• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Індивідуальні особливості міжособистісного спілкування. Міжособистісне розуміння.

План

1. Основні компоненти комунікації.

2. Провідні принципи вміння слухати і сприймати.

3. Культура спілкування.

4. Одяг та його значення для ефективності спілкування.

Комунікація (від лат. Communico – роблю загальним, зв’язую, спілкуюся ) являє собою смисловий аспект персональної взаємодії. Вона передбачає обмін уявленнями, ціннісними орієнтаціями, ідеями, емоціями, почуттями. В процессі обміну повідомленнями прагнуть до взаєморозуміння.

Основні психологічні компоненти спілкування

Основними мотивами, які спонукають хворих і пацієнтів до спілкування з медиками, є усвідомлена або підсвідома потреба у пораді, заспокоєнні, консультації, соціальному спілкуванні й, на­решті, природна потреба виговоритись і тим самим полегшити свій душевний стан. Медики використовують спілкування як могутній засіб впливу на моральний і психічний стан хворих та їх родичів, який є невід'ємною частиною успішного лікування.

Основними компонентами спілкування є:

1.Почуття присутності означає щирий інтерес до співроз­мовника. Коли людина сприймає інформацію співрозмовника лише на слух (без інтересу), цю ситуацію можна порівняти з диктуван­ням своїх думок на магнітофонну касету. Іншими словами, почут­тя присутності повинен викликати психологічно зворотний зв'я­зок між співрозмовниками.

2.Уміння слухати означає концентрацію своєї уваги на сло­вах, думках і почуттях інших людей під час розмови з/ними. Уміння слухати - це активні свідомі зусилля щодо вироблення почуття присутності, а не просто пасивне сприймання інформації. Цей компонент спілкування вимагає чуйності, розуміння й утри­мання від якихось суджень і установок відносно співрозмовника. Уміння слухати, окрім простого розуміння смислу слів, вимагає концентрації уваги, неупередженості й щирого зацікавлення тим, про що йдеться в розмові. Воно полегшує розпізнавання потреб пацієнта, його турбот.

3. Проявити турботу про іншу людину означає надати їй до­помогу. Для налагодження турботливих взаємовідносин між людь­ми спілкування повинно характеризуватись розумінням, терпін­ням, чесністю, щирістю, довірою і мужністю.

4.Розкриття - це процес відкриття свого "Я" іншій людині, взаємний двосторонній процес. Не можна повністю сприйняти іншу людину, не розкрившись їй самому. Під час бесіди хворий повинен повністю розкритись. Саморозкриття є обов'язковою умовою для спілкування і здійснення психотерапії. А щоб доби­тись саморозкриття зі сторони хворого, потрібно і самому бути відкритим.

5.Повага до світогляду і точки зору іншої людини. Ніколи не можна ігнорувати співроз­мовника як особистість.

6.Співпереживання, або емпатія, — це здатність поставити себе на місце співрозмовника, щоб сприйняти його таким, яким він ба­чить і почуває себе. Воно є обов'язковим компонентом почуття присутності. Емпатія - це уважне вислуховування співрозмовни­ка і чуттєве сприймання його думок і почуттів, а також уміння оцінити їх пряме і приховане значення. Співпереживання має вирі­шальне значення для встановлення і налагодження довірливих міжособистісних відносин, повноцінного душевного контакту.

7.Щирість є необхідною умовою для того, щоб викликати довіру. Вона означає, що людина чесно ділиться своїми думками, п:-чуттями і досвідом з іншою людиною. Щирість є передумово: вільного і відкритого спілкування.

8.Повага - це сприймання співрозмовника як достойної люд ни незважаючи на її недоліки. Усвідомлення хворого, що його поважають, є необхідним для підтримки здоров'я.

