Слайд 1

У цьому модулі коротко пояснюються виробничі витрати і аналіз прибутковості. Детальніший аналіз буде запропоновано в модулях, присвячених змінним витратам, виробничим витратам і точці беззбитковості, в розділі "Фінанси".

Оптимізуйте прибутковість Вашого портфелю продукції в довгостроковій перспективі. В ідеалі, це означає виробляти більше одиниць продукції з більшим валовим прибутком. Важливо оптимізувати валовий прибуток від кожного з Ваших ключових продуктів, врахувавши стадію їх життєвого циклу і виходячи з прогнозу їх ринків у майбутньому.

Для того, щоб визначити прибутковість продукції, необхідно проаналізувати змінні та постійні витрати і на основі цього аналізу побудувати оптимальну стратегію ціноутворення, враховуючи стадію життєвого циклу продукту, його положення на Матриці зростання - частка ринку і раціональні потреби підприємства у грошових коштах. Змінні витрати - це витрати, які змінюються прямо пропорційно до виходу продукції. Зарплату ми скоріше віднесемо до змінних витрат, оскільки працівники мають пряме відношення до виробництва продукту. До змінних витрат належать також витрати на сировину і безпосередні витрати на енергоносії.

Реклама є хорошим прикладом змінних витрат, які можна віднести до конкретного продукту. Якщо ви запускаєте у виробництво новий продукт, вам потрібно його рекламувати. Через цю рекламу маржа на покриття для цього продукту буде від'ємною. Саме це зараз відбувається в США з Інтернет-компаніями. Ці компанії намагаються завойовувати домінуючу частку на ринках, які вважаються новими і багатообіцяючими. Багато з цих компаній витрачають на рекламу набагато більше грошей, ніж мають від реалізації своєї продукції і, в результаті, не одержують прибутків. Знову ж таки, це залежить від розуміння підприємством місця продукції на певній стадії життєвого циклу. В даному випадку керівництво підприємства вважає, що продукт знаходиться на стадії впровадження і зростання, і що найоптимальнішою стратегією є завоювання частки ринку для одержання прибутків у майбутньому.

Постійні витрати залишаються незмінними незалежно від обсягу виробництва і включають в себе орендну плату, амортизаційні та адміністративні витрати.

Різниця між роздрібною ціною та змінними витратами називається маржою на покриття. Фактично, це вклад конкретного продукту у покриття постійних витрат і прибуток.

Ціна, за якою продається одиниця товару, має перевищувати змінні витрати на одиницю товару настільки, щоб покривати постійні витрати та генерувати певний прибуток.

Оскільки у Вашому портфелі очевидно є, продукція на різних стадіях життєвого циклу, новий продукт часто може бути збитковим на перших етапах після запуску у виробництво. В такому разі треба заробити досить коштів на товарах, які підприємство виробляє вже давно (так званих "дійних коровах"), щоб покрити витрати на підтримку нового товару.

Давайте детальніше розглянемо графічну парадигму витрат. Тут наведена проста схема постійних і змінних витрат. Горизонтальна вісь представляє собою обсяг продажу, а вертикальна - сукупні витрати, пов'язані з конкретним продуктом.

Коли ми згадуємо обсяг, ми, як правило, маємо на увазі фактичний продаж у гривнях, або сукупну виручку від реалізації. Згодом ми поговоримо про обсяг виробництва. Дуже важливо усвідомити різницю між цими двома показниками. Яка користь з того, що підприємство виробляє велику кількість продукції, але не може її продати; більш того, це призведе до значних збитків. В Україні та інших країнах колишнього СРСР існує тенденція в першу чергу говорити про обсяг виробництва, але коли мова йде про ринки, мусимо бути об'єктивними: на першому місці має бути продаж, а вже потім виробництво. Для успішної роботи продаж повинен керувати діяльністю, а виробництво - йти за ним. У нашому випадку обсягом продажу ми будемо вважати кількість проданих одиниць. Вироблені, але не продані додаткові одиниці також мають бути включені до аналізу. Доки їх не продали, вони призводять лише до витрат. Тому товарні запаси за аналізований період слід додавати до постійних витрат.

