ПРОСТОРОВА ФОТОТРІАНГУЛЯЦІЯ

Поняття і види фототріангуляції.
Планова графічна фототріангуляція.

Фототріангуляцією називається камеральне фотограмметричне згущення зйомочного геодезичного обгрунтування, щопроводиться по аерофотознімках. В результаті такого згущення отримують координати точок місцевості, що використовуються в якості опори під час складання за планів і карт цієї місцевості.

Залежно від завдань, що визначені, застосовують просторову і планову фототріангуляцію.

Просторова фототріангуляція дозволяє визначати всі три координати точок місцевості, що використовуються в якості опори при створенні топографічних карт може виконуватись:

• аналоговим методом - на мультиплексі або стереопроекторі;

• аналітичним методом - з використанням ЕОМ.

Планову фототріангуляцію застосовують для знаходження планового положення (координат) орієнтирних і центральних точок аерофотознімків з метою трансформування цих знімків і виготовлення фотопланів (планів) місцевості і може виконуватись:

■ аналітичним або аналоговим методом, що відповідає по своїй побудові просторовій фототріангуляції і є самим точним ;

■ радіальний метод, що ґрунтується на малій викривленості центральних напрямків, які проведені з головної точки планового аерофотознімка або з точки, що наближена до неї. Ці напрямки фактично дорівнюють напрямкам на площині або горбистій місцевості, що дозволяє визначити планове положення цих точок.

Для трансформування знімків необхідно забезпечити кожного з них не менше ніж чотирма парами відповідних точок ( орієнтирних, чи опорних ), розташованих приблизно по кутам робочої площі аерознімку. Координати таких точок можна одержати при загальній (суцільній ) плановий прив’язці аерознімків або розрідженій прив’язці шляхом камерального згущення точок. Існують різні способи камерального згущення точок. Найбільш простим методом визначення планового положення орієнтирних точок є графічна фототриангуляція, яка базується на використанні малого спотворення центральних напрямків. Для розвитку планової фототріангуляції необхідно провести вибір і наколку чотирьох груп точок. До першої групи відносяться робочі центри – контурні точки розташовані поблизу головної точки (вибирають точки в рамках круга описаного навкруги головної точки радіусом ). Вони служать вершинами мало спотворених напрямків. Друга група точок – зв’язкові точки. Їх вибирають і наколюють вверху і внизу зони потрійного повздовжнього перекриття на віддалі від центру приблизно рівній базису фотографування в масштабі знімку (віддаль між двома сусідніми головними точками). Вони потрібні для здійснення геометричного зв’язку при побудові фототріангуляції, яка виявляється в збереженні постійного масштабу при розвитку фототріангуляції.

Третя група точок це опорні, тобто контурні точки, які розміщені в середині поперечного перекриття знімків і координати яких відомі (геодезичні знаки), використовуються для редукції фототріангуляції.

Четверта група точок – це орієнтирні точки, наколюються посередині повздовжнього і поперечного перекриття (приблизно по кутам робочої площі знімків), вони потрібні для трансформування аерознімків. Всі групи точок повинні чітко розпізнаватися на всіх знімках що перекриваються (помилки в визначенні не більше 0,1 мм).

Після наколки точок виготовляють променеві восковки. Формат восковок слід збільшити в порівнянні з контактним аерознімком пропорційно коефіцієнту трансформування, тому що фототріангуляцію бажано розвивати в масштабі близькому до масштабу плану. Так, наприклад, при коефіцієнті трансформування К=1,2 розмір восковок повинен бути в 1,2рази більше розміру аерознімку.

Коефіцієнт трансформування можна визначити по формулі:

де М – знаменник масштабу плану що створюється;

m – знаменник масштабу аерознімку.

При виготовленні променевих восковок під кожен аерознімок кладуть восковку, аерознімок притискають вантажами і тоненькою голкою переколюють всі точки (мал.. №). Товщина напрямків повинна бути не більш 0,2 мм.

Малюнок № 1

Дві середні променеві восковки компанують по початковому напрямку на загальну восковку з таким розрахунком, щоб віддаль між суміжними власними центрами (базис розгортання ) відповідав приблизно базису в масштабі плану , що складається. При компоновці насступних восковок слід точно накладати початкові напрямки з таким розрахунком , щоб при зв’язкових точках сторони трикутника похибки були не більш 0,3 мм. При розгортанні фототриангуляційного ряду восковки притискають вантажами. Після побудови ряду на загальну восковку переколоти на перетині відповідних променів опорні точки, орієнтирні точки і власні робочі центри кожної восковки (мал. № 1).

Завершальним етапом цього процесу є редукування, тобто приведення вільного ряду фототріангуляції до завданого масштабу з одночасним геодезичним орієнтуванням.

Редукування треба виконувати графоаналітичним методом. Для цього потрібно визначити коефіцієнти редукування, які получають з відповідних відношень віддалей виміряних між опорними точками на основі (план, карта) і на загальній восковці. При наявності чотирьох опорних точок на кінцях ряду фототріангуляції можна получити шість коефіцієнтів, однак при коротких віддалях точність їх визначення буде не великою, тому слід визначати їх по найбільшим віддалям між опорними точками. В результаті получимо часткові коефіцієнти редукування.

В формулах (10) …...- віддалі між опорними точками виміряні на основі ……- відповідні віддалі, виміряні на загальній восковці. Вимірювання віддалей між опорними точками (3 точки 0,1 мм) виконувати з допомогою вивіреної лінійки з міліметровими поділками.

При редукуванні використовувати середній коефіцієнт редукування:

Відхилення часткових коефіцієнтів від середнього не повинно перевищувати 0,2 мм.

Процес масштабування мережі фототріангуляції при редукуванні графо – аналітичним методом заклечається в обчисленні довжині векторів, які визначають положення точок в завданому масштабі. Для цього необхідно на загальній восковці з точками фототріангуляції вибрати в центрі ряду довільну точку (або центр середнього знімку), використовуючи її в якості полюсу напрямків, які проводяться на всі точки фототріангуляції.

З метою зручності при роботі слід використовувати не коефіцієнт редукування , а поправочний коефіцієнт, якій дає можливість получити:

поправки (0,1мм) в вимірянні віддалі;

де - виміряна на загальній восковці віддаль від полюса до точки фототріангуляції.

Обчисленні поправки відкладають від точок на проведених з полюса напрямках з врахуванням їх знаків, а після наколюють положення точки в завданому масштабі.

Процес редукування завершається геодезичним орієнтуванням приведеного до завданого масштабу фототриангуляційного ряду. З цією метою загальну восковку укладають на основу, слідуючи за співпадінням опорних точок восковок з відповідними точками основи, неспівпадання цих точок не повинно перевищувати 0,4 мм. Після суміщення опорних точок переколюють з восковки на основу всі відмасштабовані точки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ 8	\|	ПРИВ’ЯЗКА АЕРОФОТОЗНІМКІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.