9.Вміння слухати.Людина має здатність схоплювати слова набагато швидше, ніж інша людина спроможна говорити. Тому слухач, чекаючи на кожне слово, має час обміркувати те, що йому повідомляють. Те, як слухач витрачає оцей вільний час визначає його здатність ефективно слухати. Ніколз та Стівенс у своїй книзі "Чи слухаєш ти?" розрізняє чотири розумові процеси, які відбуваються в пам'яті (розумі) слухача, коли він добре справляється із сприйняттям та повним розумінням сказаного.

10.Вміння сприймати

Спілкування ґрунтується на повазі до сприйняття світу, яке властиве іншій людині. Дії є безпосереднім наслідком того, як людина сприймає світ і його цінності. Тому розуміння іншої людини включає розуміння її точки зору.

11.Вміння проявляти турботу

Проявляти турботу про іншу людину означає надавати допомогу, для медичної сестри це більше, ніж "турбуватись", це означає також "цікавитись" і "доглядати".

12.Розкриватись самому

Розкриття свого внутрішнього "я" іншій людині - це взаємний двосторонній процес, необхідний для розвитку здорової особистості. Встановленню психологічного контакту дуже допомагає звернення до власного досвіду, наприклад, така фраза: "Мені також прийшлось пережити подібну ситуацію...".

13.Співпереживати

Здатність точно сприймати внутрішню орієнтацію іншої людини можна розглядати як співпереживання. Співпереживання можна порівняти з тим, що ви ставите себе на місце іншої людини, щоб побачити її такою, якою вона бачить себе. Співпереживаюча медична сестра є відображенням пацієнта, демонструючи відчуття присутності. Така медсестра налаштована на думки і почуття пацієнта і проявляє це розуміння в мовній та інших формах. Співпереживання має вирішальне значення для встановлення довірливих Павло Бейлінг у кінці " Поговори зі мною , лікарю" так пише про значення слова - " слово такою ж мірою ефективне у психології як скальпель у хірургії. Але за однієї умови : якщо володіють ним. Скальпелем доторкаються до тіла , а словом - до душі. Як не можна користуватись тупим скальпелем , так само не можна користуватись " тупим " словом.

Спілкування поділяється на вербальне \ усна мова \ і не вербальне \ міміка , жести\ не словесне спілкування - електронні засоби , комп'ютер. Більшість людей у процесі спілкування найчастіше концентрують свою увагу на обличчі партнера , особливо на очах. Це пояснюється тим , що в ділянці обличчя і голови розміщені основні дистантрецептори , які відіграють головну роль у спілкуванні. Під час своєї повсякденної роботи медичній сестрі приходиться весь час знаходитись в контакті з великою кількістю людей на рівень сестринського догляду , який отримує пацієнт , впливає те , яким чином медична сестра використовує вміння слухати , надати пацієнту вміння виразити себе , а також втішити його, підтримати .

" Якісний сестринський догляд залежить від терапевтичного використання самого себе ". Будучи медичною сестрою кожний повинен як би із сторони подивитись на свій стиль спілкування.

Медична сестра повинна не тільки уважно вислухати пацієнта , але й прийняти участь в його проблемах. Для цього медична сестра ставить ряд запитань . Запитання можуть бути : закриті і відкриті.

Закриті запитання - це такі на які хворий відповідає однозначно ( так , ні) відкриті - починаються завжди із слів "як" (як ви себе почуваєте?).

При спілкуванні з пацієнтом необхідно встановити тісний теплий контакт і почуття присутності . Пацієнт повинен повністю довіряти медперсоналу . Ці почуття . в основному передаються через невербальні канали і медична сестра може проявляти їх слідуючим чином :

- через посмішку;

- звернення до пацієнта по імені дружнім тоном ;

- дотиком до хворого;

- проявленням зацікавленості до клієнта в цілому .

Почуття присутності можна проявити наступним чином:

- знаходьтесь поруч з хворим;

- підтримуйте хороший контакт очима ;

- нахиліться до пацієнта , щоб не упустити щось із сказаного ;

- кивайте в знак погодження;

- зберігайте вираз на обличчі зацікавленості.

