• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ринципи організації бухгалтерського обліку, контролю і аналізу

Організація обліку Зміст

Тема 1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ.. 4

1.1. Бухгалтерський облік у системі управління господарством.. 4

1.2. Зміст і передумови організації бухгалтерського обліку. 6

1.3. Предмет, метод та об’єкти організації бухгалтерського обліку. 8

Тема 2. ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 12

2.1. Нормативне регламентування бухгалтерського обліку в Україні 12

2.2. Розробка організаційних реґламентів. 16

2.3. Особливості розробки графіків, інструкцій та інших документів. 20

2.4. Організація облікової політики підприємства. 21

2.5. Розробка робочого плану рахунків підприємства. 23

Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ.. 25

3.1. Організація технології облікового процесу. 25

3.2. Облікові номенклатури як об’єкт організації облікового процесу. 26

3.3. Організація носіїв облікової інформації 30

3.4. Організація руху носіїв облікових номенклатур. Документообіг. 32

3.5. Форми організації облікового процесу. 40

Тема 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ АКТИВІВ.. 47

4.1. Організація обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. 47

4.1.1. Організація обліку основних засобів: завдання,документування, контроль за використанням 47

4.1.2. Організація обліку нематеріальних активів. 55

4.2. Організація обліку запасів. 57

4.2.1. Документування операцій із руху запасів. 59

4.2.2. Організація бухгалтерського контролю за наявністю, збереженням та використанням запасів 72

4.3. Організація обліку грошових коштів і розрахунків. 73

4.3.1. Організація обліку грошових коштів в касі 75

4.3.2. Організація обліку грошових коштів на рахунку у банку. 80

4.4. Організація обліку розрахунків з дебіторами. 83

4.5. Організація обліку фінансових інвестицій. 90

4.6. Організація обліку витрат виробництва і витрат діяльності 93

4.6.1. Нормативна база з обліку витрат та їх класифікація. 93

4.6.2. Особливості організації обліку витрат виробництва. 97

4.6.3. Особливості організації обліку витрат діяльності 101

Тема 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПАСИВІВ.. 102

5.1. Класифікація власного капіталу та основні завдання організації його обліку. 102

5.1.1. Організація обліку статутного капіталу. 102

5.1.2. Організація обліку неоплаченого, пайового, додаткового, вилученого та резервного капіталів 111

5.2. Організація обліку цільового фінансування та цільових надходжень. 114

5.3. Організація обліку зобов’язань. 115

5.3.1. Визнання, класифікація, оцінка зобов’язань та основні завдання організації їх обліку 115

5.3.2. Організація документування операцій із зобов’язаннями. 117

5.3.3. Організація синтетичного й аналітичного обліків зобов’язань. 118

5.4. Організація обліку праці й заробітної плати. 119

5.4.1. Завдання і принципи організації обліку праці та її оплати. 119

5.4.2. Організація обліку робочого часу, праці та її оплати. 120

5.4.3. Організація обліку відпусток та її розрахунку. 124

5.4.4. Організація відрахувань та утримань із заробітної плати. 130

5.5. Організація обліку доходів і результатів діяльності 133

5.5.1. Визнання, класифікація та оцінка доходів. 133

5.5.2. Особливості організації обліку доходів діяльності 136

5.5.3. Особливості організації обліку фінансових результатів діяльності 138

Тема 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ, ЗАЙНЯТОГО БУХГАЛТЕРСЬКИМ ОБЛІКОМ 139

6.1. Принципи, вимоги та елементи організації праці облікового персоналу. 139

6.2. Види норм та їх характеристика. 143

6.3. Побудова структури облікового апарату. 150

6.4. Особливості організації роботи керівника служби обліку. 153

6.5. Регламентація роботи бухгалтерії та обов’язків облікових працівників. 155

6.6. Вимоги до ергономічного та соціального забезпечень праці працівників обліку. 161

Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО,ТЕХНІЧНОГО ТА ЕРГОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ.. 163

7.1. Організація інформаційного забезпечення обліку. 163

7.2. Технічне та програмне забезпечення обліку. 166

7.3. Організація ергономічного забезпечення обліку. 171

Тема 8. ПЛАНУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 173

8.1. Організація планування розвитку бухгалтерського обліку. 173

8.2. Види планів розвитку обліку та їх зміст. 175

8.3. Методика організації впровадження окремих облікових завдань. 176

8.4. Ефективність заходів щодо розвитку бухгалтерського обліку. 178

8.5. Ефективність автоматизації бухгалтерського обліку. 179

Тема 1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1.1. Бухгалтерський облік у системі управління господарством

Для організації бухгалтерського обліку господарської діяльності слід правильно визначити параметри цієї роботи у системі управління.

З погляду організації важливим є те, що облік господарської діяльності виник як функція реєстрації фактів господарського життя. Згодом згідно з умовами розвитку (насамперед тими, що стосуються відображення економіко-правових та безпосередньо правових відносин), тобто згідно з природою облікової інформації відбувся розподіл обліку (диференціація обліку) на види:

· оперативний (оперативно-технічний); · статистичний;

· бухгалтерський.

Оперативний (оперативно-технічний) облік ведуть безпосередньо на місцях здійснення господарських операцій (реєстрація виходів працівників на роботу, щоденні витрати сировини, щоденний випуск готової продукції тощо), у тому числі тих, які не можуть бути відображеними іншими видами обліку. Дані оперативного обліку необхідні для поточного спостереження за розвитком господарських процесів, їх оперативного планування, аналізу й управління.

Статистичний облік використовують при вивченні кількісних та якісних характеристик масових соціально-економічних явищ, процесів, закономірностей їх розвитку для конкретно визначених умов, місця, часу (якість виготовленої продукції, перепис населення, середня заробітна плата тощо). Дані про господарські факти, явища і процеси статистичний облік отримує з оперативного та бухгалтерського обліків.

