Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Кістки мозкового черепа

Тема: Анатомія кісток черепа та їх з’єднання

Лекція №3


 

План

1.Кістки мозкового черепа

2.Кістки лицьового черепа

3.З'єднання кісток черепа:

4.Вікові особливості черепа: череп новонародженої дитини

5.Череп у цілому:

склепіння

основа черепа ( внутрішня,зовнішня )

6.Топографічні утворення:

очна ямка

черепні ямки

носова порожнина

ротова порожнина

скронева ямка

підскронева ямка

крилопіднебінна ямка

Література:

Основна Л – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с. 122 - 138

Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1968., том перший.

Методичні вказівки для організації самостійної роботи студентів ,(алгоритми), тема “Кісткова система” с. 66 — 101 .

Збірник питань і завдань для контролю знань студентів с.11 — 12.

 

Череп (cranium)

поділяється на два відділи: мозковий і ли­цевий.

До кісток мозкового черепа відносяться:

не­парні кістки: потилична, клиноподібна, лобова, решітчаста

парні: скронева, тім'яна.

До кісток лицевого черепа відносяться:

парні кістки: верх­ньощелепна, вилична, піднебінна, сльозова, носова, нижня но­сова раковина

непарні кістки: леміш, нижньощелепна, під'язикова кістки.

Потилична кістка (os occipitale) має чотири частини: осно­вну, луску й дві парні бічні, великий потиличний отвір, який обмежений частинами цієї кістки. Основна, або базилярна, час­тина обмежує спереду великий потиличний отвір і має форму клина. На верхній внутрішній поверхні визначається схил, на середині нижньої (зовнішньої) поверхні міститься глотковий горбок. Основна частина спереду з'єднується з тілом клинопо­дібної кістки. Потилична луска — найбільша частина поти­личної кістки. Вона має опуклу зовнішню й вгнуту внутрішню поверхні. У середньому відділі зовнішньої поверхні луски ви­значається зовнішній потиличний виступ, в обидва боки від якого відходять верхні каркові лінії. Униз від зовнішнього по­тиличного виступу до потиличного отвору розміщується зовніш­ній потиличний гребінь, від середини якого в обидва боки від­ходять нижні каркові лінії.

На внутрішній поверхні луски знаходиться хрестоподібне підвищення, середина якого визначається як внутрішній по­тиличний виступ. Униз від хрестоподібного підвищення від­ходить внутрішній потиличний гребінь, в обидва боки і вгору відходять борозни, де залягають венозні пазухи: борозни попе­речної пазухи, борозна верхньої сагітальної пазухи. Перерахо­вані борозни поділяють внутрішню поверхню луски на чотири ямки, до яких прилягають потиличні частки великого мозку та півкулі мозочка. Потилична луска з'єднується з тім'яними кістками. Бічні частини мають дещо видовжену форму, на ниж­ній поверхні розміщені потиличні виростки, які зчленовують­ся з І шийним хребцем. Позаду від виростка визначається ви­росткова ямка, а в глибині її є непостійний отвір, де проходить вена, що відводить кров із вен порожнини черепа. Крізь товщу потиличних виростків, приблизно посередині, проходить канал під'язикового нерва, в якому проходить однойменний нерв. На зовнішній поверхні бічної частини є яремна вирізка, яка ра­зом з однойменною вирізкою кам'янистої частини скроневої кістки утворює яремний отвір. На внутрішній поверхні, ззаду від яремного відростка, розміщується борозна сигмоподібної пазухи. На мозкових поверхнях бічної частини з кожного бо­ку є борозна нижньої кам'янистої пазухи. Бічні частини з'єд­нуються зі скроневими кістками.

Лобова кістка (os frontale) утворює передні відділи скле­піння черепа. У ній розрізняють чотири частини: дві орбіталь­ні, носову, лобову луску.

Найбільша частина — лобова луска, яка на зовнішній опук­лій поверхні має два лобових горби. Спереду луска переходить у надочноямковий (надорбітальний) край, який латеральніше продовжується у виличний відросток і з'єднується з одноймен­ною кісткою. Вище і зовні від виличного відростка помітна скронева лінія. Вище від надочноямкового краю визначаються надбрівні дуги. Поміж ними розміщується ділянка надпереніс­ся. На надорбітальному краї, у його внутрішній третині є над­орбітальна вирізка, рідше тут визначається надорбітальний отвір. Носова частина має форму дуги. У середньому відділі цієї частини виступає вниз і вгору носова ость. Носова части­на з'єднується з носовими кістками й лобовим відростком верх­ньощелепної кістки.

Орбітальна (очноямкова) частина кістки обернена в по­рожнину орбіти й утворює її стінку. У її бічному відділі, біля основи виличного відростка, розміщена ямка сльозової залози. Між очноямковими частинами є глибока вирізка, яку заповнює решітчаста пластинка решітчастої кістки. Внутрішня поверх­ня лобової кістки вгнута, на ній визначаються артеріальні бо­розни, пальцеподібні втиснення.

