• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація зубних протезів за Оксманом.

Класифікація зубних протезів Ренеля.

Класифікація зубних протезів Гофунга і Катца.

І підкл.- у кожнім дефекті не більш 3-х відсутніх зубів.

Один або кілька дефектів у зубному ряді, при цьому усі вони є обмеженими

ІІ підкл. – двосторонні кінцеві дефекти.

І підкл.- однобічні кінцеві дефекти.

Поділяє всі дефекти на 2 класи.

1 – кінцеві дефекти зубного ряду (одно- і двосторонні)

ІІпідкл. – є хоча б один дефект, у якому кількість відсутніх зубів більш 3.

У зв'язку із втратою зубів у хворого спостерігається - порушення жування, порушення мови, зміна в УНЧЗ, атрофія м'язів і зміни в слинних залозах. Тому основною задачею ортопедичного лікування є відновлення цілісності зубних рядів, функції жування, функції жувальних м'язів, функції залоз і В.Н.Ч.С., а також збереження зубного ряду, що залишився, від наступного руйнування.

Зубний протез – це лікувальний апарат, що відновлює жувальну ефективність зубних рядів, функцію мови і попереджає подальше руйнування жувального апарата.

Поділяються по конструкції і способу фіксації в порожнині рота: пластинкові, бюгельні і мостоподібні.

1 гр. – зубні протези передавальний тиск на зуби, періодонт і щелепи (фізіологічні)

2 гр. – передавальний тиск на зуби і слизову порожнини рота (напівфізіологічні)

3 гр. – зубні протези передають тиск тільки на слизову оболонку.

1 кл. – порушення твердих тканин окремих зубів (вкладки, напівкоронки, штифтові зуби)

2 кл. – порушення цілісності зубних рядів (знімні, незнімні зубні протези)

3 кл. – при повній відсутності всіх зубів (повні знімні пластинкові протези)

4 кл. – складні дефекти зубних рядів з деформаціями щелепи і кісток обличчя (складні зубо-щелепні лицьові протези).

Показання до виготовлення Ч.З.П. – дефект зубного ряду І і ІІ кл. за Кеннеді, а також ІІІ й ІV класу, якщо жувальна ефективність штучних зубів більше жувальної ефективності опорних зубів.

Ч.З.П. – ортопедична конструкція, що відновлює цілісність (безперервність) зубного ряду. Складається з базису, фіксуючих елементів і штучних зубів.

Базис – основна частина знімного протеза, що спирається на альвеолярний відросток, тіло щелепи, на верхній щелепі - на тверде піднебіння. Його виготовляють із пластмаси або металу. Через нього жувальний тиск передається на слизову оболонку альвеолярного відростка і твердого піднебіння на окістя і щелепну кісту.

Штучні зуби – заповнюють дефект зубного ряду.

До фіксуючих пристосувань відносяться кламери, замки-атачмени і балки з фіксаторами (матрицями).

Межі протезів позначає лікар на робочих гіпсових моделях. Величина протезного базису залежить від числа збережених зубів і їхнього розташування, ступеня атрофії альвеолярного відростка, виразності зводу твердого піднебіння, ступеня піддатливості слизової оболонки ложа протеза, виразності піднебінного валика (торуса) і методів зміцнення протеза. На верхній щелепі, чим менше залишилося зубів, тим більше розмір базису, чим більше зубів, тим менше
розмір базису. На нижній щелепі розміри базису з язичної сторони постійні, а з вестибулярной залежать від кількості відсутніх зубів.

Виготовлення пластинкових протезів складається з ряду послідовних клінічних і лабораторних етапів.

1 клінічний – зняття відбитків.

2 клінічний – визначення Ц.О. щелеп і оцінка меж протеза на моделі.

3 клінічний – перевірка конструкції протеза в порожнині рота.

4 клінічний – накладення протеза на щелепу і корекція протеза.

1 лабораторний - відливання моделей з гіпсу і виготовлення воскових базисів з оклюзійними валиками для визначення Ц.О. щелеп.