Провідне місце в системі обліку належить бухгалтерському обліку, що становить основу інформаційного забезпечення управління підприємством.

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання й передачі інформації про діяльність підприємства внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік безпосередньо пов’язаний з управлінням і є невід’ємною частиною процесу управління.

Управління – складний і відповідальний процес зі своєю стратегією і тактикою.

До функцій або елементів управління належать:

· планування – процес визначення перспективних цілей, мети підприємства (чи системи в цілому) та шляхів їх досягнення;

· організація – процес упорядкування діяльності підприємства (чи системи), визначення змісту роботи і делегування влади;

· контроль – процес виміру та оцінки реального стану виконання поставлених завдань порівняно із заданими параметрами, визначення відхилень і внесення коректив;

· аналіз – процес визначення факторів, причин фінансового стану, результатів діяльності, виявлення і мобілізації ресурсів підприємства (системи).

· регулювання (стимулювання, мотивація) – процес управління поведінкою людей для досягнення мети.

Бухгалтерський облік – це специфічний вид управлінської роботи, оскільки як функція управління він є складником загальної діяльності людей у сфері управління (рис. 1.1).

Управлінський цикл може бути і буває застосований до кожної функції управління, а функції взаємодіють між собою, проникаючи одна в одну.

Контроль

Регулювання та

стимулювання Організація

Аналіз

Планування Облік

Рис. 1.1. Взаємозв’язок функцій управління.

Відомо, що жодна система управління не може функціонувати без інформації. І саме облік забезпечує отримання необхідної інформації для реалізації всіх функцій (елементів) управління.

Отже, облік – це інформаційна система управління.

Слід відзначити, що облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, а контролює законність, доцільність і ефективність використання виробничих ресурсів, аналізує й оперативно забезпечує необхідною обліковою інформацією всі рівні управління підприємством (системою) для прийняття управлінських рішень.

Бухгалтерський облік виконує в управлінні такі важливі функції: 1) інформаційну;

2) контрольну; 3) оціночну; 4) аналітичну.

Саме ці функції повинні перебувати в основі організації обліку.

Важливо також враховувати вимоги, які ставлять перед ним різні користувачі облікової інформації.

Користувачів бухгалтерської інформації як системи обліку можна поділити на:

I. Внутрішніх:

1) адміністрація підприємства – група працівників, які несуть повну відповідальність за управлінську діяльність підприємства, сюди ж належать індивідуальні власники, співвласники, рада директорів, управлінський апарат підприємства, менеджери, керівники підрозділів;

2) робітники і службовці. II.Зовнішніх:

1) користувачі з прямим фінансовим інтересом – теперішні та потенційні інвестори, які аналізують звітність, щоб визначити фінансову перспективу підприємства, теперішні та потенційні кредитори, які визначають фінансовий стан підприємства з метою погашення заборгованості;

2) користувачі з непрямим фінансовим інтересом – державні податкові адміністрації, установи банку, органи статистики та інші органи, що контролюють або вивчають фінансову звітність підприємств.

Отже, бухгалтерський облік - напрямок управління як інформаційного процесу та окрема підсистема системи економічної інформації.

Організація бухгалтерського обліку розкриває її як окрему підсистему у загальній інформаційній системі управління підприємством, тобто як систему, що перебуває у динаміці: змінюється, розвивається, взаємодіє, взаємно проникає та здійснює відповідні взаємовпливи.

У єдності двох аспектів роду діяльності й виду інформації облік утворює підсистему управління.

Отже, бухгалтерський облік у системі управління характеризується з одного боку, як вид діяльності, а з іншого – як підвид інформаційного процесу.

1.2. Зміст і передумови організації бухгалтерського обліку

Завдання організації бухгалтерського обліку визначаються економічною політикою держави. При цьому найважливішим є раціоналізація технології процесів обліку, скорочення його циклів, підвищення якості інформації, механізація, автоматизація, забезпечення ефективного використання результатів інформації, раціональна організація праці та постійне вдосконалення.

Оскільки бухгалтерський облік розглядається як інформаційний процес, то, відповідно, його організація має бути такою, щоб забезпечити мінімальний шлях збирання та обробки інформації: мінімальну кількість операцій і документів, максимальну ефективність праці виконавців. Важливим завданням організації бухгалтерського обліку є постійне його вдосконалення та розвиток з урахуванням досягнень науки і практики.

Тлумачення терміну «організація», як правило, нерозривно пов’язано з поняттям об’єкта організації, що не має однозначної інтерпретації. Так, в загальному, під організацією розуміють особливості будови чого-небудь, структуру, впорядкування, налагоджене функціонування об’єкта.

Отже, за суттю, що вкладається в цей термін, передбачається наявність певної визначеної впорядкованості складових елементів об’єкта організації та досягнення її збереження (рис. 1.2).

Організація системи

Впорядкованість елементів (вузлів)

еханізм системи характеризується

Теорією

мета предмет метод

Практикою

система в статиці (структура, складові елементи, співвід-ношення між складовими елементами, техніка) система в динаміці (техно-логічні процеси, що відбу-ваються в системі)

Рис. 1.2. Загальна модель організації системи.

Основні вузли будь-якої системи становлять її механізм.

При дослідженні (в тому числі і системи бухгалтерського обліку) його характеризують через теорію і практику.

Теорія з точки зору функціонування механізму системи передбачає визначення мети, предмета та методу.

Відповідно, практика характеризує систему в двох аспектах:

· у статиці, тобто визначає її структуру, складові елементи й співвідношення між ними, а також техніку;

· у динаміці, тобто технологічні процеси, що в ній відбуваються.

Отже, організація бухгалтерського обліку вширокомурозумінні характеризується впорядкуванням усіх вузлів (елементів) системи бухгалтерського обліку господарської діяльності. Така організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні й удосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку як певних сукупностей.

