• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Управління необоротними активами

Сформовані на початку господарської діяльності підприємства необоротні активи потребують постійного управління ними. Метою управління необоротними активами є визначення форм і методів фінансового управління необоротними активами підприємства в процесі здійснення різних фінансових операцій та оптимального їх розміру. Основними завданнями управління необоротними активами є:

- визначення можливих форм оновлення основних виробничих засобів на простій та розширеній основі;

- визначення потреби в необоротних активах для збільшення обсягів виробництва;

- забезпечення ефективного використання раніше сформованих та нововведених основних засобів та нематеріальних активів;

- формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів та оптимізація їх структури.

З позиції фінансового менеджменту необоротні активи класифікуються за такими ознаками.

1. За функціональними видами необоротні активи поділяються на: основні засоби, які беруть участь у виробничому процесі строком більше одного календарного року; нематеріальні активи, які не мають матеріальної основи і забезпечують основні види діяльності підприємства; незавершене будівництво, яке вимірюєть­ся обсягом виконаних робіт на будівництво і обсягом монтажу окремих об’єктів основних засобів; обладнання, придбане під­приємством і призначене до монтажу; довгострокові фінансові інвестиції, які являють собою цінні папери зі строком використання більше одного року.

2. За характером обслуговування окремих видів діяльності під­приємства необоротні активи поділяються на: необоротні активи,які обслуговують операційну діяльність (основні засоби, які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва продукції); необоротні активи, які обслуговують інвестиційну діяльність (незавершене будівництво, обладнання, призначене до монтажу, довгострокові фінансові інвестиції); невиробничі необоротні активи (обєкти соціальної інфраструктури).

3. За характером володіння можна виділити такі групи активів: власні необоротні активи (довгострокові активи, які належать підприємству на правах власності і відображаються в складі його балансу); орендовані необоротні активи (довгострокові активи, які використовуються підприємством відповідно до договору оренди).

4. За формами застави забезпечення кредиту необоротні активи поділяються на: нерухомі необоротні активи (будівлі, споруди, передавальні пристрої); рухомі необоротні активи (машини, обладнання, транспортні засоби, довгострокові фінансові інструменти).

Переважна частина необоротних активів функціонує в процесі операційної діяльності. Необоротні операційні активи в процесі виробництва проходять такі основні стадії.

На першій стадії придбання підприємством необоротні активи в процесі використання переносять частину своєї вартості на готову продукцію шляхом нарахування амортизаційних відрахувань.

На другій стадії в процесі реалізації продукції накопичується сума амортизаційних відрахувань.

На третій стадії накопичена сума амортизації спрямовується на відтворення й оновлення основних засобів.

Політика управління операційними необоротними активами підприємства формується за такими етапами.

На першому етапі здійснюється аналіз операційних необоротних активів, підприємства в минулому періоді. Зокрема, аналізується склад, структура необоротних активів, їх придатність до використання, інтенсивність оновлення та ефективність використання. З цією метою визначаються такі показники.

Коефіцієнт участі операційних необоротних активів у загальній сумі активів підприємства. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

; (6.23)

— середня вартість операційних необоротних активів підприємства в минулому періоді;

— середня сума оборотних активів підприємства в минулому періоді.

Визначений коефіцієнт розраховується в динаміці.

Якщо значення цього коефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, якщо навпаки — негативно. При цьому необхідно врахувати зміну активної частини основних засобів у загальній сумі необоротних активів. Тобто коефіцієнт участі операційних необоротних активів у загальній сумі активів вважається задовільним за умови зростання в динаміці питомої ваги активної частини основних засобів у загальній сумі необоротних активів.

Коефіцієнт зносу операційних необоротних активів:

; (6.24)

де Кз — коефіцієнт зносу операційних необоротних активів;

Зк — сума зносу операційних необоротних активів на кінець звітного періоду.

Цей коефіцієнт характеризує ступінь фізичного зносу операційних необоротних активів. Він розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнта зносу операційних необоротних активів свідчить про старіння необоротних активів (особливо, якщо його значення більше 0,5) і потребує вжиття заходів щодо оновлення необоротних активів.

Коефіцієнт придатності операційних необоротних активів:

; (6.25)

де Кп — коефіцієнт придатності операційних необоротних активів;

ВАз — залишкова вартість операційних необоротних активів;

ВАп — первісна вартість операційних необоротних активів.

Цей коефіцієнт визначається в динаміці. Його зростання позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки, — негативно.

Період обороту операційних необоротних активів:

; (6.26)

де По — період обороту операційних необоротних активів.

Коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів:

; (6.27)

де Кр — коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів;

Пч — чистий прибуток підприємства.

На основі проведеного аналізу стану необоротних активів визначається їх оптимальна вартість у плановому періоді за формулою:

; (6.28)

де ВАо — оптимальна вартість необоротних активів;

ВАк — вартість необоротних активів, які використовуються на кінець звітного періоду;

ВАн — вартість необоротних активів, які не використовують­ся у виробничому процесі на кінець звітного періоду;

∆Кв.а — приріст коефіцієнта використання необоротних акти­вів у звітному періоді;

∆ Ко.р. — коефіцієнт приросту обсягу реалізації продукції у плановому періоді.

Важливим завданням фінансового менеджера в процесі управління необоротними активами є своєчасне й ефективне їх оновлення. В умовах ринкової економіки в процесі оновлення операційних необоротних активів необхідно враховувати негативний вплив на цей процес рівня інфляції. Негативні наслідки мають подвійний характер. По-перше, має місце необ’єктивна оцінка основних засобів. По-друге, незначні амортизаційні відрахування слугують причиною збільшення інфляційного прибутку і необгрунтованого зростання податкових платежів.

У господарській практиці відомі два методи протидії негативному впливу інфляції.

Перший метод передбачає періодичну індексацію основних засобів. У цьому разі збільшується вартість основних засобів і амортизаційні відрахування, відсутній інфляційний прибуток.

Другий метод передбачає застосування прискореної амортизації. При цьому скорочується строк експлуатації основних засобів, зменшується вартість основних засобів, які морально застаріли і не виникає необхідності списувати недоамортизовані основні засоби у зв’язку з моральним зносом.

Інтенсивність оновлення операційних необоротних активів залежить від ступеня зносу основних засобів (фізичний та моральний). У процесі експлуатації основні засоби поступово втрачають свої початкові функціональні ознаки, і їх подальше використання у виробництві стає або технічно неможливим або економічно недоцільним. Відновлення функціональних ознак окремих видів операційних необоротних активів здійснюється шляхом ремонту. Якщо втрата цих ознак пов’язана із моральним зносом, тоді здійснюється заміна існуючих основних засобів більш сучасними та продуктивнішими.

Інтенсивність оновлення окремих видів операційних необоротних активів залежить від застосовуваної на підприємстві амортизаційної політики.

Фінансування оновлення операційних необоротних активів може здійснюватися двома способами.

Перший з них ґрунтується на тому, що весь обсяг оновлення цих активів здійснюється за рахунок власного капіталу. Другий базується на змішаному фінансуванні оновлення операційних необоротних активів за рахунок власного і залученого капіталу.

Залежно від наявності джерел фінансування оновлення операційних необоротних активів підприємство вибирає варіант придбання активів у власність або на орендній основі. Оренда необоротних активів може здійснюватись у формі оперативного, фінансового або поворотного лізингу необоротних активів.

Розв’язуючи проблему оренди або придбання необоротних активів у власність, необхідно виходити із переваг і недоліків оренди необоротних активів.

Основні переваги оренди необоротних активів такі: прискорюється відтворювальний процес необоротних активів без додаткового залучення фінансових ресурсів; збільшується сума прибутку без придбання необоротних активів у власність; зменшується потреба у власних фінансових ресурсах для придбання основних засобів, знижується ризик втрати фінансової стійкості, оскільки не відбувається зростання фінансових зобов’язань; простіша і дешевша процедура отримання й оформлення необоротних активів порівняно з отриманням довгострокового кредиту комерційного банку.

Водночас орендний порядок отримання необоротних активів має недоліки. Зокрема, має місце: зростання собівартості продукції і відповідно зменшення прибутку та рівня рентабельності продукції; обмеженість у проведенні модернізації орендованого устаткування, оскільки має бути згода орендодавця; в окремих випадках вища вартість обслуговування лізингових платежів порівняно з обслуговуванням довгострокового банківського кредиту.

Отже, вибір джерел фінансування оновлення операційних необоротних активів залежить від: результатів фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства; співвідношення власних і залучених фінансових ресурсів; придбання активів за рахунок власних фінансових ресурсів чи за рахунок довгостроко­вого банківського кредиту; розміру власних джерел фінансування активів (чистого прибутку й амортизаційних відрахувань).

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. Oracle Управління преміальними
5. А. Видання прав актів управління
6. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
8. Адаптивні організаційні структури управління.
9. Адміністративне право і державне управління.
10. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
11. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
12. Адміністративні методи управління

Переглядів: 2141