Питання 2. Атрибути підприємця

Одне з перших визначень підприємця належить Річарду Кантильону (1680-1734), який визначав його як господарюючого суб'єкта, що добровільно приймає на себе обов'язок несення різних ризиків у процесі економічної діяльності. Цю точку зору поділяв і інший відомий економіст - Адам Сміт (1723-1790), який визначав підприємця як власника капіталу, який заради реалізації якоїсь комерційної ідеї та отримання прибутку йде на економічний ризик. Фактично у визначенні А. Сміта ми бачимо всі три основні складові діяльності підприємця: прибуток - як мета діяльності, комерційна ідея - як спосіб її досягнення, і ризик - як неминуче негативне умова всього процесу. У своїй праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» Адам Сміт визначив людину як автономного індивіда, керованого двома мотивами – своєкорисливим інтересом і схильністю до обміну. Французький економіст Жан Батист Сей (1767-1832) на відміну від А. Сміта вважав, що не підприємці-землевласники, а промислові та фінансові підприємці є основною рушійною силою розвитку економіки країни. На думку Ж.Б. Сея, підприємець - це економічний агент, який комбінує фактори виробництва, перетягуючи ресурси зі сфери низької продуктивності та прибутковості, в області, де вони можуть принести максимальний дохід.

Пізніше, в кінці XIX століття, виникла суб'єктивно-психологічна концепція економічних відносин, в основі якої знаходиться прагнення людини задовольнити свої потреби (К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер та ін.). Відповідно до думки цих економістів, підприємницька діяльність ініціюється окремими особистостями, які відкривають для себе вигоду якихось видів діяльності або економічних операцій, після чого інші учасники економічного процесу імітують успішні дії підприємців, які потім підкріплюються силами звички і законодавчими актами. Таким чином, в рамках даної концепції, основну роль у підприємницькій діяльності відіграє творчий елемент свідомості, що дозволяє деяким особистостям відкривати для себе найбільш вигідні способи отримання прибутку.

Найбільш повно економічна сторона діяльності підприємця розроблена в працях американського економіста Й. Шумпетера, який зазначав, що підприємництво не є професією, а швидше відображає деякий стан, через який проходить початківець-бізнесмен, який розбудовує свою справу. До категорії підприємців він відносив «господарюючих суб'єктів, функцією яких є здійснення нових комбінацій і які виступають як їх активний елемент». Відповідно до думки Шумпетера, особливістю підприємців є створення ними чогось нового, а також подолання опору соціального середовища, яке перешкоджає цим нововведенням. У цьому визначенні ми бачимо скоріше психологічний підхід, ніж економічний, позаяк звідси з неминучістю випливають такі якості підприємців як креативність, цілеспрямованість і сильна воля. Крім цих якостей Шумпетер вважав невід'ємними властивостями підприємців також індивідуалізм та лідерські якості. У своїй книзі «Теорія економічного розвитку» Шумпетер зазначав, що підприємець - це залучена в економічний процес людина, яка робить не те, що роблять інші і не так, як вони.Таким чином, на думку цього вченого, відмінність терміна «підприємець» від близьких до нього термінів «капіталіст» і «бізнесмен» полягає в тому, що для першого з них в обов'язковому порядку повинні бути притаманні атрибуції «ініціативності», «дар передбачення» і «авторитет», що зовсім не обов'язково для двох інших соціально-економічних груп людей. На його думку, підприємці становлять особливий тип людей, які виконують функцію створення чогось нового, і тому неминуче стикаються з опором соціального середовища.

Засновник сучасного менеджменту Пітер Друкер у своїх роботах підкреслював практичний і інтуїтивний характер підприємницької діяльності, вважаючи, що «науку підприємництва» створити неможливо, бо кожен підприємець стикається з унікальним набором економічних і психологічних факторів. На його думку, принципова відмінність підприємництва від інших форм малого бізнесу полягає в тому, що підприємець створює новий ринок і знаходить нових покупців, формуючи, таким чином, новий сегмент ринку. На думку П. Друкера, головним інструментом підприємця є нововведення, і від того, наскільки грамотно і продумано застосовує інновації підприємець, залежить успіх його починання.

Для того, щоб скласти повне визначення підприємця, що включає як економічні, так і психологічні складові, слід визначити ключові і додаткові атрибути підприємця.