Упорядкування частини вузлів (елементів) системи характеризує організацію увузькомурозумінні. З огляду на все викладене термін «організація бухгалтерського обліку господарської діяльності» може означати або «організацію їх як системи» в широкому розумінні, або «організацію їх функціонування» (управління ними) в часі та просторі у вузькому.

Оскільки, бухгалтерський облік з точки зору організації їх функціонування, як було досліджено, являє собою визначений порядок облікових процедур інформаційної трансформації, то постає питання опису цього визначеного порядку.

Такими характеристиками є терми і функтори (рис. 1.3).

Бухгалтерський облік, контроль і аналіз

методи

Порядок процедур

облікових

ерми

функтори

мета

об’єкти

взаємозв’язок між процедурами

контрольних Дані аналітичних

Рис. 1.3. Організація функціонування бухгалтерського обліку.

Терми характеризують мету, об’єкти, методи порядку процедур. Функтори – взаємозв’язок між термами.

Однією з передумов забезпечення раціональної організації бухгалтерського обліку, контролю й аналізу є дотримання системного підходу, суть якого полягає в дотриманні певних принципів (рис. 1.4).

цілісності динамічності субординації випереджувальноговідображення

ритмічності пропорційності адаптивності

багатогранності паралелізму безперервності прямоплинності

Рис. 1.4. Принципи організації бухгалтерського обліку.

1.3. Предмет, метод та об’єкти організації бухгалтерського обліку

Предмет організації бухгалтерського обліку визначається двохаспектною характеристикою (рис. 1.5).

Предмет бухгалтерського обліку

аспекти

технологічний

роцеси

структурний

труктурні підрозділи

підсистеми, сектори, відділи

Рис. 1.5. Структура формування предмета організації бухгалтерського обліку

З точки зору технологічного аспекту бухгалтерський облік розглядають як окремий інформаційний процес (відповідно обліковий).

Бухгалтерський облік, контроль та аналіз як певні напрямки діяльності людей виробляють інформацію (продукт праці), котра має свою технологію виготовлення, зумовлену об’єктом праці, метою та завданнями.

Отже, предметом праці в обліковому процесі є первинна,проміжна,результативна інформація.

Зміст інформаційних процесів обліку визначається у відповідності із використовуваними методичними прийомами сприйняття, фіксації, накопичення, збереження, обробки та передачі інформації, тобто існує певна визначена технологія обробки та продукування інформації.

Відповідно, обліковий, контрольний та аналітичний процеси за аналогією до виробничих можна досліджувати як окремі технологічні процеси в загальному процесі господарювання підприємства.

З точки зору організації технології слід зауважити, що процес обліку відзначається аналогічною структурою.

Специфіка організації саме технології облікового процесу полягає в тому, що здійснення конкретних операцій та етапів чітко пов’язане з функціями певного визначеного виконавця.

Будь-який процес може бути представлений у вигляді сукупності елементарних операцій, що виконуються у певній послідовності відповідно до завдання. Ступінь елементарності та групування операцій напряму залежать від окреслених завдань (відповідно до досліджуваних процесів завдань, що ставить система управління перед обліком).

Тому для здійснення процесу їх організації необхідно визначити базові (елементарні) структурні елементи, якими виступають відповідні облікові операції.

Облікові операції – це виконання над вихідними даними чи інформацією будь-яких закінчених пов’язаних між собою дій, спрямованих на вирішення відповідно до поставленого завдання. Метою виконання цих операцій є отримання проміжних або кінцевих облікових показників.

Операції, притаманні обліковому процесу, можна умовно поділити на три категорії:

1) механічні (надходження документів, передача, збереження, накопичення, реєстрація);

2) переробні (групування, оцінка, бухгалтерські проведення, розрахункові операції, складання звітності);

3) логіко-аналітичні (формування підсумкових даних, пояснювальних записок, довідок, актів обстеження, складання висновків, пропозицій, рекомендацій тощо).

Серед цих категорій операцій найбільшу питому вагу мають переробні операції, для спрощення та прискорення виконання яких найчастіше застосовують автоматизовані програми бухгалтерського обліку. В той же час, при виконанні механічних та логіко-аналітичних операцій не достатньо застосування формалізованих процедур, оскільки при їх реалізації необхідним є використання логічного мислення.

Отже, технологія облікового процесу є наступною: операції відповідних категорій формують відповідні інформаційні процедури; сукупність процедур складають технологічні етапи, які, в свою чергу, визначають технологію конкретного процесу.

Сукупність операцій в межах технологічного процесу може бути розглянута як окрема система, що підлягає впорядкуванню в просторі й часі (рис. 1.6.)

операція 1 операція2 операція 3 операція 4 … операція N

процедура 1 процедура 2 процедура N

етап 1 етап N

технологія процесу

Рис. 1.6. Система обліку в технологічному аспекті.

Вструктурномуаспекті система бухгалтерського обліку може бути розглянута як сукупність окремих елементів організаційної структури – ділянок, секторів, розділів, відділів, управлінь, департаментів тощо.

Отже, предмет організації бухгалтерського обліку підприємства охоплює: · обліковий процес;

· працю людей, які здійснюють облік;

· вдосконалення та забезпечення обліку.

Наведені вище складові предмету обліку складаються, в свою чергу, із окремих характерних об’єктів (рис. 1.7).

1) облікові процеси

Організація обліку предмет

2) праця людей, які здійснюють процеси обліку

3) вдосконалення та забезпечення

обліку

Мета

упорядкування, вдосконалення, мінімізація робіт з обліку

для досягнення максимальної ефективності праці виконавців

Об’єкти

1) технологія про-цесів обліку

2) праця людей таструктура процесів обліку

3) інформаційне та технічне забезпечення

об’єктів організації

Метод

Система специфічних методів і прийомів

оделювання

проектний

графічний

аналітичний

спостереження

сітковий

експертних оцінок

Об’єкти організації процесів обліку

4) вдосконалення та розвиток процесів обліку

нормативно-правового забезпечення

інші

1) номенклатура

2) носії номенклатури

3) рух носіїв номенклатури

4) забезпечення

Рис. 1.7. Організація як самостійна галузь науки управління.