У товщі лобової кістки розміщується лобова пазуха, яка може бути розділена кістковою перегородкою на дві (або біль­ше) різні за розміром частини. За допомогою отвору, який від­кривається у середній носовий хід, пазуха сполучається з по­рожниною носа.

Клиноподібна кістка (os sphenoidale) розміщується у цент­ральному відділі черепа. У цій кістці розрізняють: тіло, вели­кі крила, малі крила і крилоподібні відростки.

Тіло має форму куба з шістьома поверхнями. На верхній поверхні, яка обернена в порожнину черепа, знаходиться ту­рецьке сідло, у його середній частині є заглибина — гіпофізар-на ямка, де міститься гіпофіз. Попереду від турецького сідла міститься горбок сідла, позаду воно обмежене кістковою плас­тинкою, яка має назву спинки. На бічних поверхнях тіла з ко­жного боку є сонні борозни. Задня поверхня тіла переходить у схил. У тілі клиноподібної кістки є клиноподібна пазуха, яка містить повітря і за допомогою двох отворів сполучається з но­совою порожниною, відкриваючись у верхній носовий хід. Від верхньої поверхні тіла клиноподібної кістки відходять малі крила, в основі яких є зоровий канал. Верхня поверхня малих крил обернена в порожнину черепа, а нижня — в очну ямку. Великі крила клиноподібної кістки відходять від бічних повер­хонь тіла. У них розрізняють чотири поверхні і три краї. Верх­ня, мозкова, поверхня утворює передній відділ середньої череп ної ямки, на ній помітні пальцеподібні втиснення та артері­альні борозни. Крім мозкової поверхні на великих крилах розрізняють скроневу поверхню, яка бере участь в утворенні скроневої ямки, очноямкову (орбітальну) поверхню, яка утво­рює більшу частину зовнішньої стінки орбіти. Верхньощелеп­на поверхня бере участь у формуванні крилоподібної ямки. В основі крил виділяють три отвори: круглий, овальний і остистий. У великих крилах розрізняють такі краї: лобовий, тім'яний, виличний і лускоподібний. Між малими й великими крилами розташована верхня очноямкова щілина, яка з'єднує порожнину черепа з порожниною орбіти. Крилоподібні відрост­ки клиноподібної кістки відходять від місця з'єднання вели­ких крил із тілом клиноподібної кістки, вони спрямовані вниз. Кожний відросток утворений бічною і присередньою пластин­ками, а між ними знаходиться крилоподібна ямка. В основі крилоподібного відростка спереду назад проходить крилоподі­бний канал. Крізь усі отвори, щілини й канали клиноподібної кістки проходять судинно-нервові пучки.

Решітчаста кістка (os ethmoidale)розміщується у верхніх відділах порожнини носа і за формою нагадує неправильний куб. У кістці виділяють решітчасту і перпендикулярну плас­тинки та решітчастий лабіринт. Решітчаста пластинка за­лягає в горизонтальній площині в ділянці решітчастої вирізки лобової кістки й утворює верхню стінку носової порожнини, яка нараховує до ЗО—40 невеликих отворів, через які прохо­дять волокна нюхових нервів і судини. Перпендикулярна плас­тинка має дві частини — верхню і нижню. Верхня частина утво­рює півнячий гребінь, а нижня — передньоверхню частину пе­регородки носа. З обох боків від перпендикулярної пластинки розміщується решітчастий лабіринт, який складається з ре­шітчастих комірок, що містять повітря. Решітчасті комірки поділяють на передні та середні, які відкриваються у середній носовий хід, задні — у верхній носовий хід. Бічна стінка решіт­частого лабіринту представлена тонкою, гладенькою очноям­ковою пластинкою, яка утворює більшу частину присередньої стінки орбіти. На присередній стінці решітчастого лабіринту є два відростки, які звисають у носову порожнину: верхня і серед­ня носові раковини.

Тім'яна кістка (os parietale)утворює верхньобічний і верх­ній відділи склепіння черепа. Кістка має форму чотирикутни­ка, у ній розрізняють дві поверхні: зовнішню і внутрішню; чо­тири краї: потиличний, стріловий, лобовий і лускоподібний; чотири кути: потиличний, соскоподібний, лобовий і клинопо­дібний.

Паралельно стріловому (сагітальному) краю, на внутрішній поверхні тім'яної кістки знаходиться борозна верхньої стріло­вої пазухи. На соскоподібному задньонижньому куті — глибо­ка борозна сигмоподібної пазухи. Біля потиличного кута є ті­м'яний отвір, крізь який проходить венозний тім'яний випуск­ник. На внутрішній поверхні можна визначити пальцеподібні втиснення — відбитки рельєфу мозку і розміщених тут артері­альних борозенок. Зовнішня поверхня опукла, на ній визнача­ється тім'яний горб, нижче від якого є дві скроневі лінії. Ті­м'яні кістки за допомогою швів з'єднуються зі скроневою, ло­бовою, потиличною кістками.

