• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Мистецтво спілкування.

План

Тема: Мова. Мовлення. Спілкування.

1. Поняття про мову та її функції.

2. Фізіологічний механізм мовної діяльності.

3. Різновиди та розлади мовлення.

4. Поняття про спілкування та його функції.

5. Засоби та різновиди спілкування.

Пізнання навколишнього світу людиною також неможливе без мови і мовлення. За допомогою слів зберігається суспільно-історичний досвід людства, який є основою пізнання світу. .

З основними функціями мовлення тісно пов'язані й інші - експресивна і функція впливу. У процесі спілкування люди висловлюють своє ставлення і переживання до інших людей та подій у світі. Повідомляючи свої думки одне одному, люди впливають на діяльність своїх співбесідників.

Мовлення дуже впливає на емоційний стан людини, а через нього - на діяльність внутрішніх органів. Мовлення може впливати на стан організму також умовно­-рефлекторно. Багато поетичних рядків присвячено силі слова.

Слово має стати найважливішим інструментом медичних працівників. Правильно застосоване, воно завжди дасть позитивний ефект. Інакше воно буде руйнівною силою, що може викликати, посилити те чи інше захворювання.

Мова - це система словесних знаків, що функціонують в якості засобу спілкування, що реалізується в мовленні.

Це об'єктивно існуюче явище в духовному житті суспільства. Вона існує одна для народу - носія цієї мови, та охоплює нормативні правила вимови, фонетики, граматики, стилістики.

Психологи розрізняють значення слова і його особистісний смисл. Значення слів для всіх є однаковим, а особистісний смисл їх змінюється залежно від віку, переживань, статі, індивідуальних особливостей тощо.

Функції мови:

Сигніфікативна - позначення

.Кумулятивна –накопичення й засвоєння суспільно-історичного досвіду.

Комунікативна – передача інформації .

Мовлення виникло і розвивалося в людини в процесі суспільної практики з потреби у спілкуванні активній трудовій діяльності. При цьому людина оволодівала мовою спочатку неначе стихійно, потім свідомо. В онтогенезі мовлення і мову дитина засвоює від батьків, а потім у дитячому дошкільному закладі та школі. Причому роль впливу дорослих на якісний розвиток мовлення у дітей дуже значна. Розвиваючи мовлення в процесі спілкування, ми тим самим удосконалюємо й мислення дитини.

Мовлення взаємозв'язане з аналізаторами першої сигнальної системи і через неї впливає не лише на сенсорні процеси, а й на все психічне життя людини.

І.П.Павлов визначив слово як "сигнал сигналів".

З еволюцією головного мозку і розвитком у людини мовлення з'явилася можливість замінити звичайні подразники (перша сигнальна система) словами (друга сигнальна система). Слово є символом звичайних подразників. Друга сигнальна система діє в тісному взаємозв'язку з першою сигнальною системою і утворює єдиний механізм, який здійснює вищу нервову діяльність людини.

Анатомо-фізіологічний механізм процесу мовлення

складається з

а) Центральної частини.

Центральні механізми процесу містяться в корі головного мозку. Збудження слухового нерва надходять до скроневої зони лівої півкулі, де міститься кіркова частина слухового аналізатора. У ній здійснюються аналіз і синтез мовлення. Під час аналізу активізуються сліди минулого досвіду, і між знаннями щойно сприйнятими і раніше набутими встановлюються тимчасові нервові зв'язки. Вискові зони мозку пов'язані з лобовими, відповідальними за рухові мовні реакції.

б) Периферійна частина анатомо-фізіологічного механізму процесу мовлення складається з трьох частин:

1.органи дихання, що подають струмінь повітря до гортані .

2.гортань. У гортані містяться голосові складки, під дією струменя повітря вони коливаються. В результаті цього з'являються звуки, різні за висотою.

3. порожнини рота і носа, які виконують роль резонаторів.

Мовлення – це конкретне застосування мови для висловлювання думок, почуттів і настроїв.

Мовлення є явищем психічним. Воно завжди індивідуальне, суб’єктивне, адже виявляє ставлення індивіда до об’єктивної реальності.

Розрізняють такі види мовлення

1. Внутрішнє мовлення - це мовлення, звернене до самого себе (про себе). Воно не є засобом спілкування , а функціонує тоді, коли людині треба щось осмислити. Внутрішнє мовлення більш лаконічнепорівняно з зовнішнім.

2. Зовнішнє - є усне (монологічне і діалогічне) і писемне мовлення.

а) Монологічне мовлення — це висловлювання однієї людини, вияв її думок.

Монологічним мовленням є, наприклад, виступ лектора.

б )Діалогічне мовлення - це бесіда між двома або кількома однаково активними людьми.

Як правило, співбесідники знають предмет розмови і їхній діалог буває скороченим. Разом з тим діалог може бути і розгорненим, особливо коли співбесідники дискутують з важливої проблеми. Монологічне і діалогічне мовлення - усні види.

в)Писемне. Засобами писемного мовлення є літери, ієрогліфи за допомогою яких фіксуються звуки усного мовлення.

Основні функції мови і мовлення. Ці функції нерозривно

пов'язані між собою. Мовлення передусім є засобом спілкування, оскільки кожне слово щось означає.

