• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

РИНОВІРУСНА ХВОРОБА

Риновірусна хвороба (лат.: rhinovirosis ) - це гостра вірусна хвороба, що перебігає з переважним запаленням слизової оболонки носоглотки і сильним нежитем.

Етіологія. Збудник – пікорнавірус, що містить РНК. Відомо 113 сероварів, кожний з яких має свої антигени.

Епідеміологія. Джерело інфекції – хворий, який виділяє вірус протягом усього захворювання до припинення нежитю (1-2 тиж.). Не виключено, що і здоровий вірусоносій. Механізм передачі – крапельний. Сприйнятливість дітей і дорослих висока. Оскільки існує багато сироварів вірусів, захворювання в однієї людини може виникати декілька разів протягом року. Захворюваність підвищується в осінньо-зимовий період і ранньою весною, у сиру і холодну погоду. Частіше виникають спорадичні захворювання, рідше – локальні спалахи в сім'ях і колективах.

Патогенез. Вірус розмножується в слизовій оболонці носа. Запальний процес супроводжується розширенням судин і набряком слизової, інфільтрацією її лімфоїдними клітинами, злущенням епітелію і рясними серозними виділеннями. У немовлят такі зміни можуть розповсюджуватись на гортань, трахею і бронхи, у випадку активізації бактерійної флори приєднується пневмонія. Імунітет типоспецифічний і нетривалий (до 2-3 років).

Клінічні прояви. Інкубаційний період 1-6 діб. Захворювання може починатись із відчуття мерзлякуватості. Через 1-2 год з'являються закладення носа, чхання, слизові та водянисті виділення з носа, які потім можуть набувати жовтуватого кольору (гнійні). У багатьох хворих покашлювання і дере в горлі, кон'юнктивіт зі сльозотечею, слабнуть нюх і смак. Загальна інтоксикація незначна або відсутня. Температура тіла нормальна або субфебрильна.

Обличчя бліде. Ніс припухлий, напіввідкритий. На губах нерідко герпес. Слизова оболонка носа гіперемійована, набрякла. Іноді незначно гіперемійовані м'яке піднебіння і задня стінка носоглотки. Триває захворювання до 2 тиж.

У дітей раннього віку хвороба може ускладнюватись трахеобронхітом, пневмонією, синуситом, отитом.

Лабораторна діагностика. Використовують методи:

- вірусологічний. Вірус можна виділити із змивів і мазків з носа, взятих у перші дні хвороби у культурі тканин;

- серологічний: РН і РЗК. Досліджують парні сироватки, забрані на початку хвороби і через 1-2 тиж.

Для швидкої діагностики використовують метод імунофлуоресценції.

Догляд і лікування здійснюють в домашніх умовах. Специфічних засобів немає. Призначають стимулятори інтерфероноутворення, гірчичники на литки й підошви, гарячі ножні ванни, УВЧ, УФО на ділянку носа. У ніс – нафтизин, санорин, лужні інгаляції, лейкоцитарний інтерферон. При бактеріальних ускладненнях – антибіотики.

Профілактичні заходи. Ізоляція хворого в період вираженої ринореї. Контактним особам – оксолінову мазь або лейкоцитарний інтерферон у ніс. Імунізація не застосовується.

Читайте також:

1. АДЕНОВІРУСНА ХВОРОБА
2. Гастрит хронічний. Виразкова хвороба шлунка і 12п кишки. Рак шлунка.
3. Гастрит хронічний. Виразкова хвороба шлунка і 12п кишки. Рак шлунка.
4. Гіпертонічна хвороба.
5. Групи ризику щодо інфікування ВІЛ/СНІД та хворобами, що передаються статевим шляхом.
6. Досягнення мікробіології в боротьбі з інфекційними хвороба­ми. Мікробіологічна служба в Україні.
7. Зараження соціальними хворобами
8. Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин та хворобами тварин.
9. Інфаркт міокарда, або гостра ішемічна хвороба серця.
10. Ішемічна хвороба серця (ІХС).
11. Ішемічна хвороба серця.
12. МЕНІНГОКОКОВА ХВОРОБА

Переглядів: 665