• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Торгівля та її значення в рішенні соціально – економічних завдань

План

1. Торгівля як галузь економіки. Функції торгівлі

2. Торговельне підприємство в умовах конкуренції

3. Державне регулювання діяльності торговельних підприємств

Література:

Л [1.c.17-28], [6.c.10-17, 20-24], [9.c.33-37, 56--60].

Л_д [3.c.26-43].

1. Торгівля як галузь економіки. Функції торгівлі

Торгівля - це галузь економіки країни, яка спеціалізується на реалізації товарів і поділяється на внутрішню ( гуртова торгівля, роздрібна торгівля) та зовнішню (експорт, імпорт). Внутрішня торгівля – це галузь національної економіки, особливий вид господарської діяльності. Вона є головною ланкою в системі споживчого ринку товарів і послуг, являється складовою частиною споживчого ринку, активним його учасником і організатором ринкових відносин.

Торгівля як галузь економіки:

– по-перше, являє собою частину сфери обігу товарів народного споживання;

– по-друге, виконує багатогранні зв’язки з одного боку з виробниками товарів, з іншого боку – з їх споживачами, тобто виконує функцію посередника міх ними;

– по-третє, через торгівлю як галузь, задовольняються інтереси як виробника, так і споживача товарів.

Торгівля як галузь має відокремлені основні фонди, оборотні кошти й спеціально підготовлену робочу силу.

Таким чином,торгівля – це галузь, що характеризується самостійністю, відокремленістю, являє собою ринок товарів народного споживання, де зустрічаються виробники і споживачі товарів.

Внутрішня торгівля являється посередником, вона закуповує товари, організує їхнє перевезення (пересування) формує торговельний асортимент товарів, реалізує товари. Торгівля товарами в процесі купівлі-продажу охоплює безліч відносин – це відносини між: торговими підприємствами і виробниками; торговими підприємствами і населенням; самими торговими підприємствами; підприємством і його працівниками; різними соціальними групами населення.

Через торгівлю реалізується більш 90 % фонду особистого споживання населення. Вона забезпечує основну частину надходжень готівки в банки держави. Торгівля виконує безліч функцій, які умовно можна розділити на дві основні (економічні і соціальні) і одну додаткову (таблиця 2).

Таблиця 2. Функції торгівлі

Значення торгівлі полягає в її двох основних функціях:

- функція реалізації продукції, створеної в процесі виробництва. Її суть полягає у тому, що торгівля реалізує створену у сфері виробництва продукцію і цим самим забезпечує безперервність процесу суспільного відтворення;

- функція доведення товарів до споживачів. Суть цієї функції полягає у тому, що вона задовольняє потреби населення в різних продуктах, одязі, взутті, предметах побуту тощо.

У процесі виконання своїх функцій торговельні підприємства надають різні торгові послуги. Успішний розвиток торгівлі робить великий вплив на економіку держави. Своєчасна реалізація товарів забезпечує повернення коштів, витрачених на виробництво продукції, і створює базу для чергового виробничого циклу. Торгівля може прискорити і уповільнити розвиток економіки держави. Торгівля впливає на формування фонду споживання. Чим повніше задовольняється попит, тим кращим буде фонд споживання і в цілому рівень життя населення. Поганий стан торгівлі, дорожчання процесу реалізації товарів негативно впливають на економіку країни.

Об’єктом, полем діяльності торгівлі є товарообіг, купівля-продаж товарів, рух товару, а також обслуговування покупців у процесі продажу товарів і надання послуг у період після продажної експлуатації технічно складних товарів.

Торгівля опосередковує всі економічні зв’язки ринкового господарства, кругообіг капіталу і процес відтворення. Для того, щоб здійснювати продаж товарів, торгівля виконує специфічні, технологічні і господарські операції, спрямовані на доставку і зберігання товарів, підготовку їх до продажу і ведення самого процесу продажу.

