• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ФОТОГРАФІЮ

1. Фотоапарати, їх типи і будова.

2. Основні характеристики об'єктива.

3. Масштаб фотографічного зображення.

4. Світлочутливі матеріали та їх основні характеристики.

5. Процеси в фотографії: зйомочний, негативний, позитивний.

6. Репродукування та виготовлення світлокопій.

7. Поняття про кольорову фотографію.

Будь-який фотоапарат, незалежно від конструкції - це світло­непроникна камера у вигляді жорсткої коробки або міхів, що розтягаються. На передній стінці камери розташований об'єктив з затвором і діафрагмою які регулюють кількість світла, а на задній – касета зі світлочутливим матеріалом.

Об'єктиви характеризуються фокусною віддалю, кутом поля зображення, світлосилою, глибиною різкості і роздільною силою (здатністю).

Фокусна віддаль об'єктива - це віддаль від центру лінзи до точки перетину всіх променів. Це одна з величин, що визначає масштаб зображення. Для фотоапаратів фокусна відстань це відстань від центру лінзи об’єктива до площини вирівнювання плівки( пластини, паперу). Об'єктиви можуть бути довгофокусними (350 мм), середньофокусними (140-350 мм), короткофокусними (50-140 мм).

Кутом поля зображення об'єктива β це кут, під яким діаметр поля зображення спостерігається зцентру об'єктива.

Освітленість зображення залежить від величини діючого отвору і об'єктива та від його фокусної віддалі F. Діючим отвором називається діаметр світлового пучка променя, що проходить крізь діафрагму об'єктива. Стандартна величина n зазна­чається на шкалі діафрагми. Відношення (F/n) називають відносним отвором, а квадрат цього відношення (F²/n²) - геометричною світлосилою об'єктива.

Глибина різкості характеризує властивість об'єктиву відображати предмети, що мають різне віддалення.

При наведенні на різкість по дуже віддаленому предмету практично різко відобразяться всі предмети, починаючи з певної відстані і до нескінченності. Така віддаль називається гіперфокальною.

Роздільна здатність об'єктиву - його здатність відокремлено відображати близькі дрібні деталі об'єкта За роздільну здатність об'єктива приймають максимальну кількість чорних та білих ліній рівної товщини, які можна розрізнити окремо на протязі одного міліметра оптичного зображення. Роздільна здатність вимірюється у лініях на міліметр.

Масштаб фотографічного зображення відображається відношенням:

1/т = f/H

Встановимо значення масштабу, як відношення довжини відрізку на зображенні до його довжини на місцевості.

Згідно визначення, відстань

Визначимо відстань від центру проекції S до поверхні землі O як висоту фотографування H

Із подібності трикутників:

Проведемо аналіз формули:

ü Значення масштабу тим крупніше, чим знаменник менше.

ü Значення масштабу тим крупніше, чим фокусна відстань більше.

ü Значення масштабу тим крупніше, чим висота фотографування (віддаль до об’єкту) менша.

Фотографічний матеріал складається з підкладки, на яку нанесено світлочутливий шар у вигляді фотографічної емульсії. Підкладкою може бути скляна пластина, плівка, папір, тканина тощо. Фотографічна емульсія - це галоїдне срібло та желатин. В одному квадратному міліметрі від 100 млн. до одного міліарду бромистих мікрокристалів.

Час, протягом якого фотографічний шар освітлюється при фотографуванні, називається витримкою. Експозиція (кількість освітленості Н) є добуток освітленості Е на час освітлення і, тобто кількість світлової енергії, що отримується шаром за час витримки Н = Е* і, а процес дії світлом на світлочутливий шар називається експонуванням.

Для правильного використання фотографічних матеріалів необхідно мати дані про їх властивості: загальну світлочутливість, контрастність, фотографічну широту, роздільну здатність і спектральну світлочутливість.

Загальна світлочутливість виражається в здатності світлочутливого шару реагувати на світло. За загальну світлочутливість приймають величину, яка обернена експозиції, і необхідна для отримання заданої мінімальної щільності. Для визначення щільності застосовують прилади - сенситометри. Для цього в лабораторних умовах будують сенситограму. Оптична щільність є десятинний логарифм непрозорості.

Контрастність - це розбіжність отриманих оптичних щільностей, що залежить від об'єктива, часу проявлення негативу і якості фотоемульсії. Контрастність збільшується при збільшенні часу проявлення, але до певної межі. Контрастність характеризується коефіцієнтом γ:

§ при γ=1, контраст зображення дорівнює контрасту сфотографованого об'єкта;

§ при γ>1, контраст зображення більше за контраст об'єкта, що сфотографований;

§ при γ<1, контраст отримуємо зменшений за контраст об'єкта, що сфотографований.

Спектральна світлочутливість - (кольорочутливість) фотографічної емульсії - це ступінь її чутливості до впливу променів різних зон спектру. Для підвищення спектральної чутливості застосовують сенсибілізатори (органічну речовину), яку вводять до фотографічної емульсії. Така емульсія називається сенсибілізованою.

Фотографічна широта - це відношення максимально допустимої експозиції до мінімальної; характеризує здатність світлочутливого матеріалу вірно відтворити у вигляді пропорційних затемнень співвідношення яскравості об'єкта зйомки (її величина вказується на фотоплівці).

Роздільна здатність негативу аналогічна роздільній здатності об'єктива.

Незважаючи на оптичну сенсибілізацію, фотографічна емульсія чутлива до синьо-фіолетової зони спектру і для вирівнювання кольоропередачі використовують світлофільтри. Світлофільтри поділяються на:

• монохроматичні, що пропускають промені лише одного будь-якого кольору;

• селективні, що пропускають промені лише декількох кольорів спектру;

• компенсаційні, що частково або повністю поглинають промені лише одного спектру, а всі інші промені пропускають.

