АДЕНОВІРУСНА ХВОРОБА

Аденовірусна хвороба (лат.: adenovirosis ) - це гостра вірусна хвороба з крапельним механізмом передачі, ураженням органів дихання, очей і лімфатичних вузлів.

Етіологія. Збудник – аденовірус, що містить ДНК. Від людини виділено понад 30 типів аденовірусів. Вони стійкі до дії низької температури, при кімнатній температурі зберігають життєздатність до 2 тижнів, швидко інактивуються при нагріванні чи під дією дезінфекційних речовин.

Епідеміологія. Джерелом збудника є хворий, рідше – здоровий вірусоносій. Хворі виділяють вірус 1-2 тижні. Носійство аденовірусів у піднебінних мигдаликах може тривати багато місяців.

Передається крапельним механізмом. Віруси можуть розмножуватись в епітелії кишок і виділятися з калом, тому може передаватися фекально-оральним механізмом (аліментарним шляхом). Описані спалахи аденовірусних кон'юнктивітів після купання в басейнах. Захворюваність підвищується в холодну пору року. Частіше хворіють діти у віці до 3 років. Епідемічні спалахи спостерігаються частіше в дитячих садках і яслах, рідше – в школах і серед призовників. Вони звичайно припадають на перші місяці формування колективу і припиняються, коли інфікування охоплює 60-80% осіб.

Імунітет типоспецифічний.

Патогенез. Вірус проникає через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, очей, кишок, проникає в лімфатичну тканину, де розмножується. Виникає запальний процес з вираженою ексудацією, випадінням фібрину і некрозом. Характерним є розповсюдження запального процесу з верхніх дихальних шляхів на нижні з розвитком пневмонії. Внаслідок заковтування інфікованого харкотиння вірус потрапляє в травний канал, який може вражатись навіть більше, ніж дихальні шляхи.

Клінічні прояви. Інкубаційний період від 4 до 12 діб (частіше 5-7 діб).

Виділяють форми аденовірусної хвороби: ринофарингіт, ринофаринготонзиліт, фаринго-кон'юнктивальна гарячка, кон'юнктивіт і кератокон'юнктивіт, аденовірусна пневмонія. Крім того – аденовірусну діарею, гострий неспецифічний мезаденіт (запалення брижових лімфовузлів), аденовірусну лімфаденопатію.

Для всіх форм характерна сукупність уражень дихального тракту й інших симптомів (кон'юнктивіт, діарея тощо), за винятком плівчастого кератокон'юнктивіту, що іноді перебігає ізольовано, без ураження дихальних шляхів.

Хвороба починається гостро, але клінічні прояви мають тенденцію до поступового поширення та поглиблення. У хворих загальна слабкість, озноб, помірний головний біль, біль у суглобах і м'язах. Температура тіла підвищується поступово й рідко досягає 39*С. Характерно, що навіть при високій гарячці загальний стан хворих залишається задовільним, інтоксикація помірною (на відміну від грипу). Гарячка триває 6-14 днів, іноді носить двохвильовий характер. Якщо уражуються тільки верхні дихальні шляхи, температура субфебрильна і зберігається 2-3 дні. Обличчя червоне і дещо одутле. Склери різко ін'єковані. Слизові оболонки носоглотки і кон'юнктиви гіперемійовані.

Ранні симптоми – закладеність носа і нежить. З 1-го дня дуже рясні виділення з носа і сльозотеча. Часто уражується глотка –фарингіт. Частіше розвивається ринофарингіт або ринофаринготонзиліт (піднебінні мигдалики набряклі, на їх поверхні може відкладатись плівка). Рідко виникають ознаки ларингіту ( несправжній круп), трахеїту й бронхіту. Іноді у хворих у перші дні спостерігається помірна діарея й біль у надчеревній ділянці, можлива поява розеольозної або папульозної висипки, яка через 1-2 дні зникає. Характерною ознакоюаденовірусної хвороби є помірно збільшені периферійні лімфатичні вузли, особливо передньо- і задньошийні, іноді – пахвові й пахвинні. Часто збільшується печінка й селезінка. У периферійній крові – нормоцитоз, ШОЕ незначно збільшена.

При фарингокон'юнктивальній гарячці виникають двобічні кон’юнктивіти, проте починаються нерідко як однобічні. Плівчасті кон’юнктивіти трапляються частіше у дітей дошкільного віку. На 3-4-й день хвороби, рідше в перші дні, на кон’юнктивіті з'являються щільні жовтувато-білі плівки, зростає набряк і почервоніння повік. Характерна значна ін’єкція судин склер. Спочатку уражується одне око, а через 1-4 дні іноді й друге. Часто процес захоплює і рогівку. Перебіг цієї форми може бути тривалим і тяжким. Температура тіла сягає 39-40*С і зберігається тривалий час.

Аденовірусна діарея типова для дітей першого року життя. На тлі ознак катарального запалення з боку верхніх дихальних шляхів розвивається пронос (до 10 разів на добу), можливо з домішкою слизу в калі. У разі згасання катарального запалення дихальних шляхів зменшується і діарея.

Ускладнення. Пневмонії, ангіни, рідше – гайморити, фронтити, синуси ти, отити.

Лабораторна діагностика. Використовують методи:

- вірусологічний. Мазки з уражених слизових оболонок (носа, задньої стінки глотки, кон’юнктиви) беруть на 1-ому тижні захворювання сухими стерильними тампонами, які занурюють у пробірки з 3-4мл 0,15 М розчин натрію хлориду з додаванням прогрітої 5% кінської сироватки крові. Беруть кал і кров. Віруси вирощують на культурі тканин;

- серологічний: РЗК з парними сироватками взятими з інтервалом 2- 4 тиж.;

- імуноферментний метод;

- імунофлуоресценції.

Догляд і лікування.

Місцево: краплі в очі – 0,05% розчин дезоксирибонуклеази по 1-2 краплі через кожні 1,5-2 години, а 0Є2% розчин – у носові ходи. Також 0,25-0,5% мазь оксоліну, теброфену або флореалю за краї повік і для змазування слизової обонки носа 3 рази на день протягом 10-14 днів. Інтерферон у ніс кожні 2 години. Судинозвужувальні у ніс – нафтизин.

Для подолання запального процесу в носоглотці – таблетки декаметоксину або фалімінту.

Стимулятори інтерфероноутворення.

При тяжкій формі – внутрішньом'язово людський імуноглобулін або поліглобулін по 3-6 мл одноразово, при відсутності ефекту – повторно через 6-8 год або наступного дня.

За показаннями - дезінтоксикацій на терапія (реополіглюкін, сольові розчини).

Для стимулювання захисних сил організму – вітаміни.

При бактеріальних ускладненнях – антибіотики.

Профілактика. Неспецифічні заходи, як при грипі.

Контактним під час спалаху - щоденно лейкоцитарний інтерферон або оксолінову мазь у носові ходи. Марлева маска у 8-10 разів зменшує ризик зараження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РИНОВІРУСНА ХВОРОБА	\|	ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.