Специфічні закони організації

Часткові закони організації

Загальні закони організації не залежать від країни, географічного розташування і діють у всіх матеріальних системах. Отже, вони є універсальними.

До часткових законів, на думку Г. Монастирського, належать закони, що діють в одній зі сфер суспільства чи певної організації.

Одним із часткових законів управління виробництвом є закон безперервності, ритмічності в русі виробничих фондів. Він означає безперервність та ритмічність процесу виробництва, матеріально-технічного постачання та реалізації виготовленої продукції, оновлення основних виробничих фондів підприємства. Дотримання цих умов дає змогу досягти оптимальної швидкості обороту виробничих фондів — це основа їх раціонального використання, а також джерело підвищення ефективності виробництва.

Іншим частковим законом є закон змагальності кадрів управління. Згідно з цим законом будь-яка соціально-економічна система, включаючи організацію, повинна мати чіткий механізм оцінки та відбору управлінських кадрів відповідно до їх реальних здібностей. Дія такого механізму нерозривно пов'язана з конкурсним вибором та висуненням господарською системою найбільш професійно підготовлених співробітників на заміщення керівних посад.

У розробці стратегії зростання професіоналізму і висунення співробітників з урахуванням дій закону змагальності кадрів управління необхідно визначити критерій професійно-кваліфікаційного рівня на всіх етапах руху кар'єри для того, щоб професійні вимоги спонукали людину до оволодіння своєю професією, укріплювали її перспективу.

В Україні в кожній сфері суспільства чи певної організації діє ряд часткових законів.

До специфічних законів, на думку Г. Монастирського, належать закони, що діють у конкретних ситуаціях та певних видах діяльності, регламентуючи діяльність усередині організації, відображаючи її специфіку.

До специфічних законів організації, на думку Г. Монастирського, можна віднести:

- закон інформованості-впорядкованості;

- закон єдності аналізу і синтезу;

- закон пропорційності і композиції;

- закон диференціації й універсалізації функцій;

- закон своєрідності;

- закон соціальної гармонії;

- закон оптимального завантаження;

- закон ефективного сприймання і запам'ятовування інформації.

Перші три з перерахованих у списку Г. Монастирського, закони буде розглянуто пізніше, у контексті статики та динаміки організації. Наразі розглянемо сутність інших.

Сутність закону диференціації і універсалізації функцій полягає в тому, що в організаційних системах діють протилежно спрямовані процеси: розділення, спеціалізація функцій, що реалізовуються її елементами, з одного боку, та їх інтеграція, універсалізація — з іншого[2]. В результаті збільшуються потенційні можливості складових елементів та поліпшуються результати їх взаємодії у вигляді приросту потенціалу організації в цілому.

Формулювання закону своєрідності: кожна організація має найкращу і властиву лише їй організаційну структуру виробництва та управління. Будь-якій організації притаманні деякі особливості використання технологічного устаткування, професіоналізму і особових якостей персоналу, порядків та традицій відносин між працівниками за вертикаллю та горизонталлю. Ці особливості в сукупності визначають організацію як маленьке суспільство з власними населенням і територією, економікою і цілями, матеріальними цінностями та фінансами, комунікаціями і ієрархією. Кожна організація має свою історію, культуру, технологічну філософію. Для здійснення їх гармонійної взаємодії слугує єдина, найбільш відповідна до них організаційна структура управління.

Формулювання закону соціальної гармонії: для кожної організації розвиток соціальної сфери збільшує продуктивність праці працівників як за рахунок підвищення емоційного рівня працівника (поліпшується якість продукції), так і за рахунок активізації його трудової діяльності (підвищується продуктивність праці). У соціальну сферу діяльності організації входить виконання функції соціального розвитку колективу. Вона включає: досягнення соціальної справедливості; створення сприятливого соціально-психологічного клімату в кожній групі працівників; поліпшення умов праці і відпочинку працівників і членів їх сімей; турботу про здоров'я та гідне пенсійне забезпечення.

Формулювання закону оптимального завантаження: для кожної людини існує оптимальний обсяг завантаження роботою, за якого повною мірою розкриваються її здібності та можливості. В організаціях працюють люди з різними освітою, досвідом, здоров'ям і темпераментом. Хтось виконує роботу досить швидко, а хтось — повільніше. Для кожного працівника можна знайти сферу ефективної діяльності за допомогою різних методів тестування та дослідним шляхом.

Формулювання закону ефективного сприйняття і запам'ятовування інформації: процеси сприймання і запам'ятовування інформації людиною реалізуються найефективніше, якщо вони наближені до процесу її мислення.

Закон мультиплікативності - позитивні і негативні процеси в організації мають властивість примноження, а не складання (знаходження суми). При цьому важливо підкреслити, що позитивні процеси в організації мають штучну природу (тобто визначаються виключно діями керівника), а негативні процеси можуть виникати і з природних причин (вони можуть визначатися не лише діями керівника, але й його бездіяльністю).

Закон цілісності – організація існує як відносно цілісне утворення. Цей закон має два важливих наслідки:

- організація автоматично поповнює функціональні елементи, яких їй не вистачає;

- організація автоматично виключає непотрібні їй функціональні ланки.

Закон відособленості - організація існує як відносно автономне утворення і має межі. Можна стверджувати, що межі організації проходять там, де перестають діяти управлінські повноваження її керівників.

Закон адаптивності - організація повинна володіти здібністю пристосовуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов таким чином, щоб не відбулося зниження стабільності функціонування організації і ефективності її діяльності.

Закон централізованості - в організації має бути знайдено баланс між централізованим і децентралізованим управлінням. Будь-яких стандартів застосування централізованого і децентралізованого підходів до управління практично не існує, щоразу це залежить від конкретної ситуації на даному підприємстві. У якості факторів, що визначають ступінь необхідної в організації централізації управління можна назвати: стан зовнішнього середовища, економічний стан підприємства, рівень кваліфікації управлінців різних рівнів і т.д.

Закон ефективного осмислення - ефективне осмислення нового можливе лише при наявності у людини значного об’єму знань або інформації з даної теми.

Закон установки – будь-яка людина сприймає найбільш повно ту інформацію, на яку він налаштувався і до якої приготувався.

Отже, у кожній організації діють власні специфічні закони, які є складовою частиною теорії організації. Їх формулювання і конкретна реалізація багато в чому залежить від особливостей організації і від цілей, що стоять перед нею.

Основна література:

1. Латфуллин Г. Р.,Райченко А. В. Теория организации: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2004. —395 с : ил. — (Серия «Учебник для вузов»).

2. Мильнер Б. 3. Теория организации: Учебник. – 2-е изд., перераб. И доп. –М:.ИНФРА-М, 2000. – 480с.

3. Монастирський Теория организации

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні закони організації	\|	Поняття статики та динаміки організації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.