Отже, ключові атрибути підприємця:

Ø Прагнення до комерційного успіху і отримання прибутку (А. Сміт, Ж.Б. Сей, А. Камінка, Ф. Гайек, П. Друкер, Л.І. Абалкіна та ін)

Ø Дія в умовах ризику (Р. Кантільон, А. Сміт, А. Петражицький, Л.Абалкин);

Ø Поєднання функції власника капіталу, найманої керуючого і працівника (Ж. Бодо);

Ø Наявність комерційної ідеї (А. Сміт, П. Друкер);

Ø Комбінування ресурсами і переміщення капіталу в зону максимальної прибутковості (Ж.Б. Сей, Й. Шумпетер, П. Друкер);

Ø Певний набір особистісних якостей (Й. Шумпетер)

Ø Свобода у виборі напрямів та методів діяльності (Л.Абалкин).

До можливих (додаткових) атрибутів підприємця можна віднести:

а) наявність власного капіталу (А. Сміт);

б) генерація нової ідеї або технології (П. Друкер);

в) пропозиція нової послуги чи товару, освоєння нового сегмента ринку (П. Друкер).

Ці властивості підприємця не є ключовими, тому що підприємництво можливе і без наявності власного капіталу (наприклад, з використанням позичкових коштів або за рахунок державних субсидій), з використанням чужих ідей або вже існуючих технологій і т. д. Звичайно, наявність цих додаткових переваг підвищує шанси підприємця на успіх, але вони не є обмежуючими.

Інтегруючи всі вище наведені визначення та атрибути, можна так визначити підприємництво: це ініціативна економічна діяльність людей, спрямована на отримання прибутку. Вона пов'язана з ризиком і здійснюється під власну майнову відповідальність підприємця.

Підпрємець - це людина певного особистісного складу, яка у своєму прагненні до отримання прибутку самостійно вибирає спосіб економічної діяльності, несе майнову відповідальність за її результати і на першому етапі своєї діяльності поєднує функції власника капіталу, найманої керуючого і працівника.

Специфічною особливістю підприємницької діяльності (на відміну від найманого робітника) є невизначеність у виборі не тільки засобів, але і цілей діяльності. Відсутність інструкцій і жорсткої регламентації призводить до необхідності дуже часто приймати важливі рішення, що є додатковим психологічним навантаженням.

Крім того, підприємець одночасно виконує кілька функцій, розділених на сформованому підприємстві. Він одночасно є власником підприємства, управляє бізнес-процесами і є працівником свого підприємства, як правило, сам організовує продажі, а іноді навіть виконує функцію бухгалтера, що створює додаткове психологічне навантаження.

Сучасне підприємництво в Україні виконує три соціально-економічні функції, які чинять все більший вплив на різні сфери суспільного життя.

Економічна функція - формування ринкової економіки, перехід важелів управління економікою від держави до приватних осіб, ініціативний розвиток окремих напрямів у промисловості та сільському господарстві

Соціальна функція - формування нової соціальної групи - підприємців та бізнесменів; формування середнього класу - соціальної верстви забезпечених людей; зміна ставлення суспільства до бізнесу від негативного до позитивного.

Психологічна функція - формування самосвідомості нової української буржуазії, усвідомлення себе як особливої активної економічної (і навіть політичної) сили, здатної впливати на різні сторони життя країни. Самореалізація себе через власний бізнес, політику, інноваційні технології чи благодійність.

Тут слід зазначити, що підприємці, як активна соціальна група, тісно взаємодіють з трьома шарами суспільства:

Ø з клієнтами (споживачами їх товарів або послуг). Клієнти виконують найважливішу функцію в бізнесі, будучи споживачами продукції підприємців і забезпечуючи повернення витрачених фінансових коштів у вигляді оплати за товари або послуги. Крім того, між підприємцями і споживачами існують і інші зв'язки (рекламно-інформаційні та іміджеві), які можуть мати вирішальні наслідки для розвитку того чи іншого бізнесу.

Ø з найманими працівниками. Наймані працівники виникають на певному етапі розвитку бізнесу,коли підприємець вже не може сам виконувати всі функції на своєму підприємстві. Спочатку вони виконують роль виконавців виробничих функцій, а потім і менеджменту. В сучасній Україні, на відміну від Заходу, наймані працівники поки що є роз'єднаною масою людей, не згуртованих реальними профспілками, що полегшує підприємцям взаємодію з ними, однак в перспективі не виключена жорстка конфронтація між бізнесом і найманою працею.

Ø з представниками державних структур. Держава, з одного боку, здійснює регламентацію бізнесу і жорсткий контроль, отримуючи натомість фінансові ресурси у вигляді податків. Крім того, не є секретом те, що в даний час має місце значний «сірий» фінансовий потік між підприємцями та окремими чиновниками у вигляді хабарів і «відкатів». Третя складова держави - це силові структури, які можуть чинити як позитивний, так і негативний вплив на бізнес-процеси.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Питання 1. Предмет і завдання курсу «Психологія підприємництва».	\|	Питання 3. Особистісні якості, що сприяють і перешкоджають успіху в бізнесі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.