По мірі того, як зростають обсяги продажу (горизонтальна пряма), змінні витрати також зростають. Наші змінні витрати прямо пропорційні продажу. Продаючи більше, ми використовуємо більше матеріалів та більше робочої сили. Змінні витрати можуть складатись із багатьох лінійних елементів, але, зазвичай, дві основні статті собівартості - це сировина та заробітна плата.

Виплата зарплати адміністративному і керівному персоналу є гарним прикладом постійних витрат. Незалежно від того, продамо ми щось чи ні, нам треба заплатити за роботу керівникам підприємства. Ці витрати слід логічно віднести на весь асортимент продукції. Поки що ми будемо розподіляти постійні витрати відповідно до частки певної продукції в загальній виручці підприємства від реалізації. (Іншими словами, пропорційно до співвідношення виручки від даної продукції і загальної виручки підприємства).

Щоб одержати загальну картину витрат на виробництво продукту, ми складаємо горизонтальну лінію постійних витрат, безпосередньо віднесених на цей продукт, і змінні витрати, що безпосередньо відносяться до виробництва продукту, і отримуємо лінію загальних витрат.

На слайді бачимо графік загальних витрат на продукт. Точка, в якій пряма сукупного обсягу продажу перетинає суму постійних і змінних витрат, є точкою беззбитковості продукту. В цій точці наш прибуток дорівнює рівно нулю. Прибуток - це різниця між сукупною вартістю проданого товару та сукупними витратами на його виробництво. Ця проста схема демонструє зв'язок між сукупним обсягом продажу та сукупними витратами, а також свідчить про те, що коли вартість проданого товару перевищує сумарні витрати, ми отримаємо від товару прибуток. Звичайно, ми можемо узагальнити всю інформацію щодо витрат для того, щоб отримати повну картину на підприємстві. В цьому насправді багато корисного, адже таким чином ми забезпечуємо перетворення інформації в збалансовану та реальну управлінську звітність.

Давайте поговоримо про прямий валовий прибуток, або маржу на покриття витрат. Під прямим валовим прибутком ми розуміємо просто різницю між ціною, за якою продається товар, та змінними витратами. Продукт, який не покриває своїх змінних витрат, тобто ціна його менша за змінні витрати, буде важким тягарем для компанії, і, правду кажучи, якщо ми не зможемо значно знизити витрати на його виробництво або підвищити ціну, не втративши при цьому існуючий обсяг продажу, ми будемо вимушені припинити виробництво цього товару заради довгострокової користі.

Давайте подивимось на цей малюнок: ми маємо надходження від продажу, змінні витрати і прямий валовий прибуток. Що можна зробити з цією маржою? По-перше, ми можемо покрити наші постійні витрати, а решта буде нашим прибутком. Праворуч ми проілюстрували це на конкретних цифрах. Тут ми маємо продукт, який коштує 100 гривень. Змінні витрати на його виробництво становлять 80 гривень (50 гривень за сировину та 30 за робочу силу). Віднявши змінні витрати від роздрібної ціни ми маємо 20 гривень маржі. Кожна одиниця забезпечує маржу в 20 гривень, а наші постійні витрати становлять 200 гривень. Якщо ми продамо рівно десять одиниць, наше підприємство покриє постійні витрати і вийде на точку беззбитковості, тобто його прибуток становитиме нуль. Воно не отримає ані прибутків, ані збитків. В цьому полягає суть теорії, на якій побудовано облік витрат. Якщо підприємство продасть 12 одиниць, воно заробить 40 грв.

Розглянувши стратегії для асортименту нашої продукції з урахуванням їх життєвого циклу і матриці зростання - частка ринку, розглянемо стратегічні варіанти щодо прямого валового продукту по кожному типу продукції. Підприємство має три варіанти дій. Перший - зняти продукт з виробництва і не продавати його, якщо він не покриває змінних витрат. Другий варіант - спробувати підвищити ціну на продукт. Це не завжди можливо, але ми повинні принаймні розглянути цю можливість. Як правило, конкурентне середовище, в якому ми працюємо на Україні, не дозволяє нам розглядати переоцінку товарної продукції як альтернативу. Третій варіант, де ми могли досягти більшого успіху, полягає в тому, щоб знайти можливість зменшити витрати на виробництво продукту. Наприклад, можна спробувати скоротити витрати на енергоносії або на доставку продукту. Все це робиться з метою забезпечити позитивний, а не від`ємний прямий валовий прибуток, передбачений стратегією управління портфелем продукції.

