• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Повна економічна оперативно-господарська

МЕТА

МЕТА

Схема 1. Поняття підприємства

Отже, з організаційно-економічної точки зору підприємство являє собою сукупність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, належним чином організованих для виробничої, комерційної діяльності підприємства, виконання інших робіт з метою задоволення потреб ринку та одержання прибутку. Іншими словами, підприємство - це господарюючий суб'єкт, метою і завданнями якого є підприємницька діяльність;

б) правової. Важливим моментом є питання про право підприємства приймати рішення за усіма видами та результатами своєї діяльності, нести відповідальність за свої дії. З цієї (правової) точки зору підприємство виступає як самостійний суб'єкт ринку, що господарює. У противному випадку це буде вже не підприємство, а господарська одиниця. При цьому треба зазначити, що самостійність підприємства може бути двоякою: повно економічна та оперативно – господарська.

	Самостійна діяльність

Схема 2. Види самостійності підприємства

Саме підприємства виробляють, транспортують, реалізують товари, здійснюють інші види підприємницької діяльності, необхідні для ринку і суспільства. Виходячи з цього, можна сформулювати основні ознаки підприємства:

- суб'єкт, що господарює, (займається тим чи іншим видом
діяльності, повинне мати визначену систему організації колективу працівників, свою структуру, технологію і порядок управління);

- організаційна єдність (усе повинно бути відповідним чином оформлене і відображено в установчих документах);

- майнова відповідальність (відповідальність за свої дії і зобов'язання);

- власне ім'я (назва) - це, здавалося б, чисто формальна зовнішня ознака, є дуже істотною. Під певною назвою підприємство здійснює свої функції, зовнішні зв'язки, складає комерційні угоди та виступає в судових органах як у якості позивача так і відповідача.

Підприємство як організаційна одиниця, що здійснює господарсько-фінансову діяльність, існує в усіх економічних системах і типах економічних відносин. Однак характер функціонування підприємства і його організаційно-правовий статус істотно відрізняється.

Таблиця 1. Основні відмінні риси двох економічних відносин

Командно-адміністративна економіка являє собою жорстку економічну систему, в якій практично всі види діяльності регулюються державою. Характерними рисами економічних відносин є: високий ступінь державного регулювання, тотальне державне планування, стимулювання ділянок господарського процесу не за реальні результати діяльності, а за виконання планових завдань, перевага державної власності.

Ринкова економіка, переваги якої доведені світовим досвідом, характеризується вільним підприємництвом суб'єктів, що господарюють. Основним принципом регулювання діяльності підприємств є саморегулювання з мінімально-необхідним (у залежності від ступеня зрілості і розвиненості ринкових відносин) ступенем державного регулювання. Переважаючим видом власності є приватна власність, а основною цільовою функцією діяльності - одержання прибутку.

Таким чином, підприємства в умовах ринку є незалежною одиницею, що господарює, діяльність якої передбачає свободу власників підприємства в розподілі і використанні отриманого прибутку, розпорядженні майном і капіталом.

Господарський кодекс України законодавчо закріпив нові принципи функціонування підприємств, що відповідають умовам ринкової економіки, цілком змінив їхні права і повноваження у всіх аспектах життєдіяльності підприємств. Отже, згідно із законодавчими документами підприємство самостійно:

- планує свою діяльність і визначає перспективи її розвитку, виходячи з попиту на свою продукцію (послуги), рівня конкурентоспроможності;

- здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) з постачальниками;

- реалізує свою продукцію, інші матеріальні цінності на основі прямих угод зі споживачами, через товарні біржі, мережу власних торгових підприємств та ін.;

- самостійно або на договірній основі встановлює ціни на свою продукцію, роботи, послуги, майно, крім випадку державного регулювання цін на особливо значущі види продукції;

- визначає чисельність і структуру працівників;

- вибирає форми і системи оплати та стимулювання їхньої праці, з огляду на встановлені мінімальні соціальні гарантії; встановлює співвідношення розрахункових кредитних і касових операцій; визначає характер і умови використання своїх вільних грошових коштів;

- здійснює (за наявності відповідних ліцензій) зовнішньоекономічну діяльність, отримує і використовує валютну виручку, а при необхідності – кредити від іноземних партнерів;

- проводить різні операції з цінними паперами (випуск, реалізація, покупка);

- визначає напрямок і обсяг використання отриманого прибутку.