Порушення мовлення

Розлад усного мовлення і письма спостерігається при локальному ураженні мозку, що виникає внаслідок травм, пухлин та інших порушень кори великого мозку.

Порушення мовлення, спричинені хворобливими процесами, називаються афазією.

Види афазії:

Динамічна афазія характеризується порушенням складного усного і писемного активного мовлення. Хворий не може говорити фразами, хоча готовий повторити слова, називати предмети і розуміти мову іншого.

Еферентна моторна афазія характеризується порушенням принципу послідовності, хворий може вимовляти окремі звуки, але не в змозі об'єднати їх у слова.

3.Аферентна моторна афазія - у хворих спостерігається порушення здатності вибирати потрібні звуки, в пошуках потрібного звуку вони весь час збиваються на близькі за артикуляцією. Буває також порушене самостійне письмо і письмо під диктовку.

4.Семантична афазія - порушення розуміння логіко-граматичних конструкцій (типу: батьків брат, братів батько, осінь перед зимою тощо). Поєднується з порушеннями лічби, просторового мислення.

5.Сенсорна афазія — порушення здатності розрізняти звуковий склад (труднощі в розумінні усного мовлення).

6.Амнестична афазія - порушення здатності називати предмети, тимчасом як можливість характеризувати їх зберігається.

Якщо хворому підказати початкове слово або букви, він згадує потрібне слово.

7. Афонія (від грецьк. aphonia-заперечення + phone - звук, голос) - нездатність голосно говорити. Хворий може шепотіти. Нерідко спостерігається при невротичних станах.

8.Аграфія- виявляється або в повній втраті здатності писати, або в грубому перекрученні слів, пропусках складів і літер, у нездатності сполучати літери та склади в слова.

Спостерігається при органічному ураженні певних відділів головного мозку. У виникненні розладів писемного мовлення можуть відігравати значну роль і психічні фактори. Наприклад, зміна особистості при шизофренії позначається на почерку, він стає незвично вигадливим.

9.Дизартрія - розлад артикуляції, що виявляється в нечіткому вимовлянні звуків (особливо приголосних), сповільненому або уривчастому мовленні, заїканні. Дизартрія спричинюється порушенням руху м'язів, що беруть участь у вимовлені певних звуків.

Прискорене або сповільнене мовлення з'являється при паркінсонізмі, після енцефаліту і пов'язане з тими змінами особистості, що спричинені захворюванням. Заїкання може виникнути внаслідок органічних захворювань, але може бути і при функціональному розладі нервової системи (наприклад, внаслідок переляку). Здебільшого воно є формою неврозу, характерним симптомом якого є страх відкрити перед присутніми недолік свого мовлення.

Спілкування- це форма взаємозв’язку людей у процесі спільної життєдіяльності.

Потреба здорової людини у спілкуванні є дуже великою. Це одна з її уроджених потреб. Лише психічно хворі відмовляються від живого безпосереднього спілкування з іншими людьми, але і вони спілкуються самі із собою за рахунок патологічної фантазії.

У минулому люди були більш комунікабельними, ніж тепер. Існує кілька факторів, які сприяють зниженню рівня спілкуван­ня.

Важливими є такі:

1. Фактор особистісної автономії. Люди все більше і більше відда­ляються від суспільства, стають більш егоїстичними, дотриму­ються принципу: "Моя хата з краю, я нічого не знаю".

2. Фактор урбанізації. Технічний прогрес зменшує потребу лю­дей один в одному. Не потрібно разом копати колодязь, щоб була вода, разом викорчовувати ліс, щоб була земля, под. Крім цього, у великому місті існує надлишок вимушених контактів (поїздки в транспорті, покупки в магазинах і на ринках, контак­ти на роботі тощо). Людина стомлюється від надлишку кон­тактів, хоче побути наодинці.

3. Фактор масової комунікації. Раніше всі новини люди передавали особисто один одному. Тепер усю важливу інформацію можна отримати за допомогою радіо- і телепередач, газет, журналів тощо. Люди не потребують шукати реального співрозмовника.

4. Фактор наживи й удавання. Реалії життя примушують людей користуватись "масками" для спілкування, щоб отримати певні вигоди. Щире людське спілкування часто відходить на задній план. Широко розпропаговані принципи Д. Карнегі, незважаю­чи на практичну цінність, розраховані передусім на отримання особистої вигоди.

5. Фактор дегуманізації життя. Реалії життя останнім часом дегуманізуюче впливають на людину. Жорстоке ставлення до тих, хто тебе оточує, і навіть своїх близьких стає своєрідною нор­мою. Пенсіонера і працездатного безробітного пригноблює без­грошів'я. Багатії "ховають" себе і свої сім'ї за охоронців, яким не довіряють. Люди стараються уникати неформального спілку­вання, бо бояться за свій добробут і життя.

Читайте також:

1. Австрії: мистецтво повсякденного життя.
2. Архітектура і мистецтво. Українське бароко.
3. Архітектура і образотворче мистецтво Русі.
4. Архітектура та мистецтво
5. Архітектура та образотворче мистецтво
6. Архітектура та образотворче мистецтво
7. Архітектура та образотворче мистецтво Київської Русі
8. Архітектура та образотворче мистецтво.
9. Архітектура та образотворче мистецтво.
10. Архітектура. Образотворче мистецтво
11. Архітектура. Образотворче мистецтво.
12. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн

Переглядів: 1593