• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методика проведення морфологічного опису грунту

Грунту

Польові роботи по визначенню агрогідрологічних властивостей

Тема 5.1 Морфологічний опис грунту

Розділ 5. Зовнішня будова грунту

С. 206-312

Література [1] с. 180-209

Питання для самоконтролю

1. Які грунтові зони ви знаєте?

2. Дайте характеристику грунтів кожної кліматичної зони.

3. Що називають ґрунтовою картою?

4. Як будують грунтові карти?

5. Чим відрізняється карта від картограми?

6. Яке значення мають грунтові карти?

7. Що називається ерозією грунту?

8. Які причини виникнення ерозії?

9. Які заходи боротьби з ерозією ви знаєте?

10.Який вид ерозії грунтів притаманний на території Херсонської

області?

До польових робіт по визначенню агрогідрологічних властивостей грунту відносяться: вибір місця проведення робіт, визначення об'ємної маси грунту та найменшої вологоємності, морфологічний опис грунту, відбір зразків грунту для проведення лабораторних робіт, візуальне визначення механічного складу.

Польові роботи бажано починати весною, як тільки можна виїхати в поле, і закінчувати в ті строки, які б забезпечили визначення на відібраних зразках грунту вологості стійкого зав'ядання рослин у вегетаційному будиночку (при відсутності змоги проводити ці роботи в зимовий час в умовах штучного освітлення) до осінніх холодів. При цьому слід брати до уваги, що вологість стійкого зав'ядання дозволяється визначати у вегетаційному будиночку до тих пір, поки тримається середньодобова температура повітря вище 10° С, а на визначення однієї партії необхідно приблизно місяць. Якщо прохолодна погода почалася рано і вологість стійкого зав'ядання не була визначена на всіх зразках грунту, то зразки, які залишилися, можна використати внаступному вегетаційному сезоні. Вологість стійкого зав'ядання зразків, які залишились, можна визначати і вприміщенні при штучному освітленні.

Вибір місця для проведення робіт по визначенню агрогідрологічних властивостей грунту необхідно починати до виїзду на місце робіт шляхом ознайомлення з особливостями рельєфу та грунтів місцевості, де розташовані поля зі спостережувальними ділянками. Для цього використовують грунтові карти, опис спостережувальних ділянок даної гідрометеостанції, агрометеорологічні довідники та іншу літературу. Якщо станція має матеріали спостережень за вологістю грунту за ряд років, то вони можуть бути використані для характеристики однорідності грунтів на спостережувальних ділянках.

Після приїзду на місце необхідно ознайомитися із зовнішніми ознаками грунту. До них відносять колір поверхневого шару, структуру, механічний склад. Колір поверхні грунту може змінюватися в залежності від вологості, вмісту гумусу, а також внаслідок попадання на поверхню підораного шару. Зміна кольору грунту інколи дає можливість встановити кордони переходу одного типу грунту в інший. Зміна механічного складу вказує на зміну умов формування грунту.

Обстеження полів та спостережувальних ділянках дає змогу виділити найбільш розповсюджені грунти і встановити, в яких місцях необхідно провести більш детальний морфологічний опис. Такі додаткові морфологічні описи верхніх шарів грунту (до 50-60 см) допоможуть визначити, які грунти зустрічаються часто, які - рідко, і на яких ділянках необхідно проводити визначення агрогідрологічних властивостей по основній програмі, а на яких – і по основній і по додатковій.

В залежності від програми робіт та обладнання в одних випадках необхідно викопати ґрунтовий шурф, в інших випадках шурф не потрібний. Шурф копають в тому випадку, якщо об'ємна маса визначається буром Васил'єва – довжина 160 см, ширина 90 см, глибина 120 (170) см; при роботі буром Качинського – довжина 150 см, ширина 70 см, глибина 120 (170) см. При вийманні грунту з шурфу верхній родючий шар насипається з однієї сторони, нижній – з іншої. Засипають шурф в зворотньому порядку: спочатку нижній, потім – верхній шар.

Польові роботи по визначенню агрогідрологічних властивостей грунту буром Скіпського проводяться в трьох точках, які рівномірно розташовані на одній з довгих сторін спостережної ділянки, а бурами Васил'єва або Качинського – в одній точці до глибини 100 або 150 см (в залежності від глибини визначення вологості грунту).

Основне призначення морфологічного опису – дати повну характеристику того шару грунту, де знаходиться основна маса коріння рослин. Ця характеристика має дуже важливе значення, так як генетико-морфологічні особливості, такі, як товщина окремих специфічних шарів (горизонтів), механічний склад, структура, включення, новоутворення та інше, є основними факторами, які визначають водно-фізичні властивості та водний режим грунтів. Використовування морфологічного опису ґрунтового профілю значно полегшує та підвищує якість виконання такої складної роботи, як критичний контроль агрогідрологічних властивостей (констант) грунту.

Морфологічний опис проводять в одній точці на кордоні спостережувальної ділянки в шурфі, який готується заздалегідь або в процесі проведення польових робіт.

Після вибору місця проведення польових робіт складається опис розташування шурфу. При цьому вказують номер розрізу; дату опису; прізвище та ініціали виконуючого роботу, місце розташування розрізу на спостережувальній ділянці та відстань до орієнтирів на місцевості; елемент рельєфу та мікрорельєфу, кислотність грунту; стан сільськогосподарської культури, яку вирощують на полі. Всі ці відомості записують в книжку КСГ-4г.

