МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
МЕТОД ФІЗИЧНИХ ДІЙ І ВІДЧУТТІВДІЯ УЯВА ПУБЛІЧНІСТЬ У цій психофізичній метаморфозі величезну роль грає публічність. Публічність – це необхідність говорити, здійснювати якісь дії і щось при цьому відчувати під прицілом глядацької уваги та глядацького і режисерського контролю. Під контролем глядацької уяви. Займаючись творчістю, необхідно зрозуміти і запам'ятати головне – в житті все реальне, все «насправді», на екрані та сцені – все вигадка, все неправда. Все знаходиться в області уяви. Світ уяви наймогутніший. В театрі або на екрані все невід’ємне від нашої уяви. Нашою уявою і вірою в вимисел створюється все, що відбувається на екрані або сцені. Мало того! До глядацької уяви і його віри в вимисел якраз і адресується екранне мистецтво та театр. Досліджуючи сценічні процеси, Станіславський якраз і виходив з життєвих процесів. Звіряючи мистецтво театру з реальним життям та досліджуючи театр через пізнання законів життя і були створені фундаментальні умови всього методу: не «як у житті», а за законами життя. Це і виражено у формулі: «сценічна, дія повинна бути внутрішньо обґрунтованою, логічною, послідовною, і можливою в дійсності» (т. 2, с. 57) і «треба діяти обґрунтовано, доцільно і продуктивно» (т. 2, с. 50). І поряд з цим. Подія – така обставина, яка викликає зміну дії, змінює дію. Надалі ми будемо виходити з того, що ви вже встигли познайомитися з елементами системи Станіславського. Зрозуміли і засвоїли визначальні, провідні принципи і завдання системи. Отже, ніщо в елементах системи не є окремою метою. Будь-який з її елементів не має самостійного значення і набуває реального значення тільки в комплексі – в охопленні всіх елементів. Їх сукупність покликана прокласти шлях до вірного органічного екранного або сценічного самопочуття. До збудження творчості самої живої природи. Сам Станіславський визначає це так: «У системі Станіславського йдеться про психотехніку, про те, як розминати глину, перш ніж почати працювати». (Станіславський К. С. Статті. Промови. Бесіди. Листи. М., 1953, с. 657.) В основі всього лежить дія. Без дії сценічне мистецтво, як і екранне не існує. Дія - «обґрунтована, продуктивна і доцільна» - з цього все починається, цим все і визначається. Поняття ДІЯ найтісніше пов'язане з психофізичною поведінкою і завданням – що мені потрібно. Таким чином, дія – це поведінка, вчинок, спрямований на досягнення певної цілі. Цей вчинок здійснюється в тих чи інших пропонованих обставинах. Дія в сцені (епізоді) визначається дієсловом, яке в свою чергу може поділятися на так звані «допоміжні» дієслова». Пристосування це психофізична дія або те, як дія втілюється в лінії психофізичної поведінки і тексті (словесній дії). Станіславський умовно поділив єдиний і в дійсності нероздільний психофізичний процес на область свідомого – вольову, що керована дією і на сферу почуттів – вольову, що некерована. У житті ці дві частини нероздільно з'єднані. Саме тому Станіславський прийшов до визначення одного з основних принципів системи – про активність і дію: створивши ланцюжок елементарних фізичних дій і відчуттів. Виконуючи дії обґрунтовано, продуктивно і доцільно з вірою в пропоновані обставини та магічне «якби» - ми провокуємо органічне зародження почуттів. Почуття не може бути викликано штучно. У цьому випадку воно перетворюється на насильство над живою природою, «награш», «мавпячий театр». Водночас кінцевою метою мистецтва театру або екрану є створення живого життя, «життя людського духу і тіла». Система Станіславського являє собою розробку тих шляхів, які приведуть через свідоме – тобто психофізична дія – до безсвідомого, тобто до живої творчості самої природи, до роботи підсвідомості і надсвідомості. До цього поділу безсвідомого на «підсвідомість» і «надсвідомість» Станіславський прийшов головним чином інтуїтивно. Сучасна ж психологія, досліджуючи вищу нервову діяльність людини, бере її трирівневу структуру: свідомість, підсвідомість та надсвідомість. «Свідомість оперує знанням... У сфері творчості саме свідомість формулює питання, які підлягають розв'язанню... До сфери підсвідомості відноситься все те, що було усвідомленими або може стати усвідомленим в певних умовах. Це – гарно автоматизовані навички, глибоко засвоєні соціальні норми... Підсвідомість захищає свідомість від зайвої роботи і психічних перевантажень. Діяльність надсвідомості (творчої інтуїції) ми бачимо у вигляді первісних етапів творчості, які не контролюються свідомістю» (Симонов П. В., Єршов П. М. Темперамент. Характер. Особистість. М., «Наука», 1984, с. 78.). Отже, шукаючи шляхи до народження органічного почуття і переживання, Станіславський поклав в основу цього пошуку фізичні дії. Їх ланцюжок складає життя людського тіла. Називаючи її «пасткою» для почуттів, Станіславський вказує: «Справа не в самому житті людського тіла. Щоб створити життя людського тіла, треба створити життя людського духу. Від нього ви створюєте логіку дії, створюєте внутрішню лінію, але фіксуєте її зовні. Якщо ви в певній послідовності виконаєте три-чотири дії, то отримаєте потрібне почуття». І це природно, так як раніше Станіславський підкреслював: «У кожній фізичній дії, якщо вона не просто механічна, а оживлена зсередини, приховано внутрішню дію – переживання». (Станіславський К. С. Зібр. Тв. У 8-ми т. М., «Мистецтво», 1954-1961, т. 4, с. 327.) В роботі режисера з виконавцями головна наша проблема: як актору-виконавцю підманити почуття? Необхідно на все життя запам'ятати класичну, яка належить Станіславському думку про трьох полководців нашому житті – думка, почуття і дія. Дія – це важіль нашого мистецтва. Почуттю не можна наказувати – воно некероване. І думка некерована. Керована тільки дія. Театр і екран досліджують діючих людей, тільки діючих. Не потрібно плутати рух і дію. Не потрібно плутати дію і діяння. Дія – це вольова акція. Дія – це процес. Дія не може бути без мети. Дія – це структурна одиниця людської поведінки. Дія – завжди акція психофізична. Дія завжди визначається обставинами. Формула визначення дії створена А.Й. Кацманом спільно з Г.О. Товстоноговим звучить так: «Дія – це єдиний психофізичний процес досягнення мети в боротьбі з пропонованими обставинами малого кола, якимось чином виражений в часі і в просторі». Адже ж в житті учасники дії або «дійові особи» про те щоб виразити щось у часі і в просторі, природно, не думають. Отже, виходить, що дія і почуття взаємозалежні і взаємозв'язані. До органічно народженого почуття, без якого неможливе життя людського духу, можна прийти через фізичні дії, тобто через життя людського тіла. Адже ж обґрунтована, продуктивна і доцільна дія неможлива без створення життя людського духу! Це доводиться підкреслювати тому, що ця взаємна залежність підміняється дуже часто і в педагогіці, і в практиці односторонньою залежністю: здійснюйте правильні фізичні дії як такі, і виникнуть потрібні почуття, які помилково ототожнюються з «життям людського духу». Забуваючи при цьому про взаємозв’язок між дією і почуттям, про вмотивованість будь-якої дії. Читайте також:
|
||||||||
|