2 лабораторний – зміцнення гіпсових моделей в оклюдаторі, ізоляція торуса і екзостозів, виготовлення кламерів, постановка штучних зубів на восковому базисі.

3 лабораторний – остаточне моделювання базису протеза, гіпсування протеза в кюветі, заміна воску пластмасою, полімеризація, шліфування і полірування.

4 лабораторний – остаточне полірування.

Для виготовлення зубного протеза необхідно одержати точний відтиск тканин майбутнього протезного ложа і по ньому створити робочі моделі.

Відтиск – негативне відображення рельєфу тканин протезного ложа і прилеглих до нього ділянок.

Модель – позитивне відображення рельєфу тканин протезного ложа і прилеглих до нього ділянок, відтворених по відтиску.

Для введення відтискних мас у порожнину рота використовують спеціальні відтискні ложки, що бувають стандартні й індивідуальні. Стандартні виготовляють з різних матеріалів, крім того вони бувають різних розмірів (1-5). Ложка складається з ручки, бортів, ложа для зубів, зводу в ложки для верхньої щелепи і вирізу для язика - нижньої. Для беззубих щелеп використовуються ложки розмірів (7-10). Відмінність полягає у формі ложа для альвеолярного відростка.

Одержання відбитка складається з наступних етапів: - підбір ложки, - готування відтискної маси, - накладення її на ложку, - уведення ложки в порожнину рота, - формування країв майбутнього відбитка, - виведення ложки з відбитком з порожнини рота, - складання частин відбитка, - оцінка відбитка.

Для виведення з порожнини рота відбитка з гіпсу його попередньо необхідно розділити на частини.

Відбитки при виготовленні Ч.З.П. прийнято розрізняти: - робочі і допоміжні, зняті з верхньої і нижньої щелеп, анатомічні й анатомо-функціональні, останні у свою чергу на відбитки зняті під тиском (компресійні) і без тиску (декомпресійні).

МОДЕЛІ ЩЕЛЕП. ПІДГОТОВКА МОДЕЛЕЙ ДО ВИГОТОВЛЕННЯ ЧЗП.

Модель – позитивне відображення рельєфу тканин протезного ложа і прилеглих до нього ділянок, відтворених по зліпку.

Робочою називають модель, на якій безпосередньо виготовляють зубний протез. Допоміжною – на якій відтворена форма оклюзійної поверхні зубного ряду протилежної щелепи.

Виготовлення моделей складається з наступних етапів:

- обробка відбитків, що роблять по-різному, у залежності від відтискного матеріалу і від кількості зубів, що залишилися, на щелепі. Якщо зліпок знімають за допомогою гіпсу, то при виведенні його з порожнини рота утвориться та або інша кількість частин. Техніка складання відбитка: на чисту поверхню розкладаються всі шматочки в тій послідовності, у якій вони знаходилися в ложці. Звільнену від залишків зліпка ложку витирають, очищаючи її від шматочків, що залишилися. Кожну частину зліпка також необхідно очистити. Особливу увагу варто звертати на очищення поверхні гіпсу з боку прилягання до ложки, у місцях відбитка країв ложки і по лінії зламу шматка. Після очищення всіх шматків, приступають до складання відбитка. При цьому першими укладаються великі шматки з відбитками піднебіння або внутрішньої поверхні альвеолярної частини нижньої щелепи. До них приєднують інші, меншого розміру, орієнтуючись по лініях зламу і відбитках. Потім укладають шматки відбитка з вестибулярної поверхні альвеолярної частини. Частину відбитка варто вважати поміщеною на місце, якщо вона по всій поверхні щільно прилягає до ложки і без зазору з'єднується з іншими частинами. При збиранні відбитка ложка лежить у лівій руці з опорою на столі, а ручка розташовується між вказівним і великим пальцями. В останню чергу роблять укладання маленьких шматочків, що відображають перехідну складку і не мають свого місця в ложці. Після цього всі частини щільно підгортаються до ложки, оцінюючи відсутність щілин між шматками, шматками і ложкою. При правильному збиранні частини щільно прилягають до ложки, лінії зламу точно збігаються, не утворюючи щілин у зліпку, присутні всі дрібні шматочки. Оцінити відтиск – значить визначити, чи можна виготовити протез по даному відтиску. На ньому повинні бути добре виражені рельєф перехідної складки, жувальних поверхонь, ріжучих країв і шийок зубів. На робочій поверхні не повинно бути повітряних міхурів і розмитих слиною ділянок. Після оцінки відбитка приступають до закріплення його частин за допомогою воску. На злегка розігрітий шпатель беруть невелику порцію воску і розігрівають його до кипіння. Потім, помістивши вістря шпателя на край ложки зливають віск, переміщаючи його уздовж ложки. Потрапляючи на гіпс, віск проникає в його пори і починає пінитися. У випадку поганого розігріву воску, створюється помилкове враження склеєного зліпка, що в результаті при відливці моделі приведе до зсуву його частин. При склеюванні зліпка варто пам'ятати, що віск наносять тільки по периферії, по лінії зіткнення з краєм ложки. Якщо віск потрапив на внутрішню частину відбитка, його необхідно забрати холодним шпателем. Помилки: - нещільне прилягання частин відбитка, - зсув їх під час склеювання, - неміцне склеювання частин, - нанесення воску на внутрішню поверхню, - стирання країв шматків під час склеювання.

