• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розділ 2. Обладнання для виготовлення ливарних форм і стрижнів

Тема лекції: 2.1.Класифікація обладнання для ущільнення

формувальних сумішей

Завдання для самопідготовки студентів: Л1 с.63-71

1. Вимоги до ливарної форми

Одним з найбільш розповсюджених способів одержання виливків є литво в піщано-глиняні форми, виготовлені методом ущільнення суміші в парних чи в роз’ємних опоках. Тому до ливарної форми висувають високі вимоги по міцності, щільності і поверхневій твердості, газопроникності, а також по рівномірності розподілу цих параметрів по всьому її об’єму.

Від щільності і поверхневої твердості форми залежать точність виливка і шорсткість його поверхні. Технологічно необхідно мати:

- щільність форми у межах 1,6—1,8 г/см³,

- поверхневу твердість у межах 70—90 од.,

- газопроникність форми 70-80 од.

Ці властивості залежать від властивостей суміші, способу ущільнення і режиму роботи формувальної машини. Звичайні піщано-глиняні формувальні суміші для струшуючих формувальних машин мають:

- міцність при стиску у вологому стані 50—60 кПа,

- вологість 3—5 %.

У сучасних автоматичних лініях застосовують високоміцні суміші зі зниженим змістом вологи (міцність при стиску у вологому стані 160—200 кПа, вологість (2.8-3.5%) Така висока міцність суміші досягається введенням у її склад бентоніту замість каолінової глини, а також деяких інших сполучних.

2. Властивості формувальної суміші та ливарної форми

На різних стадіях ущільнення суміш поводиться по-різному:

- 1 стадія ущільнення, коли піщини зближаються і ліквідуються повітряні пори, суміш поводиться як пластичне тіло,

- 2 стадія - у міру підвищення щільності, відбувається деформація сполучних оболонок, і суміш поводиться як в’язкопластичне тіло (Сили Ван-ДерВаальса).

- 3 стадія - при подальшому навантажені частки піску приходять у зіткнення один з одним, настає їх пружна деформація, а в деяких випадках і руйнування окремих зерен. У цей період виявляються пружні властивості суміші. Таким чином, при ущільненні суміш поводиться як пружньо-в'язкопластичне тіло.

3. Вимоги до модельно-опічного оснащення при машинному формуванні

При машинному формуванні пред'являються підвищені вимоги до точності розмірів і шорсткості поверхні модельного і опочного оснащення; конфігурація і розміри виливків повинні наближатися до конфігурації і розмірів готової деталі.

При масовому і багатосерійному виробництві виливків модельне оснащення виготовляють з алюмінієвих сплавів, бронзи, чавуна і деяких пластмас, а при дрібносерійному — з дерева (сосни, берези, липи й ін.).

При машинному формуванні застосовують наступне опочне оснащення: опоки, жакети, наповнювальні рамки, направляючі і спаровуючи штирі, а також пристосування для скріплення напівформ перед заливанням.

Опоки бувають суцільнолиті, зварені і зварнолиті, виконані з чавуну та сталі. Для машинного формування необхідні опоки парні, взаємозамінні, з добре обробленими площинами, крім того, вони повинні точно центруватися за допомогою штирів.

При формуванні в знімних опоках останні мають конічну форму з ухилом стінок 5° з добре обробленими внутрішніми поверхнями. Ці опоки, як правило, виконують з алюмінієвих сплавів. Розміри опок і їх конструктивних елементів повинні відповідати стандартам. До опоки висувають наступні вимоги: вони повинні мати високу міцність і твердість; добре утримувати стінками формувальну суміш; точно спаровуватися з іншими опоками.

У масовому виробництві широко застосовують зварені товстостінні сталеві опоки з ребрами і без хрестовин, а також литі коробчатого типу. Твердість їх надзвичайно висока. Пружна деформація таких опок знаходиться в межах 0,1—0,3 мм при значно високих тисках пресування. Для утримання ущільненої суміші в цих опоках при транспортуванні стінки їх роблять зі зворотним ухилом.

У масовому виробництві опоки скріплюють скобами чи накладенням вантажу.

Якщо форма переміщається по роликовому конвеєрі, то нижню напівформу встановлюють на спеціальний (підопічний) щиток, що виконують з дерева, алюмінієвих сплавів чи зварюють з листової сталі. Для проходу газів у щитках передбачають вентиляційні отвори. Розміри підопічних щитків повинні відповідати зовнішнім розмірам опок. Наповнюючи рамки застосовують в основному при ущільненні формувальної суміші пресуванням.

