Часткові та ситуативні принципи організації

Універсальними організаційними принципами в теорії організації прийнято вважати принципи:

- ланцюгового зв'язку,

- інгресії,

- підбору,

- рухомої рівноваги,

- слабкої ланки.

Принцип ланцюгового зв'язку. Організація пронизана прямими й зворотними зв’язками. Цей принцип означає, що виробничі та інформаційні процеси повинні протікати найбільш коротким шляхом з мінімальною кількістю допоміжних операцій, щоб уникнути додаткових витрат і спотворень (принцип прямого зв’язку). Він вказує на необхідність регулювання керованих систем (принцип зворотного зв’язку).

Принцип інгресії та принцип підбору. А.А. Богданов найбільше уваги в своїй роботі приділяв дослідженню саме цих двох універсальних організаційних принципів: «формуючого принципу інгресії та регулюючого принципу світового підбору». Завдання методу інгресії — дослідити можливості входження елементів у комплекс або одного комплексу в інший (інгресія — «входження»), дослідити проміжні ланки — зв’язки-з’єднання, необхідні для будівництва комплексів. З’єднання комплексів — основний механізм тектології, він називається біологічним терміном кон’югація. Системи інгресивні, якщо складаються з комплексів, об’єднаних зв’язкою. Наряду зі з’єднанням комплексів відбувається їх постійне розділення і утворення «нових окремостей», значить, нових меж, кордонів. Цей процес має назву дезінгресія. Таким чином, найбільш важливе завдання тектології — це оптимальний підбір елементів комплексу і «можливостей їх зв’язки».

Принцип рухомої рівноваги. Розрізняючи урівноважені й неврівноважені системи, А.А. Богданов розглядає рівноважний стан системи не як раз і назавжди даний, а як динамічну рівновагу. Система, що знаходиться у рівновазі, в процесі розвитку поступово втрачає цю якість і переживає цей стан як «кризу», а переборюючи його, приходить до нової рівноваги на новому рівні свого розвитку. «Збереження є лише результатом того, що кожна зі змін, що виникає, урівноважується тут же іншою, їй протилежною, - воно є рухомою рівновагою змін».

Принцип слабкої ланки. Ефективність організації в кінцевому підсумку визначається станом її найбільш слабкої ланки. Однак, вчені виділяють ще один принцип – принцип головної ланки.

Принцип головної ланки. Визначальну роль у формуванні цільових властивостей організації відіграє її головна ланка. Власне, результативна організація, її основний ефект — синергія багато в чому визначаються участю в ній головної ланки, що обумовлює не лише нові якості, а й нові структури, форми, процеси. Така ланка, виконуючи роль «каталізатора», «золотника», «стержня», «домінанти», формує, мобілізує і концентрує основні якості організації, обумовлюючи найбільш повне проявлення або досягнення ефекту синергії. В цьому відображається ключове значення головної ланки в об’єктивній організації і її цілеспрямоване використання в суб’єктивних організаціях.