Внутрішня торгівля є однією з найважливіших сфер життєзабезпечення населення. З її участю вироблені товари одержують визнання споживачів, здійснюється ринкове узгодження товарної пропозиції і купівельного попиту. Внутрішня торгівля включає гуртову, роздрібну торгівлю і ресторанне господарство.

Гуртова торгівля здійснює продаж товарів великими партіями для виробничого споживання або перепродажу, забезпечує товарами роздрібну торгівлю. Основні задачі гуртових підприємств – це пошук постачальників для роздрібних підприємств і інших покупців, а також закупівля товарів у виробників, їхня доставка і збереження; формування торгового асортименту відповідно до вимог різних підприємств; маркетингове дослідження; інформаційне обслуговування. Мета діяльності - одержання прибутку. Гуртові підприємства виконують функції посередників (брокерські контори, підприємства – агенти) та організаторів гуртового обігу (товарні біржі, гуртовні).

Роздрібна торгівля здійснює продаж товарів одиничними предметами або їх невеликою кількістю кінцевому споживачу – населенню. Цей процес є завершальною ланкою руху товарів у сфері обігу. Основні задачі роздрібних підприємств – це задоволення попиту населення щодо асортименту і якості товарів, організація відповідного рівня обслуговування покупців з наданням різноманітних послуг. Мета комерційної діяльності - одержання прибутку. У чистому вигляді сутність торгівлі – це купівля заради продажу.

Відомо, що внутрішня торгівля слугує орієнтиром для визначення зовнішньоекономічної політики, особливо в довгостроковій перспективі. Перед внутрішньою і зовнішньою торгівлею стоять такі стратегічні цілі як сприяння формуванню стабільного внутрішнього ринку, розвиток вітчизняного виробництва і підвищення конкурентоздатності вітчизняної продукції, оптимальне поєднання експорту й імпорту. Торгівля є джерелом надходження грошових коштів у процес грошового обігу, відіграє важливу роль у фінансовій стабільності держави.

2. Торговельне підприємство в умовах конкуренції

В умовах ринкової економіки конкуренція є формою економічної боротьби між окремими суб'єктами ринку за кращі умови задоволення свого попиту, кращі умови та результати господарювання. Конкуренція проявляє себе в межах конкретної галузі (галузева конкуренція) та в межах усього народного господарства (міжгалузева конкуренція). Залежно від місцезнаходження підприємств - конкурентів, вона може бути внутрішньою і зовнішньою.

Галузева конкуренція передбачає суперництво окремих підприємств-продавців товарів і послуг у задоволенні потреб споживачів, в обсягах реалізації товарів і послуг, в межах обслуговування ринку і, відповідно, величині одержаного прибутку.

Міжгалузева конкуренція проявляється в боротьбі за найкращі умови одержання та використання ресурсів і капіталу ( у результаті чого останні з низькорентабельних галузей спрямовуються у високорентабельні сектори економіки), а також в суперництві між виробниками замінників товарів, які задовольняють одну і ту ж потребу споживача. На споживчому ринку підприємства торгівлі конкурують між собою, а також з товаровиробниками підприємств, які самі реалізують свою продукцію; іншими продавцями споживчих товарів, такими, як організований і неорганізований ринок. Об’єктом конкурентної боротьби є покупець та його купівельні фонди. Одночасно торговельні підприємства вступають у міжгалузеву конкуренцію з суб’єктами господарювання інших галузей та сфер економіки за необхідні матеріальні, трудові та фінансові ресурси, можливі обсяги і умови їх отримання. Особливе значення має міжгалузева конкуренція на фінансовому ринку. Кредитори та інвестори порівнюють ефективність та ризики господарювання підприємств різних галузей, оцінюють їх кредитоздатність та інвестиційну привабливість. Отже, можливість отримання кредиту або інвестиції залежить не тільки від ефективної діяльності окремого підприємства, а й визначається гостротою конкурентної боротьби та наявними конкурентними перевагами у використанні капіталу.