- намагайтесь зрозуміти смисл невербальних повідомлень , які містяться в тоні голосу і реагувати на них;

- застосовуйте дружній підбадьорливий дотик до пацієнта.

Дуже важливо для сестринського персоналу на протязі всього періоду спілкування залишати спілкування відкритими навіть в тих випадках , коли отримане повідомлення викликає у медичної сестри відчуття незручності. В цьому випадку необхідно скористатись слідуючими порадами:

- зробити паузу на декілька секунд , щоб заспокоїтись , перестати думати про свої почуття та сконцентруватись на повідомленні співрозмовника;

- проявити інтерес до співрозмовника використовуючи міміку , якщо людина виявляє зацікавленість медичної сестри , то мовчання , підтримка може зробити більший ефект , ніж інші слова;

- запросити людину до розмови , задаючи їй питання . тактовно зачіплюючи тему;

- просто слухати людину , оскільки іноді буває єдине , що потрібно співрозмовнику;

- якщо пацієнт ставить запитання на які медична сестра відповісти не взмозі, то необхідно знайти того хто може дати їй вичерпну відповідь на них.

Вміння слухати ― активна поведінка для вироблення відчуття присутності. Основні принципи:

ставитись до пацієнта з повною увагою не перебивати розповідь, дати можливість сказати все що людина думає;

усунути фактори, що відволікають увагу; дивитись на людину, яка говорить намагатись зрозуміти основну ідею і сконцентрувати увагу на ній; звертати увагу не лише на те, що говориться, а і як говориться; сприймати інформацію незалежно від вашого ставлення до співрозмовника; слухати ″між рядками″ ― спробувати те, про що людина не хоче говорити; намагатись керувати своїми емоціями; бути обережним в інтерпретації сказаного; проявляти турботу, інтерес, співпереживання до пацієнта.

Вміння сприймати:

3 компоненти повідомлення:

а) емпіричний(те, що пацієнт відчув і пережив);

б) пізнавальний(те, що він знає і вміє);

в) афективний (те, що пацієнт відчуває і під чиїм впливом перебуває)

Елементи ефективного спілкування

1. Відправник (людина, яка передає інформацію) повинен :

- виявити інтерес до співбесідника, володіти певним словниковим запасом, вміти розрахувати і обирати зону комфорту (відстань під час спілкування) для пацієнта, володіти впевненістю у манері спілкування.

2. Повідомлення (інформація, яку посилають) має бути:

- ясне, чітке, доступне для розуміння.

3. Форма відправлення повідомлення (канал): вербальна і невербальна

Вербальна форма

- усна мова ~ говорити повільно, не зловживати спеціальною термінологією, правильно обирати час для спілкування, стежити за інтонацією, обирати потрібну гучність голосу, переконатися, що вас зрозуміли.

Невербальна форма

- немовне повідомлення - міміка, жести, поза, доторкування та інші дії, які одержувач бачить, а також зовнішній вигляд повинні постійно контролюватися сестрою і викликати позитивні емоції у пацієнта.

- письмове повідомлення - пишіть зрозуміло і великими літерами, переконайтеся, що в записці є вся необхідна інформація, пишіть грамотно, обирайте зрозумілі і прості слова, підписуйте своє повідомлення.

4. Одержувач (людина, якій посилають повідомлення):

- повинен мати бажання та інтерес до бесіди, спілкування стане ефективнішим, якщо пацієнт сам буде ставити запитання.

5. Підтвердження повідомлення ( спосіб, за допомогою якого сповіщають відправника, що повідомлення отримано):

- вербальне, невербальне.

