• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості процесу формування майна

Підприємство зацікавлене в найбільш ефективному проведенні кожного етапу формування свого майна, оскільки кожен етап має певні задачі, важливі для підприємства, формує передумови його нормальної життєдіяльності та розвитку.

Найбільше значення для майбутнього розвитку підприємства має процес первинного формування майна, оскільки саме на цьому етапі закладаються можливості або прискореного, ефективного розвитку, або стагнації та кризи розвитку підприємства. Взаємозв’язок і спрямованість розвитку підприємства та процесів первинного формування його майна залежать від того, як цей процес здійснюється: на основі стихійних рішень та дій або на базі цілеспрямованого управління.

Під управлінням процесом формування майна прийнято розуміти процес обгрунтування та реалізації конкретних організаційно-економічних заходів, спрямованих на формування такого майнового комплексу, який відповідає реальним потребам підприємства та створює базу для розв’язання його стратегічних завдань.

Управління формуванням майна в процесі створення підприємства потребує проведення наступної роботи, яка і відображає суть процесу управління.

Визначення необхідного обсягу та структури активів підприємства, що створюються.

Цей етап роботи потребує визначення (шляхом прогнозних розрахунків або експертизи) мінімально необхідної сукупності майна, необхідного підприємству для початку господарської діяльності, яка передбачена його Статутом. Потреба в первинному мані оцінюється як мінімальна і враховує лише той перелік майна, без наявності якого (у власності або у розпорядженні) підприємство не може розпочати свою діяльність.

Оцінка можливого обсягу та структури майна підприємства, які реально можуть бути сформовані.

Проведення цієї роботи базується на вивченні проекту засновницького договору щодо створення підприємства в частині, що відображає матеріально-речову форму засновницьких внесків. Підсумком такого аналізу має стати уявлення про структуру майна, з яким підприємство почне свою господарську діяльність, та ступінь його відповідності необхідній структурі майна.

Оцінка можливостей структурної трансформації.

Під структурною трансформацією розуміють процес перетворення однієї структури майна в іншу, якщо перша не задовольняє підприємство. Структурна трансформація передбачає зміну матеріально-речової форми засновницьких внесків шляхом продажу майна, що не є нагально необхідним для підприємства або взагалі не потрібне йому, з подальшою купівлею на отримані гроші тих елементів майнового комплексу, в яких дійсно зацікавлене підприємство.

Для оцінки можливості та реальності проведення структурної трансформації необхідно визначити:

- можливість реалізації частини майна, що отримана у формі засновницьких внесків, з точки зору наявності попиту;

- можливі ринкові ціни продажу та реалізаційні витрати, які доведеться профінансувати;

- очікуваний час на проведення продажу та отримання грошових коштів.

Проведений аналіз може дати різні результати:

1 варіант – структурна трансформація можлива і не потребує значних фінансових витрат та часу;

2. варіант – структурна трансформація можлива, але потребує значних фінансових витрат, що призводить до часткової втрати статутного капіталу;

3 варіант – структурна трансформація неможлива взагалі, оскільки передбачені проектом засновницького договору елементи майна підприємства не користуються попитом і не можуть бути реалізовані ні за яких умов.

Прийняття рішень стосовно проекту засновницького договору.

Залежно від отриманого результату можливі наступні напрямки дії.

При першому варіанті експертного висновку приступають до практичної реалізації структурної трансформації шляхом пошуку можливих покупців, укладення договорів купівлі-продажу та контролю за отриманням грошових коштів;

При отриманні другого варіанту експертного висновку необхідно поставити перед засновниками підприємства питання про необхідність збільшення статутного фонду (на розмір втрат засновницького капіталу, який можна очікувати), або про внесення змін в перелік майнових внесків (шляхом включення до нього дійсно необхідних елементів майна).

При отриманні третього варіанту експертного висновку необхідно поставити перед засновниками питання про докорінну зміну матеріальної форми засновницьких внесків, оскільки при такій структурі майна діяльність підприємства не може бути розпочата, статутні завдання підприємства – виконані.

Описана робота має проводитись на етапі розробки бізнес-плану створення нового підприємства і є (поряд з багатьма іншими факторами) запорукою успішного становлення підприємства та його без ризикового розвитку.

Формування майна, що знаходиться у розпорядженні підприємства, відбувається за рахунок використання різноманітних джерел фінансових коштів. Для їх системного розгляду джерела фінансових коштів класифікують так:

- внутрішні (власні) джерела фінансових коштів;

- зовнішні (позикові та залучені) джерела фінансових коштів.