Основні п'ять умов конкуренції були визначені ще Адамом Смітом: кількість конкурентів повинна бути достатньою, щоб виникла боротьба за переваги; конкуренти повинні діяти незалежно і не бути в змові; всі економічні суб'єкти повинні володіти достатніми знаннями про ринкові можливості; потрібен час, щоб ресурси почали відповідати знанням про ринкові можливості; необхідна свобода дій на ринку, тобто свобода вступу економічних суб'єктів на ті чи інші ринки та вільний вихід з них.

Тип конкурентного середовища на окремому товарному, регіональному ринку чи їх сегментах обумовлює характер економічної взаємодії підприємств між собою і їхнє ставлення до покупців, визначає методи та ступінь конкурентної боротьби. Основними методами конкурентної боротьби між продавцями споживчого ринку є цінова і нецінова конкуренція.

При ціновій конкуренції основним засобом суперництва є зниження цін на свої товари в порівнянні з цінами на аналогічну продукцію інших продавців. У даному випадку торгове підприємство може використовувати переваги низьких витрат або свідомо йти на втрату прибутку для розширення своєї частини ринку. В сучасних умовах у країнах з розвиненою ринковою економікою відкрита цінова конкуренція може не використовуватися, тому що зниження цін в одного з продавців товару викликає аналогічні дії інших конкурентів, що не призводить до зміни позиції фірми на ринку, а лише зменшує прибутковість галузі в цілому.

При неціновій конкуренції більш вигідна позиція на ринку завойовується завдяки якісним характеристикам діяльності продавця, його особистому іміджу, додатковими умовами обслуговування та ін. Нецінова конкуренція включає: зміну властивостей існуючої продукції (товарів), надання їм нових властивостей та якостей; створення продукції (реалізація товарів), що задовольняють споживчий попит іншим чином або задовольняють потреби, що не існували раніше; оновлення асортименту товарів,що реалізуються з урахуванням потреб моди, престижу; удосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів (демонстрація, пакування, гарантійний ремонт та інше).

Сучасний стан конкуренції на споживчому ринку України характеризується переважним розвитком цінової конкуренції між окремими продавцями товарів. Причиною цього є зубожіння більшості верств населення, вкрай низький рівень доходів, низька вимогливість до якості торгового обслуговування.

Але на окремих сегментах ринку, при реалізації товарів, що орієнтовані на споживача із середнім та високим рівнем доходів, все більше (а іноді - визначальне) значення в боротьбі за покупця мають інструменти нецінової конкуренції. Конкуренція може набувати особливої форми й у зв'язку із використанням особливих методів забезпечення тих чи інших переваг на ринку (права на вигідне розташування підприємства, першочерговість забезпечення товарами, виняткове право на торгівлю визначеним видом продукції і т.д.).

Конкуренція в сфері торгівлі має певні особливості, характерні для галузі:

- підприємства торгівлі, особливо роздрібної, орієнтовані на територіально обмежений ринок, розміри якого залежать від місцезнаходження підприємства, його транспортної доступності для потенційних покупців;

- особливості конкуренції в торгівлі пов’язані з місцезнаходженням підприємств торгівлі, або так званою рентною перевагою. Ця перевага дає можливість одержувати додаткову вигоду через залучення більшої кількості покупців. Прикладом цього є розміщення торгових підприємств в районі транспортних розв’язок, що забезпечує вагоміший потік покупців у порівнянні з іншими аналогічними підприємствами, що не мають подібних переваг;

- особливий характер конкуренції пов'язаний з виконанням торгівлею функцій посередника між виробником та споживачем. Це вимагає від торгових підприємств вивчення, з одного боку, можливостей виробників, якісних характеристик товарів, що ними виробляються, врахування їх конкурентоздатності, з іншого – запитів споживачів, обсягу і структури платоспроможного попиту. Лише на основі аналізу цих факторів торгове підприємство може вирішити проблему підтримки своєї конкурентоспроможності;

- результати конкурентної боротьби торгових підприємств визначаються, перш за все, конкурентоспроможністю товарів, що реалізуються. Тому найбільше значення для перемоги в конкурентній боротьбі мають не внутрішні можливості підприємства, а характер його взаємодії з ринком товарних ресурсів: рівень цін та умови закупки товарів, можливості отримання цінових знижок, широта, глибина та оновленість асортименту, якість товарів, що закуповуються та інше. Ці фактори визначають стартові умови «боротьби за покупця», та, відповідно, збільшення обсягів реалізації товарів.

