• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Грошові потоки як об’єкт фінансового менеджменту

Література: 1, 4, 6, 8, 9, 12.

РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ

МОДУЛЬ 2. ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ПРОЦЕСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

У сучасній теорії корпоративних фінансів та в повсякденній роботі фінансових менеджерів питанням управління грошовими потоками приділяється значна увага, оскільки останні є матеріальною основою фінансового менеджменту. Платоспроможність та ліквідність підприємства безпосередньо залежать від його спроможності своєчасно та в необхідному розмірі генерувати грошові потоки. Ця залежність потребує реалізації цілісної системи прогнозування, планування та контролю за грошовими по­токами, що формуються в результаті фінансово-господарської діяльності підприємства, тобто управління грошовими потоками. Ефективність такого управління визначається рівнем кваліфікації фінансового менеджера.

Фінансовий менеджмент як функціонально-організаційна модель управління фінансами суб’єкта господарювання включає такі напрями:

- операційна та інвестиційна діяльність;

- фінансування потреби підприємства у капіталі (фінансова діяльність);

- фінансовий контролінг ефективності та адекватності усіх складових такої моделі.

Системоутворюючим механізмом кожного із складових елементів, а отже і моделі фінансового менеджменту загалом, є грошові потоки як фінансове вираження підприємницької діяльності суб’єкта господарювання в умовах ринкової економіки. При цьому грошові потоки розглядаються як основа самофінансування суб’єкта господарювання — покриття потреби підприємства в капіталі за рахунок внутрішніх джерел. Тому грошові потоки можна визначити як матеріальну основу фінансового менеджменту, а ефективність та реалістичність моделі управління фінансами суб’єкта господарювання безпосередньо залежатиме від результативності моделі управління грошовими потоками такого підприємства.

У фінансовій літературі грошовий потік розглядається як стійка сукупність розподілених у часі процесів надходження та вибуття грошових коштів, що генеруються суб’єктом господарювання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Грошовий потік можна визначити як сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов’язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів у зв’язку з виконанням договірних зобов’язань між економічними агентами (суб’єктами господарювання, державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями). Грошові потоки безпосередньо пов’язані з рухом коштів на підприємстві, який відображає надходження в розпорядження суб’єкта господарювання коштів та їх еквівалентів і їх використання.

Слід зазначити, що виникнення та формування грошового потоку при здійсненні господарських операцій у рамках реалізації операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства є результатом прояву сукупності фінансово-економічних відносин, а отже, має певні ознаки, серед яких необхідно виділити такі.

По-перше, рух грошових коштів здійснюється у зв’язку із виконанням договірних зобов’язань між суб’єктами господарювання як фінансова складова виконання відповідних господарських угод. Наприклад, угода з купівлі-продажу матеріальних цінностей передбачає поставку товару одним із учасників договору і відповідну оплату іншим учасником. Така характеристика грошового потоку потребує документарного оформлення та підтвердження причини формування грошового потоку.

По-друге, функціонально-організаційні особливості господарських операцій підприємства дають змогу ідентифікувати рух коштів за видами грошових потоків відповідно до встановлених критеріїв групування. Так, залежно від виду фінансово-господарської діяльності підприємства розрізняють: грошовий потік від операційної діяльності; грошовий потік від інвестиційної діяльності та грошовий потік від фінансової діяльності.

За впливом на майновий стан підприємства виділяють вхідні та вихідні грошові потоки (табл. 3.1).

Рис. 3.1. Склад грошових потоків підприємства

Зауважимо, що не всі господарські операції, пов’язані з рухом грошових коштів, включаються до грошового потоку підприємства. Зокрема, не розглядаються як грошові потоки перекази грошових коштів між відособленими підрозділами підприємства, видача (повернення) грошових коштів підзвітним особам, інкасація готівки, переказ грошових коштів із розрахункового на депозитний рахунок. Однак це не означає, що такі операції не повинні розглядатися як об’єкт фінансового менеджменту.

По-третє, грошові потоки, що генеруються суб’єктом господарювання, мають виключно фінансовий характер. Адже їх результатом є формування, розподіл, перерозподіл та використання фондів грошових коштів суб’єкта господарювання (формування виручки від реалізації товарів; виплата грошових дивідендів; оплата рахунків постачальників; виплата заробітної плати; сплата податків та інших обов’язкових платежів до бюджету та позабю­джетних фондів; емісія та розміщення акцій для формування ста- тутного-капіталу; погашення основної суми боргових зобов’язань суб’єкта господарювання та виплата процентів). Грошові потоки як форми вираження фінансових відносин на підприємстві відображають порядок та особливості їх реалізації, а також формування результату таких фінансових відносин (наприклад, формування та використання прибутку, формування резерву ліквідності^[1]). При цьому грошові потоки реалізуються виключно як рух грошових коштів.

