Кошти підприємств, їх кругообіг та обіг. Основний та обіговий капітал.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб’єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року №436 –ІУ та іншими законами.

Підприємство– самостійний суб’єкт господарювання, створений для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково – дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими(незалежно від форми власності) визначаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. Усі інші підприємства визначаються середніми.

Господарськими товариствамивизначаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та /або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У статті 80 Господарського кодексу України визначаються такі види господарських товариств:

- акціонерні товариства(відкриті або закриті), які мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій;

- товариства з обмеженою відповідальністю,що мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном; учасники товариства несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів;

- товариства з додатковою відповідальністю,статутний фонд яких поділений на частки визначених установчими документами розмірів і які несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності, учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників;

- повні товариства,всі учасники яких відповідно до укладеного договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном;

- командитні товариства,в яких один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

У статті 120 Господарського кодексу України визначаються такі організаційно – правові форми об’єднань підприємств:

- асоціація –договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств – учасників асоціації;

- корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

- консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково – технічних, будівельних проектів тощо);

- концерн - статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання , з централізацією функцій науково – технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Підприємство може бути учасником промислово – фінансової групи (ПФГ). ПФГ є об’єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

Суб’єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств) визнається холдинговою компанією.Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю – підпорядкування відповідно до вимог законодавства.

У світовій практиці розрізняють три основні організаційно – правові форми підприємницької діяльності.:

- одноосібне володіння– це підприємство, власником якого є фізична особа або сім’я. Одноосібне володіння досить поширене в країнах з ринковою економікою. Так, у США близько 80% усіх підприємницьких одиниць є одноосібним володінням, їхня частка становить 10 – 14% фінансового обсягу всього американського бізнесу;

- партнерство (товариство)передбачає об’єднання капіталів декількох осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні;

- корпорація(акціонерне товариство) є домінуючою формою підприємницької діяльності. Її власниками є акціонери, що несуть обмежену вілповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Одна частина прибутку розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга – нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування (повторні вкладення коштів, одержаних як дохід від інвестицій)об’єднання

Для того, щоб функціонувало те чи інше підприємство, воно повинно володіти певними коштами ( капіталом ). Кошти підприємств здійснюють кругообіг та обіг.

Підприємство насамперед авансує кошти для придбання факторів виробництва. Для цього потрібно вийти: а) на ринки засобів виробництва; б) на ринок праці для придбання необхідної за кількістю і якістю робочої сили. Отже, для нового підприємства капітал починає свій рух у сфері обігу як грошовий капітал, функцією якого є придбання елементів продуктивного капіталу. За наявності засобів виробництва і робочої сили розпочинається виробничий процес.

На другій стадіївідбувається продуктивне споживання засобів виробництва і робочої сили, тобто здійснюється виробництво, результатом якого є нові товари. На цій стадії продуктивний капітал перетворюється в товарний капітал. Після цього капітал знову повертається у сферу обігу.

На третій стадіїнові товари реалізуються на ринку. Для підприємців це означає, що товарний капітал перетворюється в грошовий, тобто знову набуває своєї первісної, вихідної форми. Особливість полягає лише в тому, що одержана сума грошей перевищує ту суму, яка була на першій стадії. За визначенням К. Маркса у ній міститься додаткова вартість.

Отже, капітал проходить три стадії і набуває відповідно трьох форм – грошової, продуктивної і товарної. Такий послідовний рух називають кругообігом капіталу.

Формула кругообігу капіталу така:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Витрати виробництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.