Індикатором конкуренції виступає сила, з якою продавець бореться за більш сильну позицію на ринку. Ця боротьба за кращу позицію для торговельних підприємств проявляється в прагненні кожного з них завоювати ширше коло покупців, отримати конкурентну перевагу, яка дозволить збільшити обсяг реалізації товарів і прибутку. Сила конкурентної боротьби залежить не тільки від кількості конкуруючих суб’єктів господарювання, кількості покупців, характеру встановлення цін. Згідно проведених досліджень, що стосуються питань конкуренції, стан конкурентної боротьби визначає взаємодія п’яти сил конкуренції:

- суперництво між діючими суб’єктами споживчого ринку охоплює різні сторони їх діяльності, включаючи рівень цін на товари, асортимент, технічні новинки, які застосовуються при обслуговуванні, якість обслуговування, гарантії, стимулювання покупців, економія часу і сил покупців тощо;

- загроза виникнення товарів або послуг – замінників (має місце лише на окремих сегментах товарного ринку, загроза виникнення замінювачів товарів посилює конкурентну боротьбу за купівельні фонди населення);

- загроза виникнення нових конкурентів (інтенсивність впливу цієї сили в торгівлі дуже висока, що обумовлено двома обставинами: по-перше, бар’єри для входження до галузі порівняно невеликі; по-друге, наявність великої кількості господарюючих суб’єктів, існуючий рівень конкуренції між ними, як правило, обумовлює неможливість організаційної протидії створенню нових підприємств);

- зміна економічного потенціалу постачальників (зміна кон’юнктури ринку товарних ресурсів, збільшення цін на закуповувані товари або зниження обсягів товарної продукції обумовлюють відповідну зміну інтенсивності конкурентної боротьби між торговельними підприємствами тому, необхідною умовою перемоги «за покупця» є перемога «за постачальника», оскільки саме вона дозволяє сформувати конкурентоспроможний асортимент товарів);

- зміна економічного потенціалу покупців (економічним потенціалом покупця є його платоспроможність, оскільки покупець самостійний у своїй економічній поведінці, то і вибір товару пов'язаний з його економічними інтересами, саме покупець визначає конкурентну перевагу одного торговельного підприємства над іншим і «голосує» за це своїми грошима.

Наявність фактора конкуренції на споживчому ринку обумовлює необхідність розробки конкурентної стратегії будь-якого підприємства та визначення типу його конкурентної поведінки. В економічній літературі виділяють три типи конкурентної поведінки: креативний (дії конкурентів орієнтовані на пошук нових конкурентних переваг за рахунок нового асортименту товарів, принципових змін в технології товаропостачання, нових форм, методів збуту, реклами та ін.), пристосовницький (передбачає максимально швидку зміну організації торговельної діяльності в разі відповідних змін у підприємствах-конкурентах, підприємство орієнтується на копіювання досягнень конкурентів); забезпечую чий або гарантуючий (орієнтований на збереження досягнутих конкурентних позицій за рахунок систематичних дій з підтримки та удосконалення бізнесу, підприємство орієнтовано на максимальне опанування існуючими можливостями щодо використання наявних ресурсів).

Конкурентна стратегія підприємства – це програма дій, спрямована на дослідження потенційних конкурентів, визначення стану та перспектив розвитку конкурентної боротьби, її форм та методів; дослідження конкурентних переваг та конкурентної позиції підприємства, перспектив їх зміни; обґрунтування типу конкурентної поведінки і методів конкурентної боротьби.

