Породи індиків

Рис. 11. Кури породи род-айленд Рис. 12. Кури породи нью-гемпшнр

Полтавські глинясті кури.Виведені у Полтавській області. За кольором оперення поділяються на три групи: глинясті, зозулясті і чорні (рис. 13). Найбільш поширені глинясті кури із світло-та темно-жовтим кольором оперення. Півні на відміну від курок мають більш темне оперення, на хвості та крилах є чорні пір'їни, гребінь трояндо-подібний. Тулуб видовжений, груди опуклі. Жива маса півнів - 3-3,5 кг, курок - 2-2,5, несучість - 170-180 яєць на рік, маса яйця - 55-57 г (шкаралупа коричнева).

Адлерські сріблясті.Порода виведена на Адлерській птахофабриці схрещуванням російських білих курей, нью-гемпширів, первомайських білих плімутроків і юрлівських голосистих (рис. 14). Кури мають компактний, розширений спереду тулуб, листоподібний гребінь, біле оперення із сріблястим відтінком (так зване колумбійське). Пір'я гриви, махове та стернове - чорне. Жива маса півнів - 3,3-3,5 кг, курок - 2,5-2,8 кг, несучість - 160-170 яєць, маса яйця - 60-62 г (шкаралупа коричнева). Молодняк життєздатний, швидко росте.

Племінна робота з м'ясо-яєчними породами курей проводиться з метою створення спеціалізованих ліній, які використовують при створенні м'ясних кросів. Крім того, вони ціняться за те, що несуть пігментовані яйця, і за наявність у деяких порід цієї групи генів-маркерів, що дає змогу проводити сортування курчат за статтю у добовому віці.

Птахівники-аматори розводять багато інших порід і породних груп курей, які добре пристосовані до місцевих умов, дають високоякісне мають високу несучість або гарний зовнішній вигляд. Так, останнім часом стали поширюватися такі породи, як кохінхіни, брама, гудан, доркінг. Із декоративних порід найбільш поширені бентамки, кучеряві довгохвості, із бійцевих - малайські бійцеві, азиль, старі англійські.

Створені протягом багатьох десятиліть спеціалізовані породи птиці навіть на перших етапах дуже відрізнялися від своїх диких предків. При відборі велике значення надавалось яєчній і м'ясній продуктивності, особливостям поведінки, здатності насиджувати яйця, виводити повноцінний молодняк і доглядати за ним.

Новий світ подарував європейцям найбільшу птицю ряду куроподібних - індиків, або "заморську курку". Дикі індики і нині населяють лісову та лісостепову зони Центральної і Північної Америки. У Росії індики з'явилися наприкінці 18 ст. Лідером з розведення індиків є США - більше 60 % світового виробництва індичого м'яса припадає на цю країну.

Найбільш поширеними породами індиків є білі та бронзові широкогруді, північно-кавказькі та московські білі і бронзові, белствільські білі, тихороцькі чорні. Населення розводить багато місцевих порід і різновидів індиків.

Білі широкогруді індики.Порода виведена в США схрещуванням білих голландських і англійських індиків. Індики характеризуються високими м'ясними якостями, життєздатністю, швидко ростуть. Жива маса самців - 14-16 кг, самиць - 7-9 кг, несучість - 90-120 яєць, маса яйця - 70-80 г (рис. 15).

Є три різновидності цієї породи: важкі, середні та легкі. Вони розрізняються за м'ясною скороспілістю та здатністю до відтворення. Головна особливість цих індиків полягає в тому, що вони інтенсивно ростуть і в 90-100-добовому віці мають добре оперення та задовільний вигляд тушок при забої. Індики цієї породи вимогливі до умов утримання та годівлі.

На основі породи білих широкогрудих індиків створено такі кроси: Рівер-Рест легкий, середній та важкий Хідон, 0-24, Харківський 56.

дена в США на базі брон-

Бронзові широкогруді індики.Виведені у США на базі бронзових індиків, які були

одержані схрещуванням
свійських індичок з дикими і чорними англійськими. Широкогрудими вони названі через те, що в них дуже добре розвинені грудні м'язи (рис. 16). Жива маса самців - 18-20 кг (рекорд - 35 кг) самиць -9-12 кг. Несучість-60-70 яєць на рік. Цю породу широко використовують для створення ліній і кросів. У США виведена група так званих важких індиків "камерино". Жива маса самців у 24-тижнево-му віці досягає 20-21 кг, самиць - 12 кг. Витрати корму на 1 кг приросту 3,3-3,9 кг. Забійний вихід 82-85 %.

Рис. 16. Бронзові широкогруді індики

Північнокавказькі білі індики.Порода виведена схрещуванням самців білої широкогрудої породи із самицями бронзової північнокавказької. Ці індики поєднують високі м'ясні якості з витривалістю та невибагливістю. Жива маса самців - 13-15 кг, самиць - 6-7 кг, несуть - 90-120 яєць. Індиченята швидко ростуть і в 17-тижневому віці ч жива маса досягає 4,5 кг. На основі породи створено два кроси – Б-12, Б-32.

Північнокавказькі бронзові індики.Порода виведена схрещуванням місцевих бронзових з широкогрудими. Ці індики мають округлі і широкі груди з добре розвиненими м'язами, чорне оперення з бронзовим полиском. Жива самців - 12-14 кг, самиць -б 7 кг, несучість - 90—100 яєць

на рік (у деяких - до 150). Інші и дуже рухливі, життєздатні, добре пристосовані до пошуку корму (рис. 17).

Рис. 17. Північнокавказькі бронзові індики

Московські бронзові індики.Порода виведена схрещуванням місцевих бронзових широкогрудих з північнокавказькими. Індики мають широкі, опуклі груди та чорне оперення з бронзовим полиском. Жива маса самців - 11-13 кг, самиць - 6-7 кг. Індики добре пристосовані до пасовищного утримання.

Московські білі індики.Порода виведена схрещуванням місце білих з білими голландськими чи белтсвільськими індиками. За продуктивними якостями індики цієї породи схожі на московських бронзових, але мають вищу несучість, кращі м'ясні якості та товарний вигляд тушок. Вони життєздатні, скороспілі, добре акліматизуються, тому їх розводять всюди.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Яєчні породи курей	\|	Породи качок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.