уявне об`єднаня части чи властивостей в одне ціле. в)Порівняння- зіставлення предметів, виявлення подібності і відмінності між ними. Відіграє важливу роль у пізнавальній діяльності людини. Спостерігаючи за якимось незнайомим предметом, ми порівнюємо його з баченими раніше предметами, виявляємо подібні або відмінні риси чи ознаки. г)Узагальнення- уявне об`єднання предметів за їх загальними та істотними ознаками.Узагальнення - це виділення відносно стійких, інваріантах властивостей предметів і їх взаємозв'язків. д)Абстрагування-виділення одних ознак і відволікання від іших на основі аналізу. Абстрагування - це виділення одних ознак і відмовлення від інших. є)Конкретизація- процес, зворотний абстрагуванню. Це перехід від абстракції й узагальнення до конкретної дійсності. У медичній практиці ми повсякденно стикаємося з конкретизацією загально патологічних змін у хворих. Знаючи властивості і закономірності малярії, ми можемо в кожному окремому випадку визначити час настання нападу лихоманки і його закінчення. Призначаючи ліки різним хворим, лікарі конкретизує метод і дози їх застосування залежно від віку і стану пацієнта. Класифікація – це розподіл і подальше об’єднання предметів або явищ (на основі властивих їм загальних ознак) у більш загальне поняття, яке відображає класи тих або інших предметів чи явищ. Класифікація захворювань будується або за принципом їх етіології (інфекції, інтоксикації, пухлини, рани), або за принципом локалізації їх в організмі (внутрішні хвороби, хвороби легень, серцево-судинної системи і т. д.), або за способом зараження (епідеміологія). Читайте також:
|
||||||||
|