Підприємства, які працюють у межах певної ринкової ніші, орієнтують свою конкурентну стратегію на захист ніші від проникнення конкурентів за рахунок удосконалення технологічної, асортиментної, збутової, сервісної, а також політики індивідуалізації споживчого попиту.

3. Державне регулювання діяльності торговельних підприємств

В умовах ринкових відносин інтереси виробників та споживачів задовольняються у вільній грі сил попиту та пропозицій через механізм цін на ринку, підприємства отримують максимальну свободу підприємницької діяльності. Система ринкової саморегуляції діяльності господарюючих суб'єктів, вільне формування виробництва на нерегульованих ринках сприяє ефективному розподілу ресурсів, оптимальному використанню досягнень науково-технічного прогресу; забезпечує найбільш повне задоволення різноманітних потреб населення в товарах і послугах, підвищення їхньої якості, що, в кінцевому результаті, приведе до росту добробуту населення України. Але, слід констатувати, що в чистій формі вільна економіка не існує в жодній країні світу, скрізь ринковий механізм доповнюється і коригується системою державного регулювання. Необхідність державного регулювання ринкового механізму обумовлюється негативними наслідками, що можуть мати місце та повинні бути попередженими або обмеженими.

Основними недоліками ринкового механізму є: відсутність економічного механізму захисту навколишнього середовища та регулювання використання ресурсів , що належать всьому людству; ігнорування потенційно негативних соціальних наслідків рішень, що приймаються; сприяння виникненню масового безробіття та майнової нерівності; відсутність забезпечення фундаментальних досліджень в науці, розвитку освіти, культури, безкоштовної охорони здоров’я, виробництва соціально-необхідних товарів за низькими цінами; схильність до нестабільного розвитку, загострення соціальної напруженості в суспільстві, виникнення інфляційних процесів у державі.

Наведені недоліки ринкового механізму визначають необхідність вирішення цих проблем через механізм державного регулювання. Взаємодія держави і підприємства показана схемою 5. Характер взаємовідносин підприємств і держави визначений Господарським кодексом України. Законодавством визначено, що держава гарантує дотримання прав і законних інтересів підприємства. Підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності має право за власною ініціативою приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Втручання в діяльність підприємства з боку державних, громадських організацій, політичних партій недопустиме.

Державне регулювання являє собою форму впливу на підприємства з метою забезпечення відповідності їх діяльності соціально-економічній політиці держави і здійснюється у формі розробки та прийняття відповідного законодавства, яке регламентує окремі аспекти діяльності підприємств. Вплив держави на економіку підприємства (схема 6) здійснюється:

- у формі прямого державного регулювання діяльності підприємств (реалізуються через визначені законом вимоги до діяльності підприємств, обов’язкові для виконання всіма підприємствами);

- через непрямі (економічні) форми впливу (об’єднують законодавчі рішення, які економічно стимулюють підприємство здійснювати свою діяльність у відповідності до інтересів держави).

Пряме державне регулювання діяльності торговельних підприємств здійснюється через механізм:

- державної реєстрації створення підприємств і контролю державних органів за дотриманням порядку затвердження підприємства, відповідністю засновницьких документів вимогам законодавства;

- державного контролю якості продукції;

- дотримання підприємством трудового законодавства України;

- обов’язкового дотримання підприємством соціального законодавства;

- антимонопольного контролю над діяльністю підприємств;

- державного контролю цін, які визначають масштаб цін в економіці, контролюють ціни на продукцію монополістів підприємств і забезпечують соціальну захищеність населення України;

- державного регулювання правил продажу окремих видів товарів, умов зберігання і реалізації;

- державного контролю дотримання умов і норм охорони праці і техніки безпеки, санітарних норм і ін.;

Д Е Р Ж А В Н Е

Ринкова

САМОРЕГУЛЯЦІЯ

Р Е Г У Л Ю В А Н Н Я

Схема 5. Взаємодія держави та підприємства в умовах ринкових відносин

Схема 6. Форми та зміст впливу держави на економіку підприємства

- обов’язкового дотримання державного порядку ведення бухгалтерського обліку і статистичної звітності, обчислення та сплати встановлених законодавством податків до бюджету, відрахувань до позабюджетних фондів.