Вимоги до повідомлення

Усна мова

- говорити повільно;

- не зловживати спеціальною термінологією;

- правильно обирати час для спілкування;

- стежити за інтонацією;

- обирати потрібну гучність голосу;

- переконатися, що вас зрозуміли;

- гумор

Немовне повідомлення

- міміка, жести, поза, доторкування та інші дії, які одержувач бачить, а також зовнішній вигляд повинні постійно контролюватися сестрою і викликати позитивні емоції у пацієнта

Письмове

- пишіть зрозуміло і великими літерами;

- переконайтесь, що в записці є вся необхідна інформація;

- пишіть грамотно; _л

- обирайте зрозумілі і прості слова;

- підписуйте своє повідомлення

Відправник (людина, яка передає інформацію) повинен:

- виявляти інтерес до співбесідника;

- володіти певним словниковим запасом;

- вміти розраховувати і обирати зону комфорту (відстань під час спілкування) для кожного пацієнта;

- володіти впевненістю у манері спілкуваня

Повідомлення (інформація, яку посилають):

- ясне;

- чітке;

- доступне для розуміння

Одержувач (людина, якій посилають повідомлення):

- повинен мати бажання та інтерес до бесіди; спілкування стане ефективнішим, якщо пацієнт сам буде ставити запитання

Підтвердження (спосіб, за допомогою якого сповіщають» відправника, що повідомлення отримано)

- вербальне;

- неверба

Що може допомогти медичній сестрі в ефективному вербальному спілкуванні:

- необхідно говорити повільно з доброю чистою вимовою . Простими короткими фразами;

- не зловживати спеціальними медичними термінами (у вас ніктурія . анурія)

- вибирайте швидкість та темп мови ( людина похилого віку погано чує , а ви промовили речення швидко. Це буде спілкування без зворотного зв'язку. І воно буде не ефективним .);

- правильно вибирайте час для спілкування (якщо у хворого немає настрою , то його потрібно підтримати. Якщо ви хочете навчити готуватись до якогось дослідження , а хворий в цей час дивиться телевізор - необхідно почекати );

- не починайте з пацієнтом бесіду зразу ж після того , як лікар проінформував його про несприятливий вихід і людина має поганий настрій від цього ;

- слідкуйте за своєю інтонацією голосу: вона радісна чи сумна, переконайтесь, що інтонація вашого голосу відповідає тому , що ви хочете сказати ;

- вибирайте необхідну голосність , тембр голосу. Говоріть достатньо голосно , щоб вас чули , але не кричіть;

- переконайтесь в тому , що людина якій ви пояснювали , зрозуміла все вірно .

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! вияв поваги до людської гідності й індивідуальності особистості дає можливість удосконалювати стосунки між людьми.

Умови ефективного вербального спілкування.

а) Говоріть доступною мовою.

б)Не зловживайте незрозумілими для пацієнта медичними термінами.

в) Виберіть темп мови, доступний для сприйняття пацієнта.

г)Правильно виберіть час для спілкування.

д) Слідкуйте за інтонацією голосу вона повинна відповідати тому, що ви хочете сказати.

є) Вибирайте необхідну гучність та тембр голосу.

ж)Давайте тільки чіткі інструкції, рекомендації та поради.

з) Не використовуйте натяки та підтексти.

і)Не обіцяйте неможливого. Вчіть ваших пацієнтів, що їхні рішення повинні бути усвідомленими.

к) Повторіть повідомлення, якщо відчуваєте, що хворий вас не зрозумів.

л) Впевніться, що у пацієнта не залишилось невирішених проблем на даний момент.

При спілкуванні в письмовому вигляді використовуйте такі прийоми:

Пишіть акуратно. Якщо у вас поганий почерк, пишіть друкованими літерами.

Вибирайте правильний розмір і колір букв. Якщо ви пишете записку людині зі слабким зором, пишіть на білому папері великими буквами, використовуючи чорну, темно-синю ручку або фломастер. Малюйте малюнки. Іноді людині, яка не вміє читати, малюнок може сказати більше, ніж слова. Вибирайте прості слова. Якщо ви хочете, щоб ваше повідомлення досягло

мети, використовуйте найпростіші слова. Будьте точними. Якщо ви називаєте час, не забудьте зазначити, вечір це

чи ранок. Якщо в двох ваших підопічних однакове прізвище, додатково зазначте їхні імена і по батькові.

