Активні операції комерційних банків

Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки розміщують по різних напрямках через проведення активних операцій.

Активні операції — це операції, в процесі яких банки розміщують наявні власні і залучені ресурси з метою отримання прибутку, а також, забезпечення ліквідності.Серед активних операцій провідними є кредитні та інвестиційні.

Кредитні операції передбачають організацію економічних відносин, що пов'язані з оформленням, наданням і погашенням банківських позичок. Такі операції, як правило, забезпечують банкам основну частину їхніх доходів та займають провідне місце серед статей активу балансу.

Комерційні банки можуть надавати кредити підприємствам усіх форм власності різних галузей господарства, населенню, центральним і місцевим органам державної влади, кредитно-фінансовим установам.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій РЕПО, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

В Україні кредитні операції здійснюються в межах параметрів, визначених політикою (меморандумом) банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля, що формується в межах наявних банківських ресурсів.

Кредитний портфель — сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку. Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з позичальником. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у т.ч. і прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення кредитів. Кредитний портфель не включає в себе відсотки нараховані, але ще не сплачені, не профінансовані, зобов'язання видати кредит, кредитні лінії, які ще не списані, гарантії та акредитиви, депозити в інших банках.

Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою залежать його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому, банку необхідно аналізувати якість позик, проводити належні експертизи кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від накресленої кредитної політики.

Інвестиційні операції. Комерційні банки проводять активну засновницьку та інвестиційну політику. Зокрема, комерційні банки здійснюють інвестиційну діяльність за принципом реінвестицій — проведення реальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій. Прямі фінансові інвестиції передбачають внесення коштів або майна для збільшення статутного капіталу юридичної особи і придбання таким чином корпоративних прав, емітованих цією юридичною особою; портфельні фінансові інвестиції — це придбання цінних паперів та інших фінансових активів на організованому (біржовому) ринку.

Фінансові інвестиції банк здійснює через інвестиційні операції — шляхом вкладання коштів у цінні папери підприємств різних форм власності. Крім інвестиційних операцій, що їх банк виконує власним коштом, банки можуть здійснювати інші операції з цінними паперами, які мають назву фондових. До фондових операцій належать:

1) емісійні операції, які передбачають випуск та розміщення цінних паперів (як власних, так і третіх осіб) серед інвесторів та посередників;

2) операції з продажу цінних паперів на вторинному ринку за дорученням і за рахунок клієнтів (брокерські операції);

3) операції зберігання й управління цінними паперами (операції ДЕПО);

4) операції надання кредиту під заставу цінних паперів.

Основними об'єктами інвестиційної діяльності банків є облігації приватних компаній і держави, а також акції корпорацій. Сукупність банківських ресурсів, вкладених у цінні папери, утворює інвестиційний портфель банку. Його склад і структура формуються відповідно до інвестиційної політики банку. Суть такої політики полягає у визначенні кола цінних паперів, найбільш придатних для вкладання коштів, і оптимізації структури портфеля інвестицій стосовно конкретного періоду часу.

Структура інвестиційного портфеля комерційних банків має бути оптимізована таким чином, щоб максимально знизити ризик імовірних втрат коштів, вкладених у цінні папери, що пов'язано, передовсім, із можливим невиконанням емітентом узятих на себе зобов'язань. Основним способом зниження цього ризику є диверсифікація, тобто розподіл інвестиційного портфеля між різними видами цінних паперів за ступенем ризикованості та прибутковості. Портфель цінних паперів банку є також його фінансовим резервом, який використовується в разі погіршення фінансового стану банківської установи для забезпечення її платоспроможності та ліквідності.

Як правило, комерційні банки формують спеціальні підрозділи для організації інвестиційних операцій, оскільки проведення таких потребує високої кваліфікації, знання ситуації на фондовому ринку, а також стану справ і перспектив розвитку окремих галузей економіки.

Формування касових залишків і резервів. Хоча основною метою діяльності комерційних банків є отримання прибутку, вони не можуть вкладати всі ресурси тільки у високодохідні активи (позики та інвестиції), оскільки за здійснення активних операцій банки водночас мають забезпечити і своєчасне повернення коштів їхнім власникам, тобто виконувати свої зобов'язання за пасивами. Тому частина активних операцій комерційного банку передбачає утворення поточних резервів платіжних засобів з метою постійного підтримування платоспроможності банку. Ці резерви поділяються на дві основні групи — первинні та вторинні.

Первинні резерви — це вкладення банку у високоліквідні активи, які можуть бути негайно використані як засіб платежу. До них належать кошти на кореспондентському рахунку в центральному банку і на рахунках в інших банках, що забезпечують можливість безперебійної організації безготівкових розрахунків, а також залишки готівки в касі банку для готівкових платежів.

Групу вторинних резервів утворюють вкладення в активи, які можна перетворити на платіжні засоби з мінімальною затримкою, — це, як правило, інвестиції у короткострокові державні цінні папери або боргові зобов'язання інших банків, що Дають невеликий дохід, але мають високий рівень ліквідності. Вторинні резерви, по суті, є джерелом повернення коштів первинних резервів.

Постійне утримання комерційним банком певної частини активів у формі первинних та вторинних резервів забезпечує високий рівень його платоспроможності, що уможливлює ефективну реалізацію банком кредитно-розрахункових, депозитних та інших послуг клієнтам.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Склад продукції комерційних банків	\|	Комісійно-посередницька діяльність комерційних банків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.258 сек.