Для аерофотозйомки використовують компенсаційні світлофільтри для усунення синьо-фіолетової (повітряної) димки.

Зйомочний процес. Для успішного проведення зйомки необхідно вірно встановити витримку. Витримкою називається тривалість фотографування, що необхідна для нормального фотографічного зображення в конкретних умовах зйомки і залежить від світлочутливості емульсії, діафрагми, кратності світлофільтра, сили світла, об'єкта зйомки та умов освітленості. Правильна витримка - найголовніший елемент фотографування, від якого залежить якість аеронегативів (аерофотознімків).

Негативний процес - це проявлення експонованої фотоплівки (пластинки), промивка, закріплення кінцевої промивки і сушка. Реакція перетворення скритого зображення у видиме називається проявленням, а хімічні речовини, що застосовуються для цієї мети - проявник. У процесі проявлення в зернах галоїдного срібла, на яке вплинуло світло, відбувається відновлення металевого срібла, що має темний колір, причому кількість утворення відновленого срібла відповідає отриманим експозиціям. Проявники поділяються на нормальні, швидкодіючі та повільні Час проявлення залежить від фотографічної емульсії, експозиції, складу проявника і температури розчину. Проявлений негатив споліскують у воді та закріплюють у фіксуючому розчині (фіксаж). При цьому процесі лишок галоїдного срібла перетворюється в розчин, а металеве срібло залишається. Після закріплення негатив промивають і висушують.

Негатив - це проміжна ступінь для виготовлення на фотопапері позитивного відбитку, тональна передача якого не відповідає об'єкту зйомки.

Позитивний процес, який полягає в друкуванні фотографій різними способами:

♦ контактним - при якому масштаб позитиву дорівнює масштабу негативу;

♦ проекційним - при якому масштаб позитиву може не дорівнювати масштабу негативу.

Контактний друк полягає в тому, що до емульсійного шару негативу прикладають емульсійний шар фотопаперу і освітлюють через негатив. Витримку для отримання нормального позитиву встановлюють дослідницьким шляхом. Процес проявлення, споліскування у воді, закріплення у фіксажі і кінцева промивка аналогічні негативному процесу.

Проекційний друк виконується за допомогою різноманітних фотозбільшувачів, загальна схема яких однакова - 1 - об'єктив, 2 - негатив у касеті, 3 - лінзовий конденсор, 4 - стояк, 5 - джерело світла, 6 - фотоматеріал, 7 - екран.

Якісні вимоги до негативів залежать від мети фотографування.

Сучасні фотогеодезичні роботи, як правило, виконують з використанням значного збільшення фотозображення. Тому в першу чергу перевіряють різкість і детальні зображення, а також їх контрастність і щільність.

Найбільш практично оцінювати якість негативів і відбитків шляхом порівняння їх з еталонами, що завчасно виготовлені в иабораторних умовах.

Репродукування - це перефотографування будь-якого фотографічного зображення. Репродукційна фотографія застосовується для отримання та розмноження фотографічним шляхом копій з фотопланів, фотосхем, планів, а також для виготовлення репродукцій накидного монтажу.

Для точних видів робіт репродукційні фотографії виготовляють на твердій основі, а в тих випадках, де деформацію можна не враховувати - на м'якій.

Використовується також кольорове фотографування. Згідно з теорією тримірного зору, в сітчатці людського ока знаходяться елементи, що розрізняють кольори. Вони чутливі до основних кольорів: синього, зеленого та червоного. Комбінації цих кольорів збуджують сітчатку та нервові закінчення і складають всі видимі кольори. Вперше цю ідею кольорового зору висловив М.В.Ломоносов ще в 1756 році, за багато років до робіт Юнга, Вюнша та Максвелла.

Предмети зовнішнього світу вибірково поглинають, пропускають крізь себе або відбивають промені світла, що падають на них. У результаті відбите від них світло змінюється за своїм спектральним змістом і ці предмети отримують різноманітне забарвлення. Теорія трикомпонентного кольорового зору полягає в основі складання кольорових зображень фотографічним методом. При цьому любий колір об'єкта, що сфотографований, також отримується шляхом кількісного змішування фарбників, що утворюються у фотографічних шарах кольорових світлочутливих матеріалів у процесі їх кольорового проявлення.

Для цього фотографування проводять на тришарову плівку, в якій верхній світлочутливий шар чутливий до синіх променів, за ним йде шар світлофільтра, що пропускає промені фіолетового кольору чутливий до чутливий до зеленого, а третій до червоного. Також на фотоматеріалах є підшарок і протиореольний шар.

Після експонування в кожному шарі отримується потаємне негативне зображення. Після кольорового проявлення отримується негатив, де в кожному світлочутливому шарі утворюється додатковий колір; в середньому шарі замість зеленого - пурпуровий, в нижньому шарі замість червоного - голубий, у верхньому шарі замість синього отримується жовтий колір. Для більш вірного кольорового сприймання об'єкта на позитиві проводять друк з кольорового негатива на кольоровий фотопапір або на прозору позитивну плівку, при цьому кольоропередача наближена до звичайних кольорів об'єкта.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. IX. Відомості про військовий облік
3. IX. Відомості про військовий облік
4. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
5. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
6. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
7. Артеріальний пульс, основні параметри
8. Банківська система та її основні функції
9. Білковий обмін: загальні відомості
10. Біографічні відомості
11. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
12. Боротьба з проявами національної самосвідомості

Переглядів: 2399