Нематеріальні активи

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Нематеріальні активи надають підприємству довгострокові права або переваги. Найчастіше це права на використання інших активів (право на оренду приміщень і земельних ділянок), здійснення окремих видів діяльності, для яких є обов'язковим патентування або ліцензування, виняткові права на використання певної формули, технології або зовнішнього вигляду. Такі права є довгостроковими інвестиціями, які підприємство здійснює за грошові кошті або в обмін на інші активи. Використання прав дає підприємству переваги, що дає змогу знизити собівартість продукції, зайняти певне місце на ринку або краще просувати продукцію.

До складу нематеріальних активів за українськими стандартами відносять такі групи:

А) Ідентифіковані нематеріальні активи:

-права користування природними ресурсами (надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

-права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

-права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

-права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

-авторські та суміжні з ними права (права на літературні й музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

-незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

-інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Б) Неідентифіковані нематеріальні активи:

-внутрішньогенерований гудвіл (гудвіл (з англ.мови „goodwill” – доброзичливість, прихильність) – це умовна опосередкована вартість ділових зв'язків підприємства (престиж торгових марок, кількість і вагомість ділових зв'язків, доброзичлива прихильність клієнтури, політичних сил та адміністративних органів уравління), зростання іміджу підприємства), який визначає переваги підприємства на ринку і дає змогу отримувати вищі від конкурентів прибутки;

-кваліфікація, чесність і точність працівників при виконанні службових обов'язків;

-наявність унікальної стратегії розвитку підприємства;

-наявність менеджменту, який у змозі реалізувати та розвивати визначену стратегію;

-проведені підприємством маркетингові дослідження ринку, які дають можливість успішно просувати продукцію на ринку;

-надійність зв'язків з покупцями та постачальниками;

-незапатентовані винаходи, що дають можливість вдосконалити процес виробництва та скоротити витрати;

-таємниці передпродажної підготовки товарів, що дають можливість успішно просувати їх на ринку;

-витрати на рекламу, які обумовлюють успішне просування продукції на ринку.

Як правило кількість неідентифікованих нематеріальних активів (активи підприємства, які неможливо відокремити, визнати та оцінити) значно більша, ніж ідентифікованих. Тому досить часто економічна вигода від їх використання перевищує вартість усіх інших активів (наприклад, для консалтингової фірми найдорожчим активом є не сучасне комп'ютерне чи інформаційне забезпечення, а кваліфікований персонал).

Оцінка нематеріального активу можлива, якщо він може бути ідентифікований, існує ймовірність надходження економічних вигід на підприємство і його можна достовірно оцінити. Спочатку нематеріальні активи оцінюють за собівартістю придбання. Найлегшою є їх оцінка при придбанні за грошові кошти. До первісної вартості придбаного нематеріального активу включають ціну придбання (крім отриманих торгівельних знижок), мито, непрямі податки, що не підлягають відшкодуванню, та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням об'єкта та доведенням його до стану, в якому він придатний для використання за призначенням. Проблемною є оцінка об'єктів нематеріальних активів, створених підприємством самостійно. Адже вартість більшості прав на винаходи, корисні моделі, ноу-хау є сукупною, оскільки формується в результаті проведення витрат на дослідження і розробки. Віддача від них передбачається, як правило, у майбутніх звітних періодах, тому оцінка активів і підприємства в цілому зросте. Однак встановити, наскільки збільшиться дохід від реалізації продукції чи послуг, зменшаться витрати чи будуть отримані інші економічні вигоди в усі періоди здійснення цих витрат, досить складно.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років. Метод його амортизації обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови неможливо визначити, то амортизація нараховується прямолінійним методом. Ліквідаційна вартість нематеріального активу прирівнюється до нуля, крім випадку, коли є зобов'язання іншої особи придбати об'єкт наприкінці строку його корисного використання або коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку й очікується, що такий ринок наприкінці строку корисного використання об'єкта існуватиме.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
III Заключна частина	\|	Довгострокові фінансові інвестиції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.