У випадку одержання відбитка з беззубої щелепи, для збереження об'ємності його країв і створення клапанної зони відбиток окантовують за допомогою воскової смужки розміром 2 –3 мм, що прикріплюється нижче краю зліпка на 1-2 мм. Після цього опускаємо гіпсовий зліпок у холодну воду до повного насичення його водою, щоб він не відбирав воду від рідкого гіпсу. Відтиски, отримані з альгінатних і силіконових мас, не вимагають попередньої обробки, тому що зберігають цілісність після виведення з порожнини рота і не з'єднуються з гіпсом.

Заливання відбитка гіпсомпроводиться гіпсом, замішаним без додавання солі. Спочатку накладають невелику частину на виступаючу частину зліпка, при цьому роблячи легке постукування об гумову колбу. Кращі результати виходять при використанні вібростолика, при коливанні якого досягається більш щільна структура моделі. Гіпс, що залишився в колбі, накладають гіркою і притискають до неї перевернену ложку, що паралельна до поверхні. Висота цоколя при цьому не менше 1,5-2 мм.

Відділення зліпка виробляється після повного застигання гіпсу. Від зліпка відокремлюють ложку, зрізують нерівності до виявлення краю зліпка і початку робочої частини моделі. Для полегшення відділення шматків зліпка від моделі їх занурюють на 3-5 хвилин у киплячу воду. Звільнення варто починати з відновлення в пам'яті розташування зубів, чому допомагає схема, відмічена лікарем в наряді, і знання їхнього розташування. Розкриття починають із самого маленького шматка з вестибулярної сторони. Перед видаленням шматочків в ділянці відбитка піднебінного зводу або язичної поверхні нижньої щелепи, необхідно очистити з боків гіпсові зуби. Великі шматки підрозділяються на більш дрібні за допомогою клиноподібних вирізок на поверхні зліпка. Звільнену модель обрізають, не порушуючи перехідної складки. У моделі нижньої щелепи виїмки з боку язика не роблять, щоб не послабити її цоколь.

Відокремлення зліпка від еластичних мас проводиться шляхом стягування його з моделі.

Оцінка отриманої моделі.При відломі зуба можливе його приклеювання за допомогою гумового клею. Недоліки: повітряні пори, сторонні включення в моделі, ушкодження моделі шпателем, недостатня товщина моделі, перелом моделі або її частини. Для придання міцності моделі можливе її кип'ятіння в 20-23% водному розчині бури або відливаючи модель з супергіпсу. У випадку одержання більш міцних моделей застосовують амальгамові, цементні або комбіновані моделі, звичайно для 1-2 зубів.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
8. Банківський кредит та його класифікація.
9. Банківські ресурси, їх види та класифікація
10. Будівельна класифікація ґрунтів
11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 1501