Склад джерел фінансових коштів

торговельного підприємства

Внутрішні

Зовнішні

Чистий прибуток

Банківська позика

Амортизація основних засобів та нематеріальних активів

Поза банківські форми отримання позикових ресурсів

Кошти, що передані в статутний фонд підприємства (отримані за рахунок первинної емісії акцій)

Кошти, що отримуються в поповнення статутного фонду (додаткова емісія акцій)

Внутрішні і зовнішні джерела фінансових коштів різняться не лише місцем отримання капіталу (в рамках підприємства або поза ними). Від’ємності між групами джерел мають більш вагоме значення для нормального функціонування підприємства. Внутрішні та зовнішні джерела фінансових коштів (капіталу) відображаються в пасиві балансу підприємства. За розміром свого формування чи залучення, вони мають відповідати наявному майну підприємства, вартість якого відображена в активі балансу. Тобто на будь-яку дату виконується наступна рівність:

Активи (майно)=пасиви (джерела формування)

В процесі формування капіталу підприємства необхідно забезпечити не тільки потрібний обсяг капіталу, а й сформувати необхідну структуру капіталу (співвідношення між окремими групами джерел його формування).

Співставна характеристика внутрішніх та зовнішніх джерел

фінансування майна підприємства.

Головним критерієм оптимізації структури капіталу є максимізація прибутку, який залишається в розпорядженні власників підприємства після розрахунку з усіма кредиторами, при умові реалізації інших економічних інтересів власників (ризикованість діяльності, темпи зростання обсягів діяльності, збереження контролю тощо).

Зміни в структурі капіталу слід вважати позитивними при виконанні наступного співвідношення:

де - приріст витрат, пов’язаних з обслуговуванням позикового капіталу;

- приріст чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

В процесі формування структури капіталу необхідно також враховувати склад майна, необхідне підприємству, співвідношення між основними та обіговими активами. Оптимальне співвідношення між структурою активів та пасивів підприємства, яке називають “золотим правилом фінансування”.

Вимога до структури капіталу за джерелами формування

=

Власний капітал підприємства має по своєму обсягу перевищувати потребу у формуванні постійних активів. Це створює умови для формування власного обігового капіталу та є запорукою стабільного розвитку підприємства, його фінансового забезпечення, зниження ризикованості діяльності.

Необхідний розмір формування власного капіталу (Вк_необх) має відповідати наступній вимозі:

ВК_необх=ПА_необх+ВОбА_необх,

де ПА_необх – потреба у формуванні постійних активів;

ВОбА_необх – необхідний розмір формування обігових активів за рахунок власних фінансових ресурсів.

Під фінансовими фондами підприємства розуміють сукупність його власних коштів, яка має певний порядок формування та використання.

Облік кожного фінансового фонду підприємства ведеться на окремому рахунку. Надходження та використання коштів фонду відображає оборотна відомість за відповідним бухгалтерським розрахунком. Залишок коштів з окремих фондів знаходить відтворення у розділі “Власний капітал” пасиву балансу підприємства.

Відповідно до діючого законодавства та статуту підприємства, як правило, утворюються наступні фінансові фонди.

Склад фінансових фондів підприємства

Створення яких регламентується законодавством

Створення яких відбувається самостійно

Статутний фонд
	Фонд соціального розвитку

Фонд виробничого розвитку

Резервний фонд

Фонд заохочення

Фонд охорони праці

Фонд сплати дивідендів

Фонд індексації вартості основних фондів

Резерв на покриття майбутніх витрат

Фонд поповнення обігових коштів

Інші фонди спеціального призначення

Найбільш суттєве значення в процесі створення та діяльності підприємства має його статутний фонд.

Статутний фонд підприємства: форма, роль,

та розміри формування

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, статутний фонд – це сукупність вкладів (в грошовому виразі) учасників (власників) в майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності у розмірах, передбачених установчими документами.

Мінімальний розмір статутного фонду регламентований діючим законодавством тільки для господарських товариств та деяких спеціальних видів діяльності, як правило, пов’язаних з фінансовими операціями (банки, страхові компанії і таке інше). Для підприємств інших організаційно-правових форм господарювання обсяг статутного фонду визначається засновниками і залежить, насамперед, від виду та масштабу діяльності (в торгівлі – обсягів роздрібного товарообігу, розміру матеріальних ресурсів, необхідних для його забезпечення).

Сформований розмір статутного фонду підприємства не тільки забезпечує його необхідним стартовим капіталом, а й певним чином впливає на можливості зовнішнього фінансування (як правило, величина кредитів пов’язується з розміром статутного фонду підприємства), а також ділову репутацію, особливо при роботі з іноземними партнерами.

Розмір внесків в формування статутного фонду господарських товариств закріплює право засновника на відповідну частину майна підприємства в будь-який момент його діяльності (частина майна, що йому належить, визначається пропорційно до внеску до статутного фонду). Розподіл чистого прибутку між засновниками також проводиться пропорційно до внеску кожного з них до статутного фонду (якщо установчими документами не передбачений інший порядок розподілу прибутку). Тому співвідношення часток участі та порядок оцінки внесків до статутного фонду на стадії формування господарського товариства має виключно важливе значення.