За невиконання вимог держави підприємство несе відповідальність у вигляді економічних санкцій або шляхом відшкодування заподіяної шкоди, а посадові особи несуть дисциплінарну, матеріальну та карну відповідальність. В окремих випадках може бути прийнято рішення про часткове або повне припинення діяльності підприємства.

Непряме регулювання діяльності підприємств може здійснюватися в таких формах:

- розміщення на підприємствах державної і інших форм власності замовлень на виробництво найважливіших видів продукції і споживчих товарів з гарантованим фінансовим і матеріально-технічним забезпеченням. Це стосується підприємств, які, окрім продажу товарів, здійснюють виробництво продукції;

- введення системи прогресивного оподаткування трудових доходів працівників підприємства з метою створення матеріальних умов для дотримання необхідного рівня добробуту соціально незахищених верств населення;

- введення системи державного регулювання розмірів заробітної плати;

- диференціація податкових ставок на окремі види діяльності підприємств і введення системи податкових пільг для стимулювання виробничої діяльності, створення нових і малих підприємств, розвиток соціальної інфраструктури підприємств та ін.;

- створення зацікавленості у встановленні можливостей прискореної амортизації основних фондів підприємства з урахуванням стимулювання його інвестиційної діяльності;

- стимулювання розвитку малих підприємств шляхом надання пільг при оподаткуванні, отриманні державних кредитів;

- регулювання експортно-імпортних і бартерних операцій підприємств через механізм ліцензування, митного і валютного законодавства з урахуванням захисту споживчого ринку України та його підприємств.

Відсутність директивних вказівок державних органів підприємствам, застосування переважно економічних методів впливу, відсутність суб'єктивного підходу до умов роботи окремих підприємств, захист судом інтересів підприємств від посягань державних чиновників, захист комерційної таємниці підприємства - це характерні риси взаємодії підприємства і держави в ринковому середовищі. Держава регламентує окремі аспекти діяльності підприємств, зацікавлена в активному розвитку як ринкової економіки в цілому, так і кожного конкретного підприємства України. Вона бере на себе обов’язки по захисту підприємств, економічній та військовій безпеці, гарантує дотримання прав і законних інтересів підприємства, забезпечує фінансову стабільність в економіці країни.

Питання для самоконтролю

1. Сутність торгівлі як галузі економіки.

2. Структура внутрішньої торгівлі України та її ознаки.

3. Характеристика функцій торгівлі.

4. Сутність конкуренції, суб'єкти та об'єкти конкурентної боротьби.

5. Основні методи конкурентної боротьби та їх сутність.

6. Характерні особливості конкуренції в сфері торгівлі.

7. Стан конкурентної боротьби та взаємодія п’яти сил конкуренції.

8. Характеристика типів конкурентної поведінки, їх вплив на формування стратегічних цілей підприємства.

9. Державне регулювання діяльності торгового підприємства, його доцільність­ чи недоцільність у ринковій економіці.

10. Характер взаємодії держави та підприємства в умовах ринкових відносин.

11. Основні недоліки ринкового механізму.

12. Форми впливу держави на економіку підприємства.

13. Характеристика механізму прямого державного регулювання діяльності підприємства.

14. Форми здійснення непрямого державного регулювання діяльності підприємства

.

ЛЕКЦІЯ № 3

Читайте також:

1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
2. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. I визначення впливу окремих факторів
5. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
6. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
7. II. Поняття соціального процесу.
8. Internet- торгівля , бізнес- портали, аукціон, Internet-банкінг
9. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
10. Iсторичне значення революції.
11. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
12. Ocнoвнi визначення здоров'я

Переглядів: 1161