Таким чином, найважливішими вимогами, що виставляються до діяльності підприємства в сучасних умовах є:

- самоокупність, рентабельність і самофінансування свого розвитку;

- матеріальна відповідальність за результати господарювання;

- законослухняність та легітимність діяльності.

Підприємство здійснює свою діяльність за рахунок власних фінансових ресурсів, а також кредитів. Відповідальність за їхнє своєчасне погашення та виплату відсотків з них у повному обсязі покладається на підприємство. Держава не відповідає за борги підприємства, тому обсяги його діяльності, рівень рентабельності мають бути достатніми для своєчасного та повного виконання всіх зобов’язань (перед бюджетом, постачальниками, робітниками, власниками, банками). Підприємство несе всю повноту відповідальності за прийняття рішення, ризикуючи всім своїм майном у випадку неправильно прийнятого рішення. Формами матеріальної відповідальності за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції є штраф, пеня, а також відшкодування заподіяних збитків.

2. Торговельне підприємство як суб’єкт ринкових відносин

Центральною ланкою господарського механізму в торгівлі виступає торговельне підприємство, яке являє собою самостійний господарюючий суб’єкт з правами юридичної особи і здійснює комерційну, інвестиційну та інші види діяльності з метою одержання відповідного прибутку. Діяльність підприємства здійснюється, як правило, на основі Статуту, що затверджується власником майна. У Статуті підприємства вказується назва підприємства, його місце розташування, предмет і мета діяльності, органи управління підприємством, порядок їхнього формування, компетенція і повноваження трудового колективу, порядок утворення майна, характер організації трудових відносин, членства, умови реорганізації і припинення діяльності підприємства. Функціональний статус підприємства полягає у тому, що воно призначене здійснювати закупівлю, переміщення, зберігання і реалізацію споживчих товарів. Торговельне підприємство може здійснювати також інші види господарської діяльності, які не є головними, але повинні відповідати законодавству і бути передбачені його статутом. В процесі своєї діяльності підприємства повинні дотримуватися певних вимог у відповідності до діючого законодавства України: визначати і формулювати причину створення і функціонування, мету господарської діяльності, розробляти стратегію і тактику розвитку підприємства, забезпечувати ефективне використання ресурсного потенціалу, бути суб’єктом ринкових відносин. На основі місії (свого призначення) підприємства обирають генеральну мету та визначають загальні цілі і завдання, вирішення яких необхідне для досягнення поставленої мети. Цілі підприємства повинні бути чітко сформульовані для кожного виду його діяльності. Генеральною і стратегічною метою будь-якого підприємства є отримання прибутку - необхідного фінансового результату та обов’язкової умови функціонування підприємства в ринковій економіці. Проте, виходячи з конкретних умов на кожному даному етапі, цілями розвитку торговельних підприємств можуть бути збереження і збільшення частки на ринку, завоювання помітнішого місця в регіоні або галузі, мінімізація витрат і та ін. Для досягнення своєї мети торговельні підприємства повинні орієнтуватися на попит покупців, повніше задоволення їх потреб і тим самим сприяти забезпеченню благополуччя населення і суспільного прогресу.

Одна із вимог щодо діяльності підприємства – вибір форми господарювання. Найбільш прийнятною і необхідною формою в ринкових умовах вважається підприємництво, яке основане на повній самостійності, ініціативі, власному ризику, повній відповідальності за втрати і збитки, спрямоване на виконання робіт з метою отримання прибутку. Значення торговельного підприємства полягає у тому, що воно є важливою ланкою економічної системи держави, в якій розв’язується одна з економічних проблем, а саме – доведення товарів до споживача. Напрями діяльності: вивчення ринку товарів; комерційна діяльність; економічна діяльність (стратегічне і поточне планування, ціноутворення, облік і звітність); соціальна діяльність; матеріально-технічне забезпечення реалізації товарів на підприємстві; після продажний сервіс.