Зупинимося на основних (базових) функціонально-організаційних характеристиках грошових потоків. До них слід віднести такі:

- причину та джерело формування грошового потоку, що відповідає господарській операції суб’єкта господарювання (або їх сукупності), виконання якої і передбачає генерування руху грошових коштів — формування грошового потоку;

- фактори формування абсолютної величини грошового потоку;

- вплив грошового потоку на майно підприємства в частині зміни (збільшення або зменшення) абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів, що перебувають у розпорядженні цього підприємства, — формування його резерву ліквідності;

- форма узгодження грошового потоку — процедура ідентифікації та структурування грошового потоку, забезпечення з метою управління його зіставності (віднесення, виходячи із характеристик господарської операції, руху грошових коштів до того чи іншого виду грошового потоку), групування та зведення грошових потоків з метою формування узагальнюючих показників оцінки грошових потоків;

- кількісне оцінювання грошового потоку — розрахунок на основі узгодження грошових потоків абсолютної величини узагальнюючих показників руху грошових коштів (наприклад, операційного грошового, інвестиційного чи фінансового грошових потоків), відносних показників та фінансових коефіцієнтів оцінки грошових потоків (наприклад, CFROI (Cash Flow Returns on Investments), CVA (Cash Value Added) тощо).

Об’єктивною необхідністю при управлінні грошовими потоками є структурування грошових потоків — формування упорядкованої сукупності грошових потоків відповідно до встановленого критерію (або групи критеріїв) та визначення їх базових функціонально-організаційних особливостей. При цьому структурування грошових потоків дає змогу забезпечити нівелювання впливу особливостей окремих грошових потоків на процес управління за рахунок формування об’єкта управління на основі цільової вибірки грошових потоків, а також спрощення та зменшення обсягів інформаційної бази прийняття управлінських фінансових рішень за рахунок використання результуючих показників (як загальних, так і часткових). Тому для потреб управління грошовими потоками підприємства та формування інформаційної бази, яка використовується для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень, сукупність грошових потоків, що генерується суб’єктом господарювання, доцільно згрупувати в однорідні цілісні групи — види грошових потоків (табл. 3.1).

Необхідність структурування грошових потоків за таким критерієм пов’язана із необхідністю врахування часової вартості грошей у процесі управління грошовими потоками підприємства. Необхідність урахування часової вартості грошових потоків виникає під час обґрунтування управлінських рішень щодо господарських операцій, які генерують грошові потоки, розподілені у довгостроковому періоді (насамперед, реалізація інвестиційних проектів, залучення довгострокового капіталу^[2]).

Таблиця 3.1

Формування грошових потоків на підприємстві характеризується різним рівнем їх значущості для забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах. Так, управління доцільно поділяти на категорії, що відображають рівень їх впливу на кінцевий результат:

- пріоритетні грошові потоки;

- другорядні грошові потоки;

- обслуговуючі грошові потоки.

Основна увага фінансового менеджера має бути зосереджена на грошових потоках підприємства, що віднесені до складу пріоритетних, — грошових потоків за операціями, які забезпечують створення більшої частини вартості або прибутку підприємства і, відповідно, формуються на регулярній основі. До пріоритетних грошових потоків можна віднести, зокрема, надходження виручки від реалізації; оплату рахунків постачальників; сплату податків, інших обов’язкових платежів; виплату заробітної плати, формування доходів власників (грошові дивідендні виплати, викуп власних корпоративних прав).

Обслуговуючі грошові потоки підприємства формуються за господарськими операціями, які хоча безпосередньо і не створюють вартості підприємства, однак є необхідними для забезпечення нормального режиму його функціонування. До господарських операцій, що генерують обслуґовуючі грошові потоки, можна віднести, наприклад, організацію відносин із комерційним банком, із страховою компанією.

Грошовий потік (рис. 3.2) класифікується як вхідний за умови, коли рух коштів у рамках господарської операції, що генерує такий грошовий потік, веде до збільшення абсолютної величини грошових коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства на певний момент часу. Сукупність вхідних грошових потоків є складовою чистого грошового потоку суб’єкта господарювання. Сукупність вхідних грошових потоків суб’єкта господарювання наведена на рис. 3.3.

Другою складовою чистого грошового потоку суб’єкта госпо­дарювання від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності є сукупність вихідних грошових потоків.

Вони характеризуються протилежним до вхідних грошових потоків напрямом впливу на фінансовий стан підприємства і являють собою напрями використання грошових коштів підприємства. Так, грошовий потік класифікується як вихідний, якщо рух коштів у рамках такого грошового потоку призводить до зменшення абсолютної величини грошових коштів, що перебувають у розпорядженні суб’єкта господарювання на певний момент часу. Сукупність вихідних грошових потоків суб’єкта господарювання наведена на рис. 3.4.