Під методом в економічній літературі розуміють прийом або спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя; інше визначення оцінює метод як прийом або систему прийомів, що застосовуються в будь-якій галузі діяльності. Відповідно, методорганізаціїбухгалтерськогообліку – це сукупність методичних і технічних прийомів, що на теоретичному і прикладному рівнях забезпечують ефективний перебіг даних процесів в системі управління підприємством.

Проте, слід зазначити, що основною методологічною основою організації бухгалтерського обліку є матеріалістична діалектика, яка, як загальний метод наукового пізнання, реалізується за допомогою загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизації тощо) та спеціальних методичних прийомів (проектний, графічний, аналітичний, спостереження, розрахунковий, сітковий, експертних оцінок, нормативно-правового забезпечення тощо).

Слід зауважити, що з точки зору визначення прикладного характеру методології до певної окремої науки, її поділяють на дві складові: загальну і конкретну. Загальна складова – це матеріалістична діалектика; конкретна складова – специфічні закони пізнання предмета цієї науки.

Для системи бухгалтерського обліку можна визначити такі аспектніхарактеристики: економічна; кібернетична; організаційна; функціональна; інформаційна; технологічна.

Таким чином, метод організації бухгалтерського обліку – це сукупність способів і методичних прийомів, що забезпечує створення системи обліково-економічної інформації, її постійне впорядкування і вдосконалення.

Оскільки в загальному під об’єктом розуміють явище, предмет, процес, особу на які спрямована певна діяльність, увага, дослідження, спеціальна зацікавленість, то єдиного об’єкту організації бухгалтерського обліку встановити неможливо, оскільки відповідними до відповідного етапу об’єктами організації різного степеня складності можуть бути (рис.1.7.):

· технологія облікового процесу;

· праця обліково-аналітичного персоналу та відповідна структура її організації;

· розвиток і вдосконалення обліку;

· організаційне, технічне, інформаційне чи якесь інше забезпечення процесу обліку.

Відповідно загальний об’єкт «технологія облікового процесу» може бути деталізований на сукупність більш конкретизованих об’єктів: номенклатури (облікові, контрольні, аналітичні); носії даних (носії номенклатур); рух носіїв номенклатури (документооборот, документопотоки); забезпечення.

Як зазначалось вище, обліковий процес в організаційному аспекті подібний до звичайних виробничих (технологічних) процесів. Тому, за аналогією до виробничого процесу, він потребує відповідного забезпечення, яке є ще одним об’єктом організації технології облікового процесу. В свою чергу, забезпечення облікового процесу суттєво відрізняється від виробничого, що зумовлено технологією самого процесу: воно охоплює інформаційне, технічне, програмне, соціально-ергономічне та інші види забезпечення.

Тема 2. ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

2.1. Нормативне регламентування бухгалтерського обліку в Україні

Здійснення облікового процесу, як і функціонування апарату управління підприємства, установи, організації регламентується певними нормативними документами, що, як правило, розроблені безпосередньо на підприємстві на основі типових форм з врахуванням особливостей господарювання, і носять назву організаційнихреґламентів.

До складу організаційних регламентів належать:

· стратегії розвитку, · бізнес-плани ,

· положення про управління, підрозділ чи відділ (бухгалтерію, відділ збуту, склад, відділ матеріально-технічного забезпечення та ін.),

· посадові інструкції, · стандарти,

· положення ,

· штатні розписи,

· колективні договори, · графіки,

· операційні інструкції, · програми управління,

· реґламенти робочого дня, тощо.

Основою розробки організаційних реґламентів є науково обґрунтована їх класифікація (рис. 2.1). Організаційні реґламенти з обліку з позиції розробки і застосування класифікують за такими ознаками:

· обов’язковістю застосування, · конкретизацією,

· сферою застосування,

· поширенням на елементи організаційної структури.

Організаційні реґламенти

За обов’язковістю застосування

За конкретизацією реґламентації

За сферою

застосування

За поширенням на елементи організаційної структури

Рис. 2.1. Класифікація організаційних реґламентів бухгалтерського обліку.

За ознакою обов’язковості застосування організаційні документи розподіляють на обов’язкові (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), основні (покладені в основу організації тих або інших робіт, процесів) і рекомендаційні (методичні матеріали про функції та організацію робіт облікового персоналу за умов автоматизованого бухгалтерського обліку).

За ознакою конкретизації розрізняють типові, галузеві та індивідуальні організаційні документи. Основна відмінність між ними полягає в деталізації та уточненні прикладного характеру питань, які цими нормативними документами регламентуються.

За сферою застосування організаційні документи класифікують залежно від поширення їх на об’єкти організації обліку, контролю й аналізу. Крім того, організаційні регламенти за сферою застосування поділяють за видами робіт, що ними реґламентуються:

· обліковий процес :

§положення стандарти бухгалтерського обліку;

§методичні вказівки по заповненню типових форм первинних документів і звітності;

§інструкції щодо окремих ділянок обліку; §графіки документообігу;

§журнали;

· контрольний і аналітичний процеси:

§методичні вказівки щодо проведення окремих форм контролю; §положення про контролюючий підрозділ;

§операційні інструкції з проведення аналітичної роботи;

§графіки проведення окремих форм контролю (графіки проведення інвентаризації, плани ревізії);

· роботу апарату управління :

§положення про окремі підрозділи, відділи; §посадові інструкції;

§методичні матеріали про організацію робіт облікового персоналу в умовах автоматизованого обліку.

За ознакою поширення на елементи організаційної структури регламенти поділяють на загальнооб’єктні, що охоплюють усі елементи керованого об’єкта (загальноорганізаційні, загальногосподарські), внутрішньооб’єктні, посадові, регламенти, які поширюються на окремі елементи.