Джерелами формування статутного фонду є власні грошові кошти, майно та інші активи засновників. Відповідно до Закону України “Про господарські товариства” внесками учасників та засновників господарських товариств можуть бути: будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні коштовності; цінні папери; права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність); грошові кошти, зокрема в іноземній валюті. Забороняється використовувати при формуванні статутного фонду бюджетні кошти, кредитні ресурси та кошти, залучені під заставу.

Розмір та порядок формування статутного фонду підприємства визначається засновниками та фіксується в установчих документах.

В процесі господарської діяльності власник підприємства має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду за власним розсудом, керуючись міркуванням про економічну доцільність. При цьому зменшення статутного фонду до величини, меншої за установлений мінімальний розмір на момент реєстрації, не допускається.

Джерела

формування статутного фонду підприємства

= +

Крім статутного фонду в процесі діяльності підприємства для нагромадження та використання коштів за певним призначенням утворюються певні фонди спеціального призначення, а саме:

Резервний фонд – для фінансування можливих збитків в процесі діяльності. Джерелом формування цього фонду є чистий прибуток підприємства. Його формування є обов’язковим тільки в акціонерних товариствах (щорічно в розмірах понад 5% чистого прибутку до досягнення 25% статутного фонду). В підприємствах інших організаційно-правових форм господарювання порядок формування та використання регламентується статутом підприємства.

Фонд коштів, що спрямовується на розвиток та удосконалення виробництва (фонд виробничого розвитку) – для фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства, фінансування капітальних вкладень у нове будівництво, реконструкцію, придбання обладнання та інше. Утворюється в порядку, передбаченому статутом за рахунок чистого прибутку та інших не заборонених джерел коштів.

Фонд коштів, що спрямовуються на соціальні потреби (фонд соціального розвитку) – для фінансування соціальних програм підприємства, які не мають певної персоніфікації (будівництво житла, утримання об’єктів соціально-культурної сфери, проведення соціальних заходів та інше). Утворюється за рахунок чистого прибутку в порядку, передбаченому статутом підприємства.

Фонд заохочення – для матеріального стимулювання за рахунок чистого прибутку робітників підприємства.

Фонд сплати дивідендів – для проведення дивідендних виплат згідно прийнятого рішення акціонерних зборів. Формується за рахунок чистого прибутку, а при його недостатності – за рахунок резервного фонду (для сплати дивідендів за привілейованими акціями).

Резерв на покриття майбутніх витрат та платежів – утворюється для рівномірного віднесення окремих видів витрат на витрати виробництва та обігу (на майбутню виплату відпускних, включаючи необхідні нарахування на них), на проведення ремонтних робіт (до ремонтного фонду), на підготовчі витрати підприємств з сезонним характером виробництва (збуту) та інше.

Фонд охорони праці – для фінансування заходів, пов’язаних з охороною праці робітників. Утворюється за рахунок витрат обігу в межах, передбачених законодавством, та чистого прибутку.

Фонд індексації балансової вартості основних фондів (додатковий капітал) - для відображення збільшення вартості основних фондів в зв’язку з проведенням їх індексації. Утворення цього фонду має бухгалтерське значення для компенсації зростання в активі балансу вартості основних фондів підприємства. За рішенням зборів акціонерів на суму індексації вартості основних фондів може збільшуватися статутний фонд підприємства, з відповідним зменшенням залишку фонду індексації.

Фонд поповнення обігових коштів та до оцінки товарно-матеріальних коштовностей – для відображення джерел та розміру поповнення обігових коштів в результаті щомісячної до оцінки товарно-матеріальних цінностей (згідно з цінами придбання, що діють під кінець звітного місяця).

Інші фонди спеціального призначення, які утворюються в порядку, що визначається підприємством самостійно.

Питання щодо самоконтролю знань

1. Які фактори внутрішнього та зовнішнього характеру впливають на формування майна підприємства?

2. Охарактеризуйте джерела фінансових коштів, які використовуються для формування майна торговельного підприємства.

3. Зробіть співставну характеристику внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

4. Як визначені відмінності впливають на прийняття рішень щодо формування структури майна і капіталу підприємства?

5. Визначте головний критерій оптимізації структури капіталу підприємства.

6. Розкрийте зміст “золотого правила фінансування”.

7. Як визначається необхідний розмір формування власного капіталу підприємства?

8. Що розуміють під фінансовими фондами підприємства?

9. Перелічіть фінансові фонди підприємства, які утворюються відповідно до діючого законодавства та статуту підприємства.

10. Дайте характеристику статутного фонду підприємства, визначте порядок його створення.

11. Як регламентується діючим законодавством розмір статутного фонду підприємств різних організаційно-правових форм господарювання та сфер діяльності?

12. Охарактеризуйте призначення, порядок створення та використання фондів спеціального призначення.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
4. II. Поняття соціального процесу.
5. IV. План навчального процесу.
6. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
7. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
8. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
9. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
10. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
11. Аграрне виробництво і його особливості
12. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.

Переглядів: 767