Організацію управління грошовими потоками підприємства із високим рівнем диверсифікації фінансово-господарської діяльності доцільно здійснювати на основі поопераційного менеджменту (АВМ).

Рис. 3.1. Узгодження вхідних та вихідних грошових потоків

Рис. 3.2. Вхідні грошові потокі підприємства

Для потреб управління грошові потоки суб’єкта господарювання поділяють у розрізі центрів формування таких грошових потоків, що дає змогу забезпечити прийняття адекватних управлінських фінансових рішень відповідно до специфіки окремих господарських операцій та особливостей їх виконання. Під центрами формування грошових потоків розуміють, як правило, відособлені та логічно завершені напрями фінансово-господарської діяльності підприємства.

Для потреб управління фінансами підприємства виділяють окремі види його діяльності, які формуються як класифікаційні сукупності господарських операцій із аналогічними функціонально-організаційними характеристиками. Порядок віднесення сукупності господарських операцій за видами діяльності має певні структурні відмінності та особливості для підприємств, що належать до різних галузей економіки.

Рис. 3.3. Типова сукупність вихідних грошових потоків суб’єкта господарювання

Відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі — національні П(С)БО), що враховують світову практику, господарську діяльність підприємств для потреб організації фінансового менеджменту, обліку, а також формування та оприлюднення публічної фінансової звітності, поділяють на три види:

основна діяльність;

інвестиційна діяльність;

фінансова діяльність.

Рис. 3.4. Грошові потоки суб’єкта господарювання за видами діяльності та джерелами формування

Таке групування господарських операцій за видами діяльності широко використовується на практиці при організації фінансового менеджменту та аналізу його результативності, однак не є єдино можливим. Слід підкреслити, що наведене вище структурування діяльності підприємства є обов’язковим для складання публічної фінансової звітності.

Грошовий потік від операційної діяльності. Операційна діяльність суб’єкта господарювання відповідно до національних П(С)БО являє собою основну діяльність підприємства, а також будь-які інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до інвестиційної або фінансової діяльності.

У зв’язку з цим, у фінансовій літературі для позначення операційної діяльності досить часто використовується термін основна діяльність. Незважаючи на присутність певної неточності, такий підхід є досить раціональним і з ним можна погодитися. Загалом операційна, або основна, діяльність суб’єкта господарювання являє собою сукупність господарських операцій, реалізація яких безпосередньо пов’язана зі здійсненням тих видів підприємницької діяльності, що передбачені положеннями статутних документів такого підприємства і забезпечують формування основної ча­стини його доходів.

Важливою кількісною характеристикою господарської діяльності суб’єкта господарювання є розрахунок та оцінювання абсолютної величини грошового потоку, який генерується в рамках операційної діяльності, — операційний грошовий потік. Величина операційного грошового потоку є основою для розрахунку як чистого грошового потоку суб’єкта господарювання (рис. 3.5), так і більшості фінансових показників та коефіцієнтів, що використовуються для потреб управління грошовими потоками. Слід наголосити на тому, що грошовий потік від операційної діяльності суб’єкта господарювання має розглядатися як основне джерело фінансового забезпечення його господарської діяльності у наступні періоди. Тому однією із ключових характеристик ефективно функціонуючого підприємства є наявність протягом тривалого періоду позитивного операційного грошового потоку із відносно стабільною абсолютною величиною. При цьому високий рівень абсолютної величини операційного грошового потоку має розглядатися як позитивне явище.

Рис. 3.5. Алгоритм розрахунку операційного грошового потоку суб’єкта господарювання

Інвестиційна діяльність суб’єкта господарювання відповідно до національних П(С)БО ідентифікується як сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Іншими словами, операції в межах інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання ведуть до зміни, як правило, абсолютної величини або ж структури першого розділу активу балансу підприємства — необоротних активів. Типовими прикладами таких операцій можуть бути:

- придбання та введення в експлуатацію виробничого обладнання;

- придбання нематеріальних активів;

- здійснення дезінвестицій;

- придбання ринкових цінних паперів і, відповідно, отримання пасивного (проценти або дивіденди) чи активного доходу;

- фінансування та отримання доходів від спільної діяльності.

Рух грошових коштів, який має місце під час здійснення сукупності господарських операцій у рамках інвестиційної діяльності, формує грошовий потік від інвестиційної діяльності — інвестиційний грошовий потік. На відміну від операційного грошового потоку грошовий потік від інвестиційної діяльності суб’єкта господарювання не розглядається як основне джерело формування його потреби у капіталі, оскільки має переважно обслуговуючий характер відносно передбаченої статутними документами основної діяльності. Абсолютна величина інвестиційного грошового потоку здебільшого має від’ємне значення, оскільки доходи від інвестиційної діяльності, як правило, не перекривають потреби підприємства в інвестиційному капіталі, насамперед, потреби на фінансування реальних інвестицій.