Коли продукт покриває тільки змінні витрати та невелику частку постійних витрат, а ми хочемо, щоб він приносив більше прямого валового прибутку, то одним з перших стратегічних питань, які треба поставити перед собою, має бути таке: "Якщо ми успішно модернізуємо продукт, чи не вплинуть додаткові витрати на нашу здатність підтримувати інші, більш успішні продукти - тобто, продукти з більшою маржою?" В принципі, слід співставити маржу кожного продукту з іншими продуктами, які ми виробляємо, а також врахувати їх позицію в життєвому циклі. Можна розглядати прямий валовий прибуток в абсолютному грошовому вираженні або як відсоток продажу в гривнях. Таким чином, ми можемо проранжувати кожен з наших продуктів і визначити всі можливі стратегічні альтернативи щодо майбутніх потреб у фінансуванні підтримки кожного продукту. Часто у працівників підприємства є улюблені види продукції - можливо, саме вони вперше запустили ці продукти у виробництво, або цей продукт в минулому був головним виробом підприємства, хоча зараз вже не є таким. Це пояснюється багатьма причинами. Вам, як керівникам, потрібен раціональний механізм відбору продуктів в залежності від їх перспективності. Для того, щоб скласти план необхідних дій, слід провести об'єктивний аналіз, що грунтується на фактах.

В ідеалі, продукт або група продуктів повинні забезпечити підприємству значну маржу. Які б рішення ми не приймали, ми маємо бути впевненими, що наша продукція розвивається і є конкурентоздатною. В матриці зростання - частка ринку ці продукти, зазвичай, займають місце на лівій стороні матриці (тобто, це дійні корови чи зірки). Слід підтримувати їх розвиток для того, щоб підприємство утримувало провідне становище на ринку.

Давайте розглянемо приклад, який побудовано на типовому для України сценарії. В цьому випадку у нас є чотири продукти - A, B, C, і D - з різними цінами та змінними витратами, а саме, різними витратами на сировину та заробітну плату. Ми також наводимо інформацію про прямий валовий прибуток по кожному продукту, та сукупні постійні витрати цього виробництва.

Зробіть тут паузу та подивіться на цифри, наведені на слайді.

А тепер запитайте себе: "Що має робити підприємство з кожним із цих продуктів?"

Те, що ми зараз розглядаємо, є досить типовою ситуацією: два з чотирьох продуктів мають позитивну маржу (прямий валовий прибуток), а два інших - від`ємну. Одразу можна помітити, що продукт В має найбільший прямий валовий прибуток. Слід обов'язково зосередити увагу на продуктах А і В.

Що ж до продуктів С і D, нам потрібно подумати або про значне підвищення цін, або, там, де це можливо, про скорочення змінних витрат, або ж про припинення їх виробництва. Перш ніж прийняти рішення про зняття з виробництва, рекомендуємо провести аналіз витрат по кожному продукту. Необхідно з'ясувати, чи можна якимось чином зменшити витрати. Чи є щось в продуктах C або D, що одразу привертає увагу? Яка у продукта D ціна і змінні витрати? Вартість сировини майже дорівнює вартості робочої сили. Зазвичай, витрати на зарплату в Україні складають незначну частку прямих витрат на виробництво продукції. Рекомендуємо з'ясувати причини високих витрат на зарплату і низької ціни продукту, перш ніж припинити його виробництво.

Щоб проаналізувати портфель продукції та розглянути окремі продукти чи товарні групи, слід вирішити, яким чином розподілити постійні витрати між продуктами. Для цього існує декілька способів. Але ми рекомендуємо спочатку розподілити витрати між продуктами пропорційно до відсотка виручки від їхньої реалізації.

В розділі "Фінанси" (модуль "Аналіз змінних витрат") наведено більш детальний теоретичний опис цієї методики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історії успіху.	\|	Еволюція теорії організації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.