У системі управління процесами (підприємством, роботою людей тощо) можна виділити два типа основної мотивації: формальний та неформальний. Тому у теорії і практиці організації робіт з обліку визнають два види організаційних засад – формальні та неформальні.

Ознаками формальної організації робіт є зафіксований (заздалегідь визначений) зміст в організаційних документах підприємства, стандартах, нормативах, правилах і т.д. Повною протилежністю формальній організації праці виступає неформальна – не має офіційних атрибутів, що визначають

побудову управління та порядок його функціонування, мотивація в цьому випадку базується на специфіці існуючих соціальних систем.

Формальна та неформальна організації праці доповнюють одна другу. Прояви неформальної організації можуть бути зіставленими з еквівалентними їм ознаками формальної організації та й навпаки (рис. 2.2). Але якщо мотивація неформальної організації праці є неконтрольованою, не піддається регламентації, без проявів формальної неможливе упорядкування службових відносин та уникнення конфліктності.

Ознаки неформальної ор анізації

Переконання

Особисті інтереси, мотиви

Вплив, авторитет

Лідерство

Усвідомлена справа і т. д.

Ознаки формальної орг нізації

Примушення

Показникитаумовистимулювання

Символ влади,службовестановище

Керівництво

Посадові обов’язки і т. д.

Рис. 2.2. Зіставлення ознак формальної і неформальної організацій праці.

Оскільки реґламентувати неформальну організацію праці неможливо (можливо лише посилювати/нівелювати чинники впливу на найбільш дієві щодо мотивації аспекти), то до реґламентів формальної організації висуваються певні вимоги:

· положення регламентів, мають забезпечувати раціональне функціонування служби в цілому;

· реґламент має доповнювати типові положення, виходячи з конкретних умов роботи підприємства;

· наявність повного переліку розділів реґламенту;

· реґламент не може містити суб’єктивну думку керівника щодо норм поведінки або дії.

Але на практиці норми неформальної організації праці часто включають до реґламентів формальної організації: бонусна система оплати праці за залучення нових клієнтів, оплата праці з врахуванням коефіцієнту трудової участі тощо.

2.2. Розробка організаційних реґламентів

Про здійсненні окремих видів облікових, контрольних або аналітичних робіт колективом працівників особливу увагу необхідно приділяти питанням чіткого встановлення та регламентації роботи окремо кожного з членів колективу, що передбачає не тільки поділ завдань, що підлягають виконанню, але й поділ і чітка регламентація відповідальності кожного працівника за виконання заздалегідь визначених завдань в терміни та на умовах, встановлених в окремих організаційних регламентах.

При проведенні розробки організаційних регламентів, що визначені сферою застосування, розрізняють три основні рівня деталізації:

1) стратегічне керівництво та управління підприємством (процесами);

2) управління структурними підрозділами, відділами, групами, секторами (окремим проектом, частиною процесу, окремим завданням);

3) праця окремого виконавця.

Зауважимо, що для нормального функціонування підприємства як системи в цілому, так і окремих процесів обліку, контролю і аналізу на підприємстві необхідно для кожного рівня чітко встановити:

· завдання ( постановка проблеми);

· функціональні обов’язки виконавців, · повноваження,

· права,

· підпорядкування, · відповідальність.

Окрім того, необхідно встановити прямі і зворотні зв’язки між визначеними рівнями та можливість існування таких зв’язків із зовнішнім середовищем (контролюючі органи, фінансово-кредитні установи тощо) (рис. 2.3).

При розробці організаційних регламентів слід дотримуватись принципів раціонального та наукового підходів щодо змісту регламенту, чіткості та конкретизації викладення інформації.

Отже, організаційними регламентами облікового процесу на підприємстві є ряд нормативних документів внутрішнього порядку, що визначатимуть повноваження, взаємовідносини між різними рівнями управління, характером робіт, структурною побудовою та роботою виконавців. Зокрема, для до цієї системи належать:

· положення про бухгалтерський відділ (департамент, управління, службу, підрозділ) підприємства;

· положення про сектор (групу) бухгалтерського відділу;

· положення про посаду облікового працівника (посадова інструкція).

РІВЕНЬ 1

Стратегічне керівництво та управління ідпр ємством (проц сами)

РІВЕНЬ 2 Управління структурними

підрозділами, відділами, групами секторами

РІВЕНЬ 3 Праця виконавців

Рис. 2.3. Основні рівні деталізації при розробці організаційних регламентів за сферою застосування

1. Розробка положення про відділ (департамент, управління, службу, підрозділ) бухгалтерського обліку

Основою розробки положення про відділ (департамент, управління, службу, підрозділ) бухгалтерського обліку є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інші законодавчо-нормативні акти.

Зокрема, Положення про обліковий відділ має містити наступні розділи : · загальні положення;

· цілі;

· організаційна структура; · завдання і функції;

· права;

· відповідальність;

· взаємовідносини з іншими підрозділами апарату управління; · порядок розширення, реорганізації, ліквідації.

Розділ «Завдання і функції» повинен містити докладний перелік виконуваних робіт, які згруповані за ознаками уніфікованості та специфічності.

При визначенні функцій вказують на самостійність їх виконання працівниками відділу (департаменту, управління, служби, підрозділу) та порядок отримання інформації, взаємодії та делегування повноважень щодо облікової, контрольної і аналітичної роботи працівникам інших відділів, служб тощо.

Положення про відділ (департамент, управління, службу, підрозділ) бухгалтерського обліку затверджує керівник підприємства (вищестоящої установи, організації).

2. Розробка положення про сектор (групу) бухгалтерського обліку Положення про сектор (групу) бухгалтерського обліку, а в подальшому й

посадові інструкції окремих працівників деталізують загальне Положення про бухгалтерську службу підприємства.

Структура Положення про сектор (групу) бухгалтерського обліку переважно аналогічна наведеній структурі загального Положення про бухгалтерську службу підприємства і містить такі розділи:

1. Загальні положення (частина). 2. Основні функції та завдання. 3. Права.