До основних морфологічних ознак грунту відносять: будову, товщину шару грунту та окремих його горизонтів, колір, механічний склад, структуру, складення, включення, новоутворення. Також визначають вологість окремих горизонтів візуально.

Кожний тип грунту має визначені морфологічні ознаки, які встановлюються при розгляді грунту в його природному складі по профілю ґрунтового розрізу. Профіль грунту ділять на генетичні горизонти зверху вниз:

горизонт А – верхній гумусовий горизонт, де проходить процес накопичення гумусових (органічних) та мінеральних сполук;

горизонт В – горизонт вмивання, де затримуються вимиті з горизонту А органічні та мінеральні сполуки;

горизонт С – материнська порода, слабо виражений грунтоутворюючий процес.

Кожен горизонт в залежності від його стану може бути розділений на підгоризонти: А₁, А₂, А₃, В₁, В₂, С₁, С₂ і т.д. (рисунок 3).

Морфологічний опис проводять у визначеній послідовності. Спочатку виділяють генетичні горизонти, потім підгоризонти. Після цього, починаючи з верхнього гумусового горизонту, описують кожен підгоризонт окремо: позначають індексом, відмічають товщину шару (підгоризонту) в сантиметрах. Потім описують ознаки даного шару в такій послідовності: колір, структура, складення, механічний склад, включення, новоутворення, характер переходу в інший горизонт або підгоризонт.

Колір грунту - це важлива ознака, що дає можливість відрізнити один тип грунту від іншого. Більшість грунтів отримали назву в залежності, від кольору: чорноземи, сірі лісові, жовтоземи та інші. Якщо колір визначити складно, то вказують і відтінок кольору: жовто-коричневий, буро-червоний, світло-сірий і т.д. Колір грунту змінює свою інтенсивність в залежності від ступеню зволоженості. Тому обов'язково відмічають, при якій зволоженості було визначено колір. Грунт, може бути: надлишково-зволожений, дуже зволожений, слабо зволожений, сухий.

Співвідношення (у відсотках) різних за величиною твердих частинок - пісчаних, пилуватих - характеризує механічний склад грунту. Взалежності від того, які частинки переважають, розрізняють грунти легкого, середнього та важкого механічного складу. Механічний склад визначають за ознаками (таблиці 5.1) та органолептичним способом (рисунок 5.1).

Рисунок 5.1 Визначення механічного складу грунту

органолептичним способом

Визначення механічного складу грунту

органолептичним способом

Таблиця 5.1

Важливою морфологічною ознакою грунтів є структура – здатність грунту розпадатись на окремі частинки різної величини та форми. За структурою грунти ділять на брилисті, грудкуваті, горіхуваті, зернисті, стовпоподібні, стовпчасті, призматичні, плитчасті, лускуваті.

Складення – зовнішнє проявлення щільності та пористості грунту. Розрізняють складення:

- дуже щільне – частинки щільно прилягають одна до одної;

- щільне – частинки зв’язані в грудки, але останні відокремлюються одна від одної з великим зусиллям;

- ущільнене – частинки грунту щільно складені, але легко відокремлюються одна від одної;

- пухке – частинки грунту слабо пов’язані одна з одною;

- розсипчасте - частинки грунту розсипаються при невеликому зусиллі.

Пористість характеризується формою і розміром пор. У середині структурних агрегатів і між ними розрізняють:

тонкопористий грунт – пори < 1 мм;

пористий – грунт містить пори діаметром 1-3 мм;

губчастий – є пустоти 3-4 мм;

ніздрюватий – є пустоти 5-10 мм;

комірчастий – пустоти більше 10 мм;

трубчастий – пустоти у вигляді каналів, проритих землерійками.

Включення – предмети, не пов’язані з процесами ґрунтоутворення. До

них відносяться залишки тварин, деревини, уламки гірських порід, коріння рослин, випадкові предмети.

В процесі ґрунтоутворення можуть виділятися новоутворення – «наліт», «прожилка», «прошарок», «капроліт», «клубочок», візерунки міленьких корінців, які утворились в процесі грунтоутворення.

Перехід одного горизонту або підгоризонту в інший може бути різким– протягом 1 см, чітким – від 3 до 5 см, поступовим – більше 5 см. Крім того, перехід за формою може бути рівним (прямолінійним),хвильовидним, кишенєподобним, ящикоподібним, затічним, розмитим, пильчастим, полісадним.

В кінці морфологічного опису обов'язково вказують тип грунту за генезисом, механічний склад, гірську породу.

Читайте також:

1. Cинтаксис опису змінних
2. II. Організація і проведення спортивних походів
3. IV. Агротехніка квітково-декоративних рослин відкритого грунту.
4. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
5. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
6. Автоматичний розрахунок суми проведення.
7. Алгоритм проведення внутрішнього аудиту.
8. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
9. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
10. Апаратура та методика проведення газометрії свердловин в процесі буріння
11. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
12. Аудиторські докази щодо тверджень керівництва у фінансових звітах отримуються безпосередньо в процесі проведення тестів контролю та процедур по суті.

Переглядів: 1207