Термодинамічні основи роботи компресора

Зміст лекційного матеріалу

Тема лекції: Механізми утримання часткових знімних протезів у порожнині рота. Адгезія, анатомічна ретенція, механічні способи фіксації.

Насамперед – фіксація це утримання протеза в порожнині рота в спокої і при розмові. Стабілізація – утримання протеза в порожнині рота при жуванні. Досягається за рахунок адгезії, анатомічної ретенції і механічної ретенції або фіксації.

Адгезія або прилипання, у її основі лежить механізм поверхневого натягу між базисом протеза і слизовою оболонкою порожнини рота за рахунок міжмолекулярних взаємодій між базисом протеза, ротовою рідиною і слизовою протезного ложа. Чим більше міжмолекулярної взаємодії між рідиною і базисом протеза, між слизовою протезного ложа і ротовою рідиною, тим більша адгезія. Чим менша відстань між протезним ложем і базисом протеза і чим тонший шар слини під протезом тим вища ступінь адгезії. На в/ч при плоскому піднебінні при вертикальних зсувах адгезія збільшується, при бічному зсуві падає.

У зв'язку з цим для збільшення адгезивних властивостей між базисом і тканинами протезного ложа можна використовувати 2 шляхи.

- повна відповідність внутрішньої частини базису протеза з тканинами протезного ложа,

- використання адапторів або адгезорів (це спеціальні гелі або пасти що володіють максимальним. ступенем змочування, застосовуються при збільшенні відстані між базисом і слизовою оболонкою.

Анатомічна ретенція – створюється природними анатомічними утвореннями.

1. Добре розвинуті альвеолярні відростки.

2. Кількість природних зубів, що залишилися.

3. Високий піднебінний звід.

4. Добре виражений альвеолярний гребінь у фронтальній ділянці на н/ч.

5. Ефон і Гольфан – сутність методу полягає в індивідуальній побудові оклюзивної кривої самим хворим.

Механічна фіксація. Механічні пристрої при протезуванні Ч.З.П. дають найбільшу эфективность фіксації. З фіксуючих утворень, які використовують для фіксації, – кламери.

Кламер (гачок) – здійснює утримання протеза за рахунок плеча, що охоплює опорний зуб.

1. За функцєюї ( утримуючі, опорні, опорно-утримуючі).

2. За формою ( круглі, напівкруглі, стрічкові).

3. За ступенем охоплення опорного зуба (одноплечі, двоплечі, кільцеві, багатоланкові).

4. За методом виготовлення (штамповані, гнуті, литі, паяні).

5. За матеріалом (пластмасові, металічні, комбіновані).

6. За характером з'єднання з базисом ( стаб., лаб., напівстабільне).

7. Стосовно тканин протезного ложа.

Кламерні лінії – трансверзальная, сагітальная, діагональна.

Розташування кламерів – крапкова фіксація - у протезі тільки один кламер, розташований на єдиному зубі.

Лінійна фіксація – у протезі 2 кламери, що можуть бути з’єднані лінією, по розташуванню – діагональна, сагітальна і трансверзальна кламерні лінії. Діагональна розділяє базис протеза на 2 половини (верхня щелепа). Трансверзальна (н/щ). Сагітальна - найменш вдала.

Площинна фіксація - 3 і більш кламерів.

Будова кламера – плече, тіло, відросток (загальні частини). Додаткові деталі – оклюзивні накладки і додаткові плечі.

Плече – гарно охоплює зуб, розташовується нижче екватора, має найбільшу кількість контактуючих точок, не робити тиску на зуб, добре відполіроване, не має гострих країв і не травмує слизову оболонку.

Тіло – з апроксимального боку. Відросток – фіксація кламера в протезі. Частіше кламери виготовляють з нержав. дроту діаметром 0,8-1мм.

Вимоги до опорних зубів.

Повинні бути стійкими, не уражені хронічним періодонтитом, мати добре виражений екватор, висота коронки не менш 6 мм, якщо використовується більше одного зуба, то опорні зуби повинні бути паралельними.

Механічна система фіксації. Показання до застосування кламерів різного виду. Телескопічна система фіксації. (ЛЕКЦІЯ №6).

Кламерна система не повинна робити шкідливого впливу на слизову оболонку і пародонт опорних зубів, попереджати передчасну атрофію альвеолярного відростка. Розходження у фізіологічній рухливості природних зубів і податливості слизової оболонки, покриваючий беззубий альвеолярний відросток вимагає визначених знань по розподілу навантаження між тканинами протезного ложа й опорних зубів. Крім цього кламерна система повинна забезпечувати надійне кріплення протеза при різних клінічних умовах (різній величині і топографії дефектів зубного ряду, атрофії альвеолярного відростка, формі, величині, положенні і стійкості опорних зубів, різних оклюзивних взаєминах антогонуючих зубів. Крім цього приходиться вирішувати проблему естетики пацієнта при протезуванні.

Під опорною функцією мають на увазі передачу жувального тиску через опорні елементи на зуби, при цьому запобігається осідання протеза на слизову протезного ложа. Під стабілізуючою – обмеження бічних зрушень протеза, і під фіксуючою – здатність кламера утримувати протез на протезному ложі. Усі 3 функції забезпечують лише опорно-утримуючі кламери. Більш прості конструкції мають лише окремі функції – частіше утримуючі.