4. Зв’язки з іншими підрозділами. 5. Відповідальність керівника.

6. Критерії стимулювання.

Наявність даного Положення сприяє чіткому поділу праці між підрозділами та розподілу робіт між працівниками у самому підрозділі, створює нормативно-правове підґрунтя дисциплінарного й матеріального впливу на працівників.

Положення про сектор (групу) бухгалтерського обліку затверджує керівник бухгалтерського відділу (департаменту, управління, служби, підрозділу).

3. Розробка посадових інструкцій

Посадова інструкція – це нормативний документ, в якому визначено завдання, права, обов’язки і відповідальність конкретного працівника. Її розробляють один раз щодо конкретної штатної посади (доповнення вносяться в разі необхідності у вже діючу інструкцію. Зміст посадових інструкцій змінюють у випадку, якщо відбуваються зміни у обсязі виконуваних працівником робіт). Посадова інструкція є документом постійного зберігання.

У посадових інструкціях чітко обумовлюють обов’язки працівника з урахуванням займаної посади та отриманої освіти, його права і відповідальність за виконання своїх обов’язків.

Складаючи посадові інструкції, керуються нормами законів і підзаконних актів.

Посадову інструкцію узгоджують з юристом, затверджує керівник підприємства (чинні протягом тривалого періоду без перезатвердження) і під розпис доводять до відома працівника (з обов’язковим зазначенням дати ознайомлення).

Зміни до посадової інструкції оформлюють наказом директора підприємства і також доводять до виконавця під розпис із зазначенням дати ознайомлення. Однак якщо посадову інструкцію суттєво змінюють або доповнюють, проводять її перезатвердження в новій редакції.

Розробка та впровадження посадових інструкцій здійснюється, як правило, працівниками кадрової служби або безпосередньо власниками підприємства (уповноваженим ними органом) з дотриманням вимог Державного класифікатора професій ДК 003-95, що діє з 01.01.1996 р. зі змінами і доповненнями.

Слід зауважити, що розробка посадових інструкцій проводиться безпосередньо для посад і робочих місць, наявних на підприємстві, а не для конкретної особи, яка обіймає в даний момент визначену посаду.

Отже, основою розробки посадових інструкцій працівників обліку, контролю й аналізу є кваліфікаційний довідник посад службовців, положення про керований об’єкт (підприємство, організація та ін.), Державний класифікатор професій ДК 003-95, типові посадові інструкції, методичні вказівки з їх розробки.

Розробку посадових інструкцій доцільно проводити комплексно щодо посад адміністративного апарату і в цілому для виробничого персоналу підприємства. Це забезпечить реалізацію задекларованих статутом та установчими документами цілей і завдань, уникнення дублювання і побудову раціональних організаційних взаємозв’язків (прямих і зворотних), функціональних відносин між працівниками.

Для забезпечення дійовості посадової інструкції перед її розробкою проводять аналіз обсягу робіт, що відповідатимуть даній посаді в розрізі конкретних дій, процедур і функцій. Для облікових працівників дія – це елементарна одиниця облікової, контрольної або аналітичної роботи, що полягає у формуванні, обробці, інтерпретації або передаванні певного показника (одиниці інформації) господарської діяльності (в числовому або текстовому вигляді).

Процедура – сукупність дій, необхідних для формування, обробки, інтерпретації, отримання чи передачі документа (інформації).

Функція облікового працівника – це сукупність процедур для виконання визначеного завдання.

На рис. 2.4 наведена структура посадової інструкції.

РОЗДІЛИ ПОСАДОВОЇ ІНСТРУКЦІЇ

І. Загальні оложення

ІІ. Обов’язки ІІІ. Права

V Відпові-дальність

Рис. 2.4. Структура посадової інструкції

У посадовій інструкції розкривають функціональну структуру діяльності працівника в розрізі конкретних елементів: цілей, завдання і програм; функцій, форм і методів управління; інформації, технічних засобів управління; прав і обов’язків, відповідальності тощо.

Структура посадової інструкції варіюється залежно від посади працівника. Так, наприклад, структура посадової інструкції працівника облікової служби може бути такою:

· назва посади;

· загальні положення, цілі й завдання, · права та обов’язки;

· відповідальність;

· взаємозв’язок з іншими посадовими особами; · критерії оцінки виконання обов’язків;

· оклад і премія;

· порядок призначення, звільнення і заміщення посади; · висновок.

Слід зауважити, що у посадовій інструкції фіксують взаємовідносини працівника у вигляді співробітництва, координації, консультації з іншими працівниками: з безпосереднім керівником, підлеглими та рівними за посадою працівниками.

Дотримання вимог посадової інструкції виступає одним з найвагоміших критеріїв при оцінці роботи працівника щодо морального і матеріального стимулювання, сприяє підвищенню продуктивності й ефективності праці.

2.3. Особливості розробки графіків, інструкцій та інших документів

Кожному рівневі організації відповідає свій графік робіт. На підприємствах створюють такі графіки:

· загальні графіки облікових робіт,

· структурні графіки робіт підрозділів,

· індивідуальні графіки робіт виконавців.

На рис. 2.5 наведено систему взаємозв’язаних реґламентів і графіків. Поряд із положеннями про бухгалтерію, посадовими інструкціями про

роботу облікового апарату широко використовують графіки, що їх конкретизують і деталізують. У графіках заздалегідь визначають види робіт, конкретних виконавців, заплановані й фактичні терміни виконання.

Графіки розробляють керівники обліку (головні бухгалтери, завідуючі секторами), а затверджує або керівник підприємства (організації, установи), або головний бухгалтер, якщо їх розробив структурний підрозділ бухгалтерії.

У практичній роботі бухгалтерія використовує різні графіки: як за періодом, на який їх складають, – постійні (графік облікових робіт на підприємстві) й разові (графік впроваджування нормативного методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції), так і за технікою складання – таблично-текстові, лінійні.