Підприємство, як суб’єкт господарювання, надає робочі місця, виплачує заробітну плату, сплачує податки. Реалізація підприємством товарів народного споживання і послуг здійснюється при використанні на підприємстві певних технологій, матеріальних ресурсів, кадрового потенціалу.

Найважливішими завданнями підприємства є: отримання прибутку власником підприємства, забезпечення споживачів відповідними товарами, забезпечення персоналу підприємства заробітною платою, нормальними умовами праці і можливістю професійного зростання. У залежності від інтересів власників, розмірів капіталу, впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, визначаються завдання підприємства.

Внутрішнє середовище підприємства – це персонал, засоби виробництва і грошові ресурси. Результатом взаємодії компонентів внутрішнього середовища є виторг від реалізації товарів і послуг.

Зовнішнє середовище, яке безпосередньо визначає ефективність роботи підприємства, - це перш за все населення, що обслуговується підприємством і є споживачем товарів, постачальники, а також державні органи законодавчих і контролюючих функцій. Практично всі складові зовнішнього середовища належать до неконтрольованих функцій з боку підприємства. Але разом з тим підприємство може не тільки пристосовуватися до змін зовнішнього середовища, але й певною мірою впливати на нього.

Право постановки завдання перед персоналом залишається за власником підприємства незалежно від його статусу – приватна особа, державні органи чи акціонери. Приватна особа, виходячи з власних інтересів, цілей, пріоритетів, не тільки володіє правом, але й змушена формулювати і ставити завдання перед колективом підприємства.

Діючі в галузі економіки державні закони визначають лише компетентність і межі зовнішнього втручання в роботу підприємства, але не усувають це втручання. Приватні, кооперативні, акціонерні та інші підприємства не звільняються від державного контролю, який ведеться за:

- доходами підприємства і сплатою ним податків;

- санітарним станом на підприємстві;

- призначенням і технічним рівнем товарів, що реалізуються;

- правовим захистом найманого персоналу і деякими іншими сторонами діяльності підприємства.

Місцеві органи самоврядування не мають права втручатися у внутрішні господарські і адміністративні функції підприємств. Вони можуть діяти лише як органи контролю правомірності господарської діяльності підприємства, вносити свої пропозиції і вимагати виконання керівництвом підприємства чинного законодавства України.

У діяльності торговельних підприємств існують різні зовнішні обмеження, які обов’язково необхідно враховувати, а саме:

- обмеження, обумовлені товарними, енергетичними й іншими ресурсами;

- обмеження, обумовлені попитом (обсяг реалізації не може бути більшим за платоспроможний попит, товарообіг може бути меншим або дорівнювати обсягу купівельного попиту);

- бюджетні (фінансові) обмеження, тобто грошові витрати підприємства мають бути меншими або дорівнювати грошовим ресурсам (сумі грошових фондів і грошових доходів підприємства);

- тимчасові обмеження, пов’язані з інфляцією, викликає необхідність максимально прискорювати оборотність грошової готівки підприємства з метою запобігання її знеціненню.

Обмеження, обумовлені попитом:

Обмеження, обумовлені ресурсами:

Фінансові обмеження:

Схема 3. Основні обмеження функціонування підприємства

Описані обмеження мають місце під час функціонування підприємства в будь-який економічній системі, однак характер і ступінь їхнього впливу на господарську діяльність підприємства істотно відрізняються. Ринкова економіка, що надає підприємствам всю свободу господарювання, вимагає від них неухильного додержання відповідних вимог. Підприємство має бути платоспроможним та ліквідним кожного періоду, інакше воно рано чи пізно стане банкрутом; може розраховувати тільки на власні можливості в утворенні і отримані фінансових ресурсів, а при використанні залучених – чітко контролювати можливості їх погашення. Фінансове обмеження визначає необхідний рівень ефективності господарської діяльності та є стимулом до його росту. Щодо обмежень обумовлених ресурсами, то в сучасних умовах підприємство в будь-який момент може забезпечити себе всім необхідним, якщо, звичайно, для цього воно має необхідні грошові кошти. Тобто в умовах ринкових відносин основним обмеженням є не обсяг необхідних ресурсів, а ціни на них.

3. Сутність і зміст економічної роботи в торговельному підприємстві

Економічна робота в підприємстві є комплексом (сукупністю) управлінських дій, спрямованих на розвиток економіки підприємства, досягнення високого рівня рентабельності, ефективності використання ресурсного потенціалу, забезпечення платоспроможності, фінансової стійкості і незалежності.

Економічну роботу можна умовно розділити на два види: аналітичну і планову. Перший вид роботи здійснюється у формі економічного аналізу. Це система спеціальних прийомів і методів вивчення господарсько-фінансової діяльності торговельних підприємств в їх багатоманітних зв’язках і залежностях. Предметом економічного аналізу є господарсько-фінансові процеси, що відбуваються в підприємстві в період його діяльності. Головним в економічному аналізі є пошук відповіді на питання: як працювало підприємство, здійснювало господарську діяльність і які її результати.

Весь економічний аналіз побудований на подвійному порівнянні підсумків звітного періоду:

- порівняння з плановими завданнями, передбаченими на звітний період, що дає можливість визначити ступінь виконання планових завдань;

- порівняння з показниками аналогічних періодів попередніх одного або декількох років, що дає змогу виявити динаміку (тенденції і закономірності) в розвитку підприємства та визначити темп зміни економічних показників діяльності підприємства.

Основними завданнями економічного аналізу є:

- перевірка виконання планових завдань за всіма показниками господарської діяльності підприємства;

- виявлення причин (чинників), що вплинули на відхилення звітних (очікуваних) даних від планових завдань;

- встановлення змін, які відбулися в діяльності підприємства за період, що аналізується;

- виявлення причин відхилень від даних за базисний період;

- розкриття невикористаних резервів;

- вивчення й узагальнення передового досвіду;

- розробка заходів щодо поліпшення господарсько-фінансової діяльності підприємства.

В процесі діяльності торговельних підприємств аналізуються всі основні економічні показники, а саме: обсяг і структура товарообігу, товарні запаси, товарне забезпечення, чисельність працівників і фонд заробітної плати, витрати підприємства, валовий прибуток (торговельний дохід), прибуток та рентабельність підприємства тощо. Для аналізу використовуються дані бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку самого підприємства; показники передових підприємств з приблизно однаковими умовами роботи; матеріали раніше проведених обстежень і документальних ревізій; поточна інформація. При аналізі використовують абсолютні (вартісні, натуральні) і відносні (відсотки, індекси, питома вага, коефіцієнти) величини. У процесі аналітичної роботи застосовуються різні способи економічного аналізу: способи первинної обробки економічної інформації (порівняння, групування показників, середні величини, деталізація та ін.); способи факторного аналізу (ланцюгові підстановки, спосіб різниць, індексний, інтегральний способи); балансова погодженість показників, економіко-математичні методи.

Проте аналіз господарської діяльності торговельних підприємств не повинен обмежуватися тільки визначенням ступеня виконання плану, розрахунком відхилень від базисного періоду, виявленням недоліків у їх роботі. Аналіз повинен бути перш за все дієвим. Його завдання – вказати засоби для усунення виявлених недоліків, розкрити невикористані резерви і ресурси, розробити заходи щодо підвищення ефективності роботи торговельних підприємств.

Другий вид економічної роботи в підприємстві – планування господарської діяльності, процес розробки планів.

План – це образ, модель майбутнього стану підприємства, система заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети і завдань. Розрізняють оперативне планування, поточне, стратегічне (перспективне) і планування бізнесу. Бізнес-план – документ, що містить обґрунтування дій, які необхідні для здійснення якогось комерційного проекту або створення нового підприємства.

Планування розглядається як господарське передбачення і програмування, основане на детальних розрахунках. У плані підприємства, з одного боку, міститься завдання для кожного працівника, а з іншого - розпорядження для керівників про управлінські рішення, які вони повинні приймати поетапно.

Планування має важливе значення для діяльності торговельного підприємства і передбачає:

- перспективу розвитку підприємства;

- раціональніше використовування ресурсів;

- зниження комерційного ризику і уникнення банкрутства;

- проведення на підприємстві науково-технічної політики;

- оновлення й розширення асортименту реалізованих товарів з урахуванням кон’юнктури ринку;

- комплексне, якісне і своєчасне вирішення різноманітних завдань управління.

Технологія планування включає: визначення і обґрунтування основної мети та завдань підприємства; встановлення конкретних показників і завдань, необхідних для досягнення поставленої мети; деталізацію завдання щодо видів і обсягів роботи, конкретних робочих місць і термінів виконання; детальні розрахунки витрат і результатів на весь період планування.

Для розробки планів потрібна зовнішня інформація, що включає прогнозні й маркетингові дані, і внутрішня інформація щодо: наявності торговельних площ і торговельного устаткування; методів продажу товарів; чисельності кадрів, їх професійного складу; фінансових ресурсів і можливості їх залучення.

Схема 4. Основні розділи і показники торговельно-фінансового плану підприємства

Досягнення ефективної діяльності передбачає тісну узгодженість різних сторін господарювання, зокрема:

- визначення планового обсягу і структури реалізованих товарів;

- визначення плану закупівлі товарів;

- ресурсне забезпечення діяльності підприємства;

- визначення величини основного і оборотного капіталу;

- планування чисельності та структури персоналу;

- планування витрат на оплату праці, продуктивності праці робітників;

- планування поточних витрат підприємства;

- планування доходів і прибутку;

- розрахунок потреби в інвестиціях та визначення напрямів їх використання;

Планове керівництво господарської діяльності охоплює не тільки розробку і затвердження плану, але і його виконання. Тому завершальним етапом планової роботи є організація оперативного контролю над виконанням плану.

Короткий виклад змісту економічної роботи характеризує її масштабність. Від результативності роботи економічної служби багато в чому залежить ефективність діяльності торговельних підприємств. Вона покликана здійснювати вплив на формування й виконання планових завдань, ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання режиму економії та оптимізації витрат підприємства, зміцнення фінансової дисципліни та збільшення запасу фінансової стійкості підприємства.

Питання для самоконтролю

1. Визначення поняття «підприємство» та його основні ознаки як юридичної особи.

2. Види підприємств залежно від форм власності.

3. Характерні особливості функціонування підприємства в різних економічних системах.

4. Принципи функціонування підприємства згідно із Господарським кодексом України.

5. Основні вимоги щодо діяльності підприємства в сучасних умовах..

6. Характеристика торговельного підприємства як суб’єкта і об’єкта ринкових відносин.

7. Мета та завдання торговельного підприємства.

8. Характеристика економічних обмежень, які визначають можливість і ефективність господарсько - фінансової діяльності підприємства.

9. Значення торговельного підприємства та напрями його діяльності.

10. Суть економічної роботи на торговому підприємстві.

11. Основні завдання економічного аналізу та його інформаційне забезпечення.

12. Зміст планово-економічної роботи на підприємстві.

13. Класифікація видів аналізу господарської діяльності.

14. Роль і значення планування на підприємстві.

ЛЕКЦІЯ № 2

Читайте також:

1. Активна та повна потужності
2. Бюджет як економічна і правова категорія
3. Бюджет як економічна категорія
4. Бюджет як економічна категорія
5. Бюджет як економічна категорія та його складові
6. Бюджет як економічна категорія.
7. Взаємозв'язок сукупного попиту та сукупної пропозиції. Макроекономічна рівновага
8. Визначення поняття системи. Економічна система як особливий клас систем
9. ВИРОБНИЧО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ТА ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА
10. Власність як економічна категорія
11. Власність як економічна категорія втілена в реальне економічне життя. Інтеграція виробництва — форма існування в реальному економічному житті усуспільнення виробництва.
12. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.

Переглядів: 1545