Вигляд анатомічної форми зуба є головною умовою конструювання кламера. Умовно коронку зуба поділяють на 2 частині – оклюзійну й утримуючу, однак форма цих поверхонь різна в різних груп зубів. Межею між цими зонами є межова зона або екватор. Поверхня коронки має зони найбільшої опуклості в горизонтальному і вертикальному напрямках, при перетинанні утворюючи чотири квадранти. Нумерація прийнята з боку дефектів зубного ряду. 1 і 2 – оклюзійні, 3 і 4 – гінгівальні і ретенційні.

Для посилення фіксуючих властивостей плече одноплечого утримуючого кламера можна подовжити за рахунок вигину на 180 і повернення в зворотному напрямку. У такий спосіб він здобуває вид петлі. Різновидами є одноплечий і 2-плечий петлеподібні кламери. Найкращими фіксуючими властивостями володіють кламери, що охоплюють поверхню зуба над екватором та під ним і точно прилягають до них. Додаткове плече створює велику твердість, але незручне для застосування на передніх зубах із причин естетики. Частіше застосовується на зубах з високою коронкою, що дозволяють розташувати верхнє і нижнє плече на достатній відстані друг від друга.

Двоплечий дротовий утримуючий кламер – друге плече розташовується на язичній поверхні опорного зуба і є протидією зовнішньому. При застосуванні такого кламера опорний зуб звільняється від базису з язичної сторони цілком.

Подовжений кламер – охоплює 2 сусідні зуби, за рахунок переходу на сусідній зуб через міжзубний проміжок, перетворюючи в дволанковий. Найчастіше такий вид кламера застосовується при захворюваннях тканин пародонту. При цьому підсилюються пружні властивості і утрачаються фіксуючі.

Ясенний кламер – відростки базису, що розташовуються уздовж альвеолярного відростка щелепи. Будучи частиною базису він має велику твердість і вимагає особливих умов до застосування. Він може бути засобом вибору при повній утраті зубів або коли опорні зуби не можуть використовуватися для фіксації. У деяких випадках для збільшення фіксуючих властивостей його з'єднують з базисом дротовим стрижнем.

Денто-альвеолярний кламер – ретенційний кламер Кемени. При цьому відросток базису протеза підводиться до природних зубів до екватора. Закриваючи губну поверхню альвеолярного відростка, він збільшує об’єм губ, відтискуючи їхні м'які тканини і щоки. Застосовуються при високих клінічних коронках опорних зубів, при розташуванні їх // і якщо вони займають правильне положення на альвеолярному відростку, останній не повинний бути нависаючими.

Особливу групу займають опорно-утримуючі кламери, застосовувані в бюгельному протезуванні.

Опорні зуби повинні відповідати визначеним вимогам: бути стійкими, мати добре виражену анатомічну форму і досить високу клінічну коронку. Зуби, що мають низьку, конусоподібної форми коронку можуть бути використані як опорні зуби після спеціальної підготовки. При виборі опорних зубів варто ретельно дотримувати оклюзійні взаємовідношення. При тісному оклюзійному контакті практично неможливе використання оклюзійних накладок. При патологічній рухливості виробляється шинування поруч розташованих зубів.

Анкерна система фіксації – заснована на використанні фіксуючих елементів за принципом засувки.

Еластичні з'єднання – здатні розподіляти частину функціонального навантаження, крім опорних зубів, на слизову оболонку протезного ложа за рахунок резилентного (еластичного) зазору. Вони не виконують прямої опорної функції, але мають утримуючі властивості, властивості протидії зрушенню і перекиданню протеза. До цієї групи кламерів відносять замкові кріплення, замкові шарніри і телескопічні (подвійні) коронки. Телескопічні (подвійні) коронки представляють систему подвійних коронок: зовнішньої і внутрішньої. Внутрішня має циліндричну форму і повторює контури відпрепарованого зуба. Зовнішня відтворює анатомічну форму і з'єднана зі знімним протезом. Розрізняють відкриті, закриті і часткові телескопічні коронки. Відкриті телескопічні коронки (кільцеві) застосовуються в хворих із захворюваннями В.Н.Ч.С. для збереження фіксованої висоти прикусу після зняття знімного протеза. Часткові телескопічні конструкції частіше застосовують в ділянці передніх зубів і премолярів. Язична поверхня внутрішньої коронки фрезерується з уступом, а сама коронка з зовнішньої сторони облицьовується керамікою або пластмасою. У такий спосіб при знятті протеза первинна (внутрішня) коронка залишається з декоративним покриттям і зберігає естетичний вигляд. Усі види телескопічних коронок застосовуються при протезуванні включених, кінцевих або комбінованих дефектів і виконують опорну й утримуючу функції. Перевага цих коронок полягає в тому, що вони найкраще сприяють збереженню зубів, попереджаючи розвиток функціонального перевантаження. Головний недолік – зішліфовування великої товщини твердих тканин. В даний час використовуються два види телескопічних коронок – литі і штамповані. Перші більш прості у виготовленні, другі найбільш точні. Іншим різновидом телескопічної фіксації є штангова або балкова система. Включає опорну незнімну частину у вигляді коронок або надкореневих ковпачків, між якими є балка або штанга. За рахунок цього відбувається надійна фіксація і стабілізація. Конструкція має одну ступінь свободи – вертикальну, співпадаючу з віссю опорних зубів.

Атачмени - позакоронкові кріплення, менш фізіологічні, тому що передають велику частину жувального тиску під кутом до довгої осі зуба подібно консольним мостоподібним протезам. Однак вони більш естетичні і зручні в практиці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація зубних протезів за Оксманом.	\|	Стиснення реального газу супроводжується зміною його об’єму, тиску і температури. Взаємозв’язок між цими параметрами при тиску не більше 106 Па

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.