Внутрішньогосподарські нормативні документи організації робіт виконавців

Положення про бухгалтерську службу підприємства

Загальні графіки організації робіт бухгалтерії в цілому

Положення про підрозділ (сектор, групу) бухгал-терської служби

Структурні графіки органі-зації робіт окре-мого підрозділу

Положення про посаду (посадова інструкція виконавця)

Індивідуальні графіки організації робіт окремого виконавця

Графіки організації робіт окремих виконавців

Рис. 2.5. Взаємозв’язок організаційних реґламентів і графіків робіт виконавців

Таблично-текстові графіки поділяють на зведені – у цілому для бухгалтерії або іншого функціонального підрозділу апарату управління і структурні – за секторами, групами бухгалтерії та іншими підрозділами й індивідуальні (складають на роботи, що виконує посадова особа).

2.4. Організація облікової політики підприємства

Передумовою ефективної організації обліку на підприємстві є розробка та погодження з керівником трьох основних наказів: «Про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві», «Про організацію податкових розрахунків (податкового обліку) на підприємстві» та «Про облікову політику підприємства».

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовує підприємство для формування фінансової інформації про діяльність та складання та подання фінансової звітності. Її створення – дуже трудомісткий і відповідальний процес, адже саме згідно з принципами облікової політики підприємство обліковуватиме свої активи й зобов’язання .

Однак облікова політика також визначає способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

На формування облікової політики впливають багато факторів, які необхідно враховувати. Серед них:

· організаційно-правова форма та форма власності; · вид діяльності;

· система оподаткування;

· система інформаційного та технічного забезпечення;

· рівень кваліфікації працівників бухгалтерської служби; · обсяг діяльності;

· ступінь свободи з питань ціноутворення; · інші фактори.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності (обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності). Адже обрана облікова політика застосовується підприємством з року в рік і у будь-якому разі повинна залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня). Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями бухгалтерського обліку, у зв’язку зі змінами в законодавстві, розробкою і застосуванням нових методів ведення бухгалтерського обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулись, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення в усіх господарських операцій несе власник або орган (посадова особа), який він уповноважив. Облікову ж політику підприємства формує головний бухгалтер і затверджує наказом керівник.

Наказ про облікову політику – документ внутрішньогосподарського користування, що повинен повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма і зміст наказу на сьогодні строго не регламентується.

Наказ про облікову політику може включати такі основні положення: · форма ведення бухгалтерського обліку;

· робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні й аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку і звітності;

· метод вибуття запасів;

· метод визначення величини резерву сумнівних боргів;

· величину вартісного критерію належності матеріального активу до малоцінних необоротних активів;

· діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів;

· метод амортизації основних засобів, інших малоцінних необоротних та нематеріальних активів;

· метод оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

· порядок формування резерву для забезпечення майбутніх витрат і платежів;

· методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції; · графік проведення інвентаризації на підприємстві;

· форми первинних облікових документів, що застосовують для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

· правила документообігу і технологія обробки облікової інформації; · порядок контролю за господарськими операціями;

· інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку. Послідовне проведення підприємством прийнятої облікової політики є

одним із найважливіших завдань бухгалтерського обліку.

При формуванні облікової політики передбачені майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності.

Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, превалювання змісту над формою, послідовності, безперервності, періодичності та іншим вимогам, передбаченим Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Облікова політика є сукупністю конкретних елементів організації бухгалтерського обліку, які визначає підприємство на підставі загальноприйнятих правил.

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО, і повинна бути обґрунтована й розкрита в Примітках до фінансової звітності.

Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо: · змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО; · змінюються статутні умови;

· нові положення облікової політики забезпечують достовірніше відображення подій або операцій у фінансовій звітності.

Не вважають зміною облікової політики інформацію, що стосується подій або операцій, які не відбувалися раніше.

Облікову політику застосовують щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком окремих випадків. Окремими вважають випадки, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. Тоді облікова політика поширюється лише на події, що відбуваються після дати зміни облікової політики.

2.5. Розробка робочого плану рахунків підприємства

Одним із елементів облікової політики підприємства є робочий план рахунків

План рахунків повинен забезпечити задоволення інформаційних потреб різних рівнів управління, отримання інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів і складання форм фінансової звітності безпосередньо за даними рахунків. План рахунків бухгалтерського обліку визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності.

План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення фактів господарського життя і накопичення інформації про діяльність суб’єкта господарювання, необхідної користувачам для прийняття рішень. Використання Плану рахунків забезпечує єдність, порівняння і узагальнення даних, оскільки господарські операції однаково відображаються на рахунках бухгалтерського обліку підприємств незалежно від організаційно-правових форм. Розроблений Міністерством фінансів України План рахунків бухгалтерських активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій є типовим для підприємств всіх форм власності. Він містить значну кількість альтернативних варіантів обліку за багатьма розділами і напрямками.

Підприємство не зобов’язане використовувати всі рахунки, передбачені в Плані рахунків, а вибирає лише ті, які необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності і повноти обліку та звітності. Таким чином підприємство формує робочий план. В робочому Плані рахунків потрібно передбачити необхідний даному підприємству перелік рахунків першого (синтетичні) та другого порядку субрахунки, а також додаткову систему рахунків аналітичного обліку із збереженням нумерації Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції не наведених в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій встановлюється підприємством відповідно до норм чинного законодавства та власних потреб управління. Включаючи рахунки до робочого плану рахунків підприємство керується практичними потребами. На розробку робочого плану рахунків впливають вид діяльності,галузеві особливості, величина підприємства та інші фактори. Як правило, під час розробки робочого плану типовий План рахунків, з одного боку скорочується, а з іншого – дещо розширюється.