Скронева кістка (os temporale)бере участь в утворенні ос­нови черепа і латеральної стінки його склепіння. У скроневій кістці знаходиться орган слуху і рівноваги. На зовнішній по­верхні кістки є зовнішній слуховий отвір, навколо якого роз­ташовані три частини кістки: лускова, кам'яниста, або піра­міда, і барабанна.

Лускова частина має форму пластинки із заокругленим краєм, який накладається на відповідний край тім'яної кістки у вигляді луски риби, звідки й пішла назва. Вона бере участь в утворенні бічних стінок черепа. На її внутрішній, мозковій, поверхні, яка трохи вгнута, визначаються артеріальна борозна і пальцеподібні втиснення. Зовнішня (скронева) поверхня гла­денька, і від неї відходить у горизонтальному напрямку вилич­ний відросток, який з'єднується з виличною кісткою й утво­рює виличну дугу. На нижній поверхні виличного відростка є нижньощелепна ямка, в яку заходять головка суглобового від­ростка нижньощелепної кістки, а попереду від ямки — сугло­бовий горбок, який запобігає вивиху головки нижньої щелепи наперед у разі значного відкривання рота. Барабанна частина має форму зігнутого кільця й утворює передню, нижню та част­ково задню стінки зовнішнього слухового ходу, що веде в серед­нє вухо, яке розміщене в товщі кам'янистої частини. Слід за­уважити, що в новонародженого зовнішній слуховий хід ще відсутній, і барабанна частина має форму барабанного кільця. Кам'яниста частина має форму трикутної піраміди, верхівка якої спрямована вперед і досередини, а основа зрощена з лус­коподібною і барабанною частинами. Вона має три поверхні: передню, задню і нижню, між якими розрізняють верхній, пе­редній і задній краї. Передня поверхня широка й гладенька, на середині цієї поверхні визначається дугоподібне підвищен­ня, поруч знаходиться невелика плоска ділянка — покрівля барабанної порожнини, під нею у глибині кістки знаходиться барабанна порожнина.

Біля верхівки кам'янистої частини розміщене добре вира­жене втиснення трійчастого нерва, де міститься трійчастий вузол. На задній поверхні кам'янистої частини є внутрішній слуховий отвір, який веде у внутрішній слуховий хід, де про­ходить присінково-завитковий і лицевий нерви. На нижній поверхні кам'янистої частини розміщується яремна ямка, в якій знаходиться верхня цибулина внутрішньої яремної вени. На задньому краї яремної ямки є яремна вирізка, яка разом з однойменною вирізкою потиличної кістки утворює яремний отвір. Спереду від яремної ямки є отвір, який веде у сонний канал, де проходить внутрішня сонна артерія. Назовні від яремної ямки міститься шилоподібний відросток. Назад і на­зовні від нього знаходиться масивний соскоподібний відрос­ток, до якого прикріплюється груднинно-ключично-соскоподібний м'яз. У соскоподібному відростку є повітроносні порож­нини, соскоподібні комірки. Найбільша з них — соскоподібна печера, яка сполучається з барабанною порожниною. Між ши­лоподібним і соскоподібним відростками розміщений шило-соскоподібний отвір, через який із порожнини черепа виходить лицевий нерв. У товщі кам'янистої частини знаходиться бара­банна порожнина зі слуховими кісточками і лабіринт (присін­ково-завитковий орган). Між передньою і задньою поверхнями кам'янистої частини визначається верхній край, по якому проходить борозна верхньої кам'янистої пазухи.

Уздовж заднього краю кам'янистої частини проходить бо­розна нижньої кам'янистої пазухи. Передній край утворює го­стрий кут з лускоподібною частиною, в якому знаходиться отвір м'язово-трубного каналу, що веде в барабанну порожни­ну. У цьому каналі розміщена хрящова частина слухової труби.


Читайте також:

  1. D) методу мозкового штурму.
  2. Вікові особливості черепа
  3. Г. Наслідки раніше перенесеного мозкового інсульту.
  4. ГОСТРІ ПОРУШЕННЯ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ
  5. ІІ. Філогенез черепа
  6. ІУ. Фізіологічні особливості реґіонарного кровообігу: легеневого, коронарного, мозкового.
  7. Кістки лицьового черепа
  8. Кістки таза
  9. КІСТКИ ЧЕРЕПУ
  10. Метод мозкового штурму
  11. Метод мозковоїатаки - характерна особливість цього методу колективна генерація ідей. На основі мозкового штурму У.Гордон в 1960 році запропонував метод синектики.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Шийні хребці | Кістки лицьового черепа

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.