СЦЕНІЧНА ПРАВДА

Перше. Сценічна або екранна правда життя може бути виражена в будь-яких жанрах, і відповідно – в будь-яких формах і в будь-якій мірі умовності. Але які б вони не були (жанр, форма, умовність), сценічна правда виникає як наслідок, як похідна розуміння життєвої правди і всіх її реалій. Сценічна або екранна правда існує – не «як у житті», а за законами життя.

Друге. На сцені або екрані безперервно має щось відбуватися, тобто життєвий процес повинен відтворюватися через дію. Процес – поняття динамічне, що має на увазі рух та розвиток.

Дія ж багатолика: внутрішня (психічне або уявне), зовнішня (фізичне), словесна (підтекст).

Дія являє собою вольовий акт і завжди має зовнішній прояв.

Третє. Образність – це втілення життєвого процесу, тобто узагальнення життя, розкриття його змісту, його сутності. Всі подальші наші зусилля мають бути присвячені освоєнню цих трьох ознак сценічної правди (правда, дія, образність) в різних їх проявах і зв'язках в ім'я приведення їх до синтезу, який і підводить до осмислення суті професії режисера і актора-виконавця.

У сценічному як і в екранному житті для мистецтва режисера важливим є, окрім сценарію і п'єси, спостереження та пізнання навколишнього реального життя і поведінки людей в різних життєвих обставинах.

Поведінка – це зовнішнє вираження різноманітного і суперечливого внутрішнього життя людини. Людина завжди прагне до досягнення тієї чи іншої цілі, від найпростішої до найскладнішої. Це пов'язано з неодмінним подоланням перешкод, якими є «пропоновані обставини» та інакше спрямовані прагнення інших людей.

Отже, в основі поведінки людини завжди лежить зіткнення з силами, які перешкоджають досягненню нею поставленої мети, тобто боротьба, конфлікт. Відомо, що конфлікт, боротьба – обов'язкові елементи драми (Драма (грец. drama — дія) — один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.). Це дає підставу дивитися на навколишнє нас життя як на «драматичну дію». Таким чином, якщо ми спробуємо визначити, в чому ж специфіка режисерського сприйняття навколишнього життя і того відбору, який він робить в його спостереженні та осмисленні, то виявиться, що це – сприйняття світу як різних форм і проявів дії, рушієм якої є конфлікт, боротьба.

Станіславський розглядав сценічний процес, як життєвий (за законами життя), як безперервний ланцюжок подій, які й визначають дії людини. Поза події на сцені як і на екрані нічого не відбувається.

Ми поки що говоримо про події в акторсько-виконавському розумінні, про події ролі, які Станіславський вважав за краще називати «дієвими фактами». Весь час змінюються обставини. Об'єктивно існуючі або нові, виникаючі факти впливають на поведінку людини і викликають певні її дії, вчинки. В свою чергу ці вчинки та дії так само провокують нові вчинки та дії.

Дієві факти можуть бути значними, величезними за рівнем їх впливу на людину. І вплив цей може бути досить тривалим. Або, навпаки, це можуть бути маленькі, ніби незначні обставини, проте які впливають на лінію поведінки. Станіславський пропонував з'ясовувати значимість фактів методом їх виключення: що зміниться, якщо такого факту не буде? Навіть найнезначніші обставини, дієві факти набувають справжнього значення лише в залежності від якоїсь загальної причини, яка визначає не окрему дію, а певну лінію дії (наскрізна дія). Навіщо я повинен це робити, в ім'я чого. І всі факти набудуть значення та внутрішнього змісту саме від цієї головної обставини (визначальної обставини).

Тоді всі дії набувають чіткої націленості, одухотворяються цією обставиною. Та якщо ця обставина має такий вплив на миттєве життя діючої особи, вона стає важливою подією. І оцінювати все, що відбувається з героєм треба вже з цієї позиції (відносно події яка відбувається). Можна доповнювати, розширювати коло обставин, пов'язаних з цією головною подією. Таким уточненням обставин ми програмуємо певну свою налаштованість, а від цього залежить дуже багато в тім, як герой-виконавець буде діяти, так як саме це буде визначати і його вихідне самопочуття, і оцінку тих перешкод, які зустрічаються на його шляху. Цим харчується ритм його дії.

Отже, є подія. Вона вбирає в себе цілий ряд дієвих фактів, кожен з яких пов'язаний з необхідністю здійснити ті чи інші дії. Проте всі вони здійснюються заради головної - мети, яка включає в себе всі проміжні цілі. Ці проміжні цілі, завдання визначають чималу суму дій, які ускладнені перешкодами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МЕТОД ФІЗИЧНИХ ДІЙ І ВІДЧУТТІВ	\|	МЕТОД ДІЄВОГО АНАЛІЗУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.222 сек.