Розроблений підприємством робочий план рахунків повинен відповідати певним вимогам:

Øлегітимності (відповідність нормативній базі бухгалтерського обліку);

Øповноти охоплення (суцільне охоплення операцій); Øаналітичності;

Øбути гнучким; Øзручним у користуванні;

Øсприяти здійсненню контролю за діяльністю підприємства. Робочий план рахунків затверджується керівником підприємства як

додаток до Наказу про облікову політику.

Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОГО ПРОЦЕСУ

3.1. Організація технології облікового процесу

Технологія бухгалтерського обліку має поетапну побудову – її поділяють на три відокремлених етапи. Основою такого поділу є змістова характеристика етапу, що випливає з відповідної цільової функції. Але технологія кожного з етапів процесів є однаковою – вхідні дані (первинна або поточна інформація) підлягає переробці у вихідні дані (результативну інформацію) (рис. 3.1), тому кожний етап можна виокремити як самостійний об’єкт організації.

Для процесу бухгалтерського обліку:

Іетап– вхід до системи: первинний облік – первинне спостереження, сприйняття, вимірювання в натуральному й вартісному вираженні, фіксація відповідного господарського факту, явища чи процесу на певному носії інформації – документі (первина інформація).

ІІетап– процес в системі: поточний облік – виконання операцій з реєстрації фактів господарської діяльності на рахунках бухгалтерського обліку (відповідно до прийнятого на підприємстві плану рахунків бухгалтерського обліку); таксирування; групування у відповідних бухгалтерських документах (облікових реєстрах – книгах, журналах, ордерах, відомостях тощо); підсумовування даних, їх контроль та аналітична обробка з наступним одержанням показників щодо фінансово-майнового стану та результатів діяльності підприємства (поточна інформація).

ІІІетап – вихід із системи: підсумковий (узагальнюючий) облік – узагальнення даних (поточної інформації) шляхом формування різноманітної фінансової, статистичної, внутрішньогосподарської (управлінської) звітності для внутрішніх та зовнішніх користувачів (результативна інформація).

І етап: вхід до системи Þ первинний облік (первинна інформація)

ІІ етап: процес в системі Þ поточний облік (поточна інформація)

ІІІ етап: вихід із системи Þ підсумковий (узагальнюючий) облік (результативна інформація)

Рис. 3.1. Технологічні етапи побудови облікового процесу

При проведенні контрольного чи аналітичного процесів в господарській діяльності підприємства етапи їх побудови є аналогічними за змістом та назвою, хоча застосовувані елементарні операції, техніка та методика самих процесів є відмінними. Крім того, слід зауважити, що в той же час при розгляді кожного окремого процесу на певних етапах спостерігається

наявність окремих операцій, притаманних іншим процесам, що свідчить про їх взаємозв’язок та взаємопроникнення. Наприклад, при формуванні сальдо-оборотної відомості в бухгалтерському обліку одночасно проводиться контроль оборотів в цій відомості (рівність оборотів по дебету і кредиту) та рівність підсумку журналу реєстрації господарських операцій сумі оборотів за даний період.

Зміст кожного з етапів облікового процесу як об’єктів організації необхідно розглядати як сукупність операцій, що формують обліковий етап.

При обробці та переробці інформації в обліковому процесі можуть використовуватись різноманітні види (прийоми) обробки інформації: ручний, механізований, автоматизований, автоматичний.

Ручний спосіб – полягає в обробці інформації (оформлення первинних документів, формування облікових регістрів, складання звітності) вручну працівниками підприємства.

Механізований спосіб – полягає в застосуванні технічних засобів обробки інформації, до яких відносяться різні типи механічних і перфораційних машин. Даний спосіб вже не використовується в Україні протягом останніх десяти років в зв’язку з його заміною на більш ефективний та прогресивний автоматизований спосіб.

Автоматизований спосіб – полягає в частковому застосуванні комп’ютерів та інших технічних пристроїв (РРО, термінали, сканери штрих-кодів тощо) для виконання переважної більшості операцій, з одночасним залученням працівників підприємства для контролю за їх виконанням.

Автоматичний спосіб – полягає в використанні заздалегідь заготовлених пакетів програм.

Проведення обробки інформації в обліковому процесі з використанням ПК призводить до суттєвих змін у технології, етапах, процедурах, елементарних операціях даних процесів, але сама структура процесів при цьому не зазнає змін.

Кожен із наведених способів обробки інформації здійснюється відповідно до вищенаведеної технологічної схеми, та відрізняються тільки методою здійснення елементарних операцій. Проте незалежно від їх структури основою всіх способів є чотири об’єкти: номенклатура, носії номенклатури, їх рух і забезпечення.

3.2. Облікові номенклатури як об’єкт організації облікового процесу

Як було визначено вище, першим об’єктом організації облікового процесу є облікова номенклатура. Облікова номенклатура – це перелік господарських фактів про наявність та рух господарських засобів та джерел їх утворення, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, що мають знайти відображення у бухгалтерському обліку.

Організація облікових номенклатур включає два види робіт: вибір (або формування) та складання переліку.

Вибір облікової номенклатури є обов’язковою операцією перед відображенням її в будь-якому обліковому документі – носії облікової номенклатури.

Як було зазначено вище, формування облікових номенклатур здійснюється за топологічними ознаками обліку (основні засоби, нематеріальні активи, розрахунки з постачальниками, виробництво, готова продукція, грошові кошти тощо) окремо для кожного технологічного етапу облікового процесу.

З кожної топологічної ділянки обліку та на кожному етапі складають перелік облікових номенклатур. Отже, окремим питанням організації первинного обліку є формування за кожною топологічною ознакою альбомів первинних документів (перелік документів для формування відповідних альбомів за топологічними ділянками наведено в додатку Е (додаток 1 до Наказу про облікову політику)).

Приклад облікових номенклатур топологічної ділянки обліку грошових коштів на первинному етапі наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Перелік облікових номенклатур з обліку грошових коштів