Будьте уважні. Перевірте, чи включили в пам'ятку всю потрібну інформацію.

Пишіть слова грамотно. Якщо ви не впевнені в правильності написання того або іншого слова, перевірте це слово в словнику або запитайте про це в колег. Підписуйте повідомлення. Наприкінці вашої пам'ятки завжди ставте підпис, щоб було зрозуміло, хто її написав. Перевіряйте ваше повідомлення. До того, як відправити пам'ятку за призначенням, перевірте, чи не припустили ви в ній помилки.

Культура спілкування має велике значення в побутті та трудові діяльності

Культура спілкування передбачає наявність таких рис характеру доброзичливість, повага до людей, тактовність, чемність. Ці риси характеру виховуються з дитинства. Моральні якості людини, рівень її культури оцінюється вчинками стосовно інших людей. Про культуру спілкування можна судити на основі вміння володіти власними емоціями стримувати їх. У спілкуванні людина завдяки емоціям регулює свою поведінку і співвідносить її з поведінкою інших людей. Здатність співвідносити свою поведінку з конкретними умовами, наявність почуття міри у взаєминах, тактовність є запорукою нормальних взаємовідносин.

У діяльності медпрацівників особливо велике значення в процесі спілкування з хворим має вміння співпереживати і співчувати, додавати йому оптимізму віри у власні сили та у видужання. З культурою спілкування не сумісні такі риси як егоїзм, заздрощі, марнославство.

Велике значення мають вихованість людини делікатність, такт, уміння враховувати почуття і настрій інших привітність і доброзичливість. Культура спілкування людей у різних ситуаціях на дотриманні певних правил, що їх виробило людство протягом тисячоліть ― це етикет. Етикет регламентує як зовнішній бік поведінки в спілкуванні, так і принципи, не виконання яких тягне за собою осуд і покарання.

Службовий етикет є зовнішньою стороною ділових стосунків.

Складовими медичного етикету є :

дотримання правил хорошого тону;

дотримання правил благопристойності;

належного зовнішнього вигляду(чистий, гарно випрасований халат і шапочка)

Справжню культуру міжособистісних стосунків визначають етичні норми поведінки особистості. Вони у великі мірі зумовлені самооцінкою, вмінням викликати почуття симпатії. Пам’ятайте вислів давніх греків ″Поводься з іншими так, як би ти бажав, щоб вони поводилися з тобою″

Перше враження про людину з манери її поведінки, одягу та зачіски. Одяг має велике значення в спілкуванні. Якщо людина вдягнена неохайно, то вона завжди сприймає неприємне враження, що може викликати негативне ставлення до неї оточуючих. Людина акуратна одягнена зі смаком завжди справляє приємне враження і викликає довіру. Одяг людини впливає не лише на тих, з ким вона спілкується, а я на неї саму. Якщо людина гарно і зручно одягнена, то це додає їй упевненості в собі. Слід пам’ятати що головне в одязі це не відповідність моді а відповідність місцю і часу використання. Кожна людина повинна прагнути до свого стилю в одязі. Цей стиль має виявляти індивідуальність, приховувати вади, підкреслювати переваги. Всі деталі одягу мають створити одне ціле. Це велике мистецтво і доклавши певних зусиль, опанувати його може кожна людина. Якщо взяти до уваги, що щастя людини у спілкуванні з іншими, то варто зробити все для того, щоб спілкування це було приємним, давало людині справжню насолоду

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
9. Анатомо-фізіолгічні особливості
10. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
11. Анатомо-фізіологічні особливості молодших школярів
12. Антисептики ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь, мазь Вількінсона, лінімент за Вишневським). Особливості протимікробної дії та застосування.

Переглядів: 3167