4. Класифікація формувальних машин

Формувальні машини класифікують по наступним ознаках:

1 - по способу ущільнення формувальної суміші - на пресові, вібраційні, струшуючі, піскодувні, піскометні і комбіновані (вібропресові, струшувально – пресові, струшувальні з допресовкою, піскодувно-пресові і т.д.);

2 - по методах вилучення моделі з форм - на формувальні машини зі штифтовим зніманням, рамковим зніманням; з перекидним столом, з поворотною плитою; з поворотною колоною (мал.2.1.3.-2.1.5).

3 - по роду привода механізму ущільнення – гідравлічні, механічні, електромагнітні і комбіновані (пневмогідравлічні, пневмоважільні і т.д.);

4 - по типу системи керування — з ручним поопераційним керуванням, напівавтомати й автомати;

5 - по числу позицій — на одно -, двох -, трьох -, і багатопозиційні;

6 - по методу переміщення опок у машині — на прохідні, човникові і карусельні.

5. Вібратори

Вібратор робить 2000—3000 ударів у хвилину. Створювані вібратором високочастотні ударні імпульси передаються на стіл формувальної машини і встановлену на ньому модельне оснащення. Завдяки цьому при витягуванні моделі з форми значно зменшується тертя між моделлю й формою. У формувальних машинах найчастіше застосовують пневматичні вібратори — поршневі, інерційні, відцентрові.

5.1. Пневматичний поршневій вібратор(мал. 2.1.7).

Корпус 1 закритий двома кришками 2 і 3. Усередині корпуса рухається плунжер 6. Стиснене повітря при впуску проходить через отвір у корпусі, канал 4 плунжери 6 і попадає в ліву поршневу порожнину. Під дією тиску стиснутого повітря плунжер рухається вправо, вдаряється в кришку 3, стискаючи пружину 7. У цей момент канал 4 збігається з випускним отвором m, і стиснене повітря з лівої порожнини іде по каналі nв атмосферу. При цьому канал 5 сполучається з впускним отвором k, і стиснене повітря надходить у праву порожнину, а з лівої порожнини іде в атмосферу по каналах 4 через отвір m плунжер знову переміщається вліво і вдаряється в ліву кришку 2, і цикл повторюється. Пружина 7 завжди ставить плунжер у робоче положення впуску, не допускаючи зупинки його між отворами.

5.2. Турбовібратор (мал. 2.1.8) більш ефективний, чим пневматичний. Турбовібратор складається з ротора 1, маса якого неврівноважена, і корпуса 3; вал ротора обертається в шарикопідшипниках 2. Ротор виконаний у виді турбінного колеса, так що поступаючи тангенціально стиснене повітря обертає його з частотою 80-100 с^-1. При цьому в наслідок неврівноваженої маси створюються коливання, що утворять значну силу. Такий вібратор працює зі значно меншим рівнем шуму, чим поршневий.

5.3. Відцентрові кулькові вібратори (мал.2.1.9) засновані на тих же принципах, що і турбовібратори. Сила створюється в них внаслідок обертання неврівноваженої маси (кульки). Корпус 1 вібратора має замкнутий кільцевий паз 2, у якому вільно переміщається сталева кулька 3. У корпусі є сопло 4 і штуцер 5 для приєднання шланга для стиснутого повітря. У бічних стінках вібратора передбачені отвори для виходу відпрацьованого повітря в атмосферу.

Стиснене повітря, проходячи через сопло 4 і отримуючи велику швидкість, змушує кульку обертатися по кільцевому пазу. Кулька притискається до зовнішньої стінки канавки, точка торкання його увесь час переміщається по колу, створюючи в такий спосіб коливання вібратора з частотою 150-170 с^-1. Частота коливань кулькового вібратора залежить від тиску стиснутого повітря і маси кульки.

5.4. Електромагнітний вібратор(мал.2.1.10) являє собою соленоїд, по якому протікає перемінний струм частотою 50 Гц. Електромагніт 1 утягує якір 3, що робить удар і повертається пружиною 2 у вихідне положення. Для зменшення тертя при витягу моделі найчастіше застосовують поршневі вібратори, а для обвалення зводів завислої формувальної суміші в бункерах використовують звичайно турбовібратори чи кулькові вібратори, як більш могутні і створюючи менше шуму.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. Абонентське обладнання для відеоконференц-зв'язку
3. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
4. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
5. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
6. Алгоритм розрахунку та підбору технологічного обладнання
7. Аналіз бойових дій пожежних підрозділів
8. Аналіз використання обладнання.
9. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
10. Апаратура, обладнання та матеріали
11. Апаратура, обладнання та матеріали
12. Б – розділення гелю на дві фази

Переглядів: 933