Величина реальних інвестицій і, відповідно, інвестиційний грошовий потік у сучасній науково-практичній фінансовій літературі розглядається як свідчення проведення довгострокової реструктуризації, що здійснюється підприємством, і може сприйматися як показник ефективності його фінансово-господарської діяльності (за умови, що такі інвестиції є цільовими та керованими).

Фінансову діяльність суб’єктів господарювання в національних П(С)БО визначають як сукупність господарських операцій, які ведуть до зміни величини та/або складу власного і позичкового капіталу. Іншими словами, фінансова діяльність спрямована на кількісну та/або якісну зміну його пасивів з метою покриття потреб підприємства у капіталі. Типовими прикладами таких господарських операцій суб’єктів господарювання, які належать до фінансової діяльності, можуть бути:

- емісія корпоративних прав (акцій) та обслуговування їх вторинного обігу;

- отримання банківського кредиту та його погашення;

- розміщення корпоративних облігацій та обслуговування їх обігу;

- отримання безповоротної фінансової допомоги;

- лізингове фінансування придбання основних засобів;

- викуп корпоративних прав власної емісії.

Грошовий потік від фінансової діяльності суб’єкта господарювання - фінансовий грошовий потік — має розглядатися як коригуючий механізм формування фінансового забезпечення потреби підприємства у капіталі для фінансування операційної та інвестиційної діяльності.

Формування фінансового грошового потоку, як правило, не характеризується стабільністю. Перманентність формування позитивного грошового потоку від фінансової діяльності свідчить про стійку залежність підприємства від зовнішнього фінансування. У випадку, коли таким зовнішнім джерелом є позиковий капітал, постає питання щодо фінансової спроможності підприємства забезпечити формування у майбутньому необхідної абсолютної величини операційного грошового потоку для обслуговування зобов’язань - забезпечити джерело обслуговування виплати процентів та погашення основної суми боргу. Абсолютна величина грошового потоку від фінансової діяльності та його розподіл у часі визначають поточні та майбутні претензії власників і кредиторів підприємства щодо грошових потоків, які генеруються таким суб’єктом господарювання в результаті його фінансово-господарської діяльності.

Ключовим елементом структурування грошових потоків суб’єкта господарювання є розрахунок чистого (сукупного) грошового потоку (Cash Flow), що являє собою зміну абсолютної величини грошових коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства, за певний період. Така зміна грошової позиції суб’єкта господарювання еквівалентна арифметичній сумі грошових потоків від його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, кількісна оцінка абсолютної величини яких і є основою для розрахунку чистого сукупного грошового потоку підприємства.

Для оцінки операційного грошового потоку на практиці вико­ристовується один із двох методів - прямий або непрямий метод. У результаті коригування отриманої абсолютної величини операційного грошового потоку на суму інвестиційного та фінансового грошових потоків отримують чистий грошовий потік підприємства за звітний період.

Прямий метод розрахунку операційного грошового потоку, який передбачає аналіз кожної окремої господарської операції, ідентифікацію грошового потоку, що генерується в межах такої операції, та визначення напряму руху грошових коштів (вхідний грошовий потік чи вихідний грошовий потік). Отримані абсолютні величини окремих грошових потоків формують цільовий показник у порядку:

; (3.1.)

де Cash Flow— грошовий потік, що оцінюється;

ICF_i — i-й вхідний грошовий потік;

OCF_j — j-й вхідний грошовий потік.

Для відображення інформації щодо операційних грошових потоків у фінансовій звітності здійснюється зведення окремих грошових потоків у розрізі основних груп, які пояснюють суттєву інформацію про операційну діяльність підприємства. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (далі — МСБО) № 7 рекомендує використовувати саме прямий метод розрахунку операційного грошового потоку, що дає змогу забезпечити більшу інформаційну прозорість і використовувати елементи такого роз­рахунку для потреб фінансового моделювання. Приклад визначення Cash Flow на основі розрахунку операційного грошового потоку прямим методом наведений у табл. 3.2.

Непрямий метод розрахунку операційного грошового потоку передбачає проведення коригування абсолютної величини прибутку підприємства до оподаткування на величину впливу негрошових (немонетарних) операцій у рамках операційної діяльності суб’єкта господарювання. Відповідно до НП(С)БО № 4 використання непрямого методу є обов’язковим при складанні публічної фінансової звітності вітчизняними підприємствами (форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів»).

Таблиця 3.2

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. Аварії на пожежно-вибухонебезпечних об’єктах
3. Аварії на радіаційно небезпечних об’єктах.
4. Аварії на хімічно небезпечних об’єктах.
5. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
6. Автоматичне і ручне створення об’єктів.
7. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
8. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
9. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
10. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
